ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" квітня 2021 р. справа № 300/295/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №14/55-33 від 31.03.2020 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Івано-Франківській області відновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку ІІІ групи (без ПДВ) зі ставкою 5% з 01.04.2020 про що внести відповідний запис у реєстрі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач анулював його реєстрацію, як платника єдиного податку з причин наявності у нього податкового боргу протягом двох послідовних кварталів.
Позивач зазначає, що своєчасно та в повному обсязі сплачував єдиний податок, 18.01.2021, коли планував подати річну податкову декларацію платника єдиного податку за 2020 рік, випадково дізнався з інформації в Електронному кабінеті платника податків в розділі "Облікові дані платника" про анулювання його реєстрації платником податку з 31.03.2020. Зазначає, що протягом 2019-2020 не отримував від відповідача жодних повідомлень чи рішень про анулювання його реєстрації платником єдиного податку ні в телефонному режимі, ні в електронному, ні поштовим зв'язком. Позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 66-67).
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідно до даних інтегрованої картки платника, станом на 01.10.2019 за позивачем обліковується борг по єдиному податку в сумі 17091,82 грн., який був наявний на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Відповідно до пункту 299.10 статті 299 у поєднанні з положеннями підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України є обов'язковою підставою для припинення реєстрації платником єдиного податку (а.с.72-73).
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що в матеріалах справи наявні докази, з яких вбачається, що ним своєчасно та у повному обсязі було виконано зобов'язання зі сплати єдиного податку з фізичних осіб. Зазначив, що не відповідає дійсності твердження відповідача, що сума податкового боргу в розмірі 17091,82 грн. є самостійно задекларованою, згідно податкової декларації від 01.08.2019, який був наявний на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів починаючи з 01.10.2019. Адже, згідно декларації за півріччя 2019 від 01.08.2019, яка наявна в матеріалах справи, ним було задекларовано сумарний дохід 555433,9 грн., загальна сума податку з якого становила 27771,70 грн. Дану суму податку ним було сплачено до 08.07.2019, про що описано в позові та підтверджується доказами (а.с.113-118).
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступне.
ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Видами діяльності позивача згідно за КВЕД є: 69.10 діяльність у сфері права; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності і керування; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку; консультування з питань оподаткування (а.с.12).
Згідно з відомостями реєстраційної картки платника відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.06.2018 перебував на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області.
З 01.06.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування третьої групи за ставкою 5% від доходу.
30.01.2019 позивачем було подано декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2018 рік, де сумарний обсяг доходу становив 266835,90 грн. (80497 + 186338,90), з якого 27.11.2018 було сплачено 3042,00 грн. податку та 09.01.2019 - 6275,00 грн. Загальна сума сплаченого податку за 2018 рік становила 13342,00 грн. (4025,00 + 3042,00 + 6275,00), що становить 5% від оподатковуваного доходу за 2018 рік.
24.04.2019 було подано декларацію за перший квартал 2019 та задекларовано 253300 грн. доходу, з якого 25.02.2019 було сплачено 4165,00 грн. податку, 01.03.2019 - 4500,00 грн., 01.04.2019 - 4000,00 грн., а сумарно 12665,00 грн. податку, що становить 5% від оподатковуваного доходу за перший квартал 2019.
За другий квартал 2019 обсяг доходу позивача становив 302133,90 грн., з якого своєчасно було сплачено 15106,70 грн. податку, а саме: 03.05.2019 - 5040,00 грн., 03.06.2019 - 4500,00 грн. та 08.07.2019 - 5567,00 грн.
Згідно декларації за півріччя 2019 від 01.08.2019 позивачем задекларовано сумарний дохід 555433,9 грн. (253300 + 302133,90) загальна сума податку з якого становила 27771,70 грн. Дану суму податку позивачем було сплачено до 08.07.2019.
Рядок 14 зазначеної декларації відображає суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду - півріччя 2019 у розмірі 27771,70 грн.
18.10.2019 та 23.02.2020 позивач подав відповідачу уточнюючі декларації за півріччя 2019 року, де вніс зміни до рядка 13 та 14 декларації, зазначивши, що за попередній звітний період (перший квартал 2019) було нараховано 12665,00 грн. податку, а сума податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду 151606,70 грн.
За третій квартал 2019 обсяг доходу позивача становив 284994,60 грн., з якого 21.10.2019 було сплачено 14249,73 грн. податку.
21.10.2019 позивачем подано декларацію за три квартали 2019, де загальний обсяг доходу становив 840428,50 грн., а загальна сума податку за звітний період становила 42021,43 грн. (рядок 11, 12 декларації).
За четвертий квартал 2019 обсяг доходу позивача становив 300746,00 грн., з якого 27.01.2021 сплачено 15037,30 грн. податку.
27.01.2020 позивачем було подано податкову декларацію за 2019 рік, де загальний обсяг доходу становив 1141174,50 грн., загальна сума податку за звітний період становила 57058,73 грн. (рядок 11, 12 декларації).
В "Електронному кабінеті платника" станом на 18.02.2020 відображалася недоїмка зі сплати єдиного податку у розмірі 2054,43 грн. та пеня у сумі 78,45 грн.
18.02.2020 через "Електронний кабінет платника" позивачем була направлена скарга відповідачу щодо незаконності недоїмки та пені.
Проте, відповідач не надав позивачу відповіді на дану скаргу.
Станом на 15.04.2020 в "Електронному кабінеті платника" позивача відображалася недоїмка за сплати єдиного податку у розмірі 480,33 грн., пеня у сумі 84.01 грн. та залишок несплаченої пені.
15.04.2020 через "Електронний кабінет платника" позивачем була направлена заява відповідачу про надання письмового обґрунтування підставності виникнення зазначених нарахувань та їх розрахунок.
31.03.2020 відповідачем винесено рішення №14/55-33 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з положеннями пункту 3 пункту 299.10. статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Згідно пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Згідно пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Наведене в сукупності свідчить про те, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Саме такий висновок був зроблений Верховним Судом та викладений у постанові від 21 травня 2020 року у справі № 820/5346/17.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних в інтегрованій картці платника.
Відповідно до інформації, наданої відповідачем, в інтегрованій картці позивача обліковується податковий борг станом на кожне перше число місяця четвертого кварталу 2019 року та першого кварталу 2020 року.
Станом на 01.10.2019 за позивачем обліковувався борг з єдиного податку в розмірі 17091,82 грн.
Суд враховує, що в силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України відповідач зобов'язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату податкового боргу у разі його наявності, у спосіб, визначений Податковим кодексом України, проте, матеріали справи не містять відомостей щодо вчинення таких дій контролюючим органом.
Також, в матеріалах справи відсутні відповідні податкові повідомлення-рішення, якими би відповідач визначив такі грошові зобов'язання.
Лише листом відповідач надіслав позивачу повідомлення № 852/10/09-55-33 від 13.03.2020 та рішення № 14/55-33 від 31 березня 2020 року про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Суд звертає увагу, що у спірному рішенні про виключення з реєстру платників єдиного податку підставою для анулювання реєстрації платника податків зазначена лише інформація про наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у платника єдиного згідно пп.8 пп. 298.2.3 п. 298 ст. 298 та пп. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, втім, контролюючим органом не зазначено, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки, як того вимагає пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що не відповідає дійсності твердження відповідача, що сума податкового боргу в розмірі 17091,85 грн. є самостійно задекларованою, згідно податкової декларації від 01.08.2018, який був наявний на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів починаючи з 01.10.2019, адже, згідно декларації за півріччя 2019 року від 01.08.2019, позивачем задекларовано сумарний дохід 555433,9 грн. (253300 грн. за перший квартал + 302133,90 грн. за другий квартал) загальна сума податку, з якого становила 27771,70 грн. Зазначену суму податку позивачем було сплачено до 08.07.2019. (а.с. 26-27, 19, 48).
Також, судом встановлено, що за третій квартал 2019 обсяг доходу позивача становив 284994,60 грн., з якого 21.10.2019 було сплачено 14249,73 грн. податку.
21.10.2019 позивачем подано декларацію за три квартали 2019, де загальний обсяг доходу становив 840428,50 грн., а загальна сума податку за звітний період становила 42021,43 грн. (рядок 11, 12 декларації).
За четвертий квартал 2019 обсяг доходу позивача становив 300746,00 грн., з якого 27.01.2021 сплачено 15037,30 грн. податку.
27.01.2020 позивачем було подано податкову декларацію за 2019 рік, де загальний обсяг доходу становив 1141174,50 грн., загальна сума податку за звітний період становила 57058,73 грн. (рядок 11, 12 декларації) (а.с. 28-29).
В "Електронному кабінеті платника" станом на 18.02.2020 відображалася недоїмка зі сплати єдиного податку у розмірі 2054,43 грн. та пеня у сумі 78,45 грн.
18.02.2020 через "Електронний кабінет платника" позивачем була направлена скарга відповідачу щодо незаконності недоїмки та пені (а.с. 23).
Проте, відповіді на дану скаргу позивачу надано не було, надана відповідь у матеріалах справи відсутня.
У спірних правовідносинах контролюючий орган зосередився виключно на інформації, що була відображена в його інформаційній системі, проігнорувавши істотні для прийняття рішення обставини, тобто діяв необґрунтовано.
Суд також вважає, що розмір стверджуваного податкового боргу, який став підставою для анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку, в сукупності з його штучною природою, свідчать про те, що в спірних правовідносинах був недотриманий баланс між несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких законодавець наділив контролюючий орган повноваженнями припиняти реєстрацію платника єдиного податку.
Зважаючи на те, що податковим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, та матеріалами справи підтверджується своєчасна сплати позивачем єдиного податку, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку, та прийняття з цих підстав оскаржуваного рішення, що свідчить про протиправність вказаного рішення, а тому, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача №14/55-33 від 31.03.2020 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи, що виключення з реєстру платників єдиного податку позивача було виключено незаконно, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача відновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку ІІІ групи (без ПДВ) зі ставкою 5%, оскільки є похідною від основної позовної вимоги, яку задоволено судом.
При цьому, суд звертає увагу на те, що така реєстрація має бути відновлена саме з 01.04.2020, оскільки з оскаржуваного рішення вбачається, що виключення позивача з реєстру як платника єдиного податку ІІІ групи відбулось 31.03.2020.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду належних і достовірних доказів, які б спростовували доводи позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області слід стягнути судовий збір в розмірі 2270,00 грн. на корить ФОП ОСОБА_1 , сплата якого підтверджується квитанцією №0.0.1999217610.1 від 01.02.2021 (а.с.1).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №14/55-33 від 31.03.2020 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління ДПС в Івано-Франківській області відновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку ІІІ групи (без ПДВ) зі ставкою 5%, з 01.04.2020 про що внести відповідний запис у реєстрі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
відповідач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, будинок 20, код ЄДРПОУ - 43142559).
Суддя Микитюк Р.В.