Київський апеляційний суд
20 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12019100080005455 щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
судимого вироком Святошинського районного суду м. Києва
від 09.12.2013 року з урахуванням змін, внесених ухвалою
Апеляційного суду міста Києва від 13.03.2014 року,
за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України на підставі ст.ст.70, 71 КК України
на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 02.06.2017 року невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі замінено більш м'яким
у виді обмеження волі на строк 4 роки 8 місяців 13 днів,
ухвалою Київського апеляційного суду від 07.02.2019 року звільненого
від покарання умовно-достроково на невідбутий строк
2 роки 10 місяців 5 днів обмеження волі,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 3 липня 2020 року,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 03.07.2020 року ОСОБА_9 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.187 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст.71 КК України з урахуванням положень ст.72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 09.12.2013 року і за сукупністю вироків ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 1 місяць з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Цим же вироком цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 42 460 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 50 000 гривень - моральної шкоди.
Судом прийнято рішення щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 вказує на відсутність у справі доказів причетності його підзахисного до вчинення злочинів. ОСОБА_9 вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав, показав, що ланцюжок здав у ломбард на прохання раніше незнайомого йому чоловіка і просив суд призначити судову портретну експертизу наданого стороною обвинувачення запису камери відеоспостереження, розташованої біля входу в під'їзд будинку АДРЕСА_2 , на якому зафіксовано, як невідома особа заходить за потерпілою ОСОБА_6 в під'їзд і через деякий час виходить. Однак суд відмовив у задоволенні клопотання, чим порушив право ОСОБА_9 на справедливий суд та позбавив обвинуваченого можливості довести свою невинуватість.
Що стосується нападу на потерпілу ОСОБА_7 , то при проведенні слідчого експерименту вона описала особу, яка вчинила на неї напад, і цей опис не відповідає зовнішнім прикметам обвинуваченого, зокрема, стосовно кольору волосся. Звертає увагу, що перед пред'явленням особи для впізнання за фотознімками слідчий показав потерпілій фото обвинуваченого, про що ОСОБА_7 повідомила в суді першої інстанції, а тому вказаний доказ суд визнав недопустимим. За таких обставин, на переконання захисника, показання ОСОБА_7 про вчинення на неї нападу ОСОБА_9 є сумнівними, і думка потерпілої сформована під впливом тверджень слідчого та іншої потерпілої.
З огляду на викладене, посилаючись на положення ч.4 ст.17, ч.3 ст.62 Конституції України, у відповідності з якими обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, просить вирок суду першої інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 .
Обвинувачений ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про неповноту судового розгляду, яка виразилася в тому, що суд не взяв до уваги його показання, не дослідив речовий доказ - золотий виріб, вилучений з ломбарду, відмовив йому в задоволенні клопотання про призначення судової портретної експертизи і поклав в основу вироку показання потерпілих.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого і захисника ОСОБА_8 на підтримку апеляційних скарг; доводи потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_9 вчинив розбій щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за наступних обставин.
