Єдиний унікальний номер 142/58/21
Номер провадження 2/142/270/21
Іменем України
07 квітня 2021 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
В складі:
Головуючого судді Щерби Н. Л.,
з участю секретаря Ласки Л. В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
ОСОБА_1 звернулася до Піщанського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, в якому просить суд розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем 26 липня 2015 року,який зареєстрований виконкомом Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, за актовим записом № 05, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їхньої спільної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_4 " та стягнути з відповідача по справі понесені нею судові витрати.
Позовні вимоги мотивує тим, що в зареєстрованому шлюбі з відповідачем перебуває з 26 липня 2015 року. Від спільного проживання мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Просить шлюб розірвати, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні характери та погляди на життя, в зв'язку з чим в сім'ї постійно виникали сварки та непорозуміння, та спільне проживання в таких умовах стало неможливим, в зв'язку з чим, вони з відповідачем стали проживати окремо. А тому, вважає, що подальше збереження шлюбних відносин є неможливим та буде негативно впливати на їхні інтереси та на інтереси неповнолітньої дитини, а тому шлюб між ними слід розірвати. Також, позивач зазначає, що відповідач ухиляється від утримання дочки, добровільно матеріальної допомоги не надає, та у зв'язку з тим, що батьки рівні у своїх обов'язках щодо утримання дітей, з метою забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового духовного, морального, соціального розвитку дитини просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі.
Ухвалою суду від 22 січня 2021 року в даній справі було відкрите провадження та призначено підготовче засідання, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання 07 квітня 2021 року, не з'явилася, проте від неї на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі та про підтримання позовних вимог, а також про залишення за нею понесених витрат за сплату судового збору за подання заяви до суду про розірвання шлюбу.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 07 квітня 2021 року, не з'явився, проте від нього на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої він визнає позовні вимоги, не заперечує проти розірвання шлюбу та згоден сплачувати аліменти на утримання дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, проте заперечує проти стягнення з нього судових витрат.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 26 липня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Миролюбівсьої сільської ради Піщанського району Вінницької області (а.с.7).
Позивач та відповідач не бажають миритися, мають стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу, що вбачається зі змісту позовної заяви та заяви позивача про підтримання позовних вимог та заяви відповідача щодо визнання позовних вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.
Також, судом встановлено, що причиною розладу в сім'ї стали різні характери і погляди сторін на сімейне життя, ведення спільного господарства, внаслідок чого виникали конфлікти, які призвели до фактичного припинення шлюбних відносин.
Подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе, так як однією сім'єю сторони не проживають, миритися не бажають.
Від спільного проживання сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.6).
Судом встановлено, що перебування в шлюбі суперечить інтересам позивача та інтересам неповнолітньої дитини, порушує особисті немайнові права позивача, оскільки сімейні особисті немайнові відносини між подружжям не складаються через конфлікти, які призвели до того, що позивач та відповідач не проживають однією сім'єю, не ведуть спільного господарства.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно із ч.1 ст.24 СК України, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Згідно зі ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
На цьому ж, наголошує Верховний Суд України в п. 10 Постанови Пленуму за № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» - проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
На підставі вищевикладеного, у суду склалася достатння переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, що позивач наполягає на розлученні та має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, і що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивача, а відповідач не заперечує щодо розірвання шлюбу з підстав, що наведені в позові, а тому суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами підлягає розірванню.
Відповідно до довідки Піщанської селищної ради Вінницької області від 15 січня 2021 року № 76/1 позивач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , разом зі своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться на її утриманні.(а.с.9).
Відповідач по справі - батько дитини проживає окремо, та в суду відсутні відомості про те, що він добровільно надає кошти на утримання своєї неповнолітньої дочки та про його працевлаштування.
Відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батька або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, в тому числі, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною першою ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
В положеннях ст.184 СК України зазначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 січня встановлено в розмірі 1921 гривні.
Згідно положень абз. 3 ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).
Вирішуючи питання про стягнення аліментів, суд бере до уваги, що відповідач не має постійного місця роботи, проте є працездатною особою, може працювати та отримувати дохід, частину якого віддавати на утримання своєї неповнолітньої дитини, оскільки зворотнього під час судового розгляду не доведено, враховуючи, що мінімальний розмір аліментів, відповідно до ч.2 ст.182 СК України, не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а дитині має забезпечуватися такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя та повноцінного розвитку, беручи до уваги рівний обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення повноліття, а також матеріальний стан позивача, виходячи з системного аналізу наведених вище норм чинного законодавства, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дочки в твердій грошовій сумі за вибором позивача в розмірі, що становитиме 2000 гривень на дитину щомісячно, оскільки стягнення аліментів в даному розмірі суд вважає розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, аліменти в даному розмірі є більшими ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не поставлять відповідача в скрутне матеріальне становище.
При вирішенні питання про судові витрати, суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, позивач просить не стягувати із відповідача понесені нею судові витрати, а залишити судові витрати за нею. Відповідно, суд з урахуванням задоволення позовних вимог, вважає за необхідне не стягувати з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок за вимогою про розірвання шлюбу .
Також, суд виходить із того, що відповідно до ст.4, 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнена від сплати судового збору при подачі до суду позову про стягнення аліментів, а тому у порядку ст.141 ЦПК України, враховуючи, ціну позову, яка у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців, має підстави стягнути із відповідача у дохід держави судовий збір у сумі 908 гривень 00 копійок, у розмірі, який підлягав сплаті при зверненні з вказаним позовом до суду.
Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 133, 141, 142, 200, 206, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 430 ЦПК України, на підставі ст.51 Конституції України, ст.ст.24, 105, 110, 112, 113, 180, 181, 182, 183, 192 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований виконкомом Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, за актовим записом № 05 .
Позивачу ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити прізвище " ОСОБА_4 ".
Судові витрати, понесені позивачем за розірвання шлюбу, залишити за позивачем.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий,на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно починаючи з дня звернення до суду з позовом - 15 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів, відповідно до ст. 430 ЦПК України, допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, на користь держави судовий збір у сумі 908 гривень 00 копійок за позовну вимогу про стягнення аліментів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Піщанський районний суд Вінницької області.
Сторони по справі:
позивач - ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 .
Суддя: