Ухвала від 11.03.2021 по справі 756/2990/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/1200/2021 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1

№756/2990/17

Категорія КК: ч. 1 ст. 345 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -

УСТАНОВИЛА:

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбачено ч. 1 ст. 345 КК України - виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення; вирішено питання щодо речових доказів.

У вироку зазначено, що ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, за наступних обставин. Так, 01.01.2017 інспектором УПП в м. Києві ДПП ОСОБА_9 у складі автопатруля №514 для складення адміністративних матеріалів за ст. 130 КУПАП до Оболонського УП ГУ НП у м. Києва було доставлено ОСОБА_10 02.01.2017, приблизно о 03 годині 40 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи у холі приміщення Оболонського управління поліції, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Малиновського, 2-А, вчинив словесний конфлікт з працівниками патрульної поліції, а саме з інспектором патрульної служби, лейтенантом поліції, ОСОБА_11 , інспектором патрульної служби лейтенантом поліції ОСОБА_12 та іншими працівниками поліції, які виконували свої службові обов'язки та були одягнені у формений одяг працівників поліції, з приводи незаконного, на думку ОСОБА_7 , затримання його знайомої ОСОБА_10 . Згідно ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Таким чином, інспектори патрульної служби ОСОБА_13 та ОСОБА_12 є працівниками правоохоронного органу.Вказані працівники поліції побачили та підійшли до ОСОБА_7 , який поводив себе зухвало, висловлювався нецензурною лайкою, принижуючи честь та гідність працівників поліції, на що ОСОБА_13 , виконуючи свої службові обов'язки, зробив зауваження ОСОБА_7 . ОСОБА_7 , усвідомлюючи неправомірність своїх дій, перебуваючи у холі приміщення Оболонського управління поліції, не реагуючи на зауваження працівника поліції ОСОБА_14 , будучи невдоволеним законними діями працівників патрульної поліції по складанню адміністративного протоколу відносно його знайомої ОСОБА_10 , умисно почав висловлювати погрози фізичним насильством відносно ОСОБА_14 . Коли працівник поліції ОСОБА_13 , повторно зробив зауваження та попросив ОСОБА_7 покинути приміщення Оболонського управління поліції, останній агресивно відреагував та умисно продовжив висловлювати погрози фізичного насильства в його сторону.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_15 з доповненнями, поданими заступником прокурора м. Києва ОСОБА_16 , просять вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_15 зазначає, що вирок суду є необґрунтованим та таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства, а саме: неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, суд під час винесення вироку не вірно надав оцінку показанням потерпілого ОСОБА_14 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , іншим зібраним під час досудового розслідування доказам.

Не думку прокурора досліджені судом докази підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину. Суд припустився помилкових висновків за результатами дослідження відеодоказів, якими зафіксовано перебіг подій 02.01.2017, а також даних протоколів проведення слідчих експериментів за участі потерпілого ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_12 . Зокрема залишено поза увагою дані, які зафіксовані на відеодоказах - неодноразові умисні погрози ОСОБА_7 фізичним насильством адресовані працівнику поліції ОСОБА_11 , а також показання потерпілого і свідків щодо нанесення ОСОБА_7 потерпілому умисного цілеспрямованого удару рукою в обличчя.

В доповненнях до апеляційної скарги заступник прокурора м. Києва ОСОБА_16 зазначає про відсутній повної фіксації судового розгляду, оскільки в матеріалах провадження немає технічного носія інформації, на якому повинен був бути зафіксований запис судового засідання від 01.02.2018, що згідно п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Крім того, суд не зазначив у вироку всі наявні докази по справі, відповідно не врахував їх при прийнятті рішення. В резолютивній частині вироку суд зазначив, що виправдовує ОСОБА_7 у зв'язку з недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, при цьому не зазначив, що визнає ОСОБА_7 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні, що на думку апелянта є порушенням п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України

Також апелянт зазначає, що після зміни обвинувачення прокурором з ч. 2 ст. 345 КК України на ч. 1 ст. 345 КК України потерпілий ОСОБА_11 продовжував підтримувати обвинувачення за ч. 2 ст. 345 КК України. Однак, суд першої інстанції ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині вироку не зазначив про доведеність чи недоведеність обвинувачення саме за ч. 2 ст. 345 КК України, наявність чи відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст. 345 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечуючи проти апеляційної скарги, просили залишити вирок без зміни, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 338 КПК України дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження. Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

Стаття 374 КПК України передбачає, що у вступній частині вироку, у разі визнання особи виправданою викладається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; у разі визнання особи винуватою - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, до Оболонського районного суду м. Києва надійшов для розгляду обвинувальний акт, в якому ОСОБА_22 обвинувачувався у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України. Саме за цим обвинуваченням було розпочато судовий розгляд.

В подальшому, після дослідження доказів, прокурором у кримінальному провадженні було змінено обвинувачення з ч.2 ст. 345 КК України на ч.1 ст. 345 КК України та складено новий обвинувальний акт.

Однак потерпілий ОСОБА_11 не погодився із зміненим обвинуваченням та наполягав на раніше пред'явленому обвинуваченні.

При постановленні вироку суд першої інстанції зазначив про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, та постановив рішення про невинуватість особи лише за цим обвинуваченням. Рішення за обвинуваченням по ч.2 ст. 345 КК України судом першої інстанції не прийнято та взагалі такому обвинуваченню оцінка не надана.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, допустивши істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, які, у відповідності з приписами ст.ст. 409, 411, 412, 415 КПК України, тягнуть за собою безумовне скасування вироку Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року відносно ОСОБА_7 з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, тому доводи апеляційної скарги прокурора про доведеність вини обвинуваченого слід перевірити при новому розгляді, а відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_15 задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року відносно ОСОБА_7 скасувати.

Призначити новий розгляд в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 345 КК України в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

__________________ _________________ ___________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4