07 квітня 2021року місто Київ.
Справа 755/6312/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6081/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
секретар судового засідання Міщенко Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2021 року (у складі судді Виниченко Л.М., повний текст судового рішення складено 16 січня 2021 року)
в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Укрпластик» про визнання працевлаштування незаконним,-
У травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Укрпластик» в редакції поданій на виконання ухвали суду від 08.05.2020 р. про усунення недоліків позовної заяви та просив визнати незаконним його працевлаштування на підприємство «Укрпластик» слюсарем-ремонтником 3 розряду після отримання ним кваліфікації техніка-механіка після закінчення з відзнакою Київського механіко-металургійного технікуму (а.с. 28-31).
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що він з 1987 року навчався у Київському механіко-металургійному технікумі для отримання професії техніка-механіка, який у 1991 році закінчив з відзнакою, отримавши диплом професійної кваліфікації технік-механік, після чого комісією з персонального розподілу молодих спеціалістів випускників вказаного технікуму у 1991 р. його, як молодого спеціаліста розподілили на роботу на підприємство «Укрпластик». У відділі кадрів підприємства відповідача 26.04.1991 р. на його ім'я було оформлено трудову книжку про прийняття на роботу слюсарем-ремонтником 3 розряду, що не відповідало його отриманій спеціальності та кваліфікації техніка-механіка, чим було порушено його право працювати за обраною спеціальністю, право на свободу вибору роду занять, що порушує його честь та гідність як молодого спеціаліста.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2021 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач відповідно до поштової відмітки 03.03.2021 року подав безпосередньо до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким визнати незаконним працевлаштування ОСОБА_1 слюсарем-ремонтником 3 розряду як молодого спеціаліста на підприємство «Укрпластик» після закінчення ОСОБА_1 з відзнакою «Київського механіко-металургійного технікуму» та здобуття професійної освіти кваліфікації техніка-механіка.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права за не повно встанволених обставин справи.
Вказував на те, що суд не врахував, що він не надавав своєї згоди на працевлаштування його слюсарем-ремонтником 3 розряду на підприємство «Укрпластик», працівник КММТ сказав поставити підпис у журналі з розподілення Комісії по персональному розподілу випускників в якому було тільки написано прізвище, ім'я, по-батькові, та те, що направляється на підприємство «Укрпластик» ніякої іншої інформації вказано не було.
Зазначає, що порушено трудове законодавство при розподіленні його на роботу на «Укрпластик» , так як працівниками здійснено підроблення документів за направленням позивача не по тій кваліфікації на роботу, підроблено наказ про зарахування на роботу, з яким позивача не було ознайомлено.
Вказує на те, що під час засідання з питання звільнення позивача з «Укрпластик» комісія не з'ясувала, та не дослідила усі питання стосовно роботи на «Укрпластик» слюсарем-ремонтником 3 розряду, також залишилось поза увагою комісії те, що позивач закінчив технікум з відзнакою і отримав освіту технік-механік. Однак, на посаді слюсара-ремонтника позивача заставляли виконувати роботу низько кваліфіковану та брудну ( підмітання підлоги) після отримання освіти техніка-механіка. Відповідач не повідомив комісії, чому позивач в односторонньому порядку розірвав трудові відносини з «Укрпластик», тому комісія вирішила, що відповідачем не було порушено закони та права позивача, і без жодних на те підстав вирішила звільнити його за прогули.
В тексті апеляційної скарги заявлені клопотання: про Витребування від Державного вищого навчального закладу «Київський механіко-технологічний коледж», адреса: вул. Харківське шосе, 15, м. Київ- 02090 як правонаступника «Київського механіко-металургійного технікуму» інформацію, про те, спеціалістом якої професійної кваліфікації Комісією по розподілу випускників Київського механіко-металургійного технікуму було направлено ОСОБА_1 на роботу у 1991 році на підприємство «Укрпластик»;
Витребувати від ПРАТ «Укрпластик», адреса: вул. Сверстюка 1, Київ-02002. копію направлення на роботу до них ОСОБА_1 у 1991 році як молодого спеціаліста після закінчення з відзнакою «Київського механіко-металорургійного технікуму.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2021 року, учасникам справи було встановлено 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень щодо заявленого клопотання.
Станом на 06 квітня 2021 року заперечень від відповідача щодо заявлених клопотань не надходило. Відзиву на апеляційну скаргу в строк визначений судом також подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
26 березня 2021 року від ОСОБА_1 надійшли на адресу апеляційного суду клопотання, а саме :
Витребувати від Приватного акціонерного товариства «Укрпластик», який знаходиться за адресою: вул.Сверстюка 1, Київ-02002, копію документу про направлення ОСОБА_1 Комісією з розподілення випускників Київського механіко-металургійного технікуму у 1991 році, яке було віддано у відділі кадрів підприємства «Укрпаластик» коли прийшов останній працевлаштовуватися по направленню Комісії з розподілення випускників КММТ на підприємство «Укрпластик», після закінчення Київського механіко-металургійного технікуму з відзнакою у 1991 році;
Витребувати у Київського механіко-технологічного коледжу та долучити до матеріалів справи інформацію про те ким, та спеціалістом якої кваліфікації ОСОБА_1 було направлено на роботу до «Укрпластик» після закінчення з відзнакою Київського механіко-металургійного технікуму у 1991 році;
Витребувати від Приватного акціонерного товариства «Укрпластик», який знаходиться за адресою: вул.Сверстюка 1, Київ-02002, копію документу про те які роботи я виконував під час моєї роботи на підприємстві «Укрпластик», та чи були вільні посади техніка-механіка, помічника техніка механіка, замісника техніка-механіка на підприємстві «Укрпластик» коли я працював в «Укрпластик».
В судове засідання апеляційного суду , призначене на 06 квітня 2021 року сторони не з'явились , про день і час розгляду справи повідомлені належним чином. Керуючись ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності сторін. Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи є дата складання повного судового рішення.
Заявлені в апеляційній скарзі клопотання , а також додатково надіслані клопотання про витребування доказів, колегія суддів не задовольняє з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасник справи посилається в апеляційній скарзі та відзиві.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову. що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Клопотання про витребування з навчального закладу документів про розподілення молодих спеціалістів після закінчення навчання, суд першої інстанції задовольнив та отримав відповідь, що документи пов'язані з працевлаштуванням позивача в навчальному закладі станом на 2020 рік не збереглися.
Тобто. суд здійснив дії, щодо сприяння позивачу в надання доказів. Разом з тим витребовувати повторно докази, які відсутні в навчальному закладі. апеляційний суд вважає процесуально недоцільним.
Стосовно доказів, які позивач просив витребувати у відповідача то суду були надані відповідачем всі наявні в нього матеріали, щодо працевлаштування позивача на роботу в 1991 році.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд вважав встановленими такі обставини.
Судом встановлено, що позивач 04.03.1991 році закінчив з відзнакою Київський механіко-металургійний технікум по спеціальності «Монтаж та ремонт промислового устаткування», йому було присвоєно кваліфікацію техніка-механіка (копія диплому серії НОМЕР_1 - а.с. 7).
Після закінчення технікуму позивач був направлений на роботу та з 26.04.1991 р. працевлаштований на Київський завод полімерних матеріалів - головного підприємства В/О «Укрпластик» на посаду слюсаря-ремонтника 3 розряду, що підтверджується копією наказу від 25.04.1991 року № 90-л та записом у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 8, 84).
12.11.2020 року від Державного вищого навчального закладу «Київський механіко-технологічний коледж» до суду надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів, у якій зазначено про те, що гр. ОСОБА_1 дійсно навчався з 01.09.1987 р. у Київському механіко-металургійному технікумі (наказом № 546 від 26.06.2007 МОН України Київський механіко-металургійний технікум перейменовано у Державний вищий навчальний заклад «Київський механіко-технологічний коледж») на денній формі навчання за спеціальністю «Монтаж і ремонт промислового обладнання» в групі МРО-87-3/8 (наказ № 180-ку від 25.08.1987). 04 березня 1991 року закінчив технікум, присвоєно кваліфікацію «технік-механік» (наказ № 56-ку від 04.03.1991). ОСОБА_1 отримав диплом з відзнакою серії НОМЕР_1 від 04.03.2020; в архівних документах коледжу інформація про працевлаштування ОСОБА_1 відсутня (а.с. 131, 132).
