ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 квітня 2021 року м. Київ № 640/8108/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не перерахунку та не виплати позивачу 100% визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, та додаткових видів грошового забезпечення, премій і надбавок за відповідною або аналогічною посадою в 2018 році, 2019 році, 2020 році, передбачених відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії позивача починаючи з 01.01.2018 року без обмежень та без обмеження максимального розміру пенсії на підставі Рішення Конституційного суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 та згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, наукових ступенів і вчених звань та додаткових видів грошового забезпечення, премій за відповідною або аналогічною посадою в 2018 році, 2019 році, 2020 році відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ та виплачувати позивачу відповідну пенсію згідно 100 % визначеного пенсійного забезпечення без обмежень та без обмеження максимального розміру пенсії на підставі Рішення Конституційного суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 та згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ за відповідною або аналогічною посадою відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, наукових ступенів і вчених звань та додаткових видів грошового забезпечення, премій передбачених відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ та вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 30.08.2019 року № 704-2017-п, і провести повну виплату недотриманих пенсійних коштів за період з 01.01.2018 року з врахуванням отриманих коштів за вказаний період.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року N 704-2017-п у позивача виникло законне право на перерахунок його пенсії з урахуванням сітки тарифних розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, згідно з додатком 1 зазначеної Постанови. Починаючи з 01.01.2018 року відповідач самостійно призупинив врахування та проведення виплат грошового пенсійного забезпечення по статтях: - робота з таємними виробами, носіями та документами в розмірі 20% від грошового забезпечення, надбавки за стаж шифрувальної роботи понад 5 років в розмірі 10 % від грошового забезпечення; - надбавки за особливо важливі завдання в розмірі 50 % від грошового забезпечення та премії в розмірі 10 % від грошового забезпечення, що порушує право позивача на отримання відповідної заробленої пенсії та порушує Конституцію України та діючий Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року N 2262-XII.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2020 р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
12.05.2020 року на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надано копії пенсійної справи позивача № ФА103512 (Міноборони).
У встановлений судом строк відповідачем відзив не подано, клопотань про продовження строків для надання відзиву не надходило, будь-яких клопотань процесуального характеру не подано (згідно автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" вхідної кореспонденції по справі станом на день ухвалення рішення не зареєстровано).
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, оскільки суб'єкт владних повноважень не подав відзиву на позов без поважних причин, суд кваліфікує це як визнання позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що з листопада 1991 року позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.92 N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII).
За змістом протоколу за пенсійною справою ФА-103511 (Міноборони) від 01.12.2012 року, позивачу призначена пенсія у розмірі 77 % грошового забезпечення, з урахуванням відповідних складових виплат.
Згідно з розрахунком пенсії по пенсійній справі № ФА 103511 станом на 01.01.2017 року пенсія позивачу обчислена з наступних складових грошового забезпечення:
- посадовий оклад - 1440,00 грн.,
- оклад за військове звання - 135,00 грн.,
- процентна надбавка за вислугу років 40% - 630,00 грн.,
- надб. за знання 2-х і більше мов 25% - 360,0 грн.,
- робота з теємн.виробами,носіями,док.15% 15% - 216,00 грн.,
- надбавка за особливо важливі завдання 50% - 1102,50 грн.,
- премія 10 % - 144,00 грн.,
Всього 4027,50 грн. Основний розмір призначеної позивачу пенсії 77 % грошового забезпечення (вислуга років 29) - 3101,18 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) - 4528,38 грн.
Разом з тим, у подальшому було здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі п. 1 Постанови КМУ від 21.02.2018 р. N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" з урахуванням грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 року відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі довідки про грошове забезпечення, наданої уповноваженим органом.
Згідно з наявного у матеріалах розрахунку пенсії за вислугу років від 25.05.2018 року (розрахунок пенсії за вислугу років на 01.04.2018 року) вбачається, що після проведення зазначеного перерахунку, пенсія позивача була призначена (обчислена) з таких сум грошового забезпечення:
- посадовий оклад - 8600,00 грн.,
- оклад за військове звання - 1480,00 грн.,
- процентна надбавка за вислугу років 50 % - 5040,00 грн.,
Всього - 15120,00 грн. Основний розмір пенсії становить 70 % грошового забезпечення (вислуга років 29) - 10584,00 грн.
При цьому, у вказаному розрахунку зазначено, що підсумок пенсії позивача з надбавками складає 10650,43 грн. Водночас, з урахуванням попередньої суми пенсії 4582,38 грн. підвищення складає 6068,05 грн. та буде виплачуватись наступним чином:
з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення: 3034,03 грн;
з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення: 4551,04 грн;
з 01.01.2020 щомісячно 100 % від підвищення: 6068,05 грн.
14.02.2020 року представник позивача звернувся з заявою про проведення перерахунку пенсії та проведення виплати позивачу перерахованої пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2018 року та виплатити пенсіонеру 100 % визначеного пенсійного забезпечення відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та додаткових видів грошового забезпечення і премій, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року N 704-2017-п та відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року N 2262-XII.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 18.03.2020 N 4203-3844/П-02/8-2600/20 повідомило позивачу, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом N 2262, після дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі N 826/3858/18, не приймалося. У зв'язку з цим, а також з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виплата вищевказаних пенсій продовжується у встановлених розмірах. Відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року на підставі наданої уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу, яка визначена постановою № 704
Відповідач зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 N 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", зокрема, установлено, що виплата пенсій, призначених згідно з Законом N 2262 до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови N 704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 % суми підвищення, визначеної станом на 01.03.2018. Враховуючи викладене, підстави для перегляду грошового забезпечення для визначення розміру пенсії позивача відсутні.
Позивач вважаючи протиправними такі дії відповідача щодо виплати пенсії не в повному розмірі, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив таке.
Частиною третьою статті 46 Конституції України проголошено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09.04.92 N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII), яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", обов'язок нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду.
Відповідно до вимог частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону N 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій
На виконання частини четвертої статті 63 вказаного Закону, Кабінетом Міністрів України 13.02.2008 прийнято Постанову N 45, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок N 45).
Пунктами 1-3 Порядку N 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону N 2262-XII, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом N 2262-XII, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, в місті Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Отже, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону N 2262-XII пенсій Пенсійним фондом проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію на підставі повідомлення відповідними органами та надання вказаними органами відповідних довідок про розмір грошового забезпечення кожної особи.
Тобто, перерахунок пенсій у визначеному вище порядку здійснюється виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову N 704, яка набрала чинності 01.03.2018. Даною постановою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Також 24.02.2018 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" N 103 від 21.02.2018.
Пунктом 1 вказаної постанови визначено, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Кабінет Міністрів України постановив перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
На думку позивача, перерахунок його пенсії було здійснено без урахування всіх складових грошового забезпечення, а саме: надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами в розмірі 10 %, надбавки за особливо важливі завдання в розмірі 50 % від грошового забезпечення та премії в розмірі 10 % від грошового забезпечення.
Поряд з цим, як зазначено в листі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 було здійснено на підставі довідки, наданої відповідним органом, про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018.
Суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 5 Порядку N 45 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Аналогічні приписи були визначені пунктом 1 Постанови N 103, яким визначено перерахувати пенсії, згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі N 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року N 45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі N 826/3858/18 залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.12.2019, набрало законної сили 05.03.2019.
Однак, суд звертає увагу, що скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 103 не впливає на результат розгляду даної справи по суті, оскільки алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", передбачений у постанові Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 N 45, не змінився у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 103.
Порядок N 45, в редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 103 також передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готували для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подавали їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Головні управління Пенсійного фонду України здійснювали перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли від обласних військових комісаріатів, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, в тому числі складові грошового забезпечення, визначалася у додатку 2 Порядку N 45.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.03.2019 по справі N 240/6263/18.
Згідно з висновком Верховного Суду України (постанова від 22.04.2014 у справі N 21-484а13) про правильне застосування статей 49 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.92 N 2262-XII, щодо підстав для повідомлення про відмову в перерахунку пенсії, суд вказує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону N 2262-XII, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Отже, у разі відсутності у пенсійній справі необхідних для перерахунку пенсії документів, такий перерахунок здійснюється на підставі поданих пенсіонером додаткових документів.
З системного аналізу викладеного вбачається, що головні управління Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо здійснення перерахунку пенсій після надходження довідок встановленого зразка, тобто у органів пенсійного фонду відсутній обов'язок щодо самостійного витребування відповідних довідок.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі N 709/2728/16-а.
Так, суд наголошує, що під час розгляду даної справи, суду не було надано доказів отримання позивачем довідки з зазначенням таких видів грошового забезпечення:: надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами в розмірі 15 %, надбавки за особливо важливі завдання в розмірі 50 % від грошового забезпечення; надбавки за знання двох і більше мов в розмірі 25% та премії в розмірі 10 % від грошового забезпечення.
Також не було надано суду доказів оскарження дій уповноваженого органу щодо складання та направлення відповідачу на підставі вимог Порядку N 45 довідки з визначеними у ній видами грошового забезпечення, для перерахунку пенсії позивача, лише у вигляді посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, зобов'язання надати довідку з урахуванням інших видів грошового забезпечення, як не було заявлено таких вимог і в межах розгляду даної справи.
Таким чином, законодавством чітко визначено процедуру, за якою провадиться перерахунок розміру пенсії, відповідно до статті 63 Закону N 2262-XII, а тому покладення обов'язку на відповідача діяти не у відповідності до Порядку, означало б спонукання до виходу за межі своїх повноважень.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеним в рішенні від 13.03.2019 у справі N 240/6263/18.
Одночасно суд зазначає, що, позивач не позбавлений права на звернення до суду з вимогами до органу, з якого позивач був звільнений, з приводу складових грошового забезпечення включених до довідки для перерахунку пенсії та видачі відповідної довідки, проте, в рамках цієї адміністративної справи такі вимоги розгляду не підлягають.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити відповідні перерахунки і виплати пенсії з урахування виплаченого починаючи з 01.01.2018 року загальною сумою (з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії) суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону N 2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону N 2262 встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону N 2262 перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року N 45 (далі - Порядок N 45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Порядку N 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Згідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі Постанова КМУ N 103) відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова КМУ N 704).
Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ N 103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року у таких розмірах:
з 01.01.2018 року - 50 відсотків;
з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75 відсотків;
з 01.01.2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Згідно до пункту 6 Постанови КМУ N 103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року N 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року N 393", а саме пункт 5 викладено в такій редакції:"5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням".
Поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії було передбачено пунктом 2 постанови КМУ N 103.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі N 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ N 103.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі N 826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 року, серед іншого вказав і на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону N 2262-XII свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.10.2020 року у справі N 826/13908/18, від 06.08.2019 року, у справі N 160/3586/19, від 22.09.2020 року у справі N 1540/4041/18 висловлено правову позицію, яка полягає у тому, що у період дії пунктів 1, 2 Постанови N 103 (з моменту набрання нею чинності - 24.02.2018 року до моменту набрання законної сили рішенням у справі N 826/3858/18 - 05.03.2019 року) вказані норми підлягали безумовному виконанню усіма суб'єктами владних повноважень, зокрема у частині забезпечення реалізації права особи на проведення з 01.01.2018 року перерахунку та виплати пенсії у передбаченому цими пунктами порядку (складові, які враховуються для перерахунку пенсії, та поетапність виплати підвищення такої пенсії). При цьому, розміри складових грошового забезпечення, що враховуються при видачі відповідних довідок регулюється Постановою N 704, яка набрала чинності 01.03.2018 року. Незастосування пунктів 1, 2 Постанови N 103 у період їх дії допускається винятково у ситуації, за якої всупереч імперативним вимогам статті 22 Конституції України відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод особи в частині зменшення розміру пенсії, яку особа вже отримувала. В свою чергу, за наслідками проведеного згідно Постанови N 103 перерахунку пенсії позивачу розмір останньої лише збільшувався.
Отже, після набрання законної сили (05.03.2019) рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі N 826/3858/18, у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100 % суми підвищення.
Враховуючи викладені обставини та те, що пункти 1, 2 постанови N 103 були чинними до 05.03.2019 року, а відтак підлягали застосуванню ГУПФ, суд зазначає, що позивач набув права на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 05.03.2019 року. Водночас, до моменту втрати останньою чинності відповідач правомірно виплачував підвищення до пенсії у розмірі 50 % у 2018 році та у розмірі 75 % до 05.03.2019 року.
Разом з тим, 04.09.2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" N 804 від 14.08.2019 року.
Вказаною постановою установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
З огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України N 804 від 14.08.2019 року набрала чинності 04.09.2019, і була обов'язковою до застосування, відмова у виплаті позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05.03.2019 по 03.09.2019 (включно).
Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 року у справі N 640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 року, постанову Кабінету Міністрів України N 804 визнано протиправною та нечинною.
Згідно з частиною другою статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 року у справі N 640/19133/19 набрало законної сили 31.03.2020.
Як зазначалось вище нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (ч. 2 ст. 265 КАС України).
Отже, постанова N 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" втратила чинність з 31.03.2020.
З огляду на викладені обставини виплата пенсії позивачу у період з 04.09.2019 по 03.09.12.2019 мала здійснюватися відповідачем у розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року N 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Аналогічний правовий висновок щодо правомірності поетапної виплати пенсії Головним управлінням ПФУ в період чинності постанов Кабінету Міністрів України викладено Верховним Судом у постановах від 28.09.2020 у справі N 802/1667/18-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91850780), від 24.09.2020 у справі N 2040/7232/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91752786), від 15.07.2020 у справі N 520/3360/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 90425100) та багатьох інших.
Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В свою чергу, відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява N 21151/04, п. 72, від 08.04.2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява N 10373/05, п. 51, від 15.09.2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений п. 4 ч. 3 статті 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача, за вказаних обставин та наведеного правового регулювання, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо виплати позивачу у період з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно) лише 75 % суми підвищення пенсії, зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу у розмірі 100 % перерахованої пенсії з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно).
У зв'язку з цим, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно) 75 % суми підвищення пенсії.
Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу пенсію з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно) з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи частково не були спростовані відповідачами.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За таких обставин, частково підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно дубліката квитанції № ПН497 від 07.04.2020 року у розмірі 420 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 р. по 03.09.2019 р. 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) з 05.03.2019 р. по 03.09.2019 р. з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. та з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська