30 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/266/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участю помічника судді Харченко В.М.
учасники справи:
позивач - Перший заступник керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області
від Офісу Генерального прокурора України - Готка Ю.О. посвідчення № 056645 від 08.07.2020,
представники Державної екологічної інспекції у Сумській області - не з'явилися,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
представник відповідача - Бітюкова І.В., довіреність № 791 від 30.12.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 24.09.2020
у складі колегії суддів: Коробенко Г.П. - головуючий, Козир Т.П., Тищенко О.В.,
у справі за позовом
Першого заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області
до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
про стягнення 3 879 579,79 грн.,
Короткий зміст вимог
1. Перший заступник керівника Конотопської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") про стягнення 3 879 579,79 грн. збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що за результатами проведеної Державною екологічною інспекцією у Сумській області перевірки додержання ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та його філіями по території Сумської області вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства на території м. Буринь в діяльності філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Буринський елеватор" за адресою: Сумська область, м. Буринь, вул. Новоселівська, 2.
3. У позовній заяві прокурор посилався на порушення інтересів держави, зазначав про необхідність їх захисту та стверджував про наявність у нього підстав для звернення до суду, а саме:
- органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція у Сумській області, яка є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, яка входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;
- на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором направлено Державній екологічній інспекції у Сумській області лист від 09.01.2019, в якому запропоновано інспекції самостійно пред'явити позовну заяву до суду. Проте, цей орган не вжив заходів щодо стягнення в судовому порядку збитків з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України". На адресу Конотопської місцевої прокуратури надано відповідь про відсутність в Державній екологічній інспекції у Сумській області фінансової можливості сплатити судовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.11.2019 у справі №920/266/19 позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 3 879 579,79 грн. збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснених філією ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Буринський елеватор" в період з 27.03.2017 по 31.12.2017, зарахувавши вказані кошти на рахунок (код 24062100, р/р 33119331700002, код ОКПО - 37970593, МФО 837013 в ГУДКСУ у Сумській області) з подальшим перерахуванням 1 163 873,94 грн (30%) - до спеціального фонду Державного бюджету України; 775 915,96 грн (20%) - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 1 939 789,90 грн (50%) - до спеціального фонду місцевого бюджету Буринської міської ради Сумської області.
Стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь прокуратури Сумської області (одержувач - прокуратура Сумської області, код ЄДРПОУ 03527891, рахунок №35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 58 193,70 грн витрат по сплаті судового збору.
5. Мотивуючі рішення, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, встановивши факт здійснення стаціонарними джерелами відповідача викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу на здійснення таких викидів за період з 27.03.2017 по 31.12.2017; встановивши факт несвоєчасного звернення відповідача за отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (майже через місяць після закінчення терміну попереднього дозволу) на новий строк; встановивши факт спричинення шкоди навколишньому природному середовищу та завдання збитків; при цьому, суд зазначив, що відсутність вини відповідача у несвоєчасному отриманні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідачем належними і допустимими доказами не доведено.
6. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне звернення прокурора до суду з позовом у межах даної судової справи для здійснення представництва інтересів держави, що зумовлено відсутністю у Державної екологічної інспекції у Сумській області коштів на сплату судового збору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у справі № 920/266/19 апеляційну скаргу АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволено частково.
Рішення Господарського суду Сумської області від 18.11.2019 у справі № 920/266/19 скасовано.
Позов першого заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення 3 879 579,79 грн. залишено без розгляду
Стягнуто з Прокуратури Сумської області на користь АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 87 290,55 грн.
8. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави для представництва прокурором інтересів держави відсутні, зокрема вказав на те, що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у справі № 920/266/19, Київська міська прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020, а рішення Господарського суду Сумської області від 18.11.2019 у справі № 920/266/19 залишити без змін.
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 920/266/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Погребняка В.Я. від 14.12.2020 касаційну скаргу залишено без руху.
Надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
12. 12.01.2021 від заявника надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В. від 02.02.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 920/266/19 Господарського суду Сумської області.
Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 02.03.2021.
Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.02.2021.
Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою.
14. Від Державної екологічної інспекції у Сумській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підтримує викладені в ній доводи та просить задовольнити в повному обсязі, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020, а рішення Господарського суду Сумської області від 18.11.2019 у справі № 920/266/19 залишити без змін.
15. Від АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на її необґрунтованість та просить відмовити в задоволенні, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 залишити в силі.
16. Від АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження.
17. У зв'язку з перебуванням судді Жукова С.В. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 920/266/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В. від 02.03.2021 відкладено розгляд касаційної скарги на 30.03.2021.
19. Від Сумської обласної прокуратури надійшло пояснення на відзив.
20. В судове засідання 30.03.2021 з'явилися представники АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та прокурор офісу Генерального прокурора, які надали пояснення у справі.
21. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
22. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 920/266/19 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
23. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (30.03.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 30.03.2021.
24. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.
Доводи скаржника
(Київської міської прокуратури)
25. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та порушенням норм процесуального права, зокрема ст. ст. 53, 86, ч. 4 ст. 236, п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
26. Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 908/1662/18 та постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Доводи Державної екологічної інспекції у Сумській області
27. У відзиві Державна екологічна інспекція підтримує доводи касаційної скарги та вказує на те, що Конотопська місцева прокуратура цілком правомірно звернулася з відповідним позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області.
Доводи відповідача
(АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України")
28. У відзиві відповідач вказує на необґрунтованість касаційної скарги та вказує на те, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав для здійснення представництва та зазначає про відсутність підстав для відшкодування шкоди (збитків) відповідачем.
29. Щодо розгляду клопотання
Від відповідача АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надійшло клопотання про закриття касаційного провадження на підставі п. 5. ч. 1 ст.296 ГПК України, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду, на які посилався прокурор у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Тлумачення наведеної норми свідчить, що на підставі цієї норми може бути закрите касаційне провадження у разі наведення скаржником висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у неподібних правовідносинах за умови відкриття такого провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
У цій справі скаржник, з урахуванням клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якості підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду посилається на приписи п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, які ухвалою Верховного Суду від 02.02.2021 визнано достатніми для відкриття касаційного провадження у справі.
Колегія суддів вважає, що закриття касаційного провадження у цій справі призведе до неможливості виконання судом касаційної інстанції повноважень із забезпечення сталості і єдності судової практики, а відтак клопотання відповідача про закриття касаційного провадження у справі задоволенню не підлягає.
30. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені п. п. 1, 3, 4, 8 ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (ч. 4 ст. 300 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).
31. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції та залишено позовну заяву прокурора без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Аналіз доводів касаційної скарги, свідчить, що останні зводяться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цих правовідносинах.
Отже, враховуючи зміст правовідносин, що склалися між учасниками справи, висновки судів попередніх інстанцій та доводи касаційної скарги, необхідним є з'ясування питання правильності застосування судами попередніх інстанцій законодавства, яким визначені підстави звернення прокурора з позовом до суду та наявності (відсутності) підстав для залишення позову прокурора без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржувану постанову про залишення позову прокурора без розгляду, суд апеляційної інстанції вказав на те, що звернення заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення 3 879 579,79 грн. збитків зумовлено неналежним виконанням Державною екологічною інспекцією у Сумській області покладених на неї законодавством повноважень із здійснення нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що Державна екологічна інспекція у Сумській області фактично самоусунулась від реалізації свого права на подання позову про стягнення з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, мотивуючи це відсутністю коштів для сплати судового збору.
Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави.
На думку суду апеляційної інстанції, у даному цій справі підстави для застосування прокурором представницьких повноважень відсутні.
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із ч. ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує:
1) в чому полягає порушення інтересів держави
2) необхідність їх захисту
3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає
4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Ч. 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 74, 77 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України і ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією у Сумській області, яка з моменту обізнаності про порушення відповідачем природоохоронного законодавства самостійно не вжила заходів спрямованих на відшкодування відповідачем завданої державі шкоди внаслідок такого порушення, що створює загрозу невідшкодування завданих збитків, у той час як за рахунок коштів, одержаних внаслідок відшкодування збитків фінансуються, зокрема видатки на програми та заходи у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Тобто, навів підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - позивача у справі: Державну екологічну інспекцію у Сумській області.
Окрім того, на підтвердження повідомлення позивача про таке звернення прокурором долучено до позову повідомлення в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Як вбачається з матеріалів справи, Державна екологічна інспекція у Сумській області, встановивши підстави для стягнення з відповідача збитків, завданих державі внаслідок наднормових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, надсилала листи до органів прокуратури з метою вжиття ними представницьких повноважень на захист державних інтересів, у зв'язку із відсутністю у позивача коштів для сплати судового збору.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Зважаючи на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором у спірних правовідносинах є помилковим.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що Верховним Судом у постанові від 11.03.2021 у справі № 920/821/18 за позовом Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 2 802 056,48 грн. висловлена подібна правова позиція щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави, які тотожні підставам, наведеним у даній справі.
У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції покликаний не лише перевіряти та оцінювати правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, але може і самостійно усунути недоліки та встановити обставини, що підлягають з'ясуванню при ухваленні судового рішення.
В цьому випадку суд апеляційної інстанції, дослідивши питання щодо наявності чи відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором у спірних правовідносинах, в порушення вимог ст. 269 ГПК України, не розглянув апеляційну скаргу по суті та не здійснив належний апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На думку Колегії суддів, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідає.
Разом з тим, згідно імперативних приписів ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду сформованого у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
32. Щодо суті касаційної скарги
З огляду на викладене, Колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи скаржника про допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права.
33. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
За змістом приписів ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Київської міської прокуратури, скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 та направлення справи № 920/266/19 на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти законне рішення.
34. Щодо судових витрат
Оскільки справа направляється на новий розгляд до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат буде здійснено за результатами вирішення спору у порядку, визначеному ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Київської міської прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у справі №920/266/19 скасувати.
3. Справу № 920/266/19 направити на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я.Погребняк
Судді В.В.Білоус
О.В.Васьковський