09 квітня 2021 року м. Київ № П/320/963/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,
Білоцерківського відділу обслуговування громадян Управління
обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у
Київській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 02.08.2014 року державної пенсії (основної та додаткової) по інвалідності як особі, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату, з урахуванням проведених виплат з 01.01.2014 по 02.08.2014 рік державної пенсії по інвалідності як особі, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796).
Позивач зазначає, що їй стало відомо про те, що за період 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач нарахував та виплатив позивачу пенсію у розмірі, що є меншим за розмір, визначений Законом №796, а саме: державна пенсія по інвалідності мала бути виплачена у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, - у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. При цьому, позивач стверджує, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16.01.2014 №719-VIII в редакції, яка була чинна у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, не було передбачено жодних обмежень щодо застосування статей 50 та 54 Закону №796, а тому нарахування та виплата пенсії мала бути здійснена саме відповідно до норм вказаного Закону.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області та з 2001 року отримує пенсію по ІІ групі інвалідності від загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказує, що 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України від 14.06.2011 року №3149-VІ «Про внесення змін до Державного бюджету України на 2011 рік». Пунктом 7 частини першої зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011-2014 роках норми і положення статей 50, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, саме Законом було змінено можливість здійснювати виплати в розмірах, більших ніж наявний фінансовий ресурс, а також делеговано Кабінету Міністрів України визначення порядку та розмірів виплат вищевказаним категоріям громадян.
Додатково відповідач вказав, що в матеріалах пенсійної справи відсутні будь- які рішення суду, які зобов'язують управління здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період який вказує позивач.
Крім того, відповідач зазначив про те, що позивач, звернувшись до суду з позовною заявою, пропустив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки про розмір виплаченої пенсії позивачу було відомо ще в 2014 році.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про розгляд справи за участю представника відповідача. Також суд залучив до участі у справі в якості співвідповідача Білоцерківський відділ обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 09113, Київська область, м. Біла Церква, бульв. Олександрійський, 106) (далі по тексту - відповідач-2).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 суд поновив ОСОБА_1 строк на подання відповіді на відзив.
Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що згідно з наданої відповідачем відповіді за вих. № 2727/С-01 від 09.01.2020 року, вона з 28.12.2000 року перебувала на обліку, як інвалід 2 групі інвалідності від загального захворювання та отримувала пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 13.06.2003 року і по теперішній час, згідно заяви переведена на пенсію по інвалідності, призначену в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, у період з 01.01.2014 року по 03.08.2014 року позивач отримувала пенсію по інвалідності як особа, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
На думку позивача у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог, а твердження відповідача, що позивачем пропущено строк звернення до суду є необгрунтованими.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим міським відділом № 2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 08.10.1999.
Відповідно до відомостей довідки № 1044 від 31.01.2020 виданої Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , з 13.10.1982 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
03.10.2002 Київською обласною адміністрацією було видано позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серії НОМЕР_2 та вкладку до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи № НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що 12.03.2001 Білоцерківським міським управлінням Пенсійного фонду України було видано позивачу пенсійне посвідчення серії НОМЕР_4 .
Як вбачається з довідки сер.КИО-І № 234397 від 11.10.2005, виданої обласною спеціалізованою МСЕК, ОСОБА_1 встановлено з 01.10.2005 довічно ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
Як вбачається з розпорядження 168900 від 16.16.2003 Управлінням ПФУ у м. Білій Церкві здійснено з 13.06.2003 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зокрема пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків згідно приписів Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
16.12.2019 позивач звернувся до Білоцерківського відділу обслуговування громадян № 2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 державну пенсію по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 09.01.2020 № 2717/С-01 Головне управління пенсійного фонду України у Київській області повідомив позивачу про те, що з 28.12.2000 ОСОБА_1 отримувала пенсію по 2 групі інвалідності (загальне захворювання) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 13.06.2003, на підставі заяви від 13.06.2003, переведена на пенсію по інвалідності, призначену в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорія.
Відповідно, було призначено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
19.06.2011 набув чинності Закон України від 14.06.2011 № 3491-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, що у 2011 році норми і положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 201 1 рік. Аналогічні положення містяться у законах України про Державний бюджет України на 2012, 2013 і наступні роки.
