ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
09 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1069/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"
на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2020, прийняте суддею Немченко Л.М., м. Херсон, повний текст складено 29.12.2020,
у справі №923/1069/20
за позовом: Фізичної особи-підприємця Юрченка Юрія Миколайовича
до відповідача: Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"
про стягнення 20 284,79 грн
У жовтні 2020 р. Фізична особа-підприємець Юрченко Юрій Миколайович звернувся з позовом до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача збитки в сумі 20284,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" в порушення умов договору на подачу холодної води та послуг з прийому та очищення стічних вод №708 від 19.10.2004 здійснило відключення об'єкта позивача від мереж централізованого водопостачання, чим спричинило позивачу збитки в розмірі 20284,79 грн. Під збитками позивач вказує витрати на відновлення водопостачання: придбання ємності для наповнення водою, інженерного устаткування для подачі води, оплати робіт з доставки та установки системи водопостачання.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 02.11.2020 відкрито провадження у справі №923/1069/20.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.12.2020 у справі №923/1069/20 (суддя Немченко Л.М.) позов задоволено; cтягнуто з Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" на користь Фізичної особи-підприємця Юрченка Юрія Миколайовича 20284,79 грн збитків, завданих невиконанням умов договору на подачу холодної води та послуг з прийому та очищенню стічних вод №708 від 19.10.2004, 2102 грн витрат по сплаті судового збору та 5000 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи належним чином підтверджується протиправна поведінка відповідача, яка полягала в здійсненні останнім дій з відключення водопровідного вводу, що забезпечує об'єкт позивача водопостачанням, від мереж централізованого водопостачання міста шляхом закриття запірного вентилю та накладення пломби, тим самим свідомо порушувались умови укладеного між сторонами договору на подачу холодної води та послуг з прийому та очищенню стічних вод №708 від 19.10.2004. Внаслідок протиправного невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач поніс витрати, які підтверджені наявністю інженерних устаткувань на об'єкті позивача. На підставі наданих доказів місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що здійснені позивачем витрати є прямим наслідком протиправного невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, тому причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою позивачеві доведені належними та допустимими доказами, поданими разом з позовною заявою.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2020 у справі №923/1069/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків господарського суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає про те, що у даному випадку відсутній факт скоєння правопорушення у сфері господарювання, позивачем не був доведений причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками, оскільки понесені Фізичною особою-підприємцем Юрченком Юрієм Миколайовичем витрати, не є наслідком дій працівників Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", натомість є його особистим волевиявленням, а також не пов'язані з виконанням умов укладеного між сторонами договору. Крім того, скаржник вказує, що позивачем не доведено наявності шкідливих наслідків, які для нього настали після від'єднання водопроводу. Скаржник також наголошує на тому, що вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу взагалі не могли бути задоволені, оскільки не зрозуміло хто саме надавав правову допомогу: позовна заява та клопотання про залучення доказів подавалися різними адвокатами, а в судовому засіданні представництво здійснювала особа на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Водночас, на переконання апелянта, фактичний обсяг наданих послуг не відповідає ані заявленому в позовний заяві, ані договору та виписаним на підставі нього документам, а представництвом інтересів позивача в суді займалася особа на підставі нотаріально посвідченої довіреності, що взагалі не відноситься до професійної правової допомоги.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 17.02.2021 (вх.№545/21/Д1 від 22.02.2021) Фізична особа-підприємець Юрченко Юрій Миколайович просить залишити скаргу без задоволення, зазначаючи про те, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, позивач зауважує на тому, що у зв'язку із неправомірним відключенням його об'єкту від водопостачання та, відповідно, тривалою відсутністю води, останній повинен був вживати заходів для відновлення своїх порушених прав, зокрема, був змушений придбати ємність для наповнення водою та необхідне для подачі води інженерне устаткування, а також понести додаткові витрати у вигляді оплати робіт з доставки, встановлення та монтажу зазначеної системи. Водночас позивач наголошує на доведеності ним наявності складу цивільного правопорушення, необхідного для відшкодування збитків, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" витрат Фізичної особи-підприємця Юрченка Юрія Миколайовича на професійну правничу допомогу, надану в межах даної справи в суді першої інстанції, натомість відповідач, посилаючись на безпідставність такого стягнення, фактично намагається знайти формальні підстави для скасування законного рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2270 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік").
Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (20284,79 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, 19.10.2004 між Фізичною особою-підприємцем Юрченко Юрієм Миколайовичем ("Абонент") та Міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" ("Водоканал") укладено договір про подачу холодної води та послуг з прийому та очищенню стічних вод №708 (далі - договір №708 від 19.10.2004), згідно з пунктом 1.1 якого Водоканал забезпечує Абоненту подачу води по об'єкту водопостачання Абонента: станція техобслуговування, вулиця Паровозна, 48 на господарсько-питні, побутові і технологічні потреби, а також приймання і очищення стічних вод протягом всього періоду дії договору в об'ємах, передбачених лімітами чи нормами.
Відповідно до пункту 2.1.1 договору №708 від 19.10.2004 Водоканал зобов'язаний забезпечувати Абоненту безперебійну подачу питної води з режимом (графіком) протягом доби з якістю відповідно вимог нормативних документів, а також приймання, відведення і очищення стічних вод за умови дотримання режиму скидання і відповідності якості стічних вод Абонента умовам "Правил приймання…", відсутності заборгованості за надані послуги водопостачання і водовідведення, у тому числі і по нинішньому тарифу. При цьому, перебоями у водопостачанні та водовідведенні не рахуються:
а) припинення подачі води із розрахунку 2-х добового запасу ліміту замовника і приймання стоків при проведенні планово-попереджувального ремонту;
б) відключення подачі холодної води на строк не більше 3-х діб при виникненні аварійних ситуацій;
в) відключення подачі холодної води на строк до 10 діб при виконанні капремонту мереж та споруд.
За умовами пункту 2.1.2 договору №708 від 19.10.2004 Водоканал зобов'язаний завчасно, не менш ніж за добу інформувати Абонента про можливе зниження тиску води або повне припинення її подачі при виконання планових ремонтів на міських мережах і об'єктах водозабезпечення та водовідведення.
В пункті 4.1 договору №708 від 19.10.2004 зазначено, що Абонент підлягає відключенню від мереж водопостачання і каналізації з попереднім повідомленням за 5 діб при: порушенні строку сплати; виявленні скиду в міську комунальну каналізацію стічних вод з речовинами, забороненими до скиду; незадовільному технічному стані водопровідно-каналізаційних мереж, приладів і споруд, які знаходяться на балансі Абонента; невиконанні Абонентом умов договору; самовільному приєднанні до систем водопостачання і водовідведення; відмові, ухиленню або затримці укладення або переукладання договору з Водоканалом; відмові Абонента прийняти рахунок або інший розрахунковий документ; відмові Абонента допустити представника Водоканалу до огляду систем споруд водопостачання і водовідведення, проведення перевірки приладів обліку. Дане відключення може бути виконане без присутності Абонента, якщо його представник не з'явився за викликом протягом години. Вся відповідальність за спричинення можливого збитку, пов'язаного з вказаним відключенням, покладається на керівництво Абонента.
В силу пунктів 7.1, 7.2 договору №708 від 19.10.2004 договір укладений строком з 19.10.2004 по 19.10.2005 і вступає в силу з дня його підписання обома сторонами. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не попередить іншу про його припинення, договір вважається автоматично пролонгованим на той же строк і на тих же умовах.
На початку серпня 2020 року представниками відповідача було здійснено відключення водопровідного вводу, що забезпечує об'єкт позивача водопостачанням, від мереж централізованого водопостачання міста шляхом закриття запірного вентилю та накладення пломби, що підтверджується актом від 04.08.2020.
Зокрема, згідно з вказаним актом від 04.08.2020 при проведенні представниками Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" технічного стану водопровідної мережі по вулиці Паровозній виявлений трубопровід холодної води невідомого походження, який не відповідає наявній схемі. Водокористувач зазначеного трубопроводу не виявлений, у зв'язку із чим до встановлення водокористувача в колодязі, який розташований біля воріт складської бази по вулиці Паровозній 50, на врізу в міську водопровідну мережу - виконано закриття засувки 100 та покладено пломбу - шифр R27680102. Відключення було здійснено з метою недопущення безоблікових витрат води. Акт підписаний представниками відповідача Яценко Ю.А., Аравіним О.В. та Козаковим В.О.
