09 квітня 2021 року справа №320/5251/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0050385004 від 24.03.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що спірним податковим повідомленням-рішенням до нього застосовані штрафні санкції в розмірі 520 198,38 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2018 року, січень та лютий 2019 року, у той час як вина позивача у несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання відсутня.
Так, позивач стверджує, що заборгованість зі сплати податку на додану вартість утворилася внаслідок невиконання державою свої обов'язків щодо перерахування субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків від 07.08.2017 №03/332 та від 05.12.2017 №12/332, навіть незважаючи на наявність рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №810/1728/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, про примусове перерахування позивачеві коштів субвенції.
За таких обставин, позивач стверджує про відсутність його вини, як необхідної складової правопорушення, а тому вважає протиправним застосування до нього спірним податковим повідомленням-рішення штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ.
При цьому позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.05.2019 у справі №820/4728/17, який є релевантним до спірних правовідносин.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву виклав свої заперечення, які не стосуються спірних правовідносин. Так, ГУ ДПС у Київській області зазначило порядок та строки реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та санкції, які застосовуються до платників податків за порушення відповідних законодавчих норм, у той час як оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, а не за несвоєчасну реєстрацією податкових накладних в ЄРПН. За таких обставин, суд констатує, що відзив у справі відповідачем не наданий.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (ідентифікаційний код 38010130, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд.14) зареєстровано як юридична особа 28.02.2012, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач має статус платника податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.05.2013 №200119880.
Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року (подана 18.01.2019, реєстраційний номер 9307496862) позивачем задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету, у розмірі 1939220 грн.
Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року (подана 19.02.2019, реєстраційний номер 9026161533) позивачем задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету, у розмірі 1077221 грн.
Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року (подана 19.03.2019, реєстраційний номер 9050343646) позивачем задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету, у розмірі 1992986 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" у податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з питання несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за результатами якої було складено акт від 04.03.2020 №681/50-04/38010130.
У вказаному акті відповідач, серед іншого, дійшов висновку про порушення ТОВ "Білоцерківвода" вимог п.57.1 ст. 57 та п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за такими податковими деклараціями:
1) від 18.01.2019 №9307496862:
- на 363 дня: дата сплати - 28.01.2020, сума боргу - 16992,35 грн.;
- на 359 днів: дата сплати - 24.01.2020, сума боргу - 10000 грн.
2) від 19.02.2019 №9026161533:
- на 333 дня: дата сплати - 28.01.2020, сума боргу - 364852,75 грн.;
- на 334 дня: дата сплати - 29.01.2020, сума боргу - 400000 грн.;
- на 335 днів: дата сплати - 30.01.2020, сума боргу - 312368,25 грн.
3) від 19.03.2019 №9050343646:
- на 331 день: дата сплати - 24.02.2020, сума боргу - 168834,25 грн.;
- на 334 дня: дата сплати - 27.02.2020, сума боргу - 350000 грн.;
- на 333 дня: дата сплати - 26.02.2020, сума боргу - 777944,30 грн.;
- на 332 дня: дата сплати - 25.02.2020, сума боргу - 200000 грн.
На підставі цього висновку, викладеного в акті перевірки, відповідачем 24.03.2020 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0050385004, яким до позивача за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 520 198,38 грн.
За результатом адміністративного оскарження цього податкового повідомлення-рішення воно було залишено без змін, про що свідчить рішення ДПС України від 27.05.2020 №17275/6/99-00-08-05-05-06.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 203 ПК України визначено, що податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України (у редакції станом на момент прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Водночас згідно зі статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.
Механізм погашення заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких, зокрема, належить позивач, урегульовано положеннями Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332.
Ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).
Відповідно до пункту 1 Порядку та умов субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.
Перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 р. і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків (пункт 2 Порядку та умов).
Пунктом 3 Порядку та умов передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.
Відповідно до додатка 2 Порядку та умов визначено примірний договір про організацію взаєморозрахунків, а пунктом 11 розділу «Порядок проведення взаєморозрахунків» передбачено, що сторона остання перераховує до загального (спеціального) фонду державного бюджету кошти, зокрема, для: погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу).
Отже, субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між витратами, понесеними в результаті надання підприємством відповідних комунальних послуг, та встановленими тарифами.
Водночас проведення взаєморозрахунків із погашення заборгованості можливе лише на підставі договору, який укладається підприємствами, що, зокрема, надавали послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості, та шляхом послідовного виконання зобов'язань учасниками розрахунків. Крім того, за умовами такого договору сторона може перераховувати до загального (спеціального) фонду державного бюджету кошти, зокрема, для погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що проведення взаєморозрахунків із погашення заборгованості можливе лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов'язань учасниками розрахунків.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №820/4728/17 та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Білоцерківської міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради та ТОВ “Білоцерківвода” укладено договори про організацію взаєморозрахунків, а саме: договір № 03/332 від 07.08.2017 р. на суму 8 221 700,00 грн. та договір № 12/332 від 05.12.2017 на суму 1 641 600,00 грн.
Зі змісту договорів № 03/332 від 07.08.2017 р. та № 12/332 від 05.12.2017 р., розроблених на основі примірного договору про організацію взаєморозрахунків, затвердженого Постановою № 332, процедура з перерахування суми коштів виглядає наступним чином: 1. Казначейство на підставі рішення Мінфіну перераховує стороні - Головному управлінню Державної казначейської служби у Київській області договору про організацію взаєморозрахунків кошти, визначені у договорі про організацію взаєморозрахунків. 2. Головне управління Державної казначейської служби у Київській області перераховує отримані кошти на рахунок Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації. 3. Департамент фінансів Київської облдержадміністрації, в свою чергу, перераховує дану суму коштів на рахунок Фінансового управління Білоцерківської міської ради. 4. Фінансове управління Білоцерківської міської ради перераховує дану суму коштів на рахунок Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради. 5. Лише після перерахування Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради коштів на спеціальний рахунок підприємства, який відкрито в ГУ БЦ ДКСУ в Київській області, ТОВ “Білоцерківвода” перераховує отримані за договором про організацію взаєморозрахунків кошти до загального фонду державного бюджету для погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу.
При цьому, в пункті 10 цих договорів зазначено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються, серед іншого, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
У зв'язку із укладенням вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок та строки погашення податкової заборгованості позивача перед державним бюджетом з ПДВ на загальну суму 9 863 300,00 грн., за рахунок перерахування на користь позивача з державного бюджету цільових субвенцій з різниці в тарифах, на суму 9 863 300,00 грн., які мали б спрямуватись позивачем до державного бюджету для погашення вищевказаного податкового зобов'язання.
Таким чином, погашення податкового боргу позивача мало б відбуватись на підставі договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №332.
У свою чергу, Міністерством фінансів України, у порушення пункту 8 Порядку №332, не було прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до визначених вище договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 та не доведено їх до Казначейства, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов'язань останнього.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач не заперечує факт несвоєчасної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2018 року, січень та лютий 2019 року, однак така ситуація спричинена значною заборгованістю держави перед ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» з різниці між встановленими тарифами на водопостачання та водовідведення і фактичною вартістю послуг.
В підтвердження таких обставин зазначав, що станом на день подання позову умови вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків виконані не були, кошти позивачу не повернуті, що призвело до прострочення сплати узгоджених сум з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що невиконання сторонами умов договорів № 03/332 від 07.08.2017 р. та № 12/332 від 05.12.2017 підтверджується судовими рішеннями.
Зокрема, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №810/1728/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019:
- визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постанови КМУ від 18.05.2017 р. №332, договором №03/332 від 07.08.2017, договором №12/332 від 05.12.2017 та недоведення цього рішення до відома Казначейства;
- зобов'язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постанови КМУ від 18.05.2017 р. №332, договором №03/332 від 07.08.2017, договором №12/332 від 05.12.2017 та довести його до відома Державної казначейської служби України;
- зобов'язано Державну казначейську службу України перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Мінфіну, у сумі 8221700 грн. за договором №03/332 від 07.08.2017 та у сумі 1641600 грн. за договором №12/332 від 05.12.2017;
- зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області виконати свої зобов'язання за договором № 03/332 від 07.08.2017 р. та за договором № 12/332 від 05.12.2017 p., перерахувати отримані від Державної казначейської служби України кошти у сумі 8 221 700,00 грн. за договором № 03/332 від 07.08.2017 р. та у сумі 1 641 600, 00 грн. за договором № 12/332 від 05.12.2017 р. на рахунок Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішеннями у справі №810/1728/18 підтверджено факт невиконання сторонами належним чином умов договорів № 03/332 від 07.08.2017 р. та № 12/332 від 05.12.2017, що призвело до неотримання позивачем сум субвенцій, призначених для погашення податкового боргу з податку на додану вартість, який виник у зв'язку з різницею між фактичною вартістю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч положенням статті 77 КАС України відповідач не надав суду доказів виконання вищевказаного рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №810/1728/18 та отримання позивачем відповідних сум субвенцій.
Водночас, з наданого позивачем витягу з електронного кабінету платника податків про нарахування податку на додану вартість за даними декларацій за грудень 2018 року, січень та лютий 2019 року вбачається, що після самостійного визначення платником податків грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2018 року сальдо розрахунків склало -22441069,21 грн., за січень 2019 року -20559213,24 грн., за лютий 2019 року -1326825,97 грн.
З наданих позивачем витягів з електронного кабінету платника податків про сплату податку на додану вартість за період з 01.01.2019 по 30.06.2020 вбачається, що за рахунок сплачених позивачем поточних платежів сума податкового боргу зменшувалася у порядку календарної черговості його виникнення, що свідчить про те, що несвоєчасна сплата позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ (що було підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за спірним ППР) виникла у зв'язку з невиконанням державою своїх зобов'язань за вищевказаними договорами № 03/332 від 07.08.2017 р. та № 12/332 від 05.12.2017.
Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Більш того, суд знов звертає увагу на те, що відповідач у відзиві на позовну заяву виклав свої заперечення, які не стосуються спірних правовідносин. Так, ГУ ДПС у Київській області зазначило порядок та строки реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та санкції, які застосовуються до платників податків за порушення відповідних законодавчих норм, у той час як оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, а не за несвоєчасну реєстрацією податкових накладних в ЄРПН. За таких обставин, суд констатує, що відзив у справі відповідачем не наданий.
У свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи, що доказів наявності поважних причин для неподання відзиву щодо заявлених позивачем позовних вимог відповідач суду не надав, суд вважає за можливе кваліфікувати такі дії відповідача як визнання позову у цій справі.
Аналізуючи вищевикладене в сукупності, суд зазначає, що Головне управління ДПС у Київській області, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення №0050385004 від 24.03.2020, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 520 198,38 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, порушило права позивача як платника податків.
Беручи до уваги встановлені обставини справи, досліджені судом докази та нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин, суд дійшов до висновку про відсутність вини позивача в порушенні граничного строку сплати до бюджету суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому не вбачає підстав для застосування контролюючим органом штрафних санкцій, визначених у спірному податковому повідомленні-рішенні, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7802,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.06.2020 №2472. Вказана сума судового збору, враховуючи задоволення позову, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0050385004 від 24.03.2020.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (ідентифікаційний код 38010130, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярського, буд.14) судовий збір у розмірі 7802,98 грн. (сім тисяч вісімсот дві грн. 98 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.