Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 березня 2021 р. Справа № 520/9343/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в невиконанні постанови ВАСУ від 25 вересня 2012 року по справі №К/9991/24753 (основна справа № 2 А-1/11);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати пенсіонеру ОСОБА_1 пенсію згідно ч.2 ст.24, ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до постанови ВАСУ від 25 вересня 2012 року та додаткової економічної експертизи №5481/26-1942/26 від 18 квітня 2014 року Донецького НДІСЕ з введенням в формулу нарахування пенсії коефіцієнта заробітної плати - 4,04898, коефіцієнта страхового стажу - 0,73125, доплати за понаднормовий трудовий стаж та з врахуванням змін діючого законодавства станом на день подачі позову, на 16.07.2020 року, в сумі 15261,15 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату недоплачених сум пенсії ОСОБА_1 відповідно до додаткової економічної експертизи №5481/26-1942/26 від 18 квітня 2014 року Донецького НДІСЕ за період з 19 серпня 2004 року по 01 липня 2013 року в розмірі 191715,69 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови ВАСУ від 25 вересня 2012 року, ч.4, статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та висновку додаткової економічної експертизи №5481/26-1942/26 від 18 квітня 2014 року Донецького НДІСЕ за період з 01 липня 2013 року по дату винесення цього рішення суду з введенням в формулу нарахування пенсії коефіцієнта заробітної плати - 4,04898, коефіцієнта страхового стажу - 0,73125 та доплати за понаднормовий трудовий стаж з подальшим збільшенням відповідно до змін діючого законодавства і здійснити виплату пенсіонеру ОСОБА_1 недоплачені суми пенсії;
- відшкодувати на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 2942,80 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. Стверджує, що відповідачем при перерахунку його пенсії в формулу розрахунку включений індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,87184, в той час як постановою ВАС України від 25 вересня 2012 року по справі № К/9991/24753 зобов'язано управління Пенсійного фонду в формулу для обрахунку пенсії ввести коефіцієнт заробітної плати 4,04898. Крім того, в формулу для обрахунку включений коефіцієнт страхового стажу 0,53500, а згідно висновку додаткової економічної експертизи № 5481/26-1942/26 від 18 квітня 2014 року Донецького НДІСЕ станом на 01.01.2011 його коефіцієнт страхового стажу має становити 0,73125. Станом на день подачі позову при коефіцієнті заробітної плати 4,04898 і коефіцієнті страхового стажу 0,73125 його пенсія повинна бути така: середньомісячний заробіток складає 19794,75 грн. (3764,40 * 1,17 * 1,11 * 4,04898, де (3764,40 грн. - середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, 4,04898 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Розмір пенсії з 01.05.2020 повинен становити: 14474,91 грн. - основний розмір пенсії (19794,75 грн * 0,73125); 786,24 грн - доплата за понаднормовий стаж 48 років (1638,00 грн.* 48%); 15261,15 грн - загальний розмір пенсії (14471,91+786,24). Таким чином, недоплата становить 7291,14 грн (15261,15-7970,01). Вказує, що відповідач помилково рахує, що коефіцієнт заробітної плати 2,87184, який на теперішній час введений в формулу для обрахунку його пенсії, тотожний коефіцієнту заробітної плати 4,04898, який зобов'язано ввести в формулу згідно постанови ВАС України від 25.09.2012.
Ухвалою суду прийнято до провадження адміністративну справу №520/9343/2020.
Відповідачем не надано відзив на позовну заяву.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 19.08.2004 отримує пенсію, яка призначена за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що станом на час призначення пенсії розрахунок пенсії ОСОБА_1 проведено виходячи з коефіцієнту заробітної плати (після оптимізації) 3,87665 та коефіцієнту страхового стажу 0,45167 (45 років та 2 місяці).
Згідно заяви позивача від 04.01.2007 з 01.01.2007 позивачу проведено перерахунок пенсії в залежності від стажу та з додаванням заробітної плати за період після призначення пенсії. Пенсію було обчислено при страховому стажі 47 років 7 місяців, коефіцієнт страхового стажу дорівнював 0,47583 із середньомісячної заробітної плати 2667,39 грн та коефіцієнту заробітної плати 2,87184.