12.08.2020 представниками Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" складений акт обстеження об'єкту СТО, який належить Юрченку О.М., у м. Херсоні по вулиці Паровозній, 48, в присутності представника Юрченка О.М.
При обстеженні СТО виявлено наступне: на водопровідному вводі 100 відключене водопостачання у колодязі на межі балансової належності шляхом закриття вентеля з накладенням пластикової пломби (04.08.2020). Вода з водопровідної мережі міста відсутня. Водопостачання об'єкту здійснюється із пластикової ємкості об'ємом 1,5 куб.м за допомогою гідрофору. Після відключення шарового крану 1,5 мм, який розташований на вихідній трубі накопичувальної ємкості, вода в водорозбірних точках об'єкту відсутня. Водорозбірних точок об'єкту: 3 рукомийники, 3 душові, 1 унітаз, 1 кран для технічних потреб. Каналізаційний випуск відсутній. Яма на вигріб. Показники на момент обстеження 0243,0 куб.м, зоб №8089118, пломба R21680125.
На адресу позивача надійшов лист Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" №182-1-10 від 21.08.2020, до якого було додано припис №182-1-10 від 21.08.2020 року, якими визначено, що позивачу у термін до 13.09.2020 слід встановити існуючий прилад обліку водоспоживання на межу майнової належності водопровідних мереж на об'єкті за адресою: вул. Паровозна, 48.
У відповідь на вказаний припис позивач письмово повідомив відповідача листом від 27.08.2020, в якому зазначив про незгоду з фактами та вимогами викладеними у них, а тому просив самостійно скасувати зазначений припис та пояснити причини відключення його об'єкту від водопостачання.
В свою чергу Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" у відповідь на звернення позивача від 27.08.2020 повідомило, що листом №182-1-Ю від 21.08.2020 не вимагало заміни існуючого вузла обліку водоспоживання на об'єкті за адресою: м. Херсон, вул. Паровозна, 48 на інший, технічні характеристики якого відповідають вимогам чинного законодавства про комерційний облік. Однак, враховуючи значну відстань від об'єкта позивача до точки розмежування балансової належності мереж, з метою виключення можливих безоблікових витрат води на вводі до встановленого водомірного вузла, останньому необхідно перенести вузол обліку водоспоживання на межу майнової належності водопровідних мереж вищезазначеного об'єкта. Точка розмежування балансової належності встановлена актом визначення меж балансової належності водопровідних мереж, який є невід'ємною частиною договору №708 від 19.10.2004 та підписаний обома сторонами.
У зв'язку з припиненням відповідачем постачання води на об'єкт позивача, останній придбав ємність для наповнення водою, а також інше інженерне устаткування, необхідне для подачі води, крім того позивач здійснив додаткові витрати у вигляді оплати робіт з доставки, встановлення та монтажу зазначеної системи. Розмір витрат здійснених позивачем для відновлення його порушених прав на забезпечення водопостачанням склав суму 20284,79 грн, на підтвердження чого останній надав видаткову накладну №26 від 07.08.2020, рахунок на оплату №33 від 07.08.2020, квитанцію до прибуткового касового ордеру №27 від 08.08.2020.
17.09.2020 Фізична особа-підприємець Юрченко Юрій Миколайович звернувся до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" з претензією, в якій вказував про те, що не отримав від відповідача чіткої відповіді з правовим обґрунтуванням необхідності перенесення існуючого засобу обліку водопостачання в інше місце, а також підстав для відключення його об'єкту від мереж водопостачання, що було здійснено представниками підприємства відповідача. Окремо позивач звернув увагу на те, що засіб обліку водопостачання не може бути перенесений у визначене Водоканалом місце, в тому числі із тих причин, що позивач є не єдиним абонентом підключеним до даної водопровідної мережі.
Також позивач вказав, що в результаті неправомірних дій співробітників Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" він зазнав реальних збитків у розмірі 20284,79 грн, що складаються із витрат, здійснених для відновлення забезпечення водопостачанням.
У відповідь на вказану претензію Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" листом №02/04-08/4670 від 23.09.2020 повідомило, що 04.08.2020 на території гаражного кооперативу було виявлено трубопровід невідомого походження, який не нанесений на планшеті міських комунікацій та з метою встановлення особи, яка його використовує, даний водопровід було від'єднано шляхом перекриття засувки. Після надходження з боку позивача скарг та відвідування особистого прийому громадян на Водоканалі водопостачання даного водопроводу було відновлено, але після детального вивчення документації встановлено, що існуюче підключення не відповідає отриманим технічним умовам, більше того, жодного проекту на виконання технічних умов №2-95 від 01.07.2005 на існуюче підключення не розроблялося. Необхідно отримати технічні умови на існуюче підключення, підготувати проєктну документацію та надати її на розгляд Міському комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" або виконати технічні умови №2-95 від 01.07.2005, розробити проєктну документацію та надати її на розгляд Міському комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона".
13.08.2020 Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" поновило водопостачання на об'єкт позивача, що не заперечується жодним учасником справи.
Предметом спору у даній справі є вимога Фізичної особи-підприємця Юрченка Юрія Миколайовича про стягнення з Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона збитків у розмірі 20284,79 грн, які складаються із витрат, понесених позивачем у зв'язку із відключенням відповідачем водопостачання на об'єкт позивача.
Задовольняючи позовні вимоги, Господарський суд Херсонської області виходив з доведеності позивачем підстав для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків. Здійснені позивачем витрати є прямим наслідком протиправного невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, тому причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою позивачеві шкодою доведені належним та допустимими доказами поданими разом з позовною заявою.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Колегія суддів вбачає, що між позивачем та відповідачем склалися правовідносини із надання послуг водопостачання та водовідведення.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.
Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).
Як зазначалося вище, відповідач 04.08.2020 від'єднав водопровід позивача шляхом закриття засувки з причин "до встановлення водокористувача", що підтверджується актом скаржника від 04.08.2020.
Із матеріалів справи також вбачається, що після відключення Міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" водопостачання на об'єкт Юрченка Юрія Миколайовича , останній звертався до відповідача з письмовими запитами, а також на особистому прийомі до керівництва відповідача щодо причин його дій та поновлення водопостачання.
Втім водопостачання було відновлено лише 13.08.2020.
Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" встановлено, що питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.
Суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення (стаття 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення").
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 (далі - Правила №190). Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).
В статті 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено права та обов'язки підприємств питного водопостачання та централізованого водовідведення. Зокрема підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право:
-розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам тарифи на послуги централізованого водопостачання і водовідведення з їх обґрунтуванням;
-здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, вимагати термінового усунення витоків з водопровідних мереж та обладнання, забезпечувати встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку питної води відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання";
-у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання;
-видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, а також на повторне використання очищеної стічної води та осаду, за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин;
-обмежувати або припиняти роботу об'єктів централізованого питного водопостачання у разі виникнення необхідності оперативного реагування на погіршення якості води в джерелах питного водопостачання і неможливості доведення її до вимог державних санітарних норм і правил з повідомленням про таке відключення та його причини органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади та органів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також споживачів.
Підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення зобов'язані забезпечити:
-виробництво та постачання споживачам питної води відповідно до умов договору;
-подачу води для протипожежних потреб;
-впровадження новітніх технологій виробництва питної води, водовідведення та очищення стічних вод, ресурсозберігаючих технологій та обладнання, повторного використання очищених стічних вод та осаду, очищення стічних вод та вжиття заходів щодо обробки та утилізації осаду стічних вод;
-відшкодування збитків, завданих юридичним і фізичним особам внаслідок порушення вимог законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та централізованого водовідведення, що сталося з їх вини;
вжиття заходів щодо забезпечення населення питною водою у випадках порушень функціонування систем централізованого водопостачання та водовідведення (аварійні ситуації);
-вирішення ситуаційних питань, пов'язаних з порушенням функціонування систем централізованого водопостачання та водовідведення (аварійні ситуації), відповідно до плану оперативних дій із забезпечення споживачів питною водою у відповідному населеному пункті (районі).
Викладені вище приписи чинного законодавства дозволяють дійти висновку про наявність у підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення права на обмеження водопостачання та водовідведення лише у передбачених законом випадках.
Пунктом 4.1 договору №708 від 19.10.2004 передбачено, що Абонент підлягає відключенню від мереж водопостачання і каналізації з попереднім повідомленням за 5 діб при: порушенні строку сплати; виявленні скиду в міську комунальну каналізацію стічних вод з речовинами, забороненими до скиду; незадовільному технічному стані водопровідно-каналізаційних мереж, приладів і споруд, які знаходяться на балансі Абонента; невиконанні Абонентом умов договору; самовільному приєднанні до систем водопостачання і водовідведення; відмові, ухиленню або затримці укладення або переукладання договору з Водоканалом; відмові Абонента прийняти рахунок або інший розрахунковий документ; відмова Абонента допустити представника Водоканалуло огляду систем споруд водопостачання і водовідведення, проведенні перевірки приладів обліку. Дане відключення може бути виконане без присутності Абонента, якщо його представник не з'явився за викликом протягом години. Вся відповідальність за спричинення можливого збитку, пов'язаного з вказаним відключенням, покладається на керівництво Абонента.
Колегія суддів зазначає, що ані Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", ані умовами укладеного між сторонами договору №708 від 19.10.2004 не передбачено право водопостачальника здійснювати від'єднання водопроводу та фактичного припинення водопостачання на об'єкт з причин "до встановлення водокористувача".
Крім того, в силу пункту 2.1.2 договору №708 від 19.10.2004 Водоканал зобов'язаний завчасно повідомляти позивача про відключення подачі води на його об'єкт.
Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Отже, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при від'єднанні водопроводу відповідач діяв в порушення умов укладеного між сторонами договору №708 від 19.10.2004, адже в період часу з 04.08.2020 по 13.08.2020 не виконував прийняті на себе зобов'язання.
Саме такі дії відповідача з тривалого позбавлення об'єкту позивача водопостачання змусили Фізичну особу-підприємця Юрченка Юрія Миколайовича придбати інженерне устаткування для забезпечення власними силами водопостачання його об'єкту.
Протиправна поведінка відповідача полягала в тому, що відповідачем безпідставно було здійснено відключення водопровідного вводу, що забезпечує об'єкт позивача водопостачанням, від мереж централізованого водопостачання міста шляхом закриття запірного вентилю та накладення пломби, тим самим свідомо порушувались умови укладеного між сторонами договору на подачу холодної води та послуг з прийому та очищенню стічних вод №708 від 19.10.2004.
При цьому доводи апеляційної скарги про протиправність дій позивача щодо переобладнання водопровідної мережі без погодження з надавачем послуг не спроможні спростувати викладеного вище, оскільки на підтвердження таких доводів не надано жодного доказу.
З метою забезпечення водопостачанням на об'єкт позивач придбав гідроакомулятор, труби, зворотній клапан, паклю, футорку, насос поверхневий, ємкість вертикальну, що підтверджується видатковою накладною №26 від 07.08.2020. Згідно з вказаною накладною Юрченко Ю.М. здійснив додаткові витрати у вигляді оплати робіт з доставки, встановлення та монтажу зазначеної системи. Загальний розмір витрат, здійснених позивачем для відновлення забезпечення водопостачанням, становить суму 20284,79 грн.
На підтвердження понесення витрат позивачем надано копію видаткової накладної №26 від 07.08.2020, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології опалення" зобов'язалося поставити Фізичній особі-підприємцю Юрченку Ю.М. гідроакомулятор, труби, зворотній клапан, паклю, футорку, насос поверхневий, емкість вертикальну, а також надати послуги монтажних робіт, всього на суму 20284,79 грн (з ПДВ); копію рахунку на оплату №33 від 07.08.2020, відповідно до якого позивач мав сплатити 20284,79 грн (з ПДВ) за перелічений вище товар (послуги); копію квитанції до прибуткового оренду №27 від 08.08.2020, згідно з якою Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології опалення" прийнято від Фізичної особи-підприємця Юрченка Ю.М. грошові кошти у розмірі 20284,79 грн.
Наявність зазначених інженерних устаткувань на об'єкті позивача відображена в акті-обстеженні, який складено представниками апелянта 12.08.2020.
Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність позивачем факту завдання йому збитків, які є прямим наслідком протиправного невиконання Міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" прийнятих на себе зобов'язань в частині забезпечення водопостачання, а відтак вбачається причинний зв'язок між протиправною поведінкою апелянта та завданою позивачеві шкодою.
З приводу аргументів скаржника стосовно того, що надані суду першої інстанції бухгалтерські документи мають суперечності та не відповідають вимогам законодавства слід зазначити наступне.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому апеляційний суд зазначає, що накладна - це документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Існує декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує процес купівлі-продажу між продавцем і покупцем.
Отже, видаткова накладна вважається документом первинного обліку, однак не є розрахунковим документом, а лише фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем, а не підтверджує рух коштів.
Відповідно до пункту 11 розділу І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні касові документи - це документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, електронні розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.
На підтвердження проведення оплати отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології опалення" товарів та послуг позивачем надано копію квитанції до прибуткового оренду № 27 від 08.08.2020, відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології опалення" прийнято від Фізичної особи-підприємця Юрченка Ю.М. грошові кошти у розмірі 20284,79 грн.
Посилання скаржника на неналежність вказаної квитанції з підстав порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки розрахунок з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології опалення" проведений через касу, тоді як суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, зокрема між собою, у розмірі до 10000 грн, колегією суддів відхиляються, адже такі посилання можуть свідчити виключно про порушення порядку здійснення касових операцій, однак жодним чином не спростовують сам факт проведення розрахунків.
Аргументи скаржника щодо порушення строків надання доказів є безпідставними, оскільки розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, а позивач звернувся до суду з клопотанням про визнання поважними причин неподання таких доказів з позовом, яке судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, враховуючи перелічені вище докази, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності позивачем факту понесення ним збитків у розмірі 20484,79 грн внаслідок відключення відповідачем водопостачання на об'єкт позивача.
Щодо доводів апеляційної скарги Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" з приводу відшкодування витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За умовами частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Водночас згідно з частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів зауважує на тому, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодуванні витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (у випадку такого заявлення), покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що письмових заперечень щодо заявлених адвокатом Фізичної особи-підприємця Юрченко Юрія Миколайовича витрат на правничу допомогу відповідачем не подавалося.
З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа-підприємець Юрченко Юрій Миколайович на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, при зверненні із позовом надав копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я Білецького Олексія Сергійовича, копію ордеру на надання Білецьким Олексієм Сергійовичем правової допомоги, копію договору про надання юридичних послуг від 01.10.2020, за умовами пункту 1.1 якого виконавець (адвокат Білецький О.С.) надає замовнику (Фізичній особі-підприємцю Юрченку Юрію Миколайовичу) юридичні послуги з приводу вивчення матеріалів справи та складання процесуальних документів з метою відшкодування збитків, завданих замовнику Міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", та наступного супроводження справи у суді.
В пункті 3.1 договору від 01.10.2020 сторони досягли згоди, що замовник сплачує виконавцю за надані юридичні послуги грошову винагороду у розмірі 5000 грн за збір та підготовку доказів, аналіз чинного законодавства та судової практики, формування правової позиції, складення позову, претензії та інших документів і 500 грн за участь у кожному судовому засіданні.
В подальшому 16.12.2020 позивачем подано до Господарського суду Херсонської області клопотання про залучення додаткових доказів, а саме:
-квитанції про отримання оплати від 15.12.2020 року за договором про надання юридичних послуг б/н від 01.10.2020 на суму 5000 грн;
-акту виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг б/н від 01.10.2020;
-опису наданих послуг за договором про надання юридичних послуг б/н від 01.10.2020.
Відповідно до частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Слід зазначити, що у позовній заяві позивачем зазначався орієнтовний розмір судових витрат, які позивач планував здійснити у зв'язку з необхідністю отримання правової допомоги, тим самим він дотримався вимог статті 124 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції відхиляються посилання скаржника на те, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат подані з порушенням порядку їх подання та не у встановлений строк.
Відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вказано, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:
-надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
-захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного,
-засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;
-надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні;
-представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;
-представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;
-представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
-надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до пункту 1 акту виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг б/н від 01.10.2020 виконавець надав замовнику юридичні послуги на загальну суму 5000 грн без ПДВ, а замовник прийняв у повному обсязі наступні послуги:
-надання консультацій щодо можливості оскарження дій Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" по припиненню водопостачання об'єкта замовника та стягнення у зв'язку з цим завданих замовникові збитків;
-детальне ознайомлення з договором на подачу холодної води і послуг з прийому та очищенню стічних вод №708 від 19.10.2004 та іншими документами, наданими замовником, які стосуються правовідносин замовника з Міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона";
-збір матеріалів, підготовка та складання претензії, позовної заяви, формування примірників позовної заяви та доданих до неї документів для суду, відповідача.
Згідно з пунктом 2 акту виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг б/н від 01.10.2020 юридичні послуги в об'ємах, передбачених в пункті 1 даного акту виконаних робіт, вважаються виконаними.
Відповідно до опису наданих послуг (виконаних робіт) за договором про надання юридичних послуг від 01.10.2020 адвокат Білецький Олексій Васильович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №396, що видане на підставі рішення Херсонської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №1 від 13.12.2007) згідно з договором про надання юридичних послуг від 01.10.2020 надав Фізичній особі-підприємцю Юрченку Юрію Миколайовичу (далі - Замовник) правову допомогу наступного характеру:
-консультація щодо можливості оскарження дій Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" по припиненню водопостачання об'єкта замовника та стягнення у зв'язку з цим завданих замовникові збитків, вартість послуги - 500 грн, кількість витраченого часу - 0,5 год;
-детальне ознайомлення з документами, необхідними для оскарження дій Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" з припинення водопостачання замовника та стягнення у зв'язку з цим збитків, завданих замовникові - Фізичній особі-підприємцю Юрченку Юрію Миколайовичу, заявами та іншими наданими документами, вартість послуги - 1000 грн, кількість витраченого часу - 1 год;
-підготовка, збір матеріалів, написання заперечення на припис, написання претензії, написання позовної заяви, формування примірників позовної заяви та доданих до неї документів для суду та відповідача, вартість послуги - 3500 грн, кількість витраченого часу - 5 год.
Дослідивши надані представниками позивача договір, акт виконаних робіт, опис наданих адвокатом послуг, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що судові витрати на професійну (правничу) допомогу Фізичній особі-підприємцю Юрченко Юрію Миколайовичу в суді першої інстанції адвокатом Білецьким О.С. в розмірі 5000 грн підтверджені належними доказами, є обґрунтованими і підлягають відшкодуванню за рахунок Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона".
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позовна заява підписана Фізичною особою-підприємцем Юрченком Ю.В., клопотання про залучення доказів від 10.12.2020 подане адвокатом Берьозкою Ю.В., клопотання про залучення доказів від 15.12.2020 подане адвокатом Білецьким О.В., а у судовому засіданні в якості представника позивача брав участь Собчук О.В. на підставі нотаріально посвідченої довіреності не спростовують наведених вище висновків щодо понесення позивачем перелічених вище судових витрат, тим більше, що до складу заявлених позивачем витрат на правничу допомогу не входить представництво позивача у судових засіданнях чи вчинення інших дій, пов'язаних з поданням процесуальних документів.
Відповідно до частини третьої статті 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
В договорі про надання юридичних послуг б/н від 01.10.2020 відсутній погоджений сторонами чіткий перелік послуг, які мають бути надані адвокатом.
При цьому відповідно до пункту 2.5 договору про надання юридичних послуг б/н від 01.10.2020 сторони погодили, що виконавець самостійно обирає порядок надання юридичних послуг та вільний в методах і способах здійснення своїх зобов'язань по даному договору, а тому доводи апеляційної скарги про те, що вказаний в описі наданих послуг обсяг наданих послуг не відповідає заявленому у позові, а також договору, колегією суддів до уваги не приймаються.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм права при ухваленні рішення від 17.12.2020 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2020 у справі №923/1069/20 - без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.04.2021.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя Л.В. Поліщук