Іменем України
09 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1080/21
Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Кузнецової Ганни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 05 березня 2021 року надійшов адміністративний позов адвоката Кузнецової Ганни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Марківське ОУПФУ), в якому заявлено такі позовні вимоги:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування до пільгового стажу роботи позивача за списком № 1 періоду навчання за спеціальністю електрослюсар підземний у СПТУ № 68 м. Антрацит з 01.09.1985 по 25.07.1986, періодів роботи на шахті «Центральна» виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Антрацит» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею з 11.08.1986 по 22.10.1986 та з 03.04.1989 по 16.02.1993, періоду участі в бойових діях у зв'язку з виконанням інтернаціонального обов'язку з 10.11.1986 по 12.01.1989 в пільговому обчисленні (один місяць за три місяці) за час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан;
2) зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за списком № 1 періоди навчання за спеціальністю електрослюсар підземний у СПТУ № 68 м. Антрацит з 01.09.1985 по 25.07.1986, роботи на шахті «Центральна» виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Антрацит» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею з 11.08.1986 по 22.10.1986 та з 03.04.1989 по 16.02.1993, участі в бойових діях у зв'язку з виконанням інтернаціонального обов'язку з 10.11.1986 по 12.01.1989 в пільговому обчисленні (один місяць за три місяці) за час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан;
3) зобов'язати відповідача перерахувати позивачу розмір пенсії з урахуванням статті 8 Закону України № 345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 15.08.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером, який отримує пенсію за віком на пільгових умовах у відповідача з 15.08.2019. За розрахунком відповідача загальний стаж роботи позивача складає 42 років 0 місяців 17 днів, з яких пільговий стаж за списком № 1 - 13 років 10 місяців 01 день. Пільговий стаж за списком № 1 зараховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 01.07.2002 по 30.09.2014, з 01.05.2015 по 30.11.2016.
Відповідач листом від 12.11.2020 на адвокатський запит повідомив, що відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 при призначенні пенсії до пільгового стажу не зараховано: період роботи на шахті «Центральна» в/о «Антрацит» з 11.08.1986 по 22.10.1986 та з 03.04.1989 по 16.02.1993, період навчання в СПТУ № 68 м. Антрацит з 01.09.1985 по 25.07.1986, період військової служби з 10.11.1986 по 12.01.1989.
Позивач не згоден з діями відповідача відносно розрахунку пільгового стажу і вважає, що такі дії відповідача призвели до того, що позивач отримує пенсію у меншому розмірі з дати її призначення.
З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою від 10 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 40-41).
Ухвалою від 15 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі; витребувано від відповідача докази (арк. спр. 45-46).
Від Марківського ОУПФУ 07 квітня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 55-56).
Позивачу в Марківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України з 15 серпня 2019 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний стаж роботи позивача складає 42 роки 0 міс 17 днів з врахуванням пільгового стажу за списком № 1, який складає 13 років 10 місяців 01 день.
Періоди роботи на шахті «Центральна» в/о «Антрацит» з 11.08.1986 по 22.10.1986 та з 03.04.1989 по 16.02.1993, період навчання з 01.09.1985 по 25.07.1986, період військової служби з 10.11.1986 по 12.01.1989 позивачу не зараховані до пільгового стажу з огляду на те, що згідно з пунктом 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 при визначенні права на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У цьому документі має бути вказано: період роботи, що зараховується до пільгового стажу; професія; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких відноситься цей період роботи. Крім пільгової довідки, надається копія наказу підприємства про результати атестації робочих місць з додатком, в якому зазначено перелік робочих місць та право відповідних працівників на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Пільговий стаж за списком № 1 зараховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 01.07.2002 по 30.09.2014 та з 01.05.2015 по 30.11.2016.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
З копій виданих на ім'я позивача паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк. спр. 5-6, 7, 9).
Позивач звернувся до Марківського ОУПФУ із заявою від 15 серпня 2019 року, разом з якою згідно з розпискою-повідомленням надав: військовий квиток від 24.10.1986 серії НОМЕР_2 , диплом від 26.07.1986 № 498948, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.08.2019 № 925-5000176803, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, заяву про призначення/перерахунок пенсії, паспорт, посвідчення учасника бойових дій від 11.09.1996 серії НОМЕР_3 , трудову книжку від 06.08.1986 серії НОМЕР_4 (арк. спр. 61 зворот - 62).