На підставі заяви позивача з 01.01.2011 проведено перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи, набутого після останнього перерахунку пенсії, із урахуванням заробітної плати, з якої обчислено пенсію, та станом на 01.01.2011 страховий стаж становив 53 роки 6 місяців.
Не погодившись із розміром розрахованої йому пенсії, зокрема з тим, що під час призначення пенсії неправильно визначено коефіцієнт заробітної плати та не зараховано період роботи на Крайній Півночі з 01.01.1991 по 19.07.1992 до страхового стажу, позивач звернувся до суду.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 25.09.2012 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Борівського районного суду Харківської області та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким зобов'язано управління провести перерахунок пенсії з 19.08.2004 по 31.12.2010 з урахуванням того, що на 19.08.2004 середньоарифметичний коефіцієнт заробітної плати склав 4,04898, а коефіцієнт страхового стажу - 0,4775; з 01 січня 2007 року пенсія ОСОБА_1 перерахована у зв'язку зі збільшенням страхового стажу та з урахуванням нового розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України. Також зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Борівскому районі здійснити виплату недоплачених сум пенсії з урахуванням проведених перерахунків за період з 19.08.2004 по 31.12.2010.
Станом на 01.05.2020 пенсію ОСОБА_1 обчислено при страховому стажі 53 роки 6 місяців, коефіцієнт страхового стажу дорівнює 0,53500. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 14039,94 грн. (3764,40 грн.* 1,17 *1,11* 2,87184, де 3764,40 грн. - середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, 2,87184 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Розмір пенсії з 01.05.2020 становить: 7511,37 грн - основний розмір пенсії (14039,94 грн * 0,53500); 458,64 грн - доплата за понаднормативний стаж 28 років (1638,00 грн. * 28%); 7970,01 грн - загальний розмір пенсії.
З матеріалів пенсійної справи та наявного в матеріалах справи листа відповідача від 28.05.2020 (а.с. 25-26) вбачається, що останнім після проведеного перерахунку пенсії на підставі заяви позивача від 01.01.2007 та 01.01.2011 та подальших перерахунків пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб встановлено позивачу коефіцієнт заробітної плати 2,87184 та коефіцієнт страхового стажу 0,53500, в той час як позивач вважає, що коефіцієнт заробітної плати має становити 4,04898, як такий що був визначений за рішенням суду, та коефіцієнт страхового стажу має дорівнювати 0,73125 (з додаванням страхового стажу за час роботи позивача після призначення пенсії).
Також позивач не погоджується з проведеним Управлінням розрахунком пенсії на виконання судового рішення та посилаючись на висновки додаткової економічної експертизи №5481/26-1942/26 від 18 квітня 2014 року Донецького НДІСЕ вважає, що за період з 19 серпня 2004 року по 01 липня 2013 року на виконання судового рішення відповідач повинен був після проведеного перерахунку пенсії виплатити утворену заборгованість з недоплачених пенсійних виплат в сумі 191715,69 грн.
Вказані вище обставини та незгода з проведеними перерахунками пенсії слугували підставою для звернення позивача до суду із цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінка обставинам справи, суд ураховує таке нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 1 січня 2004 року Закон № 1058-ІV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
З огляду на матеріали справи, позивачу призначено пенсію згідно норм Закону № 1058-ІV та станом на час призначення пенсії розрахунок пенсії проведено виходячи з коефіцієнту заробітної плати (після оптимізації) 3,87665 та коефіцієнту страхового стажу 0,45167 (45 років та 2 місяці) (а.с. 25).
У зв'язку з різним трактуванням позивачем та органом Пенсійного фонду питання про необхідність зарахування до стажу позивача роботи в районах Крайньої Півночі в період з 01 січня 1991 року по 19 липня 1992 року, позивач звернувся до суду.
Зі змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 25.09.2012 у справі К/9991/24753 вбачається, що в цій постанові досліджувалися спірні питання перерахунку пенсії позивача із застосуванням інших коефіцієнтів заробітної плати та страхового стажу, ніж ті, які були визначені позивачу під час призначення пенсії без урахування періоду роботи позивача в районах Крайоньої Півночі. Посилаючись на висновок № 8426 від 29 листопада 2010 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса суд у вказаній справі дійшов висновку, що на момент призначення пенсії позивача середньоарифметичний коефіцієнт заробітної плати мав враховуватись в розмірі 4,04898 та коефіцієнт страхового стажу на момент призначення пенсії позивача мав враховуватись в розмірі 0,4775 (тобто з урахуванням спірного періоду з 01 січня 1991 року по 19 липня 1992 року). Також суд урахував, що перерахунок пенсії у 2007 році був проведений з урахуванням цих же неправильних показників, тому розмір пенсії позивача і після перерахунку є помилковим.
Як наслідок, вказаною постановою зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 19 серпня 2004 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням того, що: на 19 серпня 2004 року середньоарифметичний коефіцієнт заробітної плати склав 4,04898, а коефіцієнт страхового стажу - 0,4775; з 01 січня 2007 року пенсія перерахована у зв'язку зі збільшенням страхового стажу та з урахуванням нового розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України; зобов'язано відповідача здійснити виплату недоплачених сум пенсії з урахуванням проведених перерахунків за період з 19 серпня 2004 року по 31 грудня 2010 року, тобто цим рішенням чітко визначено період та кінцеву дату, до якої відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнту заробітної плати 4,04898 та коефіцієнту страхового стажу - 0,4775, а саме по 31 грудня 2010 року.
Водночас обмеження періоду перерахунку визначенням кінцевої дати проведення такого перерахунку (31 грудня 2010 року) не означає, що починаючи з наступної календарної дати орган Пенсійного фонду має право свавільно визначати спірні показники коефіцієнтів заробітної плати та страхового стажу з урахуванням тих розмірів, які виникли до періоду ухвалення судового рішення. Неврахування після 31 грудня 2010 року тих показників, які встановлені судовим рішенням та на підставі яких проведено перерахунок пенсії, є звуженням змісту вже набутих позивачем прав та порушенням сутності його конституційного права на соціальний захист.
Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.05.2020 № 3691-3737-Б-02/8-2000/20 на підставі заяви позивача з 01.01.2011 проведено перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи, набутого після останнього перерахунку пенсії, без урахування заробітної плати за попередні 24 місяці, та станом на 01.01.2011 страховий стаж становив 53 роки 6 місяців.
В свою чергу алгоритм перерахунку пенсії визначений частиною 4 ст. 42 Закону № 1058-ІV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого позивачу був здійснений перерахунок.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-ІV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Проаналізувавши вказані вище положення Закону № 1058-ІV, суд виходить з того, що перерахунок пенсії може бути зроблений через кожні два роки. За бажанням пенсіонера, перерахунок пенсії провадиться: в першому випадку - з додаванням страхового стажу та з урахуванням заробітку, з якого попередньо призначено (перераховано) пенсію, в тому числі за новий період; в другому випадку - з додаванням страхового стажу та заробітку із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку пенсії (тобто не враховуються суми заробітної плати, отримані за додатково набутий стаж, а показник заробітної плати залишається на рівні попереднього перерахунку (призначення) пенсії).
При цьому, доцільність перерахунку пенсії з урахуванням і стажу, і зарплати, отриманої після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, необхідно визначати в кожному конкретному випадку. Це обумовлено тим, що у разі перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати, одержаної після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, будуть застосовуватися чинні норми статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо збільшення страхового стажу для визначення мінімальної пенсії за віком та відповідного підвищення пенсії за страховий стаж для жінок понад 30 років, а для чоловіків - понад 35 років.
Надаючи правову оцінку правомірності зменшення пенсійним органом індивідуального коефіцієнту для обчислення заробітної плати позивача після проведеного перерахунку пенсії позивача у 2011 році, суд акцентує увагу на тому, що на підставі особистої заяви позивача з 01.01.2011 було проведено перерахунок пенсії виключно з урахуванням стажу роботи, набутого після останнього перерахунку пенсії, при цьому заробітна плата за попередні 24 місяці, отримана за додатково набутий стаж не враховувалася.
Отже, у випадку проведення перерахунку пенсії з додаванням тільки страхового стажу показник заробітної плати повинен залишатися на рівні попереднього перерахунку (призначення) пенсії.
