Справа № 163/783/21
Провадження № 2-з/163/1/21
06 квітня 2021 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Чишія С.С.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
05 квітня 2021 року в канцелярії суду зареєстрована позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення в порядку поділу майна подружжям 1/2 вартості автомобіля "Мітсубісі Аутлендер", номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 110720,00 гривень.
Цього ж дня позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний автомобіль. Такі вимоги обґрунтувала тим, що право власності на автомобіль зареєстроване на відповідача і після розірвання шлюбу автомобіль залишився в його користуванні при тому, що згоди щодо поділу майна між ними досягнуто не було. Оскільки на цей час відповідач вживає заходи, спрямовані на продаж автомобіля без її згоди, вважає наявними підстави для накладення арешту на автомобіль, оскільки реалізація відповідачем своїх намірів утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.
На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України суд розглянув заяву без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині 1 статті 150 ЦПК України наведено перелік видів заходів забезпечення позову, серед яких накладення арешту на майно.
За змістом ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
З досліджених матеріалів позову вбачається, що між сторонами виник спір з приводу поділу автомобіля як спільного майна подружжя.
У позовній заяві позивач визначилась зі способом захисту своїх майнових прав шляхом компенсації вартості належної їй 1/2 частки цього майна, яка підлягає стягненню з відповідача.
Тобто на сам автомобіль як об'єкт цивільних правовідносин позивач не претендує, а відтак предметом позову є грошова компенсація, а не сам автомобіль в натурі.
Як на підставу необхідності накладення арешту на автомобіль позивач вказує на наміри відповідача його відчужити.
Проте у такому випадку захист прав позивача реалізується в аналогічний спосіб, що й заявлений у цьому позові.
Зазначене дає підстави для висновку, що сам факт відчуження автомобіля жодним чином не впливає на ефективний захист прав позивача в обраний у позові спосіб та на його реалізацію в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Отже, позивач не довела та суд не знаходить зв'язку між запропонованим в заяві заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
До того ж заявлена позивачем сума компенсації вочевидь є неспіврозмірною із загальною вартістю майна, яке в даному випадку є неподільною річчю.
Крім цього, доказів того, що відповідач матеріально неспроможний виконати вірогідне рішення суду про задоволення позову, також не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем захід забезпечення позову не відповідає змісту обраного позивачем способу захисту своїх прав та є неспівмірним із заявленими вимогами в цій справі.
Інших підстав ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в разі не накладення арешту на автомобіль позивач не навела та суд не встановив.
У зв'язку цим заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.149-153, 260 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про стягнення вартості рухомого майна в порядку поділу подружжям шляхом накладення арешту на автомобіль відмовити.
На ухвалу протягом 15 днів з дня її складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Головуючий: суддя С.С.Чишій