Порядок розподілення випускників середніх спеціальних навчальних закладів та направлення їх на роботу у 1991 році регулювався Положенням про розподіл і використання в народному господарстві випускників вищих та середніх спеціальних учбових закладів, затвердженим Державним комітетом СРСР з народної освіти, Державним плановим комітетом СРСР, Державним комітетом СРСР з праці та соціальних питань, Міністерством фінансів СРСР та Міністерством юстиції СРСР від 1 серпня 1988 року (далі - Положення про розподіл).
Відповідно до пункту 2 Положення про розподіл, надання випускникам вищих та середніх спеціальних навчальних закладів в плановому порядку - одна із гарантій забезпечення права громадян СРСР на працю, що закріплене конституцією СРСР. Робота випускника у відповідності з направленням є його громадянським обов'язком.
Відповідно до п. 4 Положення про розподіл, позивач мав бути направлений та працевлаштований на посаду техніка-механіка з ремонту промислового устаткування, натомість, був працевлаштований на посаду слюсара-ремонтника 3 розряду, тобто не у відповідності до отриманої спеціальності.
Разом з тим, відповідно до пункту 13 Положення про розподіл, випускники середніх спеціальних навчальних закладів можуть бути направленими за їх згодою на роботу в якості робітників, яким за рівнем їх кваліфікації вимагається середня спеціальна освіта у відповідності до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників.
Таким чином, наведене Положення не виключало можливості направлення на працевлаштування особи з кваліфікацією техніка-механіка за спеціальністю ремонт промислового устаткування на роботу за робітничою професією слюсаря-ремонтника 3 розряду.
Зміст постанови Державного комітету СРСР по праці і соціальних питань, секретаріату ВЦРПС від 31 січня 1985 року № 31/3-30 «Про затвердження «Загальних положень Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт характеристик професій працівників народного господарства СРСР» (Випуск 2. Слюсарні та слюсарно-складальні роботи) зі змінами, свідчить, що характеристики робіт і вимоги до знань техніка-механіка з ремонту устаткування і слюсаря-ремонтника в цілому є подібними.
Суд встановив, що факт працевлаштування позивача за розподілом не у відповідності до його кваліфікації, але у відповідності до його спеціальності - ремонт устаткування, самі по собі не свідчать про незаконність працевлаштування як такого.
Крім того, відповідно до пункту 24 Положення про розподіл, у випадку незгоди з рішенням комісії, випускник мав право в десятиденний строк звернутися в міністерство, відомство у віданні якого знаходиться навчальний заклад, з мотивованим запереченням. Рішення міністерства, відомства являлось остаточним.
Відмовляючи у заволенні позову, суд встановив, що позивачем не оскарждувалось рішення комісії з розподілу . Суду також не було подано доказів що з 1991 року позивач звертався за захистом своїх порушених прав під час його працевлаштування.
Також зміст Положення про розподіл свідчить, що у деяких випадках комісія з розподілу мала право направити випускника за його згодою на роботу, яка не відповідала його спеціальності та/або кваліфікації, враховуючи його сімейний стан, стан здоров'я або інші поважні причини. Позивач жодними доказами не довів відсутності його згоди на працевлаштування на посаді слюсаря-ремонтника 3 розряду.
В обгрунтування вимог позивач посилався на порушення відповідачем пункту 4 Положення про розподіл, яким було визначено, що випускники, які закінчили вищі та середні спеціальні навчальні заклади з відривом від виробництва, направляються на роботу у відповідності з отриманою спеціальністю та кваліфікацією за рішенням комісії по персональному розподілу.
Відповідно до: Особистої картки працівника ОСОБА_1 № 358; 24.04.1991 року ОСОБА_1 прибув до Київського заводу полімерних матеріалів - головного підприємства Д/О «УКРПЛАСТИК» для працевлаштування за направленням як молодий спеціаліст після закінчення Київського механіко- металургійного технікуму. В цей же день, ОСОБА_1 була: заповнена особиста картка (для працівників) встановленої форми за № 358, в якій він повідомив власні особисті дані, а також подана заява про працевлаштування на підприємстві за наявною вакантною посадою, слюсар-ремонтних 3-го розряду в цех по виробництву пропіленових плівок (а.с. 82-83)
24.04.1991 року Київським заводом полімерних матеріалів - головного підприємства Д/О «УКРПЛАСТИК» видано наказ № 90-л «По особовому складу», пунктом 2 якого встановлено, що: « ОСОБА_1 з 26 квітня 1991 року прийнятий на роботу слюсарем- ремонтником 3 розряду в цех по виробництву поліпропіленової плівки, з почасово-преміальною оплатою праці, як молодого спеціаліста за направленням МХНП після закінчення КММТ (а.с.84)
24.04.1991 року ОСОБА_1 був ознайомлений з текстом наказу № 90-л «По особовому складу» про прийняття його на роботу на посаду слюсаря-ремонтника 3-го розряду в цех по виробництву поліпропіленової плівки, згідно поданої ним заяви про прийняття на роботу, що серед іншого підтверджується його особистим підписом в особовій картці № 358 (а.с. 83)
Таким чином, наведені вище письмові докази в своїй сукупності однозначно вказують на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про посаду на яку його приймають на роботу і надав згоду на таке працевлаштування на вакантну посаду слюсар-ремонтник 3 розряду в цех по виробництву поліпропіленової плівки. На підставі наведених доказів суд встановив, що права позивача під час його працевлаштування роботодавцем не порушувались.
Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам Закону.
Доводи апеляційної скарги, щодо порушення Відповідачем п. 4 Положення про розподіл випускників є безпідставними, з огляду на те, що позивач не оскаржував рішення комісії навчального закладу, щодо його розподілу, як це було передбачено. Також суд надав вірну оцінку тій обставині, що позивач за його згодою міг бути працевлаштований на роботу на посаду, яка передбачала виконання роботи нижчої кваліфікації, ніж отримана освіта. Посилання позивача на те, що під час оформлення його на роботу працівниками відповідача були підроблені його особова картка та інші вищеперераховані докази є недоведеними. Позивач не клопотав перед судом про проведення відповідних почеркознавчих експертиз на підтвердження його доводів про необізнаність з наказом про прийняття його на роботу та заповнення особової картки. Надані суду докази не свідчать про те, що відповідач під час працевлаштування порушував права позивача. Крім того суд вірно врахував,що за умовами Положення про розподіл випускників, випускники не позбавлені можливості відмовитися від запропонованого йому Комісією місця роботи та здійснити працевлаштування самостійно.
Крім того, зі змісту позовних вимог позивача вбачається, що працевлаштування його на роботу нижчої кваліфікації, стало наслідком того, що він відмовився виконувати роботу, та в подальшому незаконно був звільнений з роботи за прогул.
Тобто, колегія суддів встановила, що позивач обрав не вірний спосіб захисту порушеного права, оскільки фактично він не погоджується зі звільненням його з роботи за прогул з посиланням на те, що він мав право відмовитись від роботи , яка не відповідала його спеціальності та направленню на роботу як молодого спеціаліста. Тобто, обставини на які позивач посилається в даній справі входять до предмету доказування позовних вимог про визнання звільнення незаконним.
Разом з тим такі вимоги позивачем заявлені не були, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не стосуються предмету заявлених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Інші доводи скарги висновків суду не спростовують та є фактично повторенням доводів позовної заяви, яким суд у своєму рішенні дав належну правову оцінку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
В порядку ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що апеляційну скаргу залишено без задоволення. Ухвалою Київського апеляційного суду про відкриття провадження від 18.03.2021 року позивач був звільнений від сплати судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Інші учасники справи не заявили до відшкодування судові витрати за час апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. , 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2021 року.
Головуючий: О.В. Желепа
Судді: В.А. Кравець
О.Ф. Мазурик