З копії пенсійного посвідчення позивача, протоколу та розрахунку пенсії за віком встановлено, що позивачу з 15 серпня 2019 року призначена пенсія за віком, страховий стаж позивача складає 42 роки 0 місяців 17 днів, у тому числі за списком № 1 - 13 років (арк. спр. 8, 11, 59 зворот - 61).
Також з розрахунку стажу судом встановлено, що період навчання позивача за спеціальністю електрослюсар підземний у СПТУ № 68 м. Антрацит з 01.09.1985 по 25.07.1986 та строкова військова служба з 10.11.1986 по 12.01.1989, робота в період з 11.08.1986 по 22.10.1986 та з 03.04.1989 по 16.02.1993 зараховані до страхового стажу позивача, проте не зараховані до пільгового стажу за списком № 1.
Листом Марківського ОУПФУ від 12 листопада 2020 року № 1238-21-8/4737 повідомлено, що періоди навчання з 01.09.1985 по 25.07.1986, військової служби з 10.11.1986 по 12.01.1989, роботи на шахті «Центральна» в/о «Антрацит» з 11.08.1986 по 22.10.1986 та з 03.04.1989 по 16.02.1993 не зараховані до пільгового стажу позивача, як такі, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 не підтверджені уточнюючою довідкою із зазначенням: періоду роботи, що зараховується до пільгового стажу, професії, характеру виконуваної роботи, розділу, підрозділу, пункту, найменування списків або їх номерів, до яких відноситься цей період роботи; копією наказу підприємства про результати атестації робочих місць з додатком, у якому зазначено перелік робочих місць та право відповідних працівників на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 (арк. спр. 10).
Дослідженням наданих разом з позовною заявою копій виданих на ім'я позивача трудової книжки від 06.08.1986 серії НОМЕР_4 , диплому від 26.07.1986 № НОМЕР_5 , військового квитка від 24.10.1986 серії НОМЕР_2 встановлено, що позивач в періоди
з 01.09.1985 по 25.07.1986 навчався в СПТУ № 68 м. Антрацит за професією електрослюсар підземний;
з 11.08.1986 по 22.10.1986 працював електрослюсарем 3 розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Центральна» в/о «Антрацит»;
з 10.11.1986 по 12.01.1989 проходив військову строкову службу;
з 03.04.1989 по 16.02.1993 працював електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Центральна» в/о «Антрацит» (арк. спр. 12-16, 17, 18-20).
Згідно з даними військового квитка позивач у період з 19.11.1986 по 07.05.1987 проходив службу в військовій частині НОМЕР_6 , з 08.05.1987 по 12.01.1989 в військовій частині польова пошта НОМЕР_7 . У розділі VII наявна відмітка, що за період служби в військовій частині польова пошта 77810 з 07.06.1987 по 12.01.1989 має право на пільги, встановлені постановою ЦК КПРС та Радою Міністрів СРСР від 17.01.1983 (арк. спр. 18-20).
Право позивача на пільги, встановлені постановою ЦК КПРС та Радою Міністрів СРСР від 17.01.1983, також підтверджене свідоцтвом від 05.04.1989 № 137694 (арк. спр. 23).
Згідно з посвідченням від 11.09.1996 серії НОМЕР_3 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (арк. спр. 22).
Архівною довідкою ФДКУ «Центральний архів Міністерства Оборони РФ» від 03.11.2020 № 5/211327 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 08.05.1987 по 12.01.1989 був зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_7 (накази від 07.05.1987 № 80 та від 12.01.1989 № 10); військова частина польова пошта 77810 з 13.01.1980 по 06.02.1989 брала участь в бойових діях на території Республіки Афганістан (арк. спр. 25).
Позивачем до матеріалів справи також надані копії архівної довідки ДУП ЛНР «Антрацит» від 21.09.2020 № 13-2/2799, довідки ДУП ЛНР «Антрацит» від 21.09.2020 № 13-2/2797 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наказів шахта «Центральна» в/о «Антрацит» від 03.04.1989 № 25/к про приймання на роботу, переведення та звільнення, від 19.02.1993 № 9/к про приймання на роботу, переміщеннях по роботі, звільнення, від 03.10.1994 № 139 про результати атестації робочих місць за умовами праці, лист УПСЗН ЛОДА від 12.06.2001 № 5639, дослідженням яких встановлено, що цими документами підтверджено, що в період з 11.08.1986 по 22.10.1986 та з 03.04.1989 по 16.02.1993 позивач виконував роботи за професією електрослюсар підземний, що передбачена списком № 1 розділом 1 підрозділом 1 кд КП 7241.2 постанови РМ СРСР від 22.08.1956 № 1173, списком № 1 розділом 1 підрозділом 1, пунктом 1010100апостанови КМ СРСР від 26.01.1991 № 10. Додаткові відомості: з 16.08.1986 по 22.10.1986 - військові збори; з 29.05.1989 по 11.06.1989 - відрядження; з 10.10.1989 - відпустка без збереження; з 16.07.1990 по 29.07.1990 та з 01.11.1991 по 14.11.1991 відпустка як воїну-інтернаціоналісту; з 01.01.1992 - 20 (норма 21), у страйках участі не брав. За результатами атестації робочих місць, умов та характеру праці, підтверджено право на пільгову пенсію за списком № 1 за професію електрослюсаря (підземного) (арк. спр 26-33).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтею 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345-VI) визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Так, згідно з абзацом 2 частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 57 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно приписів пункту 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (пункт 8 Порядку № 442).
Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).
Згідно з додатком № 2 у довідці про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку повинно бути зазначено загальну кількість років, місяців і днів такої служби. Зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.6 розділу І Порядку № 22-1).
Пунктом 1.7 розділу І Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (підпункт 2);
документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника бойових дій, довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, або довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637), а для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (у разі призначення пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону) (абзац 3 підпункту 5).
Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац другий пункту 4.9 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи в трудовій книжці.
Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
З вищеописаних доказів судом встановлено, що позивач в період з 01.09.1985 по 25.07.1986 року навчався за спеціальністю електрослюсар підземний в СПТУ № 68 м. Антрацит.
Протягом 3 місяців після закінчення навчання позивач прийнятий на роботу з 11.08.1986 електрослюсарем 3 розряду з повним робочим днем під землею на шахту «Центральну» в/о «Антрацит». На цій роботі позивач працював до 22.10.1986 та звільнений у зв'язку з призовом в Радянську армію.
Після звільнення з військової строкової служби позивач з 03.04.1989 прийнятий на роботу електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею на шахту «Центральну» в/о «Антрацит», де працював та виконував вказану роботу до 16.02.1993.
Судом встановлено, що записи в трудовій книжці позивача про його роботу на шахті «Центральна» в/о «Антрацит» містять всі необхідні відомості про виконувану позивачем роботу, її пільговий характер, період тощо. Тому, на думку суду, відповідач безпідставно вважає, що цей період роботи має бути додатково підтверджений уточнюючою довідкою.
Що стосується атестації робочого місця позивача за умовами праці, суд зауважує, що її проведення має бути підтверджене після 21 серпня 1992 року.
Більш того Велика Палата Верховного Суду 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а чітко висловила свою позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказала, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.
При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Крім того, як вже вище вказано, позивачем до матеріалів справи надано копії архівної довідки ДУП ЛНР «Антрацит» від 21.09.2020 № 13-2/2799, довідки ДУП ЛНР «Антрацит» від 21.09.2020 № 13-2/2797 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наказів шахта «Центральна» в/о «Антрацит» від 03.04.1989 № 25/к про приймання на роботу, переведення та звільнення, від 19.02.1993 № 9/к про приймання на роботу, переміщеннях по роботі, звільнення, від 03.10.1994 № 139 про результати атестації робочих місць за умовами праці, лист УПСЗН ЛОДА від 12.06.2001 № 5639. Цими документами у повній мірі підтверджені записи в трудовій книжці позивача, а також проведення атестації робочого місця позивача на відповідність умовам праці, за результатами якої підтверджено право на пільгову пенсію за списком № 1 за професію електрослюсаря (підземного).
Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач під час обчислення пільгового стажу позивача за списком № 1 мав врахувати період його роботи електрослюсарем підземним на шахті «Центральна» в/о «Антрацит» з 11.08.1986 по 22.10.1986 та з 03.04.1989 по 16.02.1993.
Оскільки судом встановлено, що позивач був працевлаштований за набутою професією, яка включена до переліку професій і посад за списком № 1, протягом 3 місяців з дня закінчення навчання, суд погоджується з твердженнями позивача, що період навчання з 01.09.1985 по 25.07.1986 має бути врахований відповідачем до пільгового стажу за списком № 1.
Судом також встановлено, що на час призову на військову строкову службу позивач працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому відповідно до положень абзацу 2 частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ час проходження військової служби з 10.11.1986 по 12.01.1989 також має враховуватися відповідачем до стажу за списком № 1.
Що стосується вимоги позивача про зарахування його участі в бойових діях у зв'язку з виконанням інтернаціонального обов'язку з 10.11.1986 по 12.01.1989 в пільговому обчисленні (один місяць за три місяці), суд зазначає таке.
Системний аналіз положень абзацу 2 статті 8 Закону № 2011-ХІІ та статті 57 Закону № 1788-ХІІ дає підстави дійти висновку, що в пільговому обчисленні до пільгового стажу зараховується не весь час військової служби особи, а безпосередньо час військової служби у складі діючої армії при виконанні інтернаціонального обов'язку.
При цьому, згідно з підпунктом 5 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 та пунктом 6 Порядку № 637 належним документом, що підтверджує військову службу у складі діючої армії під час виконання інтернаціонального обов'язку, є довідка військового комісаріату, яка видана в порядку, що визначається Міноборони, та містить відомості про час проходження такої військової служби (загальну кількість років, місяців, днів), який підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем до Марківського ОУПФУ надано посвідчення УБД та військовий квиток. Докази надання відповідачу довідки, що підтверджує військову службу позивача у складі діючої армії при виконанні інтернаціонального обов'язку, в матеріалах справи відсутні. Не надано таку довідку й в матеріали справи.
З вищевикладеного суд дійшов висновку, що надані позивачем документи є належними доказами проходження ним військової строкової служби, яка не є тотожною військовій службі позивача у складі діючої армії при виконанні інтернаціонального обов'язку.
Крім того, суд зауважує, що надані позивачем документи містять інформацію, що тільки служба позивача в військовій частині польова пошта 77810 дає позивачу право на пільги, встановлені постановою ЦК КПРС та Радою Міністрів СРСР від 17.01.1983. При цьому строк такої служби, вказаний у військовому квитку (з 07.06.1987 по 12.01.1989), відрізняється від строку, вказаного в архівній довідці (з 08.05.1987 по 12.01.1989).
За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати військову службу позивача до його пільгового страхового стажу в пільговому обчисленні.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії з дня призначення та з урахуванням положень статті 8 Закону № 345-VI, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на те, що позивач разом із заявою про призначення пенсії надано відповідачу всі необхідні докази права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, а також, що його стаж роботи шахтарем є більшим 15 років.
Тобто судом встановлено, що позивач отримує пенсію в розмірі меншому, ніж встановлений статтею 8 Закону № 345-VI, через неправильний розрахунок відповідачем страхового стажу позивача при призначенні пенсії та безпідставне незарахування до пільгового страхового стажу всього періоду роботи позивача шахтарем на підземних роботах за списком № 1.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 11.03.2021 (арк. спр. 44).
Разом з тим, з позовної заяви слідує, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, які є пов'язаними між собою. Відповідно, задоволення хоча б однієї вимоги немайнового характеру має наслідком стягнення судового збору у розмірі 908,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 92400, Луганська область, селище міського типу Марківка, вулиця Центральна, будинок 20, код за ЄДРПОУ 41247405) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо незарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за списком № 1 періодів навчання за спеціальністю електрослюсар підземний у СПТУ № 68 м. Антрацит з 01.09.1985 по 25.07.1986, роботи на шахті «Центральна» виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Антрацит» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею з 11.08.1986 по 22.10.1986 та з 03.04.1989 по 16.02.1993, військової строкової служби з 10.11.1986 по 12.01.1989.
Зобов'язати Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 за списком № 1 періодів навчання за спеціальністю електрослюсар підземний у СПТУ № 68 м. Антрацит з 01.09.1985 по 25.07.1986, роботи на шахті «Центральна» виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Антрацит» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею з 11.08.1986 по 22.10.1986 та з 03.04.1989 по 16.02.1993, військової строкової служби з 10.11.1986 по 12.01.1989.
Зобов'язати Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 15 серпня 2019 року.
Відмовити в задоволенні вимоги про зобов'язання Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за списком № 1 період участі в бойових діях у зв'язку з виконанням інтернаціонального обов'язку з 10.11.1986 по 12.01.1989 в пільговому обчисленні (один місяць за три місяці).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова