08 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/4133/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, у справі
за позовом Міністерства енергетики України
до 1) Головного управління ДПС у Харківській області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5", 3) Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт", 4) Брокерської контори № 450 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012", 5) Української універсальної біржі,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, 2) Фонду державного майна України,
за участю Харківської місцевої прокуратури № 2,
про визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу,
19.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 (повний текст складено 05.03.2021), ухвалену за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі № 922/4133/19, подана 19.03.2021 до Верховного Суду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5", суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Проте касаційна скарга хоч і містить посилання на постанови Верховного Суду, але оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить чіткого визначення, який саме висновок та щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, не враховано судом апеляційної інстанції при винесені оскаржуваного рішення.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Пушка-5" вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах, тобто касаційна скарга містить посилання на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, але оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить чіткого визначення, щодо застосування якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду.
У касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5" викладено обставини справи № 922/4133/19, обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення. Водночас передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) у касаційній скарзі скаржником не зазначено та не наведено її (їх) обґрунтування.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як установлено Верховним Судом, позовну заяву Міністерство енергетики України подало у грудні 2019 року, її предметом є дві вимоги немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921,00 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пушка-5" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі № 922/4133/19 - залишити в силі.
Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 7 684 грн, а саме 1 921, 00 х 2 х 200 %, де 1 921,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 2 - кількість вимог немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.
Однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Пушка-5" додало до касаційної скарги в якості сплати судового збору платіжне доручення від 15.03.2021 № 14 на суму 1 921,00 грн. Тобто судовий збір сплачено не в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Крім того, згідно зі статтею 291 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Серед додатків до касаційної скарги хоч і міститься опис вкладення у цінний лист Міністерству енергетики України, але зазначене відправлення направлено за адресою: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, тоді як адреса місцезнаходження Міністерства енергетики України: 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30.
Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Пушка-5" необхідно:
- зазначити передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги;
- подати докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, а саме у розмірі недоплаченої суми (5 763,00 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір";
- належним чином виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України та надати суду докази надсилання копії касаційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення Міністерству енергетики України.
У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.
Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 922/4133/19 залишити без руху до 05.05.2021, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Багай