ЄУН: 761/43928/17 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1
Справа № 11-кп/824/437/2021 Доповідач: ОСОБА_2
01 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження № 12017100100011886 від 09.10.2017 щодо обвинувачених за ч.3 ст.187 КК України
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє 22.02.2018 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України на 1 рік 9 місяців позбавлення волі,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_10
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_8
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2018, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_6 покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна належного йому на праві власності.
Строк покарання ОСОБА_6 обраховано з 14.10.2017, зараховано у строк покарання відбуте повністю за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2018.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
Строк покарання ОСОБА_7 обраховано з 06.03.2018.
Вирішено питання накладеного арешту, запобіжного заходу, речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 08.10.2017 в нічний час, перебуваючи у невстановленому місці, за невстановлених обставин вступили між собою у злочинну змову, направлену на вчинення повторної крадіжки чужого майна, поєднаної з проникненням до приміщення, а саме - майна з приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_11 , реалізуючи яку близько 06 год. 50 хв. прибули до приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у якому на той час перебував та відпочивав потерпілий ОСОБА_12 .
Близько 07 год. шляхом пошкодження замка вхідних дверей, обвинувачені проникли до приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та почали оглядати майно, яке знаходилось в ньому та яке мали намір викрасти, однак в цей час були поміченими потерпілим ОСОБА_12 .
Зрозумівши, що їх незаконні дії перестали бути таємними, набувши відкритого характеру, з метою уникнення фізичного опору з боку ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наблизились до потерпілого і ОСОБА_6 , тримаючи в правій руці невстановлений предмет (зовні схожий на гайковий металевий ключ), наніс ним один удар по голові ОСОБА_12 . Після цього, утримуючи в лівій руці невстановлений предмет (зовні схожий на кухонний ніж), ОСОБА_6 став погрожувати його застосуванням до потерпілого ОСОБА_12 , чим викликав у останнього уяву реальної загрози його життю та здоров'ю.
Подавивши таким чином волю потерпілого до фізичної протидії, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зв'язали ОСОБА_12 і поклали його на підлогу кафе.
Після цього ОСОБА_6 зі столу в приміщенні кафе відкрито викрав мобільний телефон ОСОБА_12 марки «Леново» вартістю 650 грн. з карткою «Лайфселл», а з приміщення кафе забрали плазмовий телевізор «Samsung ue46f6500» вартістю 12000 грн.; електропилу «HYUNDAI XE 2400» вартістю 2681 грн. 60 коп.; шуруповерт «Makita BTW251Z» вартістю 6187 грн. 35 коп.; монтажний електричний степлер «Sparky T14» вартістю 916 грн. 67 коп.; комп'ютерний монітор «Samsung 710 N» вартістю 449 грн. 67 коп.; інтернет роутер-маршрутизатор «TP-LINK» вартістю 208 грн. 34 коп., а також системний блок «Samsung», кавоварку «ETNA 1S», кавомолку «Saeko 0301.R 10.00A», 1 кеглю з пивом «Staroprmen», музичні колонки марки «Aiwa ssx- jn10», які для потерпілої матеріальної цінності не представляють.
Крім того, обвинувачені викрали майно потерпілого ОСОБА_12 : кросівки чорного кольору та шапку чорного кольору марки «Адідас», які для потерпілого матеріальної цінності не представляють, і з викраденим майном зникли з місця вчинення злочину, завдавши своїми діями потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 22443 грн. 63 коп. та 650 грн. відповідно.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року щодо ОСОБА_7 скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведеності винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.
Звертає увагу, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Зокрема, показання обвинувачених щодо непричетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, не спростовані жодними доказами, дослідженими в суді.
Також вказує, що показання потерпілого ОСОБА_12 викликають недовіру щодо їх достовірності, а показання потерпілої ОСОБА_11 про напад на ОСОБА_12 взагалі є недопустимим доказом, оскільки є показаннями з чужих слів. Вважає, що показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 жодним чином не підтверджують перебування ОСОБА_12 в кафе та здійснення на нього нападу.
Звертає увагу на неналежність висновку Київського міського бюро судово-медичної експертизи № 2735 від 18.10.2017, оскільки дата та час нанесення ушкоджень, які досліджувались, не відповідають даті та часу події правопорушення, зазначеному в обвинуваченні.
Вказує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема про те, що матеріали кримінального провадження не містять даних про оголошення судом вироку обвинуваченим.
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок суду 1-ї інстанції скасувати як несправедливий.
Зазначає, що утримується в СІЗО понад 2,5 роки і не має змоги бачити дружину з дітьми. Вважає, що обвинувачення ґрунтується лише на сумнівних показаннях потерпілого ОСОБА_12 .
Захисник ОСОБА_9 , не погоджуючись із судовим рішенням з огляду на його незаконність та необґрунтованість, що потягло за собою невірну кваліфікацію дій обвинувачених, просить вирок суду 1-ї інстанції відносно ОСОБА_6 скасувати та закрити кримінальне провадження, звільнивши останнього з-під варти в залі суду.
Вказує про недопустимість протоколу огляду місця події від 13.10.2017 та висновку експерта № 2735 від 18.10.2017 та звертає увагу, що всі експертизи у даному кримінальному провадженні проводились за ініціативою сторони обвинувачення, а отже стягнення витрат на їх проведення із засуджених є незаконним.
Додає, що суд 1-ї інстанції розглядав обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 , який не вказаний в реєстрі матеріалів досудового розслідування, а отже вказаний документ не відповідає нормам кримінального процесуального закону.
Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вирок суду 1-ї інстанції щодо нього скасувати у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити йому покарання за ч.3 ст.185 КК України.
Зазначає про голослівність показань потерпілої ОСОБА_11 , та потерпілого ОСОБА_12 , що підтверджується висновком експерта № 2735 від 18.10.2017.
Звертає увагу на неналежність протоколів пред'явлення особи для впізнання від 13.10.2017 свідку ОСОБА_13 та потерпілому ОСОБА_12 , оскільки вказані слідчі дії проведені за відсутності захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та захисників, думку прокурора, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинувачених, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.187 КК України за обставин, встановлених судом 1-ї інстанції, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами: показаннями потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , даними протоколів огляду місця події від 08.10.2017, від 13.10.2017, даними висновку судово-медичної експертизи № 2735 від 10.10.2017, протоколами пред'явлення особи для впізнання, а також висновками товарознавчих експертиз.
Доводи сторони захисту про те, що вина обвинуваченогоОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення по справі не доведена, а дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, були належним чином досліджені в судовому засіданні, однак свого підтвердження не знайшли.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_12 в суді 1-ї інстанції показав, що 08 жовтня 2017 року після 04 год. ранку, в кафе по пр-ті Перемоги, 60 в м.Києві, де він виконував функції охоронця, проникли обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Перший завдав йому удар в голову гайковим ключем, розбивши йому голову, а ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_6 зв'язав йому руки та ноги. Також ОСОБА_6 , тримаючи в руках кухонний ніж, наказав йому тихо лежати та не кричати. Реально боючись за своє життя, він не чинив спротиву і лежав тихо. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у цей час забирали з кафе цінні речі. Після того, як обвинувачені викликали таксі, вони зав'язали йому очі, а потім покинули приміщення кафе. Потерпілий наполягав на тому, що протиправні дії щодо нього вчинені обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_13 показав, що в день події близько 09 год. 14 хв. відвозив обвинувачених на таксі від кафе по пр-ту АДРЕСА_4 . При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спочатку винесли з кафе речі, які він склав у багажник автомобіля. Також звернув увагу на те, що в середині кафе було розгромлене, а тому подумав, що це робочі забирають свої речі. На пр-ті Науки, 20 в м.Києві їх зустрів свідок ОСОБА_14 , який розрахувався за поїздку. Наполягає на тому, що надавав послуги таксі саме обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у той день.
Свідок ОСОБА_14 підтвердив, що він на прохання ОСОБА_7 08.10.2017 близько 10 год. на пр-ті Науки, 20 в м.Києві, розрахувався з водієм таксі, на якому приїхали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і які в подальшому за місцем його проживання залишили сумку, яку пізніше забрали. Однак через декілька днів працівниками поліції у нього було вилучено модем, який на його думку, міг випасти із тієї сумки.
Щодо доводів апеляційних скарг про неналежність висновку експерта Київського міського бюро судово-медичної експертизи № 2735 від 18.10.2017, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки згідно даного висновку у потерпілого ОСОБА_12 виявлено садна - в лобній ділянці зліва, в тім'яній ділянці зліва (вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), внаслідок не менш 2-х травматичних дій) які не були небезпечними для життя та відносяться до легких тілесних ушкоджень), що повністю узгоджується з показаннями потерпілого.
Також безпідставними колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг про бажання обмовити обвинувачених, а отже неправдивість показань потерпілого ОСОБА_12 , який працює в закладі потерпілої ОСОБА_11 , і залежить від неї, - оскільки вони заявлені без надання будь-яких доказів на підтвердження зацікавленості потерпілого у неправдивих свідченнях щодо дій обвинувачених. Самі ж показання потерпілих у справі узгоджуються між собою та доповнюють одне одного, про що зазначено у вироку.
Згідно вимогам Закону, дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що дії обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК України кваліфіковані правильно і підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_6 на ч.3 ст.185 КК України, та закриття провадження відносно ОСОБА_7 , як про це прохають апелянти, не вбачається, як і не вбачається підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченим покарання.
Покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обрано судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
Зокрема, судом 1-ї інстанції враховано, що ОСОБА_15 , раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має непогашені у встановленому законом порядку судимості, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, вчинив особливо тяжкий злочин, не працює, характеризується посередньо, має задовільний стан здоров'я, обставин, які б пом'якшували покарання не встановлено, однак наявна обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого - рецедив злочину.
Суд також врахував, що ОСОБА_7 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, вчинив особливо тяжкий злочин, не працює, характеризується посередньо, має задовільний стан здоров'я, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2011 р.н., відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого злочину, характеризуючі дані про особи обвинувачених, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд обґрунтовано ухвалив за необхідне призначити покарання, кожному з обвинувачених, передбачене санкцією кримінального закону, за яким визнав їх винуватими у виді позбавлення волі на певний строк, з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації всього майна належного на праві власності кожному з обвинувачених, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для їх виправлення й попередження вчинення нових злочинів, і з цим погоджується колегія суддів.
Що стосується доводу сторони захисту про безпідставне стягнення процесуальних витрат з обвинувачених, то колегія суддів вважає його необґрунтованим з огляду на положення ч.2 ст. 124 КПК України, за якими у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, при перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без зміни.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді _______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4