24 березня 2021 року
справа № 369/16297/20
провадження № 22-ц/824/3623/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі: Русинчук І.І.,
учасники справи:
особа, яка може набути статусу позивача - ОСОБА_1
особа, яка може набути статусу відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року, постановлену під головуванням судді Янченка А.В., у справі за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову до пред'явлення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення грошових коштів,
В грудні 2020 представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, що належить ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії (уповноваження інших осіб на укладення правочинів, передача в заставу, тощо), направлені на відчуження вищевказаної квартири.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що предметом майбутнього позову є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 84156,60 фунтів стерлінгів. Зазначає про відсутність у ОСОБА_2 іншого нерухомого майна, окрім квартири, на яку заявник просить накласти арешт. Вказує, що ОСОБА_2 вчиняються дії з метою відчуження нерухомого майна. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів щодо ухилення ОСОБА_2 від виконання в майбутньому рішення суду у разі задоволення позову.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ч.3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову - це вжиття заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Їх вжиття гарантує реалізацію позовних вимог у разі їх задоволення і саме по собі не може порушувати права відповідача, оскільки носить тимчасовий характер.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Зі змісту заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову, вбачається, що ОСОБА_1 має намір подати позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення з ОСОБА_2 на свою користь грошових коштів у розмірі 84156,60 фунтів стерлінгів. Зазначає, що ОСОБА_2 за кошти, що надані їй ОСОБА_1 , придбала та зареєструвала на своє ім'я квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення позову до пред'явлення позову обґрунтована тим, що існує ризик ухилення відповідачем від виконання судового рішення, оскільки станом на день звернення з заявою, на сайті www.olx.ua, наявне оголошення про продаж ОСОБА_2 вищевказаної квартири. У зв'язку із наведеним представник ОСОБА_1 просить накласти арешт на вищевказану квартиру, яка належить ОСОБА_2 , та заборонити здійснювати дії, направлені на відчуження означеної квартири.
Стороною позивача наведені причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, та обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам.
Реєстрація за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру свідчить про існування у останньої, як в одноосібного власника, можливості вільно, на власний розсуд розпорядитись вищевказаним майном.
Враховуючи, що предметом майбутнього позову є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину щодо купівлі-продажу квартири, укладеного ОСОБА_2 , та стягнення з останньої грошових коштів, колегія суддів приходить до висновку, що накладення арешту на нерухоме майно є співмірним із майбутніми заявленими позовними вимогами.
Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 , оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та у користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.
Разом із тим вимоги заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії (уповноваження інших осіб на укладення правочинів, передача в заставу, тощо), направлені на відчуження спірного нерухомого майна, охоплюються накладенням арешту на квартиру, а тому задоволенню не підлягають,
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд першої інстанції вказаного не врахував, та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року скасувати.
Постановити нову ухвалу наступного змісту.
Заяву про забезпечення позову до пред'явлення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в іншій частині заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді