Справа № 144/118/21
Провадження № 3/144/97/21
08.04.2021 смт. Теплик
Суддя Теплицького районного суду Вінницької області Довгалюк Людмила Василівна, розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 396867 від 12.01.2021, ОСОБА_1 12.01.2021 близько 17 години 30 хвилин у смт. Теплик, по вул. Незалежності, біля ЗОШ № 1 перебував без документів, які посвідчують особу, чим порушив Постанову КМУ № 1236 від 09.12.2020 р.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 039682 від 16.01.2021, ОСОБА_1 16.01.2021 близько 15 години у с. Марківка, по вул. Леонтовича, перебував у приміщенні продуктового магазину без документів, що посвідчують особу, чим порушив п.п. 2 п.2 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 р.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних порушень. Вказані матеріали, що одночасно надійшли на адресу суду, складені відносно однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд. У зв'язку з чим, на підставі ст. 36 КУпАП, дані матеріали підлягають об'єднанню в одне провадження.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним, заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, у зв'язку з чим розгляд справи проведено у відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши адміністративні матеріали та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до наступного висновку.
Диспозиція ч. 1 ст. 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, тобто є бланкетною.
Згідно п.п. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України на період дії карантину забороняється, перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів.
Отже, відповідальність за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП наступає, зокрема, в разі перебування особи на вулиці без документів, з яких можливо було б встановити особу.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 039682 від 16.01.2021, ОСОБА_1 16.01.2021 близько 15 год. 00 хв. у с. Марківка, по вул. Леонтовича, перебував у приміщенні продуктового магазину без документів, що посвідчують особу, а не на вулиці, як це передбачено пп. 2 п. 2 Постанови КМ України № 1236 від 09.12.2020 р., з чого слідує, що останнім не було порушено вказаного пункту Постанови КМУ № 1236.
Разом з тим, встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення АПР 18 № 396867 від 12.01.2021, складеному відносно ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, не розкрито суті вчиненого адміністративного правопорушення відповідно до диспозиції ст. 44-3 КУпАП, а саме: не заначено, яку саме конкретну норму нормативно-правового акту (частина, пункт), що регулює правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідіемічних правил і норм, порушив ОСОБА_1 .
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу та її спеціальний статус» визначено вичерпний перелік документів, які можуть посвідчити особу та підтвердити її громадянство України або спеціальний статус. При цьому, зазначеним законом не передбачено іншого порядку посвідчення особи, зокрема таким, як відомості з бази «АРМОР».
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП та Наказу МВС України № 1376 від 06.11.2015 року, яким затверджено Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, протокол про адміністративне правопорушення повинен містити відомості саме про документ (назва документа, серія, №, ким і коли виданий), на підставі якого було встановлено особу.
Проте, протоколи про адміністративні правопорушення АПР 18 № 396867 від 12.01.2021 та серії ГР № 039682 від 16.01.2021 не містять відомостей на підставі якого документу (назва документа, серія, №, ким і коли виданий) встановлено особу, що в свою чергу позбавляє суд прийти до висновку, що саме ця особа перебувала на вулиці без документів, з яких можливо було б встановити особу.
Як вбачається із матеріалів справи, наведені вимоги закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення дотримані не були.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Також суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява № 16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява № 36673/04).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суддя дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, що є обставиною, яка виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення, тому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 7, 36, ч. 1 ст. 44-3, ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Об'єднати в одне провадження справи № 144/118/21 та № 144/121/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, присвоїти об'єднаній справі номер 144/118/21 (провадження 3/144/97/21).
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Теплицький районний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя: Л.В. Довгалюк