На виконання зазначених Законів Кабінетом Міністрів України прийнято постанови 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 та від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 01.01.2012.
Рішенням Конституційного суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України встановлювати розміри пенсійних виплат. Отже, виплати передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі й ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень в період дії постанов Кабінету Міністрів України № 745 і № 1210 здійснено у розмірах, визначених цими нормативними актами.
Також відповідач вказав, що в матеріалах пенсійної справи відсутні будь- які рішення суду, які зобов'язують управління здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до статей 50, 54 Закону №796, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею 50 Закону № 796 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною першою статті 54 Закону №796 визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Згідно з частиною третьою статті 54 Закону №796 обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною четвертою статті 54 Закону № 796 передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
При цьому, вихідним критерієм розрахунку пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Натомість, з 1 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, враховуючи принцип пріоритетності Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 1 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відтак, з 3 серпня 2014 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року нарахування та виплата особі пенсії, додаткової пенсії та доплати за проживання в зоні відчуження має здійснюватись у розмірах, які визначені статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 619/2262/17, від 19 червня 2018 року у справі № 344/14522/17, від 12.09.2018 у справі № 522/6810/17.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом було встановлено, що згідно відомостей розпорядження 168900 від 16.16.2003 Управлінням ПФУ у м. Білій Церкві здійснено з 13.06.2003 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зокрема пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків згідно приписів Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відтак, судом встановлено, що з 13.06.2003 позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що також підтверджено відповідачем-1, зокрема викладено у листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.01.2020 № 2717/С-01. Отже, вказаним спростовано доводи відповідача-1 стосовно того, що позивач отримує пенсію по ІІ групі інвалідності від загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та наводить доводи що не відповідають фактичним обставинам справи.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що право особи на отримання пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року не залежить від наявності рішення суду про зобов'язання територіального органу Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити відповідні суми, оскільки таке право безпосередньо встановлено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Окрім того, нарахування та виплата особі пенсії, додаткової пенсії за шкоду, за заподіяну здоров'ю за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року має здійснюватись у розмірах, які визначені статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мінімальний розмір пенсії становить для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема, II групи інвалідності - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 125 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.
Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» (в редакції до 21.03.2014) розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 949 гривень, з 1 липня - 974 гривні, з 1 жовтня - 1014 гривень.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» (в редакції з 21.03.2014) розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить: осіб, які втратили працездатність, - 949 гривень.
Згідно з пунктом 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 24.04.2014) щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: з 1 липня 2012 р.: інвалідам I групи - 36 відсотків; інвалідам II групи - 24 відсотки; інвалідам III групи - 18 відсотків.
Відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції з 24.04.2014) щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інвалідам I групи - 341,64 гривні; інвалідам II групи - 227,76 гривні; інвалідам III групи - 170,82 гривні.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що пенсія, додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 були виплачені позивачу у розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки виплата відповідних пенсійних виплат за вказаний період мала бути здійснена відповідно до ст. 50, та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір підвищення до пенсії, основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 був обчислений у розмірі, що не відповідає вимогам чинного законодавства та свідчить про протиправність дій з боку відповідача.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях та чітко обмежені нормами статей 50 та 54 Закону № 796, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 (включно), з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Надаючи правову оцінку аргументам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом відповідних прав, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання протиправними дій відповідача з виплати позивачеві підвищення до пенсії та основної, додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі меншому, ніж передбачено вимогами статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Факт протиправності таких дій відповідача встановлений під час розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16-а.
З огляду на те, що відмова відповідача отримана позивачем у січні 2020 року та до суду позивач звернувся у лютому 2020 року, суд дійшов висновку, що строки звернення до суду з позовною заявою ОСОБА_1 не пропущені.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки у відповідності до приписів пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 02.08.2014 державної пенсії (основної та додаткової) по інвалідності як особі, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) здійснити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату, з урахуванням проведених виплат з 01.01.2014 по 02.08.2014 державної пенсії по інвалідності як особі, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.