Справа № 357/204/21
1-кп/357/843/21
06.04.2021 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біла Церква кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, вдівця, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 16.07.2001 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.140 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки з додатковою мірою покарання - конфіскація майна; 2) 25.03.2001 року Білоцерківським міським судом Київської області за ч.1 ст.187 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки. Звільнений 19.04.2004 року з ДУ «Поліцької ВК №76» по відбуттю терміну покарання; 3) 25.03.2002 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст.187 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки. Звільнений 19.04.2004 року з ДУ «Поліцької ВК №76» по відбуттю терміну покарання; 4) 02.08.2005 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст.309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном 2 роки; 5) 19.02.2007 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області до позбавлення волі терміном на 5 років. Звільнений 16.09.2011 року з ДУ «Березанської ВК №95» по відбуттю терміну покарання; 6) 27.03.2017 року Чорнобаївським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. 02.11.2018 року Апеляційним судом Черкаської області звільнений з під варти у зв'язку з відбуттям покарання; 7) 10.02.2021 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 309 КК України відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 грудня 2020 року за №12020115030001331, -
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_4 , 09.12.2020 року, точного часу не встановлено, перебуваючи по вулиці Шевченка, 26, поблизу стовпа електромережі, що в м. Біла Церква Київської області, незаконно придбав паперовий згорток білого кольору, в якому містився прозорий поліетиленовий пакет синього кольору з кристалоподібною речовиною білого кольору.
Оглянувши згорток та його вміст, ОСОБА_4 пересвідчився, що дана речовина є наркотичною, оскільки в минулому мав досвід вживання, та він попередньо замовив її у особи на ім'я ОСОБА_6 в ході телефонної розмови за номером телефону НОМЕР_1 , після чого поклав даний згорток до лівої кишені своєї куртки, в яку був одягнений, де незаконно зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту.
Після цього, 09.12.2020 року, о 13 годині 50 хвилині, поблизу будинку № 95 по вул. Шолом-Алейхема, що в м. Біла Церква Київської області, ОСОБА_4 було затримано працівниками поліції за підозрою у зберіганні останнім заборонених в обігу речовин. В ході особистого обшуку у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено працівниками поліції, із лівої кишені куртки, в яку він був одягнений, паперовий згорток білого кольору, в якому містився прозорий поліетиленовий пакет синього кольору з кристалоподібною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - «метадон», масою 0,119 г., яку ОСОБА_4 , умисно, незаконно придбав та зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту.
Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання наркотичної речовини без мети збуту.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме час, місце, мотив та спосіб вчинення ним інкримінованого злочину, викладеного в обвинувальному акті, які відповідають дійсності.
2.2. Обсяг доказів.
Судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст фактичних обставин, встановлених в обвинувальному акті.
Судом було поставлено на обговорення питання щодо доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом роз'яснено обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави уважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідженням письмових матеріалів щодо речових доказів, та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
2.3. Показання обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 надав пояснення, відповідно до яких 09 грудня 2020 року перебуваючи на вулиці Шевченка, поблизу стовпа електромережі, що в Білій Церкві придбав «метадон», який попередньо замовив по телефону у Ані, після чого поклав його до кишені своєї куртки, а через пару годин того ж дня перебуваючи на вулиці Шолом-Алейхема був затриманий працівниками поліції, які виявили та вилучили вказаний наркотичний засіб, зазначив, що вживає «метадон» з 2015 року після смерті дружини, але не систематично, десь 2-3 рази на місяць, вартістю по 350 грн. Також вказав, що отримує за місцем своєї неофіційної роботи заробітну плату в середньому 10000 грн на місяць.
2.4. Дослідження письмових матеріалів кримінального провадження, в тому числі щодо речових доказів.
До матеріалів справи надано документи, зокрема витяг з ЄРДР за № 12020115030001331 від 09.12.2020, з кого вбачається факт реєстрації вищевказаного кримінального правопорушення, довідка про витрати на проведення експертизи, постанова про визнання речовим доказом від 19.12.2020, згідно якої визнано речовим доказом метадон масою 0,119г, який знаходиться в прозорому поліетиленовому пакеті синього кольору, в паперовому згорткі білого кольору, з первинним маркуванням, що запаковано до спеціального пакету із полімерного матеріалу №5490923, квитанція №1286 від 23.12.2020 про прийняття на тимчасове зберігання речей.
2.5. Дослідження матеріалів, які характеризують обвинуваченого.
До матеріалів справи надано документи, які свідчать, що обвинувачений за місцем проживання характеризується негативно, систематично вживає наркотичні засоби, зловживає спиртними напоями, схильний до вчинення крадіжок, вчинення сварок в сім'ї та з оточуючими, підтримує дружні стосунки з особами сумнівної поведінки, офіційно не працевлаштований, має середню-спеціальну освіту, на військовому обліку військовозобов'язаних не перебуває, до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра за медичною допомогою не звертався, вдівець, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце проживання: АДРЕСА_1 . неодноразово судимий за умисні тяжкі злочини.
Згідно складеної уповноваженою особою органу пробації Білоцерківського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області, досудової доповіді від 02.02.2021 року слідує, що уповноважений орган пробації вважає, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як дуже високий. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк є неможливим та може становити небезпеку для суспільства.
3.Кваліфікація дій обвинуваченого судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі щодо речових доказів, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 , поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу «метадон», загальною масою 0,119 г, без мети збуту.
4. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 винуватість визнав, у вчиненому покаявся, надавав викривальні щодо себе показання в суді.
Наведене свідчить, що обставиною, передбаченою п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставини, передбачені ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні.
5. Мотиви призначення покарання.
5.1. Позиції учасників провадження щодо покарання.
Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміновані протиправні діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч.1 ст. 309 КК України у виді арешту строком на 6 місяців.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив прийняти рішення не пов'язане з позбавлення волі, оскільки зробив належні висновки щодо своєї протиправної поведінки, зазначив, що має бажання пройти курс реабілітації.
5.2. Висновки суду щодо покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії кримінальних проступків відповідно до ст. 12 КК України, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, востаннє: 10.02.2021 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Ураховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, особистість обвинуваченого, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, тобто при призначенні покарання у виді обмеження волі.
Суд враховує те, що обмежень передбачених частиною 3 статті 61 КК України для призначення такого виду покарання обвинуваченому в ході судового розгляду не встановлено
Крім цього, встановлено, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Оскільки вказане кримінальне правопорушення вчинене до постановлення попереднього вироку, на підставі ч.4 ст.70 КК України, ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь, саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
6. Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи на загальну суму 1307 грн. 60 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 будь-який захід забезпечення кримінального провадження не обирався.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2021 року, остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, перерахувавши два роки обмеження волі за правилами п.п. б п. 1 ч.1 ст.72 КК України, відповідно до яких одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи на загальну суму - 1307 (одна тисяча триста сім гривень) грн. 60 (шістдесят копійок) коп.
Речовий доказ: метадон, масою 0,119 г, що знаходиться у спеціальному експертному пакеті №5490923, та переданий на зберігання до камери схову Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області - знищити.
На вирок суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1