Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 квітня 2021 р. Справа№200/2202/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до суду з позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Покровське УПФУ, відповідач) про визнання протиправними дії щодо відмови в перерахунку пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, скасування рішення №6815 «Про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника» від 20.12.2019 року, зобов'язання призначити (перерахувати) пенсію по втраті годувальника - чоловіка, ОСОБА_2 , з моменту звернення з 23 грудня 2019 року у розмірі 50% від пенсії, яка б належала чоловіку на момент такого звернення, звернення до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Покровському УПФУ як отримувач пенсії за віком. 23 грудня 2019 року позивач звернулась до Покровського УПФУ із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника - чоловіка, ОСОБА_2 , який помер у 2019 році. Однак, відповідач відмовив у переведенні на пенсію по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю доказів про перебування на утриманні чоловіка. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки пенсійний орган не мав підстав для відмови у переведенні на пенсію по втраті годувальника, оскільки вона досягла пенсійного віку, а годувальник є її померлим чоловіком.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року відкрито провадження у справі № 200/2202/21-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи, поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
У відзиві на позов, який надійшов до суду 24.03.2021 року, представник відповідача зазначив, що згідно заяви позивача від 23.12.2019 року вона не має можливості надати довідку про сумісне проживання з померлим чоловіком на день його смерті, тому управлінням правомірно відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, так як відсутній документ, який засвідчує факт перебування на утриманні померлого. У зв'язку з чим, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 12-15).
У відповідності до довідки від 25.07.2016 року № 1441021615 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України м. Донецьк до с. Сергіївка, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 17).
Згідно свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 22 серпня 1970 року позивач, ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Донецьк, актовий запис №472 від 23.04.2019 року (а.с.18-23).
Згідно паспортних даних померлого чоловіка позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19-21).
23.12.2019 року позивач звернулась до Покровського УПФУ із заявою про перехід на пенсію у разі втрати годувальника. До заяви були додані: копія паспорту, копія трудової книжки, копія диплому про навчання, копія довідки податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера померлому годувальнику, копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва РАГС про смерть годувальника (а.с. 38).
Також, 23.12.2019 року позивачем подана до УПФ заява неможливість надання довідки про сумісне проживання з померлим чоловіком на день його смерті та просила прийняти рішення про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, яке необхідне для встановлення факту сумісного проживання в судовому порядку (а.с. 50).
Рішенням УПФ №6815 від 28.12.2019 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як відсутній документ, який засвідчує факт перебування на утриманні померлого годувальника (а.с. 24-25).
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04.09.2020 року, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного суду, ОСОБА_1 відмовлено у відкритті окремого провадження у справі про встановлення факту проживання однією сім'єю, оскільки з заяви вбачається спір про право. В ухвалі позивачу роз'яснено її право на звернення до суду в порядку позовного провадження (а.с. 26, 27).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним є питання правомірності відмови у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з підстав ненадання позивачем документів на підтвердження факту перебування на утриманні померлого годувальника.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
У відповідності до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Як вбачається із положень частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
За правилами частин другої та третьої цієї ж статті непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; 3) чоловік (дружина), а вразі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Згідно з статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Постановою УПФ України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1).
Згідно п. 1.5 Порядку № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, а саме: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
З викладеного вбачається, що зазначений перелік документів є вичерпним.
Відповідно п. 4.1 Порядку № 22-1, заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно пункту 1.7. Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визнання права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. Уразі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідно до ст. 36 Закону №1058 непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), які досягли пенсійного віку. Оскільки позивач досягла пенсійного віку, а втрачений годувальник є її померлим чоловіком, вона має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Також, позивач зазначає, що підстав встановлювати факт проживання з чоловіком однією сім'єю не має, оскільки вони були сім'єю в силу приписів Сімейного кодексу України внаслідок укладання шлюбу, до того ж, ухвалою суду позивачу було відмовлено у відкритті окремого провадження на підставі її заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю, оскільки з заяви вбачається спір про право.
Однак суд зазначає, що документи, що засвідчують родинні стосунки, не є документом, що підтверджує факт перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Згідно п. 2.11 Порядку № 22-1, документами, які засвідчують факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, є довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, довідка про реєстрацію місця проживання - це документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
З аналізу вищезазначених норм вважається, що документами які підтверджують факт на перебування на утриманні є довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою та рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні.
Відповідно до вищезазначеного вбачається, що позивачем при зверненні з заявою від 23.12.2019 року не надано доказів сумісного проживання з померлим годувальником ОСОБА_2 .
Суд звертає увагу позивача, що встановлення юридичних фактів, зокрема, наявність чи відсутність родинних зв'язків випливає з сімейних правовідносин, які є приватноправовими.
В пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" зазначено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Питання встановлення родинних зв'язків здійснюється в цивільному судочинстві в порядку визначеному ст.ст. 293, 294, 315-319 Цивільного процесуального Кодексу України.
Таким чином, на думку суду, у разі неможливості надання документу, який засвідчує факт сумісного проживання, належним доказом, що підтверджує факт сумісного проживання є судове рішення про встановлення факту сумісного проживання.
Так, ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04.09.2020 року, позивачу відмовлено у відкритті окремого провадження у справі про встановлення факту проживання однією сім'єю, оскільки з заяви вбачається спір про право, однак позивач не позбавлена права на звернення до суду в порядку позовного провадження, що їй і було роз'яснено в зазначеній ухвалі.
Отже, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, позивач суду не надав, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір відшкодуванню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судове рішення складено та підписано 05 квітня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.М. Чучко