26 липня 2019 року близько 11 години 10 хвилин ОСОБА_9 , знаходячись біля будинку № 15-а на б-рі Кольцова в м. Києві, побачив раніше незнайому ОСОБА_6 , яка зайшла у перший під'їзд. ОСОБА_9 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, реалізовуючи умисел на заволодіння майном ОСОБА_6 , зайшов за нею в під'їзд та, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілої, з метою уникнення можливого опору вдарив її в область голови, від чого ОСОБА_6 втратила свідомість. Після цього обвинувачений заволодів належними потерпілій золотим ланцюжком та золотими сережками загальною вартістю 7 139 гривень і залишив місце вчинення злочину, чим завдав ОСОБА_6 майнової шкоди на вказану суму. Своїми діями ОСОБА_9 спричинив потерпілій тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, перелому лівої виличної кістки зі зміщенням уламків та зовнішньої стінки лівої гайморової пазухи, закритої травми носу - перелому правої носової кістки, забійно-рваної рани правої вушної раковини, синців лівої тім'яної ділянки, на повіках правого ока, передньої поверхні шиї, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Крім того, 27 липня 2019 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_9 , знаходячись у підземному переході поблизу зупинки трамваю “Ромена Роллана”, розташованої на просп. Леся Курбаса, 16-а/2 в м. Києві, побачив раніше незнайому ОСОБА_7 . ОСОБА_9 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, реалізовуючи умисел на заволодіння майном ОСОБА_10 , застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілої, з метою уникнення можливого опору вдарив її в область голови, від чого ОСОБА_10 втратила свідомість. Після цього обвинувачений заволодів належними потерпілій мобільним телефоном “Samsung G5” з sim-картками операторів “Київстар”і “lifecell”, флеш-носієм об'ємом 4 Gb, платіжними картками “ПриватБанк”, “УкрСібБанк”, посвідченням водія та паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , а всього майном на загальну суму 2 920 гривень, і залишив місце вчинення злочину, чим завдав потерпілій майнової шкоди на вказану суму. Своїми діями ОСОБА_9 спричинив потерпілій тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, уламкового перелому підборідкового виступу, середніх відділів нижньої щелепи зліва, гілки кута нижньої щелепи справа, вилицевого відростку справа, ушкодження слизової в ділянці 32-33 зубів, синця підборідкової ділянки, гематоми потиличної ділянки, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю наведених у ньому доказів, яким суд дав належну оцінку.
Потерпіла ОСОБА_6 показала, що поверталася з лікарні і коли зайшла у під'їзд свого будинку АДРЕСА_2 , то позаду неї хтось притримав двері. Повернувшись, побачила молодого чоловіка в темній курточці з капюшоном, який тримав щось у рукаві, і більше нічого не пам'ятає. Її знайшла сусідка, яка покликала ще одну сусідку та їй надали першу допомогу і відмили від крові, а потім викликали швидку медичну допомогу. Прийшла до тями в кареті швидкої медичної допомоги. Обвинувачений зірвав у неї з шиї золотий ланцюжок, і з вух - золоті сережки. У неї було надірване вухо, переломи носу та орбіти обох очей зі зміщенням очного яблука, злетіли коронки з верхньої щелепи, після падіння внаслідок втрати свідомості розійшлися шви від попередньої операції, у зв'язку з чим вона продовжує лікуватися, не відчуває половину обличчя та не може нормально харчуватися.
Потерпіла ОСОБА_7 показала, що 27 липня 2019 року близько 22 години зайшла в підземний перехід біля зупинки швидкісного трамваю “Ромена Роллана”. Коли пройшла металеві двері, розташовані на станції, назустріч рухався молодий чоловік, який, порівнявшись, завдав їй удар у підборіддя якимось предметом, після чого вона втратила свідомість. Коли прийшла до тями, то виявила відсутність сумки, гаманця і телефону, і направилася до будинку неподалік, де проживає її брат. Однак до брата не дісталася, почала втрачати свідомість, і перехожі викликали їй швидку медичну допомогу.
Всупереч доводам сторони захисту показання потерпілих не містять жодних суперечностей і узгоджуються з іншими доказами, якими суд мотивував свої висновки, зокрема, з даними, які містяться в:
- протоколах огляду місця події від 26.07.2019, 28.07.2019, згідно з якими оглянуто місце вчинення розбійного нападу на ОСОБА_6 - під'їзд будинку АДРЕСА_2 та ОСОБА_7 - підземний перехід біля трамвайної зупинки “Ромена Роллана” по просп. Леся Курбаса, 16-а/2 в м. Києві (т.1 а.с.96-104, 140-142, 143-154);
- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.07.2019, згідно з яким ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_9 як особу, яка за вказаних раніше обставин вчинила на неї напад та заволоділа її майном (т.1 а.с.105-108);
- протоколі огляду місця події від 30.07.2019, в ході якого в приміщенні Київського відділення № 799 ПТ “Ломбард “Кредит Юніон” за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 8, вилучений розірваний золотий ланцюжок з біркою, на якій зазначені наступні дані: до предмету № 799-00037278, категорія 4, ланцюг за реактивом деформований, розірваний, золото 585 проби, загальна вага 3,48 г, чиста вага 3,45 г, кількість частин 1, оцінювач-експерт ОСОБА_11 , заставодавець ОСОБА_9 (т.1 а.с.109-110);
- протоколі огляду предмету від 30.07.2019 - вказаного розірваного ланцюга і бірки (т.1 а.с.111-113);
- відповіді ПТ “Ломбард “Кредит Юніон” щодо закладу в 2019 році різних предметів ОСОБА_9 , у тому числі 27.07.2019 о 13:31:43 год. деформованого ланцюга з вказаними раніше характеристиками, з додатком - копією відеозапису від 27.07.2019 (т.1 а.с.115-116);
- протоколі перегляду відеозапису від 31.07.2019 та самому відеозаписі, якими зафіксовано, що особа, за зовнішніми ознаками схожа на ОСОБА_9 , в приміщенні ПТ “Ломбард “Кредит Юніон” за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 8, передає в заставу ланцюжок золотистого кольору (т.1 а.с.117-121);
- протоколі перегляду відеозапису від 31.07.2019 та самому відеозаписі, якими зафіксовано, що особа, за зовнішніми ознаками схожа на ОСОБА_9 , 26.07.2019 об 11 годин 13 хвилин озирається по сторонам, після чого заходить у під'їзд будинку АДРЕСА_2 , в який за кілька секунд до цього зайшла ОСОБА_6 , та об 11 годині 14 хвилин виходить з під'їзду (т.1 а.с.122-127);
- висновку експерта № 042-1611-2019 від 23.09.2019, згідно з яким у ОСОБА_6 під час звернення за медичною допомогою 26.07.2019 об 11 годині 23 хвилини мали місце тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, перелом лівої виличної кістки зі зміщенням уламків та зовнішньої стінки лівої гайморової пазухи, параорбітальна гематома зліва; закрита травма носа - перелом правої носової кістки; забійно-рвана рана правої вушної раковини; синці лівої тім'яної ділянки, на повіках правого ока, передній поверхні шиї. Закрита черепно-мозкова травма відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості як такого, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу. Закрита травма носа та рана вушної раковини відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а синці - до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.132-139);
- протоколі проведення слідчого експерименту від 15.08.2019 за участю ОСОБА_7 , під час якого потерпіла відтворила на місці механізм вчинення на неї нападу у підземному переході (т.1 а.с.159-162);
- висновку експерта № 042-1612-2019 від 23.09.2019, згідно з яким у ОСОБА_7 під час звернення за медичною допомогою 27.07.2019 о 23 годині 04 хвилини мало місце тілесне ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми - струс головного мозку, уламковий перелом підборідкового виступу, середніх відділів нижньої щелепи зліва, гілки кута нижньої щелепи справа, вилицевого відростку справа, ушкодження слизової в ділянці 32-33 зубів, синець підборідкової ділянки, гематома потиличної ділянки, - яке відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості як таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Показанням ОСОБА_9 , який заперечив свою причетність до вчинення нападів на потерпілих та повідомив, що золотий ланцюжок 27 липня 2019 року здав у ломбард на прохання ОСОБА_12 , з яким познайомився того ж дня в кафе на АДРЕСА_3 , а з 18 години цього підміняв батька, який працює охоронцем в дитячому садку, і до нього о 22 годині 30 хвилин приходили працівники поліції, які перевіряли приміщення на наявність вибухових пристроїв, суд дав оцінку і правильно не взяв їх до уваги, розцінивши як намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Адресу, де знаходиться дитячий садок, ОСОБА_9 назвати не зміг. Під час досудового розслідування він на підставі ст.63 Конституції України відмовився давати показання, озвучивши свою позицію захисту лише наприкінці судового розгляду в суді першої інстанції, а тому вона слідчим або прокурором і не перевірялася.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі, якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування таких обставин.
Стороною обвинувачення було виконано обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, а так само належності та допустимості доказів, які отримані з дотриманням прав і свобод людини, у встановленому законом порядку, з передбачених законом джерел уповноваженою на те особою, і надано їх суду.
Разом з тим, сторона захисту не порушувала питання про дослідження доказів на підтвердження алібі обвинуваченого про перебування в іншому місці принаймні в той час, коли щодо ОСОБА_7 було вчинено злочин. Не заявлялось клопотання про дослідження вилученого з ломбарду розірваного золотого ланцюжка, який визнаний речовим доказом. При цьому ОСОБА_9 не мотивував, на підтвердження або спростування яких обставин необхідно дослідити цей речовий доказ. А тому небажання сторони захисту реалізувати свої права не дає їй підстав стверджувати про неповноту судового розгляду.
У той же час потерпілі категорично і впевнено наполягали на тому, що саме ОСОБА_9 є тією особою, яка вчинила щодо них розбій, і послідовно притримувалися цієї позиції протягом досудового розслідування, про що свідчать дані у протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками та проведення слідчого експерименту, а також під час судового провадження в суді першої та апеляційної інстанцій. ОСОБА_6 давала суду показання, які хоча і не відображені в повному обсязі у вироку, але містяться на технічному носії інформації, яким зафіксоване судове провадження в суді першої інстанції, про те, що під час пред'явлення для впізнання за фотознімками, яке слідчий проводив у лікарні, останній показав їй чотири фотокартки, на яких по формі обличчя та носу вона впізнала ОСОБА_9 , а вже потім після перегляду запису відеокамери, встановленої біля дверей під'їзду, на 100 відсотків може сказати, що злочин вчинив він. Цими показаннями спростовуються доводи в апеляційній скарзі обвинуваченого про демонстрацію потерпілій відео перед впізнанням.
Колегія суддів зауважує, що до вказаних подій потерпілі не були знайомі ні між собою, ні з ОСОБА_9 , у зв'язку з чим достовірність їхніх показань не викликає жодних сумнівів. А тому доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 оговорює обвинуваченого, і під її та слідчого впливом сформована думка ОСОБА_7 , є припущеннями.
Дійсно, суд першої інстанції відмовив у призначенні судової портретної експертизи. Однак, оцінюючи показання ОСОБА_6 , специфічні ознаки зовнішності ОСОБА_9 , зокрема, колір волосся, характерну виступаючу частину обличчя, та докази, на яких зафіксовано зображення ОСОБА_13 у приміщенні ломбарду та зображення особи, яка вчинила напад, на переконання колегії суддів, підстав для залучення експерта не було.
Обвинувачений в апеляційній скарзі не навів жодної передбаченої законом підстави для скасування вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Не може бути підставою для задоволення його апеляційних вимог і позиція, висловлена в суді апеляційної інстанції, стосовно повторної перевірки встановлених судом обставин лише з огляду на те, що він не реалізував свої права на основі змагальності в суді першої інстанції, адже перешкод для цього у нього не було.
Отже, суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, і навів у вироку сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведено винуватість ОСОБА_9 у вчиненні розбою, і які з точки зору достатності та взаємозв'язку правильно покладено в обґрунтування висновків, у тому числі щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли потягти зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
За наслідками розгляду цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 суд частково задовольнив його, стягнувши на користь потерпілої майнову шкоду, яка складається з витрат на лікування, вартості сережок, а також моральну шкоду. Таке рішення відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_9 , який судимий, не одружений, не працює, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної частини статті закону України про кримінальну відповідальність з конфіскацією майна. Вірно застосовано судом і положення ст.ст.71, 72 КК України, оскільки ОСОБА_9 , який був звільнений умовно-достроково, вчинив новий злочин протягом невідбутої частини покарання.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим й вмотивованим, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 3 липня 2020 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3