З урахуванням того, що згідно постанови Вищого адміністративного суду України від 25.09.2012 у справі К/9991/24753 відповідач повинен був здійснити як призначення , так і перерахунок пенсії в 2007 році з урахуванням коефіцієнту заробітної плати 4,04898, саме такий коефіцієнт заробітної плати мав бути встановлений при всіх наступних перерахунках пенсії у випадку додавання виключно додатково набутого страхового стажу.
Водночас як вбачається з того ж самого листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.05.2020 № 3691-3737-Б-02/8-2000/20 як з 01.01.2011, так і в наступних автоматичних перерахунках пенсії у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, застосовувався коефіцієнт заробітної плати 2,87184, що є звуженням прав позивача та безпідставним неврахуванням висновків, викладених в постанові Вищого адміністративного суду України від 25.09.2012 у справі К/9991/24753.
З урахуванням наведеного, суд уважає дії органу Пенсійного фонду щодо неврахування при перерахунку пенсії коефіцієнту заробітної плати 4,04898 протиправними.
Надаючи правову оцінку правомірності визначення пенсійним органом коефіцієнту страхового стажу після проведеного перерахунку пенсії позивача у 2011 році, суд також звертає увагу на те, що при проведенні такого перерахунку не враховано висновки, викладені в постанові Вищого адміністративного суду України від 25.09.2012 у справі К/9991/24753 щодо обов'язкового зарахування до страхового стажу позивача роботи в районах Крайньої Півночі в період з 01 січня 1991 року по 19 липня 1992 року, зокрема такий страховий стаж було враховано до кінцевої дати перерахунку згідно рішення (до 31.10.2010), а починаючи з 01.01.2011 страховий стаж визначено в розмірі 53 роки 6 місяців, що обрахований шляхом додавання до страхового стажу, визначеного органом Пенсійного фонду станом на момент призначення пенсії 45 років 2 місяці періоду роботи після призначення пенсії до 01.01.2011 без урахування роботи в районах Крайньої Півночі в період з 01 січня 1991 року по 19 липня 1992 року.
Згідно ст. 25 Закону № 1058-ІV (в редакції на момент призначення пенсії) коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = СмхВС/100 % х 12 , де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.
У зв'язку з тим, що у відповідності до постанови Вищого адміністративного суду України від 25.02.2012 визначено розмір коефіцієнту страхового стажу при первинному призначенні пенсії у розмірі 0,4775, то при подальших перерахунках пенсії визначення коефіцієнту страхового стажу має здійснюватися наростаючих підсумком з урахуванням додатково набутого страхового стажу.
При цьому при коефіцієнті страхового стажу (Кс) - 0,4775 та величині оцінки одного року страхового стажу (у відсотках) Вс) - 1 %, сума місяців страхового стажу (См) дорівнює 573 місяці (0,4774*12*100/1), що дорівнює 47 років 9 місяців, в той час як при призначенні пенсії неправомірно встановлено коефіцієнт страхового стажу 0,45167 (45 років та 2 місяці) без урахування спірного періоду роботи.
Судовим розглядом встановлено, що при перерахунку пенсії після призначення до 01.01.2011 збільшення коефіцієнту страхового стажу та суми місяців страхового стажу відбувалось шляхом додавання додатково набутого стажу до коефіцієнту страхового стажу 0,45167 (45 років та 2 місяці), замість правильного, що визначений за рішенням суду ( 0,4775), внаслідок чого відповідачем при перерахунку пенсії протиправно зменшено коефіцієнт страхового стажу, що призвело до заниження перерахованої з 01.01.2011 пенсії позивача.
Водночас суд не може погодитися з визначеним у позовній заяві позивачем розміром коефіцієнту страхового стажу 0,73125 та зокрема його вимогою про врахування такого коефіцієнту станом на дату подання позову, позаяк вказаний коефіцієнт розрахований із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % та не відповідає арифметичній сумі місяців страхового стажу за умови додавання до цієї суми місяців страхового стажу за період роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі з 01 січня 1991 року по 19 липня 1992 року.
Слід урахувати, що частиною 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Позивачу пенсію призначено відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності Законом № 2148-VIII, у зв'язку з чим пенсія перерахована з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, що в свою чергу призвело до зменшення розміру коефіцієнту страхового стажу у пропорційному відношенню до зменшення величини оцінки одного року страхового стажу.
Враховуючи викладене, суд уважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача слід вважати зобов'язання відповідача здійснити з 01.07.2013 (дати, визначеної позивачем як дати початку перерахунку пенсії) перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнту заробітної плати 4,04898 та із зарахуванням до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі з 01 січня 1991 року по 19 липня 1992 року.
Щодо посилання позивача на необхідність врахування висновків додаткової економічної експертизи №5481/26-1942/26 від 18 квітня 2014 року Донецького НДІСЕ, то суд звертає увагу на те, що вказаний висновок виготовлений на підставі постанови про призначення додаткової судово-економічної експертизи від 08.10.2013 в рамках кримінального провадження зареєстрованого в ЄРДР № 42013220230000003 від 25.02.2013, а тому в розумінні приписів ст. 101 КАС України не може вважатися таким, що наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
До того ж висновки додаткової економічної експертизи №5481/26-1942/26 від 18 квітня 2014 року Донецького НДІСЕ здебільшого стосуються періоду з 19.08.2004 по 01.01.2011 в частині з'ясування питання належного виконання рішення Вищого адміністративного суду від 25.02.2012, що в межах розгляду цієї справи судом не досліджується з огляду на нижче наведене.
Так, позивачем також заявлено вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в невиконанні постанови ВАСУ від 25 вересня 2012 року по справі №К/9991/2475 3 (основна справа № 2 А-1/11 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату недоплачених сум пенсії ОСОБА_1 відповідно до додаткової економічної експертизи №5481/26-1942/26 від 18 квітня 2014 року Донецького НДІСЕ за період з 19 серпня 2004 року по 01 липня 2013 року в розмірі 191715,69 грн.
Водночас обраний позивачем в цій частині позовних вимог спосіб захисту спрямований на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, зокрема постанови Вищого адміністративного суду України від 25.09.2012 у справі К/9991/24753 в частині невиплати та неправильного нарахування, на думку позивача, пенсії з урахуванням зобов'язальних висновків суду про встановлення інших розмірів коефіцієнтів заробітної плати та страхового стажу.
Відтак, спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що в даному випадку між сторонами не виникло нового спору, а має місце продовження тих самих спірних правовідносин, які розглядалися судом у справі № К/9991/24753, проте вже на стадії його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС країни особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/1517 від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16, від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а.
Отже, суд уважає за необхідне закрити провадження у справі в частині заявлених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в невиконанні постанови ВАСУ від 25 вересня 2012 року по справі №К/9991/2475 3 (основна справа № 2 А-1/11 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату недоплачених сум пенсії ОСОБА_1 відповідно до додаткової економічної експертизи №5481/26-1942/26 від 18 квітня 2014 року Донецького НДІСЕ за період з 19 серпня 2004 року по 01 липня 2013 року в розмірі 191715,69 грн, та роз'яснити позивачу його право звернутися до суду із заявою в порядку, передбаченому ст. 383 КАС України.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за даним позовом шляхом надання відповідачем у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.8 ст. 139 КАС України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 840,80 грн, а також судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу про закриття провадження у справі в сумі 2102 грн, суд уважає за необхідне покласти на відповідача, як на сторону внаслідок неправомірних дій якої виник спір у справі, обов'язок відшкодувати всі понесені позивачем судові витрати в загальній сумі 2942,40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.3 Прикінцевих положень, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,04898 та із зарахуванням до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі з 01 січня 1991 року по 19 липня 1992 року.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2013 року пенсію згідно ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,04898 та із зарахуванням до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі з 01 січня 1991 року по 19 липня 1992 року.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в невиконанні постанови ВАСУ від 25 вересня 2012 року по справі №К/9991/2475 3 (основна справа № 2 А-1/11 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату недоплачених сум пенсії ОСОБА_1 відповідно до додаткової економічної експертизи №5481/26-1942/26 від 18 квітня 2014 року Донецького НДІСЕ за період з 19 серпня 2004 року по 01 липня 2013 року в розмірі 191715,69 грн провадження у справі закрити.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2942 (дві тисячі дев'ятсот сорок дві) грн 80 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.