номер провадження справи 12/197/20
22.03.2021 Справа № 908/3043/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/3043/20
за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 1" (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 78)
про стягнення 46 276,89 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Білоус Д.С., довіреність № 035/20-19 від 22.01.2021
від відповідача - Пекній Т.В., ордер серія АР № 1035985 від 08.02.2021, адвокат, Делалова Л.Л., пенсійне посвідчення серія ААЄ № 063550 від 18.03.2011, протокол № 25 від 28.01.2019, голова правління
Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 08.02.2021, 22.02.2021, 03.03.2021, 22.03.2021 здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - комплексу «Акорд».
Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № б/н від 30.10.2020 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 1" про стягнення основного боргу в сумі 44376,63 грн., трьох процентів річних в сумі 652,16 грн. та інфляційних витрат в сумі 1248,10 грн., що разом складає 46276,89 грн.
Разом з тим, в пункті 1 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3043/20, присвоєно справі номер провадження 12/197/20, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено частково, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
18.12.2020 на адресу суду від відповідача надійшла заява про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.
29.12.2020 на адресу суду від відповідача надійшла заява від 24.12.2020 про заперечення щодо розгляду справи № 908/3043/20 в порядку спрощеного позовного провадження, в якій останній просить поновити процесуальний строк на подання у справі № 908/3043/20 заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, якщо судом буде визнано його пропущеним, а також здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що вважає переданий на розгляд суду спір не малозначним, таким, що підлягає до розгляду в загальному позовному провадженні, оскільки заявлений до стягнення борг потребує детального розгляду та з'ясування обставин, а також наявна необхідність долучення до матеріалів справи додаткових доказів, необхідність їх ретельного вивчення та надання додаткових пояснень. Разом з тим відповідач вказав, що у задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
30.12.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- позивач не довів наявності правових та фактичних підстав для виникнення у відповідача обов'язку сплатити розраховану позивачем вартість теплової енергії за спірний період щодо спірних приміщень, які взагалі в позові не конкретизовані, і їх призначення також;
- позивач не довів правомірність виконаного розрахунку обсягу спожитої теплової енергії щодо спірних приміщень;
- позивач не надав розрахунку кількості Гкал, які вказані в рахунках, та первинних доказів, якими така кількість підтверджується;
- позивач не надав до матеріалів справи доказів, на підставі яких позивач визначив покази будинкових приладів обліку (акти, звіти тощо), отже відомості про кількість теплової енергії згідно з показниками теплового лічильника по вул. 40 Років Незалежної України, 78 є непідтвердженими;
- позивачем укладено індивідуальні договори на постачання теплової енергії з кожним співвласником багатоквартирного будинку по вул. 40 років Незалежної України, 78;
- вся теплова енергія, яка подавалась до будинку у спірному періоді, враховувалась будинковим приладом обліку та відповідно була розподілена між споживачами теплової енергії, з якими укладені індивідуальні договори про постачання теплової енергії;
- позовна заява не містить детального розрахунку нарахованих сум, між сторонами відсутні договірні відносини, позивачем не надані докази фактичного надання послуги з опалення, відповідно до наданих позивачем розрахунків вбачається, що теплове навантаження на спірні приміщення позивачем розраховано не пропорційно до загальної площі об'єктів;
- позивачем не надані первинні документи, які б могли засвідчити кількість та обсяги наданої теплової енергії, а саме копії журналів обліку протягом опалювального періоду 2014-2018 за кожен місяць окремо;
- відповідач позбавлений можливості перевірити розрахунки та інформацію, оскільки позивач надав неповні вихідні дані методу, який він самостійно обрав для розрахунку, а також, позивачем не надані посилання на нормативно-правові документи, які містять формули щодо обрахунку обсягів теплової енергії;
- позивачем не зазначені які з приміщень прийняті в господарське відання з боку відповідача, більш того, є приміщення, які знаходяться в користування третіх осіб, які прийняли на себе зобов'язання щодо оплати комунальних послуг відповідно до умов укладених договорів оренди;
- заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а отже в задоволенні позову слід відмовити;
- вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності. Просить продовжити (поновити) відповідачу строк для подання відзиву, якщо суд визнає його пропущеним, застосувати строк позовної давності до вимог Концерну "Міські теплові мережі" щодо стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 1" основного боргу в сумі 44376,63 грн., трьох процентів річних в сумі 652,16 грн. та інфляційних витрат в сумі 1248,10 грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 15.01.2021 заяву відповідача про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/3043/20 в порядку загального позовного провадження задоволено, ухвалено перейти до розгляду справи № 908/3043/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 08.02.2021 о 14:15.
28.01.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
08.02.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка мотивована необхідністю опрацювання великого об'єму інформації із залученням відповідних фахівців, необхідністю надати оригінали усіх документів, доданих до позовної заяви, письмові пояснення щодо розрахунку нарахованої теплової енергії (методу, формул, які застосовуються в розрахунку) та участю представника позивача у іншому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 08.02.2021 відкладено підготовче засідання на 22.02.2021 о 14:45.
Ухвалою суду від 22.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/3043/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2021 о 16:00.
Ухвалою суду від 03.03.2021 відкладений розгляд справи на 22.03.2021 о 16:30.
18.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшла заява в порядку ст.. 126, 129, 221 ГПК України, в якій останній повідомляє, що після розгляду Господарським судом Запорізької області справи № 908/3043/20 по суті позовних вимог, буде подано клопотання про компенсацію витрат на правничу допомогу з відповідними доказами понесення витрат, після ухвалення рішення. Просить долучити до матеріалів справи дану заяву та врахувати її при ухваленні рішення по суті позовних вимог у справі № 908/3043/20, поновити відповідачу строк для подання даної заяви, якщо суд визнає його пропущеним.
В судове засідання 22.03.2021 з'явилися представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2021 підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представники відповідача в судовому засіданні 22.03.2021 проти позовних вимог заперечили.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, позицію відповідача, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що листом № 1426/09 від 11.12.2014 на адресу відповідача було надіслано на розгляд та підписання два примірника договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203897 від 01.11.2014 між Концерном "Міські теплові мережі" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 1" на підвальні приміщення житлового будинку по вул. 40 років Радянської України, буд. 78. На підтвердження факту надіслання на адресу відповідача вказаного листа з примірниками договору позивачем надані копії опису вкладення від 18.12.2014 та фіскального чеку № 5541 від 18.12.2014. У вказаному листі позивач просив відповідача один примірник належним чином оформленого договору повернути на адресу філії Концерну «Міські теплові мережі» в установлені діючим законодавством України терміни.
Позивач в позові вказує, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203897 від 01.11.2014 між сторонами не укладено, враховуючи відсутність договору між сторонами облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Зазначає, що незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, позивач в період з листопада 2014 по березень 2018 відпустив відповідачу теплову енергію до будинку № 78, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України,буд. 78 на загальну суму 44376,63 грн. Вказує, що відповідач жодних оплат у зазначений період не вносив, а тому сума основного боргу відповідача за спожиту теплову енергію складає 44376,63 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивач за період з листопада 2014 по квітень 2015, з жовтня 2015 по квітень 2016, з жовтня 2016 по березень 2017, з жовтня 2017 по березень 2018 виписав відповідачу рахунки на оплату за опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 , а саме:
- рахунок № 203897 від 30.11.2014 на оплату за опалення в сумі 1023,18 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.12.2014 на оплату за опалення в сумі 2085,54 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.01.2015 на оплату за опалення в сумі 1920,01 грн.;
- рахунок № 203897 від 28.02.2015 на оплату за опалення в сумі 1353,35 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.03.2015 на оплату за опалення в сумі 1820,98 грн.;
- рахунок № 203897 від 30.04.2015 на оплату за опалення в сумі 874,92 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.10.2015 на оплату за опалення в сумі 840,72 грн.;
- рахунок № 203897 від 30.11.2015 на оплату за опалення в сумі 1769,52 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.12.2015 на оплату за опалення в сумі 1895,76 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.01.2016 на оплату за опалення в сумі 2952,52 грн.;
- рахунок № 203897 від 29.02.2016 на оплату за опалення в сумі 1818,71 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.03.2016 на оплату за опалення в сумі 936,25 грн.;
- рахунок № 203897 від 30.04.2016 на оплату за опалення в сумі 95,94 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.10.2016 на оплату за опалення в сумі 373,12 грн.;
- рахунок № 203897 від 30.11.2016 на оплату за опалення в сумі 2290,37 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.12.2016 на оплату за опалення в сумі 2598,12 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.01.2017 на оплату за опалення в сумі 3502,96 грн.;
- рахунок № 203897 від 28.02.2017 на оплату за опалення в сумі 2824,01 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.03.2017 на оплату за опалення в сумі 2501,24 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.10.2017 на оплату за опалення в сумі 798,59 грн.;
- рахунок № 203897 від 30.11.2017 на оплату за опалення в сумі 3684,24 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.12.2017 на оплату за опалення в сумі 3662,22 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.01.2018 на оплату за опалення в сумі 1503,56 грн.;
- рахунок № 203897 від 28.02.2018 на оплату за опалення в сумі 85,84 грн.;
- рахунок № 203897 від 31.03.2018 на оплату за опалення в сумі 3195,52 грн.
Разом з тим, позивач за період з листопада 2014 по квітень 2015, з жовтня 2015 по квітень 2016, з жовтня 2016 по березень 2017, з жовтня 2017 по березень 2018 оформив акти приймання-передачі теплової енергії, а саме:
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2014 на суму 1023,18 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2014 на суму 1795,93 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2015 на суму 1920,01 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2015 на суму 1353,35 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2015 на суму 1820,98 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2015 на суму 874,92 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2015 на суму 840,72 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2015 на суму 1769,52 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2015 на суму 1895,76 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2016 на суму 2952,52 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2016 на суму 1818,71 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2016 на суму 936,25 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2016 на суму 95,94 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2016 на суму 373,12 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2016 на суму 2290,37 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2016 на суму 2598,12 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2017 на суму 3502,96 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2017 на суму 2824,01 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2017 на суму 2501,24 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2017 на суму 798,59 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2017 на суму 3684,24 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2017 на суму 3662,22 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2018 на суму 4033,27 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2018 на суму 85,84 грн.;
- акт № 203897 приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2018 на суму 3195,52 грн.
Вищевказані акти позивач підписав зі свого боку та в підтвердження надіслання їх на адресу відповідача надав до матеріалів справи засвідчені копії реєстрів відправлених рахунків, актів, податкових накладних.
У зв'язку з нездійсненням відповідачем оплати за теплову енергію по об'єкту: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 78, за період з листопада 2014 по квітень 2015, з жовтня 2015 по квітень 2016, з жовтня 2016 по березень 2017, з жовтня 2017 по березень 2018 позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 44376,63 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача лист № 1097/09 від 18.09.2017, в якому зазначив, що ОСББ «Відродження 1» є власником нежитлового приміщення 51 по вул. Незалежної України, 78 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). При цьому вказує, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 рахується заборгованість в сумі 333477,22 грн. за період з листопада 2014 по березень 2017, яку позивач просив у семиденний строк перерахувати на його розрахунковий рахунок. Факт направлення на адресу відповідача вказаного листа з додатками підтверджується копіями опису вкладення від 21.09.2017 та фіскального чеку від 21.09.2017.
Матеріали справи свідчать, що позивач надіслав на адресу відповідача лист № 1562/09 від 22.11.2018, в якому зазначив, що ОСББ «Відродження 1» є власником нежитлового приміщення 51 по вул. Незалежної України, 78 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). При цьому вказує, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 рахується заборгованість в сумі 10899,41 грн. за період з жовтня 2017 по березень 2018, яку позивач просив у семиденний строк перерахувати на його розрахунковий рахунок. Факт направлення на адресу відповідача вказаного листа з додатками підтверджується копіями опису вкладення від 29.11.2018 та фіскального чеку від 29.11.2018.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 494/05-юр від 30.09.2020 щодо погашення заборгованості за теплову енергію, в якій вимагає терміново вирішити питання погашення заборгованості і добровільно сплатити заборгованість в сумі 44376,63 грн. за відпущену теплову енергію за відповідними реквізитами, а також сплатити три проценти річних в сумі 652,16 грн. та інфляційні витрати в сумі 1248,10 грн. На підтвердження факту надіслання на адресу відповідача вказаної вимоги позивач надав копію реєстру відправленої замовленої кореспонденції від 02.10.2020 та копії фіскальних чеків від 02.10.2020.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 20.12.2017 по 11.03.2020 в сумі 652,16 грн. та інфляційні витрати за період з січня 2018 по лютий 2020 в сумі 1248,10 грн.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини у сфері постачання теплової енергії.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію, теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", надалі - Закону). Таким є позивач у справі.
Відповідно до Закону України "Про природні монополії" Концерн "Міські теплові мережі" відноситься до суб'єктів природної монополії.
Основним предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ і організацій, інших категорій споживачів, її збут.
Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" Концерн "Міські теплові мережі" не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості на приєднання споживача до теплової мережі.
Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.
Умовами п. п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Абзацом 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача супровідним листом № 1426/09 від 11.12.2014 на розгляд і підписання два примірника договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203897 від 01.11.2014 на підвальні приміщення житлового будинку по вул. 40 років Радянської України, 78, що підтверджується копіями опису вкладення від 18.12.2014 та фіскального чеку № 5541 від 18.12.2014 (том 1, а.с. 14, 24).
Втім, докази укладення між сторонами у справі вказаного договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203897 від 01.11.2014 матеріали справи не містять.
В матеріалах справи міститься лист Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради за вих. № 2193/01/01-07/3211 від 04.06.2015 (том 1, а.с. 32), в якому зазначено, що наказом МКП «Основаніє» від 01.09.2014 № 3274 та актом приймання-передачі від 01.09.2014 житловий будинок № 78 по вул. 40 років Радянської України вилучено з повного господарського відання МКП «Основаніє» та передано на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 1".
Позивач в позовній заяві вказує, що відпустив теплову енергію відповідачу за загальний період з листопада 2014 по березень 2018, на підтвердження чого надав рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії.
При цьому на підтвердження факту надіслання на адресу відповідача рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії позивач надав копії реєстрів відправлених рахунків, актів.
Однак, в наданих до матеріалів справи позивачем копіях реєстрів відправлених рахунків, актів відсутні штампи відділення поштового зв'язку та дати відправлення.
Разом з тим, акти приймання-передачі теплової енергії за загальний період з листопада 2014 по березень 2018, на які посилається позивач, не містять підписів представника відповідача.
Як свідчать матеріали справи, відповідач просив застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення основного боргу в сумі 44376,63 грн., трьох процентів річних в сумі 652,16 грн. та інфляційних витрат в сумі 1248,10 грн.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною ч. 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Втім, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Предметом позову в даній справі є вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за теплову енергію в сумі 44376,63 грн., трьох процентів річних в сумі 652,16 грн. та інфляційних витрат в сумі 1248,10 грн.
Заявивши позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію позивач зобов'язаний довести суду факт постачання теплової енергії відповідачу (зазначити безпосередньо об'єкт, на який поставлялась теплова енергія: приміщення, його площу, довести, що відповідач користується вказаним об'єктом або є його власником), довести обсяг поставленої теплової енергії та її вартість.
Відповідач надав до матеріалів справи експлікацію приміщень до плану поверхів будинку № 78 по вул. 40 років Радянської України, з якої вбачається, що в будинку знаходяться підвальні приміщення - власність мешканців будинку, підвальні приміщення: літера 51 площею 225,4 кв.м., літера 55 площею 108,9 кв.м., літера 56 площею 38,3 кв.м., житлові та нежитлові квартири, сходові клітини.
З тексту позовної заяви в даній справі вбачається, що позивач не конкретизував об'єкт, на який поставлялась теплова енергія відповідачу за спірний період, а також не зазначив площу об'єкту.
Зі змісту наданих позивачем рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період суд також позбавлений можливості встановити за яким саме об'єктом (приміщенням) позивач нарахував до оплати відповідачу теплову енергію на опалення.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюють Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005.
Пунктом 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, визначено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Згідно із п. 14, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
В матеріалах справи міститься лист позивача за вих. № 450/09 від 27.04.2016, в якому останній зазначає, що житловий будинок за адресою: вул. 40 років Радянської України, 78 обладнано приладом обліку теплової енергії на опалення (том 1, а.с. 34).
Разом з тим в листі позивача № Д-135 від 10.12.2012 зазначено, що з 01.12.2010 будинковий ввід на теплопостачання квартир мешканців обладнаний лічильником теплової енергії (том 2, а.с. 31).
Таким чином, враховуючи наявність будинкового приладу обліку кількість спожитої теплої енергії відповідно до вищевказаних пунктів Правил повинна була визначатись згідно з показаннями приладу обліку пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення.
Позивач в якості доказів на підтвердження обсягів постачання теплової енергії надав рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період.
Втім зі змісту вказаних рахунків та актів неможливо визначити яким чином та на підставі яких даних позивач визначив обсяги (Гкал) відпущеної теплової енергії за спірний період, а також виходячи з якої опалювальної площі.
При цьому позивач не надав суду розрахунку кількості Гкал, які вказані в рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії та первинних доказів, якими підтверджується така кількість (акти зняття показів, звіти).
Відповідно до п. п. 20, 23 Правил користування теплової енергії облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
З аналізу вказаних пунктів Правил користування теплової енергії вбачається, що облік обсягу теплової енергії здійснюються або за приладами обліку, або у разі їх відсутності розраховується відповідно до теплового навантаження (розрахунковим способом).
Стосовно алгоритму розрахунку вартості та обсягу опалення, зазначеного в рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії за загальний період з листопада 2014 по березень 2018 (по кожному місяцю), позивач письмових пояснень суду не надав.
Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження обсягу помісячного постачання теплової енергії та доказів на підтвердження вартості теплової енергії за спірний період.
Акти приймання-передачі теплової енергії за загальний період з листопада 2014 по березень 2018, на які посилається позивач, не містять підписів представника відповідача.
Крім того, зі змісту листування сторін у справі вбачається, що відповідач не погоджувався із зазначеними сумами, вказаними в оформлених позивачем актах приймання-передачі теплової енергії, про що свідчать листи відповідача № 60 від 12.01.2015, № 61 від 12.01.2015 (том 2, а.с. 55-56).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивач не конкретизував об'єкт, на який поставлялась теплова енергія відповідачу за спірний період, не надав належних доказів на підтвердження обсягу помісячного постачання теплової енергії відповідачу, не довів обсяг теплової енергії та її вартість, які зазначені в рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії за загальний період з листопада 2014 по березень 2018, не надав суду розрахунку кількості Гкал, які вказані в рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії, а відтак не довів порушення своїх прав відповідачем та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію в сумі 44376,63 грн.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 1" основного боргу в сумі 44376,63 грн. слід відмовити з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.
Враховуючи те, що позивач не довів факт порушення своїх прав відповідачем відсутні підстави для застосування строку позовної давності в даній справі.
Враховуючи відмову в задоволенні вимог про стягнення боргу в сумі 44376,63 грн., суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу трьох процентів річних в сумі 652,16 грн. та інфляційних витрат в сумі 1248,10 грн.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн. покладаються на позивача у справі - Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 22.03.2021, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Відродження 1" про стягнення основного боргу в сумі 44376,63 грн., трьох процентів річних в сумі 652,16 грн. та інфляційних витрат в сумі 1248,10 грн. відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн. покласти на Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Повне рішення складено - 07.04.2021 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.