ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 квітня 2021 року м. Київ № 640/7615/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у відмові провести перерахунок та виплатити пенсію (з урахуванням раніше виплачених сум) позивачу з 01.01.2018 р. по грудень 2019 р. (включно) в повному її розмірі (з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії), визначеному станови на 01.03.2018 року;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплатити пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) не виплаченої вчасно з вини Пенсійного фонду, - позивачу з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року включно, в повному її розмірі (з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії), визначеному станом на 01.03.2018 року;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести розрахунок та виплати компенсацію на суму вищезазначеного перерахунку та виплатити пенсію (із врахуванням раніше виплачених сум) не виплаченої вчасно з вини Пенсійного фонду - позивачу в порядку та терміни визначенні ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач безпідставно зменшив розмір його пенсії за рахунок виплати з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. - 50 % 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. - 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., у зв'язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 01.01.2018 р. з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, та вимогою позивача компенсувати йому втрату частини доходів у зв'язку з порушення на його погляд встановлених строків виплати пенсії, на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" N 2050-III (далі - Закон N 2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 159 (далі - Порядок N 159).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2020 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
22.05.2020 року на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надано копії пенсійної справи позивача 0201032072 (Міноборони).
23.06.2020 р., від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись, зокрема, на те, що при проведенні перерахунку та виплати позивачеві підвищення до пенсії в порядку та розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", Головне управління не мало правових підстав не враховувати та не застосовувати до спірних правовідносин положення норм Постанови N 103 та у інший спосіб здійснювати виплату перерахованої пенсії, а тому діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Безпідставними відповідач вважає і посилання позивача на положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" N 2050. При цьому посилається на правові висновки Верховного Суду у постановах від 20.02.2018 р. у справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 р. у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 р. у справі № 521/940/17, від 05.10.2018 р. у справі № 162/787/16-а.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , з серпня 2016 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.92 N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII).
За змістом протоколу за пенсійною справою - 2601032072 (Міноборони) від 01.09.2016 р., позивачу призначена пенсія у розмірі 42 % грошового забезпечення, з урахуванням відповідних складових виплат.
У подальшому було здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі п. 1 Постанови КМУ від 21.02.2018 р. N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" з урахуванням грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 року відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі довідки про грошове забезпечення, наданої уповноваженим органом.
Згідно з наявним у матеріалах справи перерахунку пенсії за пенсійною справою позивача ( ОСОБА_1 ; пенсія по інвалідності) від 12.04.2018 року вбачається, що після проведення зазначеного перерахунку, пенсія позивача була призначена (обчислена) з таких сум грошового забезпечення:
- посадовий оклад - 4090,00 грн.,
- оклад за військове звання - 1340,00 грн.,
- процентна надбавка за вислугу років 40 % - 2172,00 грн.,
Всього - 7062,00 грн. Основний розмір пенсії становить 60 % грошового забезпечення - 4561,20 грн. з урахуванням доплат.
При цьому, у вказаному розрахунку зазначено, що підсумок пенсії позивача з надбавками складає 7639,10 грн. Водночас, з урахуванням попередньої суми пенсії 4272,61 грн. підвищення складає 3366,49 грн. та буде виплачуватись наступним чином:
з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення: 1683,25 грн;
з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення: 2524,87 грн;
з 01.01.2020 щомісячно 100 % від підвищення: 3366,49 грн.
12.12.2019 року позивач через Урядову гарячу лінію звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату призначеної пенсії (виплатити 100 % визначеного пенсійного забезпечення).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 16.12.2019 року N 310868/02/Г-1823/9 повідомило позивачу, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом N 2262, після дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі N 826/3858/18, не приймалося. У зв'язку з цим, а також з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виплата вищевказаних пенсій продовжується у встановлених розмірах. Відповідач також зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 N 2019 N 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», зокрема, установлено, що виплата пенсій, призначених згідно з Законом N 2262 до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови N 704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 % суми підвищення, визначеної станом на 01.03.2018. Враховуючи викладене, підстави для перегляду грошового забезпечення для визначення розміру пенсії позивача відсутні.
Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії не в повному розмірі, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону N 2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону N 2262 встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону N 2262 перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року N 45 (далі - Порядок N 45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Порядку N 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Згідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі Постанова КМУ N 103) відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова КМУ N 704).
Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ N 103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року у таких розмірах:
з 01.01.2018 року - 50 відсотків;
з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75 відсотків;
з 01.01.2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Згідно до пункту 6 Постанови КМУ N 103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року N 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року N 393", а саме пункт 5 викладено в такій редакції:"5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням".
Поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії було передбачено пунктом 2 постанови КМУ N 103.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі N 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ N 103.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі N 826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 року, серед іншого вказав і на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону N 2262-XII свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.10.2020 року у справі N 826/13908/18, від 06.08.2019 року, у справі N 160/3586/19, від 22.09.2020 року у справі N 1540/4041/18 висловлено правову позицію, яка полягає у тому, що у період дії пунктів 1, 2 Постанови N 103 (з моменту набрання нею чинності - 24.02.2018 року до моменту набрання законної сили рішенням у справі N 826/3858/18 - 05.03.2019 року) вказані норми підлягали безумовному виконанню усіма суб'єктами владних повноважень, зокрема у частині забезпечення реалізації права особи на проведення з 01.01.2018 року перерахунку та виплати пенсії у передбаченому цими пунктами порядку (складові, які враховуються для перерахунку пенсії, та поетапність виплати підвищення такої пенсії). При цьому, розміри складових грошового забезпечення, що враховуються при видачі відповідних довідок регулюється Постановою N 704, яка набрала чинності 01.03.2018 року. Незастосування пунктів 1, 2 Постанови N 103 у період їх дії допускається винятково у ситуації, за якої всупереч імперативним вимогам статті 22 Конституції України відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод особи в частині зменшення розміру пенсії, яку особа вже отримувала. В свою чергу, за наслідками проведеного згідно Постанови N 103 перерахунку пенсії позивачу розмір останньої лише збільшувався.
Отже, після набрання законної сили (05.03.2019) рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі N 826/3858/18, у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100 % суми підвищення.
Враховуючи викладені обставини та те, що пункти 1, 2 постанови N 103 були чинними до 05.03.2019 року, а відтак підлягали застосуванню ГУПФ, суд зазначає, що позивач набув права на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 05.03.2019 року. Водночас, до моменту втрати останньою чинності відповідач правомірно виплачував підвищення до пенсії у розмірі 50 % у 2018 році та у розмірі 75 % до 05.03.2019 року.
Разом з тим, 04.09.2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" N 804 від 14.08.2019 року.
Вказаною постановою установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
З огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України N 804 від 14.08.2019 року набрала чинності 04.09.2019, і була обов'язковою до застосування, відмова у виплаті позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05.03.2019 по 03.09.2019 (включно).
Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 року у справі N 640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 року, постанову Кабінету Міністрів України N 804 визнано протиправною та нечинною.
Згідно з частиною другою статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 року у справі N 640/19133/19 набрало законної сили 31.03.2020.
Як зазначалось вище нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (ч. 2 ст. 265 КАС України).
Отже, постанова N 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" втратила чинність з 31.03.2020.
З огляду на викладені обставини виплата пенсії позивачу у період з 04.09.2019 по 31.12.2019 мала здійснюватися відповідачем у розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року N 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Аналогічний правовий висновок щодо правомірності поетапної виплати пенсії Головним управлінням ПФУ в період чинності постанов Кабінету Міністрів України викладено Верховним Судом у постановах від 28.09.2020 у справі N 802/1667/18-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91850780), від 24.09.2020 у справі N 2040/7232/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91752786), від 15.07.2020 у справі N 520/3360/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 90425100) та багатьох інших.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплатити компенсацію з урахування втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно Закону України від 19 жовтня 2000 року N 2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Частиною 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Суд зауважує, що нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 10.07.2018 р. по справі N 404/6317/16-а, від 25.10.2018 р. по справі N 420/1410/17, від 10.02.2020 р. по справі N 134/87/16-а.
Окрім того, суд зауважує, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відсутні підстави і вважати, що право позивача на отримання компенсації буде порушено пенсійним органом.
Суд визнаючи право на компенсацію особою втрати частини грошових доходів, що виникає при затримці їх виплат, виходить з того, що виплачена вона (компенсація) повинна бути в момент виплати суми заборгованості і лише в разі не виплати цієї суми при виплаті заборгованості це право буде порушене. Тобто, не заперечуючи права позивача на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у зв'язку з тим, що спірні суми не були нараховані та виплачені своєчасно, суд зазначає, що право позивача на її отримання буде порушено лише в разі невиплати органами пенсійного фонду цієї компенсації в момент виплати суми заборгованості.
Стосовно позиції позивача про те, що нарахування компенсації втрати частини доходів, передбачено нормою прямої дії ч. 2 ст. 55 Закону N 2262, то суд відхиляє вказане посилання з огляду на наведені вже вище висновки суду.
З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що зазначена вимога позивача є передчасною, а тому не підлягає задоволенню.
Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В свою чергу, відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява N 21151/04, п. 72, від 08.04.2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява N 10373/05, п. 51, від 15.09.2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений п. 4 ч. 3 статті 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача, за вказаних обставин та наведеного правового регулювання, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо виплати позивачу у період з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно) лише 75 % суми підвищення пенсії, зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу у розмірі 100 % перерахованої пенсії з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно).
У зв'язку з цим, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно) 75 % суми підвищення пенсії.
Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу пенсію з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно) з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи частково не були спростовані відповідачами.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 р. по 03.09.2019 р. 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) з 05.03.2019 р. по 03.09.2019 р. з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. та з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська