ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 квітня 2021 року м. Київ № 640/4767/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору:Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Акціонерне товариство «Альфа-Банк»
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) подала на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС в м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.2019, прийняті ГУ ДФС у м. Києві:
- № 0014754202, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, в розмірі 304422 гри. 90 коп., в тому числі за основним платежем 243538 грн. 32 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 60884 грн. 58 коп.;
- № 0014784202, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 25368 грн. 58 коп., в тому числі за основним платежем 20294 грн. 86 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5073 грн. 72 коп.;
- № 0014764202, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 170 грн. 00 коп.;
- № 0014774202, яким платнику податку збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 510 грн. 00 коп.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 04.06.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2019.
02.07.2019 розгляд справи було відкладено на 15.08.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2019 витребувано додаткові докази у справі.
15.08.2019 розгляд справи відкладено на 17.10.2019.
17.10.2019 у справі оголошено перерву до 21.11.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2019 залучено Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та витребувано додаткові докази.
21.11.2019 у справі оголошено перерву до 30.01.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на її правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та витребувано додаткові докази у справі.
30.01.2020 через канцелярію суду від представника Позивачки надійшли додаткові письмові пояснення, правовий висновок та судова практика.
30.01.2020 у справі оголошено перерву до 19.03.2020.
19.03.2020 судовий розгляд справи відкладено на 21.04.2020.
21.04.2020 судовий розгляд справи відкладено на 24.06.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2020 призначено справу до судового розгляду на 30.07.2020.
30.07.2020 судовий розгляд справи відкладено на 10.09.2020.
10.09.2020 у справі оголошено перерву до 29.10.2020.
29.10.2020 судовий розгляд справи відкладено на 03.12.2020.
03.12.2020 суд, враховуючи клопотання представників позивача та відповідача, ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 22.06.2007 нею було отримано в доларах США кредит в ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі відповідного договору про надання відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 1 200 000 доларів США, 10.08.2015 на підставі відповідного договору про внесення змін - змінено валюту кредитування на гривню та переведено залишок заборгованості у гривневий еквівалент, який станом на вказану дату складав 5 081 413, 97 грн., а 08.06.2017 ПАТ «Укрсоцбанк» було здійснено анулювання Позивачці кредиту шляхом прощення боргу в розмірі 1 352 990,69 грн.
Разом з тим, позивачка наполягає на тому, що зазначена сума 1 352 990,69 грн. не є додатковим благом у розумінні чинного законодавства, оскільки фактично становить курсову різницю, а отже не оподатковується податком на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) та військовим збором.
При цьому, позивачка вважає, що 1 352 990,69 грн. не перевищує граничної суми кредитного боргу, яка відповідно до ПК України визначається шляхом установлення різниці між сумою боргу за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за кредитом в іноземній валюті у гривню та сумою боргу за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014, а тому, на переконання позивачки, така сума не є додатковим благом
З огляду на це, на думку позивачки, відповідачем протиправно було нараховано їй спірні зобов'язання з ПДФО в розмірі 243 538,32 грн. та з військового збору в розмірі 20 294,86 грн., а також протиправно визначено штрафи в розмірі 170,00 грн. за неподання декларації та в розмірі 510,00 грн. за ненадання до перевірки книги обліку доходів та витрат.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, та зазначає, що в період з 01.01.2017 по 31.12.2017 Позивачкою внаслідок анулювання ПАТ «Укрсоцбанк» її заборгованості у вигляді основної суми боргу було отримано дохід у розмірі 1 352 990,69 грн., який на переконання Відповідача, є додатковим благом та підлягає оподаткуванню ПДФО і військовим збором.
При цьому, відповідач вказує, що позивачка була належним чином повідомлена Банком про суму прощеної їй заборгованості та про виникнення в неї у зв'язку з цим обов'язку сплатити ПДФО і відобразити відповідну суму доходу в річній податковій декларації.
Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що позивачкою не надано будь-яких документів, які б підтверджували, що анулювання суми заборгованості є курсовою різницею.
Крім того, відповідач зауважує, що в умовах Опції 16/18 з частковим анулюванням та в листі ПАТ «Укрсоцбанк» від 27.07.2018 № 05.6-12/79-778 вказано, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредит) є доходом, отриманим як додаткове благом.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
22.06.2007 між ОСОБА_1 і ПАТ «Укрсоцбанк» укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 39.29-50/813к з максимальним лімітом заборгованості 1 200 000 доларів США.
10.09.2015 між позивачкою і ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір про внесення змін № 1 до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 39.29-50/813к від 22.06.2007, яким передбачено здійснення зміни валюти кредиту та переведення суми кредиту 228 130 доларів США 72 центів разом із нарахованими процентами в сумі 3169 доларів США 28 центів у гривню.
08.06.2017 позивачка звернулася до ПАТ «Укрсоцбанк» із заявою про сплату заборгованості згідно умов Опції 16/18 з частковим анулюванням, в якій, зокрема, просила здійснити анулювання (прощення) їй заборгованості по основній сумі за кредитом у гривні 1 352 990,69 грн.
У цій же заяві позивачка особисто вказала, що вона належним чином повідомлена Банком про суму анулювання (прощення) їй заборгованості та наявний у неї обов'язок самостійно сплатити ПДФО за прощеною сумою та відобразити свій дохід у декларації за рік.
27.07.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» направлено до ГУ ДФС у м. Києві повідомлення про анулювання позивачці суми кредитної заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 1 352 990,69 грн., що є її доходом та відображено Банком в 1-ДФ.
16.08.2018 позивачці було направлено повідомлення ГУ ДФС у м. Києві № 2018/Б/26-15-13-04-20 про необхідність подання декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік.
Наказом ГУ ДФС у м. Києві від 09.01.2019 № 66 було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 та направлено позивачці відповідне повідомлення від 10.01.2019 про проведення такої перевірки.
Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивачки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
З результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 28.01.2019 № 111/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 , яким установлено порушення позивачкою:
- п. 179.1 ст. 179, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, а саме не подано податкової декларації про майновий стан і доходи з відповідними доказами за 2017 рік;
- п. 176.1 «а» ст. 176, п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України, а саме не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України, а саме не задекларовано річний оподатковуваний дохід за 2017 рік у сумі 1 352 990,69 грн. та не перераховано до бюджету ПДФО в сумі 243 538,32 грн.;
- пп. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, а саме не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017 рік у сумі 20 294,86 грн.
Позивачкою було подано заперечення на такий акт перевірки, на які листом від 27.02.2019 № 23837/Б/26-15-42-02-27 надано відповідь про залишення висновків акта перевірки без змін, а заперечень ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі вищенаведених висновків акта перевірки від 28.01.2019 № 111/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.03.2019:
1) № 0014754202, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, в розмірі 304422 гри. 90 коп., в тому числі за основним платежем 243538 грн. 32 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 60884 грн. 58 коп.;
2) № 0014784202, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 25368 грн. 58 коп., в тому числі за основним платежем 20294 грн. 86 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5073 грн. 72 коп.;
3) № 0014764202, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 170 грн. 00 коп.;
4) № 0014774202, яким платнику податку збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 510 грн. 00 коп.
Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України).
У свою чергу, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків
Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
У п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
У пп. 14.1.47, 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
У п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно з пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
У пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України визначено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Пунктом 167.1 статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до п. 176.1 «а» ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
Пунктом 179.1 статті 179 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
У пункті 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
У пункті 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що
Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, прощена (анульована) фізичній особі сума заборгованості за тілом раніше отриманого нею кредиту є додатковим благом у розумінні податкового законодавства.
Перевіряючи доводи сторін та аналізуючи зібрані у справі докази, суд звертає увагу на те, що у 2017 році ПАТ «Укрсоцбанк» позивачці було прощено її заборгованість саме за тілом кредиту в розмірі 1 352 990,69 грн., тобто позивачка отримала відповідне додаткове благо, яке вона була зобов'язана внести до книги обліку доходів та витрат, задекларувати як дохід за вказаний рік і сплатити з нього ПДФО та військовий збір.
Однак, як вбачається з матеріалів цієї справи, такий обов'язок ОСОБА_1 не виконала.
Разом з тим, доводи позивачки про те, що їй фактично було анульовано Банком курсову різницю, яка не є додатковим благом та з якої не сплачується ПДФО і військовий збір, суд відхиляє як необґрунтовані з наступних підстав.
Так, із системного аналізу викладених правових норм вбачається, що прощена кредитна заборгованість не є додатковим благом виключно в разі, якщо вона була розрахована безпосередньо Банком та анульована (прощена) боржнику саме як курсова різниця валюти зобов'язання, а не як основна заборгованість за тілом кредиту.
Тобто, у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі № П/811/533/17 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для врахування судом при розгляді цієї справи.
Тож, зміна валюти зобов'язання за кредитом, як про таке стверджує позивачка у своїх доводах, виключає підстави для віднесення прощеного боргу до додаткового блага виключно, якщо Банком здійснюється анулювання курсової різниці, а не прощення основного боргу, про що зазначено вище.
Втім, як було встановлено вище, позивачці прощено Банком її борг за тілом кредиту, а не курсову різницю. Доказів зворотного суду не надано.
З огляду на це, укладення 10.09.2015 між позивачкою та ПАТ «Укрсоцбанк» Договору про внесення змін № 1 до Договору № 39.29-50/813к від 22.06.2007, яким передбачено здійснення зміни валюти кредиту та переведення суми кредиту у гривню, на який вона посилається в обґрунтування своєї правової позиції, жодним чином не підтверджує здійснення Банком анулювання саме суми курсової різниці, а не боргу за тілом кредиту.
Доводи позивачки про те, що 1 352 990,69 грн. не перевищує граничної суми кредитного боргу, яка відповідно до ПК України визначається шляхом установлення різниці між сумою боргу за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за кредитом в іноземній валюті у гривню та сумою боргу за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014, та на її переконання, не є додатковим благом, суд вважає безпідставними, з огляду на вищезазначене.
При цьому, у контексті аналізу наведених доводів позивачки суд додатково наголошує, що ПК України чітко визначено конкретні підстави, за яких прощений кредитний борг не є додатковим благом, але як установлено вище, у межах спірних правовідносин такі підстави відсутні.
Тож, доводи позивачки про те, що відповідачем їй було протиправно нараховано спірні зобов'язання з ПДФО в розмірі 243 538,32 грн. та з військового збору в розмірі 20 294,86 грн., а також протиправно визначено штрафи в розмірі 170,00 грн. за неподання декларації та в розмірі 510,00 грн. за ненадання до перевірки книги обліку доходів та витрат, судом до уваги не приймаються.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувані позивачкою податкові повідомлення-рішення від 01.03.2019 №№ 0014754202, 0014784202, 0014764202, 0014774202 є правомірними.
На підставі викладеного, проаналізувавши доводи обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення даного позову.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко