ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 квітня 2021 року м. Київ № 640/683/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом Малого колективного підприємства "Мрія-2" (Ізмаїльська 39-б,Білгород-Дністровський,Одеська область,67700, код ЄДРПОУ19052330)
до Міністерства юстиції України (вул. АрхітектораГородецького, 13,м.Київ,01001, код ЄДРПОУ00015622)
треті особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюта Сергій Васильович (вул.Бреуса б.26 кв.5, м. Одеса,Одеська область, 65017, код ЄДРПОУ 3126710853)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Мале колективне підприємство "Мрія-2" (далі - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), треті особи ОСОБА_1 , державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюта Сергій Васильович, у якому просить:
- визнати протиправними дії Комісії з питань розгляду скарг в сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України з розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.10.2019 року з доповненнями до неї від 14.10.2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України;
- визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 12.12.2019 року №3975/5, яким задоволено скаргу ОСОБА_1 від 09.10.2019 року з доповненнями до неї від 14.10.2019 року;
- зобов'язати Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі незаконного наказу шляхом поновлення в державному реєстрі скасованої державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 року №48504481, прийняте щодо об'єкта нерухомості з реєстраційним №127827751103.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ Міністерства юстиції України від 12.12.2019 року №3975/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 від 09.10.2019 року з доповненнями до неї від 14.10.2019 року та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 року не відповідає дійсним обставинам справи, суперечить вимогам закону, а також порушує особисті майнові права позивача, які полягають у незаконному скасуванні реєстраційних дій, вчинених на підставі Ухвали Верховного Суду від 03.02.2019 року, якою поновлені права позивача на майно, відібране рейдерами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та залучено до участі у справі в якості третіх осіб: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюта Сергій Васильович ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з доводами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, прийнятий наказ №3975/5 від 12.12.2019 року відповідає нормам законодавства. Також зазначає, що державним реєстратором Манютою С.В. при проведенні державної реєстрації не було встановлено, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.08.2018 року у справі №495/9109/17 та постановою Верховного суду України від 03.07.2019 року у справі №495/9109/17 не передбачалося припинення права власності ОСОБА_1 на магазин, а Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зобов'язує державного реєстратора перевіряти подані йому документи щодо наявності підстав для проведення реєстраційних дій, а також, державний реєстратор повинен перевіряти відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами, таким чином, оскаржуване рішення державного реєстратора Манюти С.В. від 04.09.2019 року №48504481 є незаконним, прийнятим з порушенням вимог статей 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а відтак підлягає скасуванню.
Від третіх осіб пояснень щодо позову або відзиву до суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що до відповідача надійшла скарга ОСОБА_1 від 09.10.2019 року, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 10.10.2019 року за №М-18503 з доповненнями до неї від 14.10.2019 зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.10.2019 за №М-18799 на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 №48504481, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем.
Як встановлено судом, у скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 №48504481, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем, яким скасовано право власності ОСОБА_1 на магазин змішаної торгівлі, загальна площа 1171,7 кв. м., літ. «Б», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 127827751103, а також здійснити блокування доступу державному реєстратору Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюті Сергію Васильовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач, у запереченнях на скаргу ОСОБА_1 від 09.10.2019 подав до відповідача заперечення, у яких зазначив, що являється власником магазину змішаної торгівлі, загальною площею 1171,7 кв. м., літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_3 . Дане нерухоме майно належить позивачу на підставі Свідоцтва про право власності від 10.08.2010 року та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2013 року за №2039898.
Також зазначив, що тривалий час МКП «Мрія-2» знаходилась у судових спорах щодо захисту права власності на вказане нерухоме майно та рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.08.2018 року у справі №495/9109/17 було визнано недійсним договір позики, посвідчений 07.08.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим номером 3038. Визнано недійсним Договір іпотеки від 07.08.2013 року магазину змішаної торгівлі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який в цілому складається з: магазину змішаної торгівлі літ. «Б» загальною площею 1168,2 кв.м., та належить на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради 10.08.2010 року на підставі рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради, замість договору купівлі-продажу від 18.06.1999 року та акта передачі майна державного підприємства від 21.06.1999 року, дата 05.08.2010 року, №775, право власності на який зареєстровано КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» 12.08.2010 року, реєстраційний номер вищевказаного майна 31187424, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., та зареєстрованого в реєстрі за №3039.
Визнано недійсним договір про задоволення вимог Іпотекодержателя від 07.08.2013 року посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., та зареєстрованого в реєстрі за № 3041. Визнано Договір про внесення змін №1 від 20.09.2013 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №3852 до Договору позики грошей, посвідченого 07.08.2013 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., та зареєстрованого в реєстрі за №3038 - недійсним. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 05.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим № 5754. Витребувано із володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь МКП «Мрія-2», що знаходиться за адресою: м. Білгород Дністровський Одеської області, по вул. Ізмаїльська, 39-б магазин змішаної торгівлі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який в цілому складається з: магазину змішаної торгівлі літ. «Б», загальною площею 1168,2 кв.м., та належить на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради 10.08.2010 року на підставі рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради, замість договору купівлі-продажу від 18.06.1999 року та акта передачі майна державного підприємства від 21.06.1999 року, дата 05.08.2010 року, номер 775, право власності на який зареєстровано КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» 12.08.2010 року, реєстраційний номер вищевказаного майна 31187424.
Назване рішення суду залишено в цій частині в силі постановою Верховного Суду від 03.07.2019 року, а відтак дане рішення стало підставою для відновлення прав МКП «Мрія-2» та поновлення відповідної реєстрації права власності.
Крім того, позивач у скарзі зазначає, що група шахраїв в особі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , на чолі останнього, у Київському районному суді м. Одеси був ініційований судовий спір про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 коштів за нібито укладені договори позики та розписок - справа №520/16134/19.
07.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М., який вніс відповідні записи до державного реєстру при наявності двох зареєстрованих обтяжень, арештів майна.
Як встановлено судом, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.10.2019 року із доповненнями до неї від 14.10.2019 року, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено висновок від 04.11.2019 року, відповідно до якого запропоновано названу вище скаргу ОСОБА_1 задовольнити скаргу частково, а саме: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 №48504481, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем.
На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 04.11.2019 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 відповідач наказом №3975/5 від 12.12.2019 року скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 №48504481, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем.
Як зазначає позивач, скарга ОСОБА_1 була подана 04.08.2019 року, а оскаржуваний наказ було видано відповідачем 12.12.2019 року, тобто через 98 днів, в тому числі висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації було складено 04.11.2019 року, тобто через 60 днів з дня подання скарги, що на думку позивача є порушенням статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до відомостей Державного реєстру прав 04.09.2019 року державним реєстратором Манютою С.В. за результатом розгляду заяви про скасування №35715353 прийнято рішення про скасування №48504481, на підставі якого скасовано записи про припинення права власності (перехід права) та скасовано записи про право власності №№7966098, 7966141 ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на магазин; скасовано записи право власності №№ НОМЕР_3 , 32727732 ОСОБА_1 на магазин та скасовано операції щодо переходу права власності Малого колективного підприємства "Мрія-2", у зв'язку з чим повернуто запис про право власності № НОМЕР_4 в стан «зареєстровано» на магазин.
Крім того, позивач зазначає, що багаторічні судові спори у справах №495/767/14-ц, №495/1377/15-ц, №495/1396/15-ц, №495/8430/16-ц, №495/9109/17, №495/10973/19, №495/10166/19, №495/7605/19, №520/16134/19, №757/22983/18-ц стосуються незаконного відчуження названого вище нерухомого майна, яке належить на праві власності позивача, засновниками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.12.2019 року у справі №520/16134/19 за заявою директора Малого колективного підприємства «Мрія-2» про вжиття заходів забезпечення позову у справі заборонено усім державним реєстраторам, які уповноважені, відповідно до законодавства, здійснювати будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, - проводити будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , до вирішення спору по суті.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV), Положенням про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 року №37/5 (далі - Положення №37/5), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.215 року №1128 (далі - Порядок №1128), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року№228 (далі - Положення №228), Міністерство юстиції України є центральним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Пунктом 4 Положення №228 передбачено, що Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань:
- здійснює відповідно до закону контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців, в тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до закону, та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені законом; державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності (підпункт 837);
- забезпечує створення, ведення та функціонування Державного реєстру актів цивільного стану громадян; Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; Єдиного реєстру громадських формувань; Реєстру громадських об'єднань; Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності; Реєстру символік громадських об'єднань (підпункт8319).
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 10 Положення №228 Міністерство юстиції України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.
Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень і спрямований на забезпечення виконання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон №1952-ІV в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 2 Закону №1952-VI державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення прав речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 4 Закону №1952-VI передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження, а саме: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4)заборона, відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону №1952-VI систему органів у сфері державної реєстрації становлять: 1)Міністерство юстиції України; 2)суб'єкти державної реєстрації прав; 3)державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Статею 7 Закону №1952-VI визначено, що до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, зокрема: розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання суб'єктами державної реєстрації рішень, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону №1952-VI державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;
6)присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
У відповідності до статті 27 Закону №1952-VI державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 25 Закону №1952-VI проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.
Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна.
У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників.
Рішення суду або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.
Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі рішення суду про скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.
Державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об'єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Про відновлення реєстраційних дій (крім відновлення реєстраційних дій на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій) державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна.
У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій після прийняття рішення про відновлення реєстраційних дій загальний строк розгляду відповідних заяв продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Статтею 37 Закону №1952-VI регламентовано порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.
Так, рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів (частина 3 статті 37 Закону №1952-VI).
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: відмову у задоволенні скарги; задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (частина 6 статті 37 Закону №1952-VI).
Відповідно до пункту 2 Положення № 37/5 Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених, зокрема, Законом № 1952-VI та Порядком № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.
Підпунктом 2 пункту 5 Порядку № 1128 визначено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.
Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (п. 9 Порядку № 1128).
Для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (пункт 10 Порядку №1128).
Крім того, відповідно до пункту 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
Пунктом 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 визначено, що у разі надходження до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таке рішення чи заяву в базі даних заяв.
У разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованого рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій або заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього самого майна державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з обов'язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника об'єкта нерухомого майна.
Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна шляхом надсилання повідомлення на електронну адресу, зазначену в Державному реєстрі прав як адресу для зворотного зв'язку.
Відомості про зупинення реєстраційних дій за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав також розміщуються на веб-порталі Мін'юсту для доступу до них заявника з метою їх перегляду, завантаження та друку відповідного рішення суду чи заяви власника об'єкта нерухомого майна.
У разі надходження до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про скасування рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таке рішення чи заяву у базі даних заяв.
Державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно відновлює державну реєстрацію прав з обов'язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву.
Державний реєстратор також невідкладно відновлює державну реєстрацію прав, якщо власником об'єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Відомості про відновлення реєстраційних дій за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав розміщуються на веб-порталі Мін'юсту для доступу до них заявника з метою їх перегляду, завантаження та друку відповідного рішення суду чи заяви власника об'єкта нерухомого майна.
З аналізу статті 37 Закону №1952-IV вбачається, що Міністерство юстиції України наділено повноваженнями щодо розгляду скарг, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, окрім випадків, а саме:
- коли таке право набуто на підставі рішення суду;
- та коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.
При цьому, суд зазначає, що на час виникнення та існування спірних правовідносин відповідач не був уповноважений на розгляд скарг про проведення державним реєстратором реєстраційної дії, проведених на підставі рішення суду, а відтак відповідач повинен був відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 09.10.2019 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.10.2019 року за №М-18503 з доповненнями до неї від 14.10.2019 зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.10.2019 за №М-18799.
Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність прийнятого Міністерством юстиції України оспорюваного наказу №3975/5 від 12.12.2019 року, відповідачем до суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість прийнятого відповідачем Наказу від 12.12.2019 року №3975/5, яким задоволено скаргу ОСОБА_1 від 09.10.2019 року з доповненнями до неї від 14.10.2019 року, а відтак названий наказ підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог позивача в частині зобов'язання Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі незаконного наказу шляхом поновлення в державному реєстрі скасованої державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 року №48504481, прийняте щодо об'єкта нерухомості з реєстраційним №127827751103, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно зі ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Разом з тим, дійсно існують випадки, у яких суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень діяти певним чином і це вбачається з аналізу зазначених вище норм Кодексу.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № 11 (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 21.05.2013 у справі № 21-87а13).
Дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом (правова позиція Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17).
А тому, за вказаних вище обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про зобов'язання Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі незаконного наказу шляхом поновлення в державному реєстрі скасованої державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2019 року №48504481, прийняте щодо об'єкта нерухомості з реєстраційним №127827751103.
Частиною 2 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 73, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Адміністративний позов Малого колективного підприємства "Мрія-2" (Ізмаїльська 39-б,Білгород-Дністровський,Одеська область,67700, код ЄДРПОУ19052330) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Комісії з питань розгляду скарг в сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України з розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.10.2019 року з доповненнями до неї від 14.10.2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України.
3. Визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 12.12.2019 року №3975/5, яким задоволено скаргу ОСОБА_1 від 09.10.2019 року з доповненнями до неї від 14.10.2019 року.
4. Стягнути на користь Малого колективного підприємства "Мрія-2" (Ізмаїльська 39-б, м.Білгород-Дністровський,Одеська область,67700, код ЄДРПОУ19052330) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. АрхітектораГородецького, 13,м.Київ,01001, код ЄДРПОУ00015622) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1051,00 грн. (одна тисяча п'ятдесят одна грн., 00 коп.).
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська