22 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
обвинуваченої - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження №12020105070000218стосовно -
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, заміжньої, тимчасово не працевлаштованої, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , маючої на утриманні малолітню дитину з інвалідністю ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимої,-
обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України за апеляційною скаргою її захисника ОСОБА_8 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 21 серпня 2020 року, -
Цим вироком обвинувачена ОСОБА_9 визнана винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та їй призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Згідно вироку, суд визнав доведеним, що 24.07.2020 року приблизно о 16 год. 20 хв. ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - «метадон» (фенадон) для власного вживання без мети збуту, дізналася від невстановленої особи через смс-повідомлення з невідомого номеру місцезнаходження вказаної наркотичної речовини, після чого того ж дня приблизно о 16 год. 30 хв., прибувши за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, навпроти будинку номер 30/1, на землі поряд зі зрубом дерева забрала згорток з фольги, заліплений жувальною гумкою, всередині якого знаходилася біла кристалічна речовина - «метадон», тобто своїми діями здійснила незаконне придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежений.
У подальшому, ОСОБА_9 поклала даний згорток з фольги до правої задньої кишені своїх джинсів чорного кольору, тим самим розпочала незаконне зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - «метадон» (фенадон), після чого 24.07.2020 року о 16 год. 55 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, пров. Бондарський, 19, ОСОБА_9 була зупинена працівниками поліції та добровільно видала СОГ Подільського УП ГУНП згорток з фольги, всередині якого знаходився наркотичний засіб, обіг якого обмежений - «метадон» (фенадон).
Згідно висновку експерта №11-2/4706 від 12.08.2020 року, надана на дослідження кристалічна речовина білого кольору містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон). Маса метадону (фенадону) у речовині становить 0, 103 г.
На даний вирок, захисник ОСОБА_8 , діючи в інтересах ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального проступку та кваліфікацію дій обвинуваченої, просить скасувати оскаржуваний вирок Подільського районного суду м. Києва від 21.08.2020 року стосовно ОСОБА_9 та закрити кримінальне провадження на підставі ч.4 ст. 309 КК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, посилаючись на положення ст.ст. 50, 65 КК України, зазначає, що приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України суд першої інстанції призначив їй занадто суворе покарання, оскільки остання є безробітною та малозабезпеченою.
Також вказує, що 20.08.2020 року ОСОБА_9 звернулась до ТОВ «Медичний Центр «Клініка імені ОСОБА_10 » та розпочала курс добровільного лікування від наркоманії, яке тривало з 20.08.2020 року по 02.09.2020 року. Під час отримання обвинувального акта ОСОБА_9 надала прокурору клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК України, щоб він долучив його до матеріалів провадження, які будуть направлені до суду, однак з незрозумілих причин вказане клопотання не було долучене до матеріалів справи, а оскільки розгляд справи проведено у спрощеному провадженні без виклику сторін, суд не мав можливості розглянути дане клопотання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги і просив вирок суду залишити без зміни, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 20.08.2020 року до Подільського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні нею кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12020105070000218 разом з клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку.
До вказаного клопотання прокурора долучена письмова заява обвинуваченої ОСОБА_9 , в якій вона зазначила, що повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зміст яких їй роз'яснено та зрозуміло, а також, роз'яснено, що у разі надання нею згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, вона буде позбавлена права оскаржувати вирок з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
У вказаній заяві обвинувачена ОСОБА_9 зазначила, що її згода на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без її участі є добровільною та висловленою без будь-якого примусу. Заява складена у присутності захисника обвинуваченої, який цю заяву також підтримав.
Суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст. 381, 382 КПК України розглянув обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 щодо вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України у спрощеному провадженні та 21.08.2020 року ухвалив обвинувальній вирок, яким визнав ОСОБА_9 винуватою у вчиненні даного кримінального проступку та призначив покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Перевіривши викладені у поданій апеляційній скарзі захисника доводи щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК України та закриття кримінального провадження стосовно неї, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Так, в абзаці четвертому п. 23 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26.04.2002 року « Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, суду необхідно з'ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Згідно довідки № 188 від 18.09.2020 року, яка долучена до апеляційної скарги на підтвердження викладених в ній доводів, щодо наявності підстав для застосування положень ч. 4 ст. 309 КК України, так як ОСОБА_9 добровільно звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, остання дійсно знаходилась на лікуванні у медичному центрі ТОВ "Клініка імені ОСОБА_10 " з 20.08.2020 року по 02.09.2020 року з діагнозом "психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, епізодичне вживання", в який самостійно звернулась 20.08.2020 року.
Вирішуючи питання щодо добровільності звернення ОСОБА_9 до лікувального закладу з метою лікування від наркоманії, колегія суддів відмічає, що згідно наявної в матеріалах кримінального провадження довідки № 434555 від 06.08.2020 року, виданої Київською міською наркологічною клінічною лікарнею "Соціотерапія" (а.с.80), ОСОБА_9 , 1989 року народження за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-дінамічним наглядом не перебуває, а інші докази на підтвердження наявності у обвинуваченої ОСОБА_9 наркологічної залежності на час її звернення до медичного центру ТОВ "Клініка імені Гальченко В.В." 20.08.2020 року за лікуванням від наркоманії в матеріалах провадження відсутні. Не надані такі докази стороною захисту і під час апеляційного розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що звернення ОСОБА_9 до лікувального закладу після виявлення правоохоронними органами факту незаконного придбання та зберігання нею наркотичного засобу без мети збуту та направлення обвинувального акту до суду з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку, відбулось не з метою вилікуватися від наркоманії, а з метою у такий спосіб ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що унеможливлює застосування стосовно неї вимог, передбачених ч. 4 ст. 309 КК України.
Апеляційні твердження сторони захисту, що в день отримання обвинувального акта та підписання заяви про його розгляд у спрощеному порядку, а саме 20.08.2020 року ОСОБА_9 надавала прокурору клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України для долучення до матеріалів провадження, так як вона 20.08.2020 року звернулась до медичного центру ТОВ "Клініка імені Гальченко В.В." та розпочала курс добровільного лікування від наркоманії, є безпідставними, оскільки таке клопотання в матеріалах кримінального провадження відсутнє, а інших доказів на підтвердження цієї обставини сторона захисту не надала. Крім того, як вбачається з вищезгаданої заяви ОСОБА_9 щодо визнання своєї винуватості та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні (а.с. 12), остання вказувала, що має на утриманні неповнолітню дитину -інваліда та зобов'язується пройти лікування у медичному закладі, що спростовує її твердження про надання прокурору клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч. 4 ст. 309 КК України.
Також необгрунтованими колегія суддів вважає і доводи апеляційної скарги щодо призначення ОСОБА_9 занадто суворого покаранням як для особи, яка є безробітною та малозабезпеченою, оскільки при призначенні останній покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального проступку, дані про її особу, яка на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судима, має на утриманні малолітню дитину з інвалідністю, її майновий стан, щире каяття, що суд обгрунтовано визнав обставиною, яка пом'якшує покарання та за відсутності обставин, які обтяжують покарання, дійшов висновку про призначення ОСОБА_9 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в мінімальних межах. При цьому, суд обгрунтовано зазначив, що інші види покарань не можуть бути призначені обвинуваченій.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим, призначене покарання необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів і підстав для скасування вироку та звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, про що ставиться питання в апеляційній скарзі її захисника ОСОБА_8 , не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який дії в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 21 серпня 2020 року у кримінальному провадженні №12020105070000218 стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України - без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3