25.03.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/35/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : акціонерного товариства "Укртрансгаз"
Кловський узвіз, 9/1, м.Київ, 01021
до відповідача: публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз"
вул.Вісконта, 3, м.Тисмениця, 77400
про стягнення 18493116 грн 10 коп заборгованості
за участю представників:
від позивача: Гасай Мар'яна Борисівна;
від відповідача: Аннишин Святослав Ігорович
ВСТАНОВИВ: АТ "Укртрансгаз" звернулося до суду з позовом до ПАТ "Тисменицягаз" про стягнення 18493116 грн 10 коп. заборгованості, з яких: 15006612 грн 02 коп боргу, 2638463 грн 67 коп пені, 297049 грн 85 коп 3% річних та 550990 грн 54 коп інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань, згідно з умовами укладеного між сторонами договору транспортування природного газу, відповідач не оплатив надані позивачем послуги балансування обсягів природного газу. У зв'язку із порушенням договірних зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача також нараховані на суму основної заборгованості пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2019, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 06.02.2019, встановив сторонам строки на надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
31.01.2019 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання вих. №77101- Ск-79-0119 від 30.01.2018 (вх.№2005/19) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/10612/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про встановлення економічно необґрунтованих тарифів на транспортування природного газу за 2014-2017.
В підготовчому засіданні 06.02.2019 суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 28.02.2019.
11.02.2019 до суду надійшло заперечення позивача (вх.№2507/19) на клопотання ПАТ "Тисменицягаз" про зупинення провадження у справі.
21.02.2019 до відділу документального забезпечення, канцелярії відповідачем подано відзив на позовну заяву вих. №77101-Ск-164-0219 від 20.02.2019 (вх.№3097/19).
22.02.2019 відповідач надіслав суду клопотання вих.№77101-Ск-167-0219 (вх.№3170/19) про поновлення строку для подання відзиву на позов.
28.02.2019 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3508/19).
В підготовчому засіданні 28.02.2019 суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 21.03.2019.
04.03.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№3738/19).
19.03.2019 від відповідача надійшло клопотання вих.№77101-Ск-208-0319 від 13.03.2019 (вх.№5226/19) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва у справах №640/20694/19 та №826/10612/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зобов"язання встановити для ПАТ "Тисменицягаз" економічно обгрунтований тариф на послуги розподілу природного газу.
21.03.2019 від позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх.№4906/19).
В підготовчому засіданні 21.03.2019 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 28.03.2019.
27.03.2019 до суду позивачем подано заперечення на клопотання ПАТ "Тисменицягаз" про зупинення провадження у справі ( вх.№5303/19 від 27.03.2019).
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2019, суд зупинив провадження у справі №909/35/19 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/2694/19.
Вказана ухвала залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2019.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2020, суд поновив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 25.01.2021.
22.01.2021 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшли письмові пояснення від 20.01.2021 (вх.№956/21).
За наслідками підготовчого провадження 25.01.2021суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.02.2021.
В судовому засіданні оголошувалися перерви до 17.03.2021 та 24.03.2021 відповідно.
Судові засідання 25.01.2021, 10.02.2021, 17.03.2021 та 24.03.2021 проводилися з використанням системи відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon"
Позиція позивача: Представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги балансування обсягів природного газу за період січень - червень 2018 року в розмірі 15006612 грн 02 коп., яка виникла внаслідок невиконання умов договору транспортування природного газу № 1512000742 від 17.12.2015, на яку нараховано 2638463 грн 67 коп пені, 297049 грн 85 коп 3% річних та 550990 грн 54 коп інфляційних втрат.
Позиція відповідача: представник відповідача позовні вимоги не визнає, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У спростування позовних вимог посилається на те, що заборгованість за послуги з балансування обсягів природного газу за період січня - червня 2018 року оплачено ним в повному обсязі з врахуванням коефіцієнту компенсації "1,0", оскільки розмір небалансу становить менше 5% обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи;
позивачем неправомірно застосовано коефіцієнт компенсації « 1,2», оскільки у відповідності до положень пункту 9.2. договору такий коефіцієнт підлягає застосуванню лише у випадку, коли розмір небалансу складає більше 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, а якщо менше, то цей коефіцієнт становить - "1,0";
вартість послуг з балансування сплачена за рахунок коштів, виділених у якості субвенцій з державного бюджету, у зв'язку з чим позивачем не надано доказів порушень строків оплати, а тому нарахування пені, річних та інфляційних є неправомірним. Водночас зазначає, що у разі, якщо суд дійде висновку про наявність вини відповідача у неналежному виконанні грошового зобов"язання, просить суд зменшити розмір пені, інфляційних втрат та відсотків річних до 1 гривні;
позивачем неправомірно зараховано сплачені відповідачем згідно платіжних доручень №5 від 06.02.2018 (частково), №7 від 01.03.2018, №9 від 26.03.2018, №12 від 26.04.2018, №13 від 15.05.2018, №14 від 25.05.2018, №15 від 26.06.2018 (частково) кошти в оплату заборгованості за надані послуги балансування за 2017 рік, оскільки рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2018 у справі №909/485/18, яке набрало законної сили, встановлено обставини щодо відсутності заборгованості за договором транспортування природного газу № 1512000742 від 17.12.2015 за надані послуги балансування обсягів природного газу за період лютий-грудень 2016 року та січень-грудень 2017 року, сплачені в т.ч. відповідно до платіжних доручень №4 від 31.01.2018 та №5 від 06.02.2018.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
17 грудня 2015 року між ПАТ "Укртрансгаз" (оператор/ позивач) та ПАТ "Тисменицягаз" (замовник/ відповідач) укладено договір транспортування природного газу № 1512000742 (т.1, а.с.19-30).
За цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому Договорі вартість таких послуг (пункт 2.1.договору).
Пунктами 2.2, 2.3. договору обумовлено, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 (Кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. До послуг, які надаються оператором замовнику за цим договором належать, зокрема послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
У разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник сплачує оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу (пункт 9.1. договору).
Відповідно до п.9.2 договору, вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: В (балансування) = БЦГх К хQ бг, де БЦГ - базова ціна газу; Q бг - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К -коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
Згідно з пунктом 9.4. договору оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.
У відповідності до пункту 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу та розділу IX цього Договору.
У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов"язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором (п.13.1).
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.13.5).
Договір набрав чинності з дня його укладення і діяв до 31 грудня 2016, а його умови застосовувались до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про його припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1. договору).
У додатковій угоді №1 від 29.11.2017 до договору сторони сторони виклали зміни та доповнення до договору, в т.ч. п.9.4. розділу 9: "оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.
Оплата вартості балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року 320, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".
У п.7 додаткової угоди сторони обумовили, що вказана додаткова угода набрала законної сили з моменту її підписання і застосовується до відносин між сторонами починаючи з 29.12.2016 (т.1. а.с.31-33).
Отже, вказаними умовами договору сторонами покладено обов'язок на Позивача - надавати послуги з балансування та обов'язок на Відповідача - сплачувати за послуги балансування у випадку виникнення негативного місячного небалансу та не врегулювання його у строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Як вбачається зі Звітів по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем) за січень - червень 2018 року, складених Позивачем, обсяги небалансу по ПАТ "Тисменицягаз" склали: у січні - 352203 м куб., що складає 98,54 % розміру небалансу (т.1, а.с.106); у лютому - 329547 м.куб., що складає 98,56 % розміру небалансу (т.1, а.с.107); у березні - 324490 м.куб., що складає 100 % розміру небалансу (т.1, а.с.108); у квітні - 86178 м.куб., що складає 95,03 % розміру небалансу (т.1, а.с.109); у травні - 45559 м.куб., що складає 100 % розміру небалансу (т.1, а.с.110); у червні - 41974 м.куб., що складає 100 % розміру небалансу (т.1, а.с.111).
Водночас, з Алокацій про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Тисменицягаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за січень - червень 2018 року, які складені безпосередньо Відповідачем, вбачається, що:
- за Алокацією за січень - підтверджений обсяг номінацій всього - 10203270 м.куб., фактичний обсяг надходжень на ГРС (згідно актів приймання) та використаних з мереж ПАТ "Укртрансгаз"- 7046502 м.куб., обсяг небалансу ВТВ - 352203 м.куб. (т.1 а .с. 75);
- за Алокацією за лютий - підтверджений обсяг номінацій всього - 10189750 м.куб., фактичний обсяг надходжень на ГРС (згідно актів приймання) та використаних з мереж ПАТ "Укртрансгаз"- 6602206 м.куб., обсяг небалансу ВТВ - 329547 м.куб. (т.1 а .с. 78);
- за Алокацією за березень - підтверджений обсяг номінацій всього - 6651090 м.куб., фактичний обсяг надходжень на ГРС (згідно актів приймання) та використаних з мереж ПАТ "Укртрансгаз"- 6515900 м.куб., обсяг небалансу ВТВ - 324490 м.куб. (т.1 а .с.81);
- за Алокацією за квітень - підтверджений обсяг номінацій всього - 3082385 м.куб., фактичний обсяг надходжень на ГРС (згідно актів приймання) та використаних з мереж ПАТ "Укртрансгаз"- 1723961 м.куб., обсяг небалансу ВТВ - 86178 м.куб. (т.1 а .с.84);
- за Алокацією за травень - підтверджений обсяг номінацій всього - 1524399 м.куб., фактичний обсяг надходжень на ГРС (згідно актів приймання) та використаних з мереж ПАТ "Укртрансгаз"- 911811 м.куб., обсяг небалансу ВТВ - 45559 м.куб. (т.1 а .с.87);
- за Алокацією за червень - підтверджений обсяг номінацій всього - 770140 м.куб., фактичний обсяг надходжень на ГРС (згідно актів приймання) та використаних з мереж ПАТ "Укртрансгаз"- 840300 м.куб., обсяг небалансу ВТВ - 41974 м.куб. (т.1 а .с.89).
Отже, саме ці показники визначені Позивачем як розмір небалансу за вказані місяці та вони вказані у названих «Звітах по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем). Відповідачем не оспорюється об'єм послуг з балансування за цей період.
Для врегулювання місячних небалансів позивач направляв відповідачу на електронну адресу повідомлення про обсяги транспортування Г/П Тисменицягаз за січень - червень 2018 року з пропозицією врегулювати місячний небаланс у встановлений строк (т.1. а.с.100-105).
Позивачем складено "Акти надання послуг балансування обсягів природного газу", а саме: № 01-18-1512000742-Баланс від 31.01.2018 на суму 4130294 грн 74 коп. (т.1 а.с.46), №02-18-1512000742-Баланс від 28.02.2018 на суму 4197587 грн 77 коп. (т.1 а.с.51), №03-18-1512000742-Баланс від 31.03.2018 на суму 4653030 грн 84 коп. (т.1 а.с.56), №04-18-1512000742-Баланс від 30.04.2018 на суму 1097687 грн 80 коп. (т.1 а.с.61), №05-18-1512000742-Баланс від 31.05.2018 на суму 580305 грн 40 коп. (т.1 а.с.66), №06-18-1512000742-Баланс від 30.06.2018 на суму 534641 грн 64 коп. (т.1 а.с.71), всього на загальну суму 15193548 грн 20 коп.
Вказані Акти були направлені Позивачем Відповідачу разом з виставленими рахунками: №01-18-1512000742-Баланс від 31.01.2018 на суму 4130294 грн 74 коп. (т.1 а.с.47), №02-18-1512000742-Баланс від 28.02.2018 на суму 4197587 грн 77 коп. (т.1 а.с.52), №03-18-1512000742-Баланс від 31.03.2018 на суму 4653030 грн 84 коп. (т.1 а.с.57), №04-18-1512000742-Баланс від 30.04.2018 на суму 1097687 грн 80 коп. (т.1 а.с.62), №05-18-1512000742-Баланс від 31.05.2018 на суму 580305 грн 40 коп. (т.1 а.с.67), №06-18-1512000742-Баланс від 30.06.2018 на суму 534641 грн 64 коп. (т.1 а.с.72), підтвердженням чому є поштові квитанції та описи вкладення відповідно від 19.02.2018 (т.1 а.с.39), від 20.03.2018 (т.1 а.с.40), від 16.04.2018 (т.1 а.с.41), від 17.05.2018 (т.1, а.с.42), від 16.06.2018 (т.1 а.с.43) та від 19.07.2018 (т.1. а.с.44).
Відповідно до Розрахунків вартості послуг балансування за кожний наведений місяць Позивачем вартість послуг визначена за формулою: В балансування = БЦГ х К х Q бг; виходячи із розміру небалансу (у січні - 352203 м куб. (т.1, а.с.48); у лютому - 329547 м.куб. (т.1, а.с.53); у березні - 324490 м.куб. (т.1, а.с.58); у квітні - 86178 м.куб. (т.1, а.с.63); у травні - 45559 м.куб. (т.1, а.с.68); у червні - 41974 м.куб. (т.1, а.с.73).
Згідно розрахунку позивача станом на 10.12.2018, приєднаного до позовної заяви, за надані послуги балансування обсягів природного газу за січень - червень 2018 року по договору №1512000742 від 17.12.2015 відповідачу нараховано 15193548 грн 19 коп., з них за січень - 4130294 грн 74 коп.. за лютий - 4197587 грн 77 коп., за березень - 4653030 грн 84 коп., за квітень - 1097687 грн 80 коп., за травень - 580305 грн 40 коп., за червень -534641 грн 64 коп. У розрахунку відображено, що відповідачем 26.06.2018 сплачено за послуги балансування, надані у січні 2018 року 186936 грн 17 коп.
Заборгованість відповідача за надані послуги балансування обсягів природного газу за січень - червень 2018 року по договору №1512000742 від 17.12.2015 склала 15006612 грн 02 коп., на яку нараховано 297049 грн три проценти річних, 2638463 грн 67 коп. пені та 590990 грн 54 коп., що становить ціну позову (т.1. а.с.34).
Відповідачем на доказ сплати заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу за січень - червень 2018 року приєднано до матеріалів справи копії платіжних доручень №5 від 06.02.2018 на суму 960000 грн, №7 від 01.03.2018 на суму 1990478 грн 54 коп., №9 від 26.03.2018 на суму 1281092 грн 28 коп., №12 від 26.04.2018 на суму 1490000 грн, №13 від 15.05.2018 на суму 55633 грн 85 коп., №14 від 25.05.2018 на суму 1000000 грн, №15 від 26.06.2018 на суму 400000 грн, №17 від 26.12.2018 на суму 4980000 грн, №19 від 30.01.2019 на суму 1756000 грн. Всього на суму 13913204 грн 70 копійок. Призначення платежу у всіх платіжних дорученнях вказано: оплата за транспортування природного газу згідно договору №1512000742 від 17.12.2015, постанова КМ України від 04.03.2002 №256, природний газ. Крім того, до кожного платіжного доручення відповідачем надано виписки по рахунках (т.1 а.с.200 -217).
До письмових пояснень, які надійшли до суду 21.03.2019 (вх.№4906/19) позивач приєднав розрахунок за надані послуги балансування обсягів природного газу за січень - червень 2018 року по договору №1512000742 від 17.12.2015 станом на 05.03.2019, з якого вбачається, що сплачені відповідачем кошти платіжним дорученням №15 від 26.06.2019 на суму 186936 грн 17 коп. та платіжним дорученням №17 від 26.12.2018 на суму 3943358 грн 57 коп. зараховані позивачем в оплату за надані послуги січень 2018 року, залишок сплачених коштів згідно платіжного доручення №17 від 26.12.2018 в розмірі 1036641 грн 43 коп., а також платіжними дорученнями №19 від 31.01.2019 в сумі 1756000 грн та №22 від 28.02.2019 в сумі 1404946 грн 34 коп. зараховано в оплату за лютий 2018 року, решту коштів, сплачених відповідно до платіжного доручення №22 від 28.02.2019 в розмірі 261547 грн 66 коп. зараховано в оплату за послуги за березень 2018 року. Таким чином, згідно з вказаним розрахунком, відповідач провів оплати на загальну суму 8589430 грн 17 коп., а заборгованість склала 6604118 грн 02 коп. (т.2 а.с.56).
Разом з тим, під час судового розгляду справи по суті представник позивача підтримала позовні вимоги, заявлені у позовній заяві у повному обсязі.
У розрахунку за надані послуги балансування обсягів природного газу за 2017 рік по договору №1512000742 від 17.12.2015 станом на 05.11.2018, позивач вказав, що окрім оплат спільними протокольними рішеннями, відповідачем оплачено відповідно до платіжних доручень №4 від 31.01.2018, №5 від 07.02.2018, №7 від 01.03.2018, №9 від 26.03.2018, №12 від 27.04.2018, №2 від 21.05.2018, №14 від 25.05.2018 та частково №15 від 26.06.2018, які зараховано в оплату заборгованості за 2017 рік (т.2, а.с.52-55).
06.12.2018 Господарським судом Івано-Франківської області у справі №909/485/18 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" та Комунальне підприємство "Комунальник-Т" про стягнення 3 027 474 грн 02 коп., з яких: 1268697 грн 68 коп. - вартість послуг балансування обсягів природного газу, 1 191 470 грн 30 коп. - пеня, 129 859 грн 92 коп. - 3% річних, 437 446 грн 12 коп. - інфляційні втрати ухвалено рішення, згідно з яким провадження у справі в частині стягнення 1 268 697 грн 68 коп. вартості послуг балансування обсягів природного газу закрито; в позові в частині стягнення 1 191 470 грн 30 коп. пені, 129859 грн 92 коп. - 3% річних та 437 446 грн 12 коп. інфляційних втрат відмовлено.
За результатами апеляційного та касаційного перегляду відповідно до постанов Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 та Верховного Суду від 01.08.2019 вказане рішення залишене без змін, а отже на час розгляду цієї справи набрало законної сили та є чинним.
Предметом позову у справі №909/485/18 була вимога про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу за період лютий-грудень 2016 року та січень-грудень 2017 року.
Рішенням у справі №909/485/18 встановлено, що платіжними дорученнями №1 від 26.01.2017, №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7 від 09.02.2017, №15 від 03.05.2017, №18 від 21.09.2017, №16 від 29.06.2017, №20 від 28.09.2017, №№ 21,22 від 01.11.2018, №№ 23,24 від 20.12.2017, банківськими виписками (т.4 а.с.2-23) підтверджено належне виконання ПАТ "Тисменицягаз" своїх зобов"язань обумовлених пунктом 2.7. спільних протокольних рішень.
Крім того, матеріали справи містять платіжні доручення №4 від 31.01.2018, №5 від 06.02.2018 (т.4 а.с. 24-25), з яких вбачається перерахування відповідачем позивачу коштів в загальній сумі 6 300 000 грн за послуги згідно договору №1512000742 від 17.12.2015, на підставі Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ № 256 від 04.03.2002.
Вказаними документальними доказами відповідачем доведено перед судом, а позивачем підтверджено факт оплати вартості послуг балансування обсягів природного газу, обумовлених договором транспортування природного газу № 1512000742 від 17.12.2015.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про припинення існування між сторонами предмету спору щодо стягнення 1 268 697 грн 68 коп. за надані послуги балансування обсягів природного газу та закрив провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв"язку з відсутністю предмету спору.
Отже, вищевказаним судовим рішенням у справі №909/485/18 встановлено відсутність заборгованості за договором транспортування природного газу № 1512000742 від 17.12.2015 за надані послуги балансування обсягів природного газу включно по грудень 2017 року.
При цьому, судом встановлено, що крім виконання зобов"язань, обумовлених пунктом 2.7 спільних протокольних рішень, відповідачем перераховано позивачу коштів в загальній сумі 6 300 000 грн за послуги згідно договору №1512000742 від 17.12.2015 відповідно до платіжних доручень №4 від 31.01.2018 та №5 від 06.02.2018.
Відповідно до ч.4 ст.74 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини щодо відсутності заборгованості за договором транспортування природного газу № 1512000742 від 17.12.2015 за надані послуги балансування обсягів природного газу за період лютий-грудень 2016 року та січень-грудень 2017 року, сплачені в т.ч. відповідно до платіжних доручень №4 від 31.01.2018 та №5 від 06.02.2018 не доказуються при розгляді справи №909/35/19.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 23.12.2019, яке набрало законної сили згідно постанови Шостого апеляційного окружного адміністративного суду від 18.02.2020 та залишено без змін постановою Верховного суду від 12.11.2020 у справі №640/2694/19, до вирішення якої суд зупиняв провадження у справі №909/35/19, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз": визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо незабезпечення належного розгляду звернення Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для позивача на 2018 рік убік економічно обґрунтованого; зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановити для Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, включивши до складу такого тарифу загальні виробничі витрати за 2018 рік в частині, що не були компенсовані внаслідок невідповідності тарифу на розподіл природного газу економічно обґрунтованому рівню, а саме, 27 461,40 тис. грн. з податком на додану вартість.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що розходження у розрахунках сторін щодо вартості послуг балансування природного газу пов'язано з тим, що позивач при визначенні співвідношення негативного небалансу до обсягу відібраного природного газу з точки виходу з газотранспортної системи враховує лише обсяги газу, що відібрані відповідачем на власні потреби та обсяги відібрані ним для покриття виробничо - технічних витрат.
Відповідач у спірних правовідносинах, крім статусу замовника послуг транспортування природного газу, має також статус оператора газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ), ким є суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»).
Порядок визначення обсягу втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ урегульовано главою 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494. Пунктом 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу визначається, що Оператор ГРМ укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності.
Фізичне балансування є комплексом технічних і технологічних заходів, які вживаються Оператором ГРМ для утримання тиску природного газу в ГРМ на рівні, необхідному для безпечного й ефективного розподілу природного газу. Головною метою фізичного балансування є врівноваження кількості газу, що подається в ГРМ, з кількістю газу, що розподіляється та передається з ГРМ (п.2 гл.1 розділу ХІІ Кодексу ГРМ). З урахуванням специфіки переміщення природного газу газорозподільною системою, що пов'язана з умовною нормативною герметичністю газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, інших приладів та обладнання (тобто стан, за якого можливий витік газу, що не може бути зафіксований органолептичним методом) та витоками газу під час технічного огляду чи обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, устаткування. Згідно п.4 гл.6 розділу ІІІ Кодексу ГРМ об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу ХІI цього Кодексу та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу, до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду.
Оператор ГРМ для забезпечення власної господарської діяльності (в тому числі для фізичного балансування ГРМ, власних виробничо-технічних потреб та для покриття фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ) закуповує природний газ у власника природного газу (в тому числі ГДП, ВБГ, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.
Комерційним балансуванням ГРМ є встановлення на підставі документально оформлених даних відповідності між фактичним об'ємом (обсягом) надходження природного газу в ГРМ за відповідний період та фактичним об'ємом (обсягом) розподіленого і переданого за цей період природного газу з ГРМ з урахуванням об'єму (обсягу) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ, понесених Оператором ГРМ протягом цього періоду, зокрема для забезпечення фізичного балансування (п.3 гл.1 розділу ХІІ Кодексу ГРМ).
Пунктом 2 глави 1 розділу ХІV Кодексу ГТС встановлено, що при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Негативний небаланс утворюється у разі перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу.
Водночас, пунктом 9.2 договору № 1512000742, на підставі якого позивачем проведено розрахунок вартості послуг балансування, сторони погодили, що коефіцієнт 1,2 застосовується у випадку, коли негативний небаланс перевищує 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи.
З наведеного слідує, що коефіцієнт компенсації слід розраховувати, виходячи з співвідношення небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, що був відібраний відповідачем для власного споживання для покриття виробничо - технічних витрат, як вважає позивач.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 916/1807/16, від 04.12.2018 р. у справі № 927/276/18, від 05.03.2019 р. у справі №923/351/18, від 27.03.2019 р. у справі № 906/110/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 09.10.2019 року у справі № 922/1382/18, від 28.10.2020 у справі № 917/1641/19.
З урахуванням вищенаведеного судом здійснено розрахунок коефіцієнту компенсації, в якому враховано відсоток небалансу до загального обсягу надходження природного газу у газорозподільну мережу відповідача з газотранспортної системи позивача.
Загальний обсяг надходження природного газу у газорозподільну мережу відповідача з газотранспортної системи позивача становив: у січні 2018 року - 7046502 м.куб, обсяг небалансу 352203 м.куб., що становить 4,9996% загального обсягу газу; у лютому 2018 року - 6602206 м.куб., обсяг небалансу 329547 м.куб., що становить 4,9915% загального обсягу газу; у березні 2018 року - 6515900 м.куб., обсяг небалансу 324490 м.куб., що становить 4,9799% загального обсягу газу; у квітні 2018 року - 1723961 м.куб., обсяг небалансу 86178 м.куб., що становить 4,9988% загального обсягу газу; у травні 2018 року - 911811 м.куб., обсяг небалансу 45559 м.куб., що становить 4,9965% загального обсягу газу; у червні 2018 року - 840300 м.куб., обсяг небалансу 41974 м.куб., що становить 4,9951% загального обсягу газу.
Отже, для визначення вартості послуг балансування за січень - червень 2018 року необхідно застосувати коефіцієнт компенсації 1,0, оскільки обсяг небалансу відповідача становив у відповідних періодах менше 5% загального обсягу природного газу, що надійшов у газорозподільну мережу.
Таким чином, судом здійснено власний перерахунок вартості послуг балансування обсягів природного газу за формулою пункту 9.2 договору із застосуванням коефіцієнту 1,0:
за січень 2018 року - 3441912 грн 28 коп., з розрахунку: 8143 грн 77 коп. (вартість 1000 м куб газу без ПДВ) х 352,203 тис. м куб газу х 1,0 (коефіцієнт компенсації) + 20% ПДВ;
за лютий - 3497989 грн 81 коп. (8845 грн 45 коп. х 329,547 тис. м куб газу х 1,0 + 20% ПДВ);
за березень - 3877525 грн 70 коп. (9958 грн х 324,490 тис. м куб газу х 1,0 + 20% ПДВ);
за квітень - 914739 грн 83 коп. (8845 грн 45 коп. х 86,178 тис.м.куб. х 1,0 + 20% ПДВ);
за травень - 483587 грн 83 коп. ( 8845 грн 45 коп. х 45,559 тис.м.куб. х 1,0 + 20% ПДВ);
за червень - 445534 грн 70 коп. (8845 грн 45 коп. х 41,974 тис.м.куб. х 1,0 + 20% ПДВ).
Всього на загальну суму 12661290 грн 20 коп.
Платіжними дорученнями №7 від 01.03.2018 на суму 1990478 грн 54 коп., №9 від 26.03.2018 на суму 1281092 грн 28 коп., №12 від 26.04.2018 на суму 1490000 грн, №13 від 15.05.2018 на суму 55633 грн 85 коп., №14 від 25.05.2018 на суму 1000000 грн, №15 від 26.06.2018 на суму 400000 грн, №17 від 26.12.2018 на суму 4980000 грн, №19 від 30.01.2019 на суму 1756000 грн. (з призначенням платежу: оплата за транспортування природного газу згідно договору №1512000742 від 17.12.2015, постанова КМ України від 04.03.2002 №256, природний газ) відповідачем здійснена оплата послуг балансування за договором №1512000742 на загальну суму 12953204 грн 70 коп.
За встановлених судом обставин, сплачені на підставі вказаних платіжних доручень кошти підлягають до зарахування за період січня - червня 2018 року.
Разом з тим, посилання відповідача у письмових поясненнях на те, що згідно платіжного доручення №5 від 06.02.2018 на суму 960000 грн лише частково зараховано кошти в оплату послуг балансування за 2017 рік у сумі 575818 грн 40 коп., а не в повному обсязі, не підтверджено матеріалами справи, а також цей факт не встановлено у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2018 у справі №909/485/18, а відповідно, суд не може врахувати, що залишок коштів, сплачених згідно вказаного платіжного доручення у сумі 384181 грн 60 коп. підлягає до зарахування в оплату послуг за період з січня 2018 року.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем повністю оплачено основний борг за надані послуги балансування за договором №1512000742 у розмірі 12661290 грн 15 коп. (з врахуванням перерахунку суду з коефіцієнтом 1,0), предмет позову в цій частині позову відсутній, а відповідно провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 12661290 грн 15 коп. основного боргу належить закрити за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
В іншій частині позову щодо стягнення основного боргу в сумі 2345321 грн 80 коп. суд відмовляє у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Зобов'язанням в розумінні Закону є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704) визначено, зокрема, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (п.2.15 Положення).
Відповідачем акти надання послуг балансування обсягів природного газу визнані частково, на суму вартості послуг з застосуванням коефіцієнту 1,0, про що направлені листи позивачу 14.03.2018, 26.03.2018, 07.05.2018, 23.05.2018, 22.06.2018, 31.07.2018.
Акти надання послуг з балансування обсягів природного газу № 01-18-1512000742-Баланс від 31.01.2018, №02-18-1512000742-Баланс від 28.02.2018, №03-18-1512000742-Баланс від 31.03.2018, №04-18-1512000742-Баланс від 30.04.2018, №05-18-1512000742-Баланс від 31.05.2018, №06-18-1512000742-Баланс від 30.06.2018 складені позивачем за результатами господарських операцій, реальність яких не оспорюється відповідачем та підтверджується звітами по точках входу/виходу Оператора ГРМ та алокаціями за січень -червень 2018 року. Факт реальності господарської операції, на підставі якої складені первинні документи, унеможливлює визнання їх дефектними для цілей бухгалтерського обліку.
Крім того, відповідачем не наведено жодних обставин та не надано суду доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру). Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціями.
Відтак, доводи відповідача щодо неможливості нарахування та стягнення пені. інфляційних втрат та відсотків річних за актами балансування обсягів природного газу № 01-18-1512000742-Баланс від 31.01.2018, №02-18-1512000742-Баланс від 28.02.2018, №03-18-1512000742-Баланс від 31.03.2018, №04-18-1512000742-Баланс від 30.04.2018, №05-18-1512000742-Баланс від 31.05.2018, №06-18-1512000742-Баланс від 30.06.2018 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Як встановлено судом, відповідачем здійснено розрахунки на суму 12953204 грн 70 коп. з використанням коштів субвенцій в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
8.11.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 951 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", згідно з якою з 01 січня 2018 року втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", з одночасним внесенням змін до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256.
На підставі абзацу 7 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підприємства, установи та організації, що надають послуги з постачання електроенергії, транспортування, розподілу та постачання природного газу, послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення готують реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, що підлягають перерахуванню, відповідно до фактичних обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, але не вище обсягів нарахованих сум пільг і субсидій, і надсилають їх протягом місяця, але не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним періодом, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів.
Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад на підставі інформації, зазначеної у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри сум, що підлягають перерахуванню, та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: протягом місяця, але не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії, виплати громадянам частини невикористаної субсидії для відшкодування витрат на оплату природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг з електропостачання для індивідуального опалення (абз.4 п.6 Постанови).
Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у дводенний строк узагальнюють реєстри, зазначені в абзаці четвертому пункту 6 цього Порядку, та надають їх Головним управлінням Казначейства (абз.5 п.6 Постанови- застосовується з 1 січня 2018 року).
Головні управління Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі щомісяця не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після отримання від фінансових органів подають Державній казначейській службі відповідні дані щодо фактично нарахованих сум пільг, субсидій, допомоги та кредиторської заборгованості відповідних бюджетів згідно із зазначеними реєстрами. (абз.8 п.6 Постанови- застосовується з 1 січня 2018 року).
Згідно з абзацом 13 п.6 Постанови №256 Казначейство перераховує протягом місяця, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, субвенцію для виплати пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема витрат на оплату природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання (застосовується з 1 січня 2018 року).
Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. (Абз. 1 пункту 8 -застосовується з 1 січня 2018 року).
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з підприємствами, установами та організаціями, що надають житлово-комунальні послуги, балансоутримувачами відомчого житла, гуртожитків, управителями багатоквартирних будинків, об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельними кооперативами і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) та ін. (абз.2 пункту 8 - застосовується з 1 січня 2018 року).
Розрахунки за надані пільги та субсидії на оплату природного газу, послуг з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення з підприємствами-надавачами здійснюються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в органах Казначейства, а за електроенергію на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. (абз.7 п. 8 - застосовується з 1 січня 2018 року).
Кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб'єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту. (абз.1 п. 8-1 постанови застосовується з 1 січня 2018 року).
Суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на постачання природного газу, отримані кошти спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), на оплату послуг з розподілу та транспортування природного газу операторам газорозподільної системи та оператору газотранспортної системи. (абз.1 п. 8-1 постанови).
Для проведення розрахунків відповідно до пункту 8-1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства.
Для застосування штрафних санкцій, зокрема пені, передбаченої пунктом 13.5 договору та наслідків порушення грошових зобов'язань, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256.
Зазначена позиція узгоджується з постановами Касаційного господарського суду від 08.10.2019 у справі № 922/83/19, від 19.09.2019 у справі № 922/3635/18, від 18.09.2019 р. у справі № 907/415/18, від 05.12.2018 р. у справі № 917/941/18, від 04.12.2018 р. у справі № 927/276/18, від 11.11.2019 року у справі № 927/587/18.
Відповідачем не надано суду доказів, що кошти за надані послуги балансування, сплачені ним позивачу відповідно до постанови №256 від 04.03.2002 зі змінами і доповненнями, перераховані на його казначейський рахунок з порушенням процедури і строків, встановлених цією постановою. Контррозрахунку трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені відповідач суду не надав.
Таким чином, суд з використанням програмного комплексу ІПС "Законодавство" здійснив перерахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені з врахуванням процедури і строків, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно розрахунку суду три проценти річних за послуги балансування обсягів природного газу становить 152387 грн 39 коп. в т..ч:
- за зобов"язаннями січня 2018 року на суму 3441912 грн 18 коп. зі зменшенням бази нарахування на суму коштів, що надходили від відповідача за період з 27.02.2018 по 25.04.2018 = 3968 грн 21 коп.;
- за зобов"язаннями лютого 2018 року на суму 3497989 грн 81 коп. зі зменшенням бази нарахування на суму коштів, що надходили від відповідача за період з 27.03.2018 по 25.12.2018 = 27594 грн 57 коп.;
- за зобов"язаннями березня 2018 року на суму 3877525 грн 70 коп. за період з 25.04.2018 по 25.12.2018 = 78081 грн 68 коп.;
- за зобов"язаннями квітня 2018 року на суму 914739 грн 83 коп. зі зменшенням бази нарахування на суму коштів, що надходили від відповідача за період з 25.05.2018 по 29.01.2019 = 27156 грн 97 коп.;
- за зобов"язаннями травня 2018 року на суму 483587 грн 83 коп. за період з 26.06.2018 по 29.01.2019 = 8664 грн 83 коп.;
- за зобов"язаннями червня 2018 року на суму 445534 грн 70 коп. за період з 25.07.2018 по 25.01.2019 = 6921 грн 05 коп.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Інфляційні збитки, розраховані з врахуванням способу розрахунку, викладеному у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 становлять 392019 грн 84 коп.
- за зобов"язаннями січня 2018 року на суму 1451433 грн 74 коп. зі зменшенням бази нарахування на суму коштів, що надходили від відповідача за період з березня 2018 по квітень 2018 = 17328 грн 50 коп.;
- за зобов"язаннями лютого 2018 року на суму 3497989 грн 81 коп. зі зменшенням бази нарахування на суму коштів, що надходили від відповідача за період з квітня 2018 по грудень 2018 = 31729 грн 17 коп.;
- за зобов"язаннями березня 2018 року на суму 3877525 грн 70 коп. за період з травня 2018 по грудень 2018 = 200946 грн 98 коп.;
- за зобов"язаннями квітня 2018 року на суму 914739 грн 83 коп. зі зменшенням бази нарахування на суму коштів, що надходили від відповідача за період з червня 2018 по січень 2019 = 80755 грн 57 коп.;
- за зобов"язаннями травня 2018 року на суму 483587 грн 83 коп. за період з липня 2018 по січень 2019 = 30147 грн 70 коп.;
- за зобов"язаннями червня 2018 року на суму 445534 грн 70 коп. за період з серпня 2018 по січень 2019 = 31111 грн 94 коп.
Залишок коштів, сплачених платіжним дорученням №19 від 30.01.2019 в розмірі 291914 грн 50 коп. слід врахувати в оплату за інфляційні збитки та закрити провадження в цій частині за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Решту коштів, що становлять інфляційні втрати в розмірі 100105 грн 34 коп. стягнути з відповідача.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно розрахунку суду пеня, за несвоєчасну оплату послуг балансування обсягів природного газу становить - 1463238 грн 22 коп.
- за зобов"язаннями січня 2018 року на суму 3441912 грн 18 коп. зі зменшенням бази нарахування на суму коштів, що надходили від відповідача за період з 27.02.2018 по 25.04.2018 = 44516 грн 34 коп.;
- за зобов"язаннями лютого 2018 року на суму 3497989 грн 81 коп. зі зменшенням бази нарахування на суму коштів, що надходили від відповідача за період з 27.03.2018 по 25.12.2018 = 318204 грн 14 коп.;
- за зобов"язаннями березня 2018 року на суму 3877525 грн 70 коп. за період з 25.04.2018 по 25.12.2018 = 677132 грн 84 коп.;
- за зобов"язаннями квітня 2018 року на суму 914739 грн 83 коп. зі зменшенням бази нарахування на суму коштів, що надходили від відповідача за період з 25.05.2018 по 29.01.2019 = 256974 грн 71 коп.;
- за зобов"язаннями травня 2018 року на суму 483587 грн 83 коп. за період з 26.06.2018 по 29.01.2019 = 86091 грн 88 коп.;
- за зобов"язаннями червня 2018 року на суму 445534 грн 70 коп. за період з 25.07.2018 по 25.01.2019 = 80318 грн 31 коп.
В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд дійшов висновку про зменшення нарахованої відповідачу пені на 70 відсотків виходячи з такого.
Відповідач у письмових поясненнях, у разі, якщо суд дійде висновку про наявність вини відповідача у неналежному виконанні грошового зобов"язання, просить суд зменшити розмір пені, інфляційних втрат та відсотків річних до 1 гривні, посилаючись на те, що тариф за розподіл природного газу, встановлений постановою НКРЕКП на 2018 рік не відповідає потребам відповідача у надходженні коштів, необхідних для закупівлі природного газу на технологічні потреби. Судовими рішеннями, які набрали законної сили підтверджено, що заборгованість АТ "Тисменицягаз" виникла з незалежних від відповідача обставин і є наслідком тарифної політики НКРЕКП, яка полягає у затвердженні останньою необгрунтованого тарифу на розподіл природного газу для АТ "Тисменицягаз", який не покриває розмір фактичних витрат на придбання природного газу для потреб ВТВ та НВтр і власних потреб, а також послуг балансування, внаслідок чого АТ "Тисменцягаз" недоотримало необхідних коштів для розрахунків за надані послуги балансування перед АТ "Укртрансгаз".
За приписами статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3 ЦК України, частині третій статті 509 ЦК України та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін, тощо. Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 по справі 917/101/19.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Отже, зважаючи на особливості встановлення регуляторним органом тарифу на послуги з розподілу природного газу, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, а також приймаючи до уваги неподання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, та зважаючи на правовий статус відповідача, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 70 % від суми пені за несвоєчасну оплату вартості послуг з балансування обсягів природного газу, що визначена судом до стягнення з відповідача, а саме 438971 грн 47 коп. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, суд зауважує, що пеня є фінансовою санкцією, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання, а не засобом збагачення кредитора, що узгоджується з висновками Конституційного Суду України щодо правової природи неустойки, викладеними у рішенні 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.
В задоволенні клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та трьох відсотків річних належить відмовити виходячи з такого.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 не є подібними правовідносинами сторін у даній справі. Слід зазначити, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Із змісту постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вбачається, що сторонами в договорі змінено розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, а з матеріалів справи №909/35/19 вбачається, що сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних, а тому суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних та інфляційні збитки від простроченої суми за весь час прострочення із застосуванням положень ч.2 ст. 625 ЦК України.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 277396 грн 74 коп.
Суд закрив провадження у справі в частині стягнення 12953204 грн 70 коп., що становить 70,04% ціни позову.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача належить стягнути 30118 грн 36 коп. судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 129, 231, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
позов задовольнити частково.
Провадження у справі в частині стягнення 12953204 грн 70 коп. заборгованості, в тому числі -12661290 грн 20 коп. вартості послуг балансування обсягів природного газу та 291914 грн 50 коп. інфляційних збитків закрити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" (вул.Вісконта, 3, м.Тисмениця, 77400, код ЄДРПОУ 20538865) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м.Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) - 100105 (сто тисяч сто п"ять) гривень 34 коп. інфляційних збитків, 152 387 (сто п"ятдесят дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 39 коп. трьох процентів річних, 438971 (чотириста тридцять вісім тисяч дев"ятсот сімдесят одну) гривню 47 коп. пені та 30118 (тридцять тисяч сто вісімнадцять) гривень 36 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.
Повне рішення складено 08.04.2021
Суддя О.В. Рочняк