Справа № 420/1845/21
08 квітня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач, з урахуванням заяви про зміни предмету позову, просить:
визнати протиправним рішення 951360119700, оформлене протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії 24.02.2021 року, згідно якого здійснено перерахунок призначеної ОСОБА_1 , як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та інваліду 2-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного із аварією на ЧАЕС пенсії по інвалідності на підставі чинної редакції статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі відшкодування збитків;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та повернути виплату пенсії ОСОБА_1 , як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та інваліду 2-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного із аварією на ЧАЕС, у розмірі гарантованої державою мінімальної державної пенсії не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, згідно частини 4 статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції до 28 грудня 2007 року) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно частини 1 статті 50 зазначеного Закону у названій редакції з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії за минулий період, починаючи з 22.07.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Одеського Апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі №2-а-298/11/1511, яка набула законної сили, визначено, що ОСОБА_1 , як постраждалий від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалід другої групи, з 22 травня 2008 року набув право на отримання державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченому частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції до 28 грудня 2007 року) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому частиною 1 статті 50 зазначеного Закону у названій редакції.
Судом констатовано, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі пенсійних виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії ( чи її перерахунок). Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії. Таким чином, судом констатовано право позивача на отримання вищевказаних видів пенсії довічно та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Резолютивна частина зазначеного судового рішення містить імперативний припис на адресу Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо здійснення перерахунку ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії з 01 грудня 2010 року відповідно до ст.ст.49,50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Ця судова постанова є остаточною та такою, що не підлягає оскарженню.
Позивач вважає, що вищенаведене неспростовно засвідчує не лише набуття ним права на отримання пенсійної виплати у визначеному судом розмірі довічно з 01 грудня 2010 року без обмеження будь-яким терміном, але і наявність обов'язку у працівників Пенсійного Фонду України належним чином виконати зазначене судове рішення шляхом здійснення перерахунку та виплатити належні позивачу суми пенсійних виплат як за минулий період, так і на майбутнє
12.11.2020 року відповідачем прийнято рішення 951360119700, оформлене протоколом/розпорядженням щодо призначення/ перерахунку пенсії, згідно якого здійснено перерахунок призначеної мені пенсії. Згідно змісту зазначеного рішення відповідачем позивачу, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, нарахована та виплачується пенсія по інвалідності на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі відшкодування збитків. Розмір реальної пенсійної виплати на користь позивачаза проведеним відповідачем перерахунком, складає 4520 грн. 95 коп.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до відповідача з заявою щодо необхідності скасування незаконного рішення та проведення перерахунку, спрямованого на повернення виплати йому пенсії у раніше гарантованому державою мінімальному для ліквідатора аварії на ЧАЕС 1-ої категорії та інваліда-чорнобильця 2-ої групи розмірі та виплати різниці між належною та реально отриманою сумами пенсії, яка виникла з вини відповідача, за весь минулий період, проте відповідачем було відмовлено у скасуванні рішення та проведенні перерахунку призначеної позивачу пенсії.
Позивач, з посиланням на постанову Одеського Апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі №2-а-298/11/1511 та Рішення Конституційним Судом України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 у справі №1-11/2018 (3830/15), вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області при перерахунку його пенсії по інвалідності ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та інваліда 2-ої групи внаслідок захворювання, яке пов'язано із аварією на Чорнобильській АЕС, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», незаконно зменшено розмір належної позивачу пенсії шляхом припинення виплати гарантованої державою мінімальної державної пенси в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченої частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції до 28 грудня 2007 року) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої частиною 1 статті 50 зазначеного Закону у названій редакції, та також незаконної її зміни на пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування збитків за нині чинною редакцією закону.
Ухвалою судді від 09.03.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду від відповідача 25.03.2021 року надійшов відзив, в якому відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі з тих підстав, що за судовими рішеннями щодо перерахунку пенсії відповідно до ст. ст. 39, 48, 51, 52, 54 Закону 796 нарахування здійснюється з дати, визначеної в рішенні суду по дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, а саме по 22.07.2011, якою було змінено розміри відповідних виплат. У зв'язку з тим, що постановою суду зобов'язано управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з 01.12.2010 без зазначення кінцевої дати виконання, перерахунок пенсії проведено, з урахуванням змін в законодавстві, по 22.07.2011. Відповідач зазначає, що позивачу перерахунок пенсії здійснювався у відповідності до положень чинного законодавства, в т.ч. з 01.12.2020 року а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
01.04.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив у якій додатково зазначено, що відзив відповідача не містить аналізу жодного з доводів та аргументів, якими позивач у позовній заяві обґрунтовує позовні вимоги. Триваюче твердження відповідача щодо втрати позивачем права на отримання пенсії у в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченому частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції до 28 грудня 2007 року) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому частиною 1 статті 50 зазначеного Закону у названій редакції з 22.07.2011 року у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою були змінені в бік істотного зменшення раніше гарантовані державою розміри відповідних виплат є таким, що очевидно та явно порушує і вимоги Конституції України, і імперативний припис суду, який набув законної сили і не скасований чи змінений у встановленому законом порядку.
02.04.2021 року до суду надійшла заява про зміну предмету позову у якій позивач просить визнати протиправним рішення 951360119700, оформлене протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії 24.02.2021 року.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Постановою Одеського Апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі №2-а-298/11/1511, яка набула законної сили, зобов'язано Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області здійснити перерахунок ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії з 01 грудня 2010 року відповідно до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Як зазначає позивач та підтверджує відповідач, пенсія у розмірі, визначеному Постановою Одеського Апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі №2-а-298/11/1511, виплачувалась позивачу до 22.07.2011 року, оскільки з 23.07.2011 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”.
Вважаючи що позивачу з 22.07.2011 року було протиправно обмежено призначену йому пенсію у відповідності до Постанови Одеського Апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі №2-а-298/11/1511, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із ст. 50 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Постановою Одеського Апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі №2-а-298/11/1511, яка набула законної сили, зобов'язано Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області здійснити перерахунок ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії з 01 грудня 2010 року відповідно до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року № 3491-VI (далі - Закон №3491VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011).
Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" № 745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22 грудня 2011 року № 4282-VI (набрав чинності 01 січня 2012 року), п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06 грудня 2012 року № 5515-VI (набрав чинності 01 січня 2013 року), установлено, що норми і положення ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на наведені обставини та норми закону, починаючи з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 року та з 01 січня 2015 року пенсійний орган здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у вказаний період, у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України діяло правомірно.
Перевіряючи доводи позивача щодо звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено судовим рішенням, суд виходить з того, що в абзаці 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
У абзаці 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Airey проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Kjartan Asmundsson проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Таким чином одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.
При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого у зв'язку з набранням чинності Закону № 3491-VI органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору в межах справи №2-а-298/11/1511.
У рішенні "Великода Валентина Ніканорівна проти України" (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.
При цьому суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Arras та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").
У абзаці 10 п. 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно припинив йому виплату основної та додаткової пенсії у розмірі встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.
Разом з цим суд зазначає, що з 01 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (далі - Закон № 719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок).
Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров"ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Відтак, з 03 серпня 2014 року Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, то саме положення Закону № 719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.
Отже, в період з 01 січня по 02 серпня 2014 року пенсійний орган був зобов'язаний нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_2 в розмірі, визначеному ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не Порядком.
При цьому з цим з 2015 року і по теперішній час пенсія позивачу виплачується у відповідності до положень Закону № 796-ХІІ та Порядку 1210, що також не заперечується позивачем.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку щодо відсутні підстави для визнання протиправним рішення 951360119700, оформлене протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії 24.02.2021 року та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та повернути виплату пенсії ОСОБА_1 , як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та інваліду 2-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного із аварією на ЧАЕС, у розмірі гарантованої державою мінімальної державної пенсії не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, згідно частини 4 статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно частини 1 статті 50 зазначеного Закону у названій редакції з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії за минулий період, починаючи з 22.07.2011 року.
Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 у справі №1-11/2018 (3830/15) суд зазначає, що зазначеним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення чинного законодавства, які не мають відношення до предмету позову та регулювання спірних правовідносин в межах даної справи.
Разом з цим, проаналізувавши викладені норми законодавства, дотримуючись принципу верховенства права, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності судового захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов, є підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ч. 2 ст.9 КАС України, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до вимог ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та здійснити виплату різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до вимог ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та здійснити виплату різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук