номер провадження справи 12/72/21
09.04.2021 Справа № 908/938/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердорбуд» коштів в загальній сумі 38387,71 грн.
Приватне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі заявник) звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою за вих. № 23/юр від 31.03.2021 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердорбуд» заборгованості в розмірі 38387,71 грн. за договором оренди № 206/20 від 01.03.2020, яка складається із заборгованості з орендної плати в сумі 36000,00 грн. та заборгованості з оплати витрат, пов'язаних з енергопостачанням, в сумі 2387,71 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021 вищевказану заяву про видачу судового наказу передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що 01.03.2020 між Приватним акціонерним товариством «Запорізький автомобілебудівний завод» (орендодавець, заявник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтердорбуд» (орендар, боржник) був укладений договір оренди № 206/20, далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення з системами енергопостачання, що знаходиться за адресою: Україна, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 9-А, адміністративна будівля, літ. К-3, інвентарний № 841, приміщення № 86 (надалі - майно). Заявник вказує, що належно виконав свої зобов'язання за Договором та передав у користування боржнику майно, що знаходиться за адресою: Україна, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 9-А, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2020. Зазначає, що 01.03.2021 майно боржником було повернуто, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі частини нежитлового приміщення. Заявник вказує, що з травня 2020 по лютий 2021 орендарю були виставлені рахунки на оплату орендної плати на суму 3600,00 грн. кожний рахунок, які не були оплачені орендарем, за вищевказаний період орендарем були підписані акти здачі-прийняття робіт (послуг) з оренди приміщення, втім на момент закінчення строку дії Договору заборгованість орендаря з орендної плати складає 36000,00 грн. Відповідно до п. 5.2. Договору всі витрати, пов'язані з енергопостачанням (електроенергія), розраховуються згідно з «Порядком розрахунків з енергозабезпечення» (Додаток № 2 до даного Договору) та сплачуються орендарем окремо від орендної плати на підставі рахунків, наданих орендодавцем, у 7-ми денний термін з моменту їх отримання. Також заявник зазначає, що на момент закінчення строку дії Договору не оплаченими залишились рахунки-фактури № па-0005896 від 30.11.2020 на суму 550,87 грн., № па-0006372 від 31.12.2020 на суму 617,17 грн., № па-0000481 від 31.01.2021 на суму 504,36 грн., № па-000994 від 28.02.2021 на суму 715,31 грн., у зв'язку з чим заборгованість з оплати витрат, пов'язаних з енергопостачанням складає 2387,71 грн.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення заборгованості з оплати витрат, пов'язаних з енергопостачанням в сумі 2387,71 грн., з огляду на наступне.
За змістом статей 148, 154 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 232 ГПК України судовий наказ є судовим рішенням.
Таким чином, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та розмір якої підтверджується доданими до заяви документами.
Згідно із вимогами ч. 2 (пункти 4, 5), ч. 3 (пункти 3, 4) ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. З цією метою, насамперед, необхідно встановити факт настання строку виконання боржником зобов'язання, перевірити його розмір.
На підтвердження вказаних обставин щодо наявності заборгованості у боржника з оплати витрат, пов'язаних з енергопостачанням в сумі 2387,71 грн. заявник надав копії рахунків-фактур № па-0005896 від 30.11.2020 на суму 550,87 грн., № па-0006372 від 31.12.2020 на суму 617,17 грн., № па-0000481 від 31.01.2021 на суму 504,36 грн., № па-0000994 від 28.02.2021 на суму 715,31 грн.
Умовами п. 5.2. Договору сторони визначили, що всі витрати, пов'язані з енергопостачанням (електроенергія), розраховуються згідно з «Порядком розрахунків з енергозабезпечення» (Додаток № 2 до даного Договору) та сплачуються орендарем окремо від орендної плати на підставі рахунків, наданих орендодавцем, у 7-денний термін з моменту їх отримання.
Втім, докази надання орендодавцем орендарю вищевказаних рахунків-фактур та докази отримання цих рахунків орендарем заявник суду не надав.
Відповідно до п. 2.4. Додатка № 2 до Договору (Порядок розрахунків з енергозабезпечення) розрахунки за всі витрати, пов'язані з енергопостачанням проводяться орендарем згідно з умовами Договору оренди. Орендодавець оформлює двохсторонній «Акт прийому-здачі енергоносіїв» у двох примірниках та передає орендарю для узгодження. Останній узгоджує «Акт прийому-здачі енергоносіїв» та повертає один примірник представнику орендодавця в Службу головного інженера (СГІ) в бюро поставки та відпуску енергоресурсів. Акт узгоджується впродовж 3х операційних днів. Представник орендаря передає акт в СГІ орендодавця для оформлення рахунків до Договору оренди за фактично спожиті енергоносії та послуги з користування енергетичними мережами за розрахунковий період. Розмір коштів, які має сплатити орендар визначається на підставі поданого орендодавцем акту прийому-здачі енергоносіїв.
Однак, передбачені умовами п. 2.4. Додатка № 2 до Договору акти прийому-здачі енергоносіїв за період з листопада 2020 по лютий 2021 заявник суду не надав.
З огляду на наведене вбачається, що заява Приватного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» за вих. № 23/юр від 31.03.2021 про видачу судового наказу подана з порушенням вимог п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України.
Ненадання заявником до поданої заяви доказів надання орендодавцем орендарю рахунків-фактур № па-0005896 від 30.11.2020 на суму 550,87 грн., № па-0006372 від 31.12.2020 на суму 617,17 грн., № па-0000481 від 31.01.2021 на суму 504,36 грн., № па-0000994 від 28.02.2021 на суму 715,31 грн., докази отримання цих рахунків орендарем, ненадання актів прийому-здачі енергоносіїв за період з листопада 2020 по лютий 2021, які підтверджують викладені обставини щодо надання боржнику послуг з енергозабезпечення за Договором позбавляють суд можливості перевірити виникнення у заявника права грошової вимоги до боржника щодо основного боргу за надані послуги саме в розмірі, зазначеному в поданій заяві, а також встановити настання строку оплати таких послуг.
Згідно із п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Приписами ч. ч. 2, 3 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно із ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За таких обставин, суд відмовляє у видачі судового наказу за заявою Приватного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» про видачу судового наказу в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердорбуд» заборгованості з оплати витрат, пов'язаних з енергопостачанням в сумі 2387,71 грн. - на підставі п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Частиною 1 ст. 153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Приписами ч. 2 ст. 151 ГПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 147, 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У видачі судового наказу за заявою Приватного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердорбуд» заборгованості з оплати витрат, пов'язаних з енергопостачанням в сумі 2387,71 грн. за договором оренди № 206/20 від 01.03.2020 відмовити.
2. Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади: http://court.gov.ua/sud5009/. Електронна адреса Господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 09.04.2021 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Г. Смірнов