про відмову у забезпеченні позову
09 квітня 2021 року Справа № 480/2996/21
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши заяву сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису,-
У провадженні суду перебуває адміністративна справа за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції у Сумській області від 01.04.2021 року № 70/03.
Ухвалою суду від 09.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
При цьому, разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію припису Державної екологічної інспекції у Сумській області від 01.04.2021 року № 70/03 до набрання законної сили судовим рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі за позовом від 08.04.2021 року сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат «Тепличний» до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції у Сумській області.
Заяву мотивував тим, що 01.04.2021 відповідачем був винесений припис № 70/03. яким зобов'язано позивача:
1) вирішити питання щодо забезпечення передачі спеціалізованому підприємству, яке має ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, небезпечних відходів накопичених у нежитлових приміщеннях, що надавались в оренду за договором №10901 від 01.09.2020 і розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 5924788700:08:007:0089 в термін до 01.05.2021;
2) ліквідувати забруднення земельної ділянки та несанкціоноване розміщення відходів в т.ч. небезпечних, на території колишніх зруйнованих приміщень та забезпечити їх передачу спеціалізованому підприємству яке має ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з відходами в термін до 01.05.2021.
Однак, позивач вважає, що виконати вимоги зазначеного припису має суб'єкт господарювання, якому належать вказані у приписі відходи на праві власності та який саме і розмістив відходи на цій земельній ділянці, чим забруднив цю земельну ділянку, а не позивач (який не має до вказаних відходів жодного відношення).
Позивач не погоджується з приписом № 70/03 від 01.04.2021 року, про що зазначив у позовній заяві від 08.04.2021 року.
Вважає, що у разі встановлення протиправності оскаржуваного припису і задоволення позовних вимог по справі позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), які мають бути витрачені на виконання оскаржуваного припису.
Крім того, невжиття заходів забезпечення позову може привести до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності працівників позивача.
Більш того, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
Таким чином, невжиття заходів по зупиненню дію оскаржуваного припису істотно унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Крім того, вважає, що в даному випадку очевидними є ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, враховуючи доводи позовної заяви.
Розгляд заяви позивача про забезпечення позову здійснюється згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи представника позивача, викладені у поданій заяві, вбачається необхідним у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.ч.4,5,6 ст.154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Із наведеного вбачається, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 по справі № 826/10936/18.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача вказує на те, що у разі встановлення протиправності оскаржуваного припису і задоволення позовних вимог по справі позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), які мають бути витрачені на виконання оскаржуваного припису, а також вказує на те, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності працівників позивача.
Однак, позивач у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за заявленими позовними вимогами:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання ж позовної заяви, предметом якої є визнання протиправним та скасування припису відповідача від 01.04.2021 №70/03, не може слугувати беззаперечним доказом того, що такий припис відповідача є очевидно протиправним. Відповідність винесеного припису критеріям правомірності, підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, через що задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При цьому, щодо посилань представника позивача у заяві про забезпечення позову на відповідальність за невиконання припису, визначену Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд зазначає наступне.
Так, дійсно, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).
При цьому, відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
Тобто, з урахуванням вказаних норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», позивач має право оскаржити рішення органів державного нагляду (контролю) до суду, а застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій за невиконання припису здійснюється виключно за умови якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що вказані посилання представника позивача в контексті забезпечення позову є необґрунтованими та не приймає їх до уваги.
При цьому, посилання на те, що в майбутньому працівників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" буде притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв'язку з невжиттям заходів забезпечення позову, не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може ускладнити виконання рішення суду саме у даній справі чи привести про необхідність додавати значні зусилля для відновлення прав позивача та виконання рішення. Імовірне притягнення працівників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" до відповідальності не є доказом існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Отже, за наведених обставин, у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування доцільності забезпечення позову в спосіб, визначений представником позивача, в даному випадку заходи забезпечення позову не відповідають суті спору, в площині захисту в адміністративних правовідносинах. Відтак, наявність підстав, зазначених в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, представника позивача для забезпечення позову суд не вбачає.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, вбачається необхідним у задоволенні заяви представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про забезпечення позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття ухвали апеляційної скарги.
Суддя І.Г. Шевченко