01.04.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1081/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"
про стягнення заборгованості в сумі 38 577 668 грн 33 к.
за участю:
від позивача: Єгоров Валерій Сергійович,
від відповідача: Біян Богдан Романович
встановив: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 38577668 грн 33 к.
Вирішення процесуальних питань.
14.12.2020 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 27.01.2021 (ухвала від 14.12.2020), в якому суд оголосив перерву до 10.02.2021.
05.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№119/21).
14.01.2021 представник позивача подав відповідь на відзив (вх.№545/21).
05.02.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№1868/21) та клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (від 10.02.2021 вх.№2105/21), які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.
10.02.2021 суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 03.03.2021.
03.03.2021 відповідач подав заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, у зв"язку із відсутністю предмета спору вх.№3366/21, яку суд прийняв до розгляду.
03.03.2021 розгляд справи по суті не відбувся у зв"язку із запровадженням в Івано-Франківській області червоного рівня епідемічної небезпеки. З метою попередження виникнення та запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 розгляд справи суд призначив на 29.03.2021.
23.03.2021 відповідач подав пояснення по справі вх.№4296/21, а 26.03.2021 - заяву про закриття провадження в частині позовних вимог з доказами оплати частини заборгованості, які суд прийняв до розгляду.
29.03.2021 представник позивача подав пояснення вх.№4493/21, які суд прийняв до розгляду.
В судовому засіданні 29.03.2021 суд оголосив перерву до 01.04.2021.
Після перерви в судовому засіданні 01.04.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 03.10.2018 №6420/18-БО-15 в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 30329285 грн 60 к. Позовні вимоги обґрунтував положеннями ст. 526,549, 611, 612, 625, 655, 692 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України. За прострочення виконання грошового зобов"язання позивач, керуючись п.8.2. договору (з 01.12.2018-п.7.2. договору в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018 №4) та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу пеню в сумі 4334791 грн 59 к., 1786746 грн 98 к. - інфляційних втрат та 2005934 грн 60 к. - 3% річних. Також за неналежне виконання відповідачем п.2.1. договору на підставі п.3.13 та 5.7. договору, п.1 Розділу VI Правил постачання природного газу позивач просив стягнути збитки в розмірі 120909 грн 56 к.
У відповіді на відзив вх.№545/21 від 14.01.2021 та поясненнях вх.№4493/21 від 29.03.2021 позивач зазначив, НАК "Нафтогаз України" як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; несвоєчасність проведення оплати контрагентами прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу; держава, покладаючи на АТ "НАК "Нафтогаз України" спеціальні обов'язки з постачання природного газу, не виконує свої зобов'язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, тим самим спричиняючи до збитків. Позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення пені.
Вимоги щодо стягнення збитків вважає обґрунтованими та вказує на те, що заявлені вимоги стосуються квітня та вересня 2019 року, тобто до набрання чинності редакції пп.1 п.1 розділу VII Правил постачання природного газу від 12.10.2019 у зв"язку з прийняттям Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.10.2019 року № 2081 "Про внесення змін до Правил постачання природного газу". Ствердив, що підстави для порушення принципу незворотності дії нормативно-правових актів в часі відсутні, оскільки постанова НКРЕКП від 07.10.2019 №2081 не містить посилання про її застосування до правовідносин, що виникли та існували до набрання нею чинності.
Позиція відповідача.
У відзиві на позов вх.№119/21 від 05.01.2021, запереченні на відповідь на відзив вх.№1868/21 від 05.02.2021 та в поясненнях вх.№4296/21 від 23.03.2021 відповідач вказав що сума заборгованості постійно зменшується та станом на день винесення рішення складає 8190131 грн 29 к. Порушення ним зобов'язань мотивував низьким рівнем розрахунків споживачами за надані послуги по постачанню теплової енергії, у зв'язку із чим відповідач не в змозі вчасно та в повному обсязі виконати своє зобов'язання перед позивачем. Зазначив, що 12.10.2019 набрала чинності постанова НКРЕКП від 07.10.2019 №2081, відповідно до якої скасовано відповідальність для споживачів природного газу, що не є побутовими та яким цей газ постачається в рамках виконання спеціальних обов"язків до яких відноситься і відповідач. Вказав, що положення викладені у цій постанові, відповідно до ч.2 ст.5 ЦК України мають зворотну дію в часі та поширюються на спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, оскільки скасовують відповідальність відповідача щодо відшкодування збитків. В задоволенні позовних вимог про стягнення 120909 грн 56 к. збитків просив відмовити.
У відзиві на позов відповідач також просив суд зменшити розмір пені на 95%, де зазначив, що він є неприбутковою організацією та не є суб'єктом господарювання, що має на меті одержання прибутку. Необхідність зменшення суми пені обґрунтовує складним фінансовим становищем підприємства результатом чого стало: - невчасне здійсненням споживачами платежів за надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, на підтвердження чого відповідач посилається на укладені відповідачем ряд договорів про реструктуризацію заборгованості; - встановлення тарифів Національною комісією на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання для населення, які як зазначив відповідач, є збитковими; - наявність податкового боргу, зокрема на суму 42732231 грн 07 к. Зазначив, що більшу частину основної суми заборгованості погасив, докази чого приєднав до матеріалів справи. Заява обґрунтована приписами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та судовою практикою.
Обставини справи. Оцінка доказів.
03.10.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" (надалі- постачальник) та Державне підприємство "Теплокомуненерго" (споживач) уклали договір постачання природного газу №6420/18-БО-15 (далі - договір). Сторони договору у цих правовідносинах керуються Законом України "Про ринок природного газу", Положенням про покладення спеціальних обов"язків на суб"єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №187 (далі-Положення). Зазначений вище договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб, сторони погодили всі умови договору та досягли згоди щодо виконання умов останнього.
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п.1.2.)
Постачальник передає споживачу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 20 тис. куб. метрів (п. 2.1).
Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу відповідно до п. 3.7 цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному періоді постачання газу (п. 2.4).
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7).
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному періоді (п. 3.10).
Кількість природного газу, яка передасться споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРБКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (п. 4.1).
Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4942 грн 00 к. за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 5.1).
Ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 7907 грн 20 к. , крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488 грн 64 к. (п. 5.2).
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу за цим договором (п. 5.4).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 6.1).
Споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов цього договору (п. 7.1). Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та в порядку, що передбачені цим договором (п. 7.2).
У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2).
Сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору:
1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;
2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2 3, 11.4 та 11.5 цього договору (п. 11.3).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1).
Сторони вносили зміни до вказаного договору шляхом підписання додаткових угод.
Згідно з додатковими угодами від 23.10.2018 № 1, від 27.10.2020 № 2, від 06.11.2018 № 3 сторони змінювали, зокрема, період постачання газу, орієнтовний обсяг його постачання та строк дії договору. Додатковою угодою № 3 також змінено ціну природного газу.
Підписавши додаткову угоду від 30.11.2018 № 4, сторони виклали в новій редакції розділи 1-12 договору від 03.10.2018 № 6420/18-БО-15.
Постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1).
Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 до 30.04.2020 (включно) замовлений споживачем обсяг природного газу в кількості 9834,513 куб.м (п. 2.1).
Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором (п. 2.4).
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.8).
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному періоді (п. 3.11).
Ціна за 1000 куб.м газу становить 6235 грн 51 к., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482 грн 61 к. (п. 4.2).
Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу (п. 4.3).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1).
У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1).
Відповідно до додаткових угод від 18.03.2019 № 5, від 20.03.2019 № 6, від 26.03.2019 №7, від 24.04.2019 № 8, від 25.04.2019 № 9, від 20.05.2019 №10, від 29.05.2019 № 11, від 24.06.2019 №12, від 27.06.2019 №13, від 23.07.2019 №14, 30.07.2019 №15, від 21.08.2019 №16, від 28.08.2019 №17, від 12.09.2019 №18, від 26.09.2019 №19 сторони змінювали обсяги природного газу, які поставляються споживачу, порядок застосування відповідних пунктів договору, внесли зміни щодо найменування постачальника по тексту договору, ціни та продовжили строк дії договору до 30.09.2019.
На виконання умов договору позивач за період жовтень 2018 - вересень 2019 передав відповідачу замовлений природний газ в кількості 7772,842 тис.куб.м. на загальну суму 57101026 грн 44 к., що підтверджується актами приймання-передачі, які складені на підставі договору від 03.10.2018 № 6420/18-БО-15, підписані представниками двох сторін та скріплені їх печатками, копії яких приєднані до матеріалів справи.
Відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов"язань за отриманий природний газ розрахувався частково та з порушенням строку оплати, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 30329285 грн 60 к.
Оскільки станом на 07.12.2020 відповідач заборгованості не погасив, позивач згідно з п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню в сумі 4334791 грн 59 к., а також керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України - 3% річних в сумі 2005934 грн 60 к. та інфляційні втрати в сумі 1786746 грн 98 к. та звернувся до суду за захистом порушеного права.
Після відкриття провадження у справі відповідач погасив частину заборгованості в розмірі 22139154 грн 31 к., що підтверджується банківськими виписками, копії яких приєднані відповідачем до матеріалів справи, у зв"язку із чим, провадження у справі в цій частині належить закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за змістом якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 8 190 131 грн 29 к. - основного боргу, 4334791 грн 59 к. - пені, 2005934 грн 60 к. - 3% річних, 1786746 грн 98 к. - інфляційних втрат.
Крім того, позивач ствердив, що відповідач порушив умови договору щодо фактичних обсягів споживання природного газу в квітні та вересні 2019 року, а тому на підставі п.3.13 та 5.7. договору, п.1 Розділу VI Правил постачання природного газу повинен відшкодувати збитки в сумі 120909 грн 56 к.
В обґрунтування заявлених збитків вказує на таке.
Відповідно до п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496, (в редакції 01.08.2018, яка діяла на час спірних правовідносин) відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де:
Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;
Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;
Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;
K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1;
3) у разі відмови в доступі до об'єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об'ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 2 Розділу VI Правил у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
Відповідно до п. 3 Розділу VI Правил за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог:
1) форма акта-претензії є довільною;
2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 5 від 18.03.2019 року пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 року.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 5 від 18.03.2019 року пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абзац четвертий підп. 5) п. 6.2, абзац другий підп. 2 п. 6.4 цього договору з 01 березня 2019 року втрачають чинність.
Відповідно до п. 3.13 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акта приймання-передачі природного газу; - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Відповідно до п. 5.7 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
-постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору;
-постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
-споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Згідно з п. 6.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.
Відповідно до п.п. 4 п. 6.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Так умовами п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 24.04.2019) сторони погодили що постачальник передає споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 600, 0 тис.куб.м. Згідно акта приймання передачі від 30.04.2019 фактично переданий газ в обсязі 323,106 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач в квітні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 276,894 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами.
19.06.2019 позивач на адресу відповідача направив Акт-претензію за вих. № 26-2143-19 від 15.05.2019 року, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 20.11.2019 за вих.№ 26-3755-19, яким вимагав у відповідача сплатити (відшкодувати збитки) в сумі 61021 грн 40 к. за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за договором, докази направлення та отримання містяться в матеріалах справи.
Умовами п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №19 від 26.09.2019) сторони погодили обсяг (об'єм) природного газу у вересні в кількості 122,8 тис.куб.м.
Натомість, у вересні 2019 року відповідач фактично отримав природний газ в обсязі 145,01221 тис.куб.м., що підтверджується актом приймання -передачі від 30.09.2019.
Таким чином, відповідач у вересні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі більшому на 22,21221 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами.
22.11.2019 позивач на адресу відповідача направив Акт-претензію за вих. № 26/9-3259-19 , яким позивач вимагав у відповідача сплатити (відшкодувати збитки) в сумі 59888 грн 16 к. за різницю між замовленим у вересні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем у вересні 2019 року природного газу за договором, докази направлення приєднані до матеріалів справи.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до наведеного договір постачання природного газу від 03.10.2018 №6420/18- БО -15 є договором поставки.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Висновки суду.
В частині позовних вимог про стягнення 22139154 грн 31 к. провадження належить закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмету спору.
Суд встановив, що відповідач свого обов'язку щодо повної оплати поставленого газу не виконав; доказів виконання зобов"язання у повному обсязі не надав, доводи позивача не спростував, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8190131 грн 29 к. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8190131 грн 29 к. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.
Зважаючи на те, що факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу підтверджується матеріалами справи, суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат та дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 27.11.2018 -31.08.2020 та інфляційних втрат за період грудень 2018 року - серпень 2020 року обґрунтована та належить до задоволення.
Також, суд перевірив правильність нарахування позивачем пені за період з 27.11.2018 -31.08.2020 та зазначає, що поданий розрахунок є арифметично вірним.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95 % від заявленої суми, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є неприбутковою організацією, не є кінцевим споживачем товару, здійснення оплати поставленого позивачем природного газу залежить в тому числі й від розрахунків споживачів з відповідачем, врахувавши сплату відповідачем основного боргу, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов'язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013; постанова КГС ВС від 10.04.2019 № 905/1005/18), суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50 % .
Щодо вимоги про стягнення збитків, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Так умовами договору сторони передбачили, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу, відповідач зобов"язаний відшкодувати збитки в порядку визначеному в п.5.7. договору; якщо фактичний об"єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов"заний відшкодувати збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період. Вказані умови договору узгоджуються з підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Таким чином, враховуючи, зокрема положення пункту 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу та умови договору, АТ "НАК Нафтогаз України" має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде більший чи менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).
При цьому визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає таку можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми збитків у розмірі, визначеному договором.
Вказане право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу та договором) не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України.
Звертаючись з вимогами про стягнення збитків позивач посилався на пункти договору та пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, встановив різницю між об'ємом газу, передбаченим відповідно до поданих заявок та об'ємом фактично спожитого газу, здійснив розрахунок збитків позивача виходячи з вартості невикористаних обсягів газу та поставленого у меншому та більшому об"ємі у спірний період, при цьому, позивач не надав доказів об"єктивного зменшення своїх майнових благ та втрати доходів, які він міг би отримати при споживанні відповідачем більшого чи меншого обсягу газу.
Суд не може дійти до беззаперечного висновку, що заявлені до стягнення кошти є реальними збитками в розумінні чинного законодавства збитків, а тому вимога про стягнення збитків у сумі 120909 грн 56 к. до задоволення не належить.
Доводи відповідача про застосування судом ч.2 ст.5 ЦК України суд відхиляє у зв"язку із наявністю інших підстав для відмови у позові в цій частині.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 8190131 грн 29 к. - основного боргу, 2167395 грн 80 к. - пені, 2005934 грн 60 к. - 3% річних, 1786746 грн 98 к. - інфляційних втрат.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 578665 грн 03 к., що підтверджується платіжним дорученням №0000012231 від 27 листопада 2020 року.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відтак позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення частини судового збору у розмірі 332087 грн 31 к., сплаченого за вимогу про стягнення з відповідача 22139154 грн 31 к. заборгованості, в частині якої провадження у справі закрито.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Враховуючи викладене та часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 244764 грн 07 к. належить покласти на відповідача. Судовий збір в розмірі 1813 грн 64 к. - на позивача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
провадження в частині позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення 22139154 грн 31 к. закрити.
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення 8 190 131 грн 29 к. - основного боргу, 4334791 грн 59 к. - пені, 2005934 грн 60 к. - 3% річних, 1786746 грн 98 к. - інфляційних втрат та 120909 грн 56 к. - збитків - задовольнити частково.
Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, буд. 59-а, м. Івано-Франківськ, 76009, код 03346058) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) - 8190131 (вісім мільйонів сто дев"яносто тисяч сто тридцять одну гривню) 29 к. - основного боргу, 2167395 (два мільйони сто шістдесят сім тисяч триста дев"яносто п"ять гривень) 80 к. - пені, 2005934 (два мільйони п"ять тисяч дев"ятсот тридцять чотири гривні ) 60 к. - 3% річних, 1786746 (один мільйон сімсот вісімдесят шість тисяч сімсот сорок шість гривень) 98 к. - інфляційних втрат , а також 244764 (двісті сорок чотири тисячі сімсот шістдесят чотири гривні) 07 к. - судового збору.
В частині позовних вимог про стягнення 2167395 (два мільйони сто шістдесят сім тисяч триста дев"яносто п"ять гривень) 80 к. пені та 120909 (сто двадцять тисяч дев"ятсот дев"ять гривень) 56 к. збитків - відмовити.
Судовий збір в сумі 1813 (одна тисяча вісімсот тринадцять гривень) 64 к. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 09.04.2021
Суддя Т.В. Максимів