22 березня 2021 року Справа № 160/94/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області протиправними у відмові в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з дати звернення до нього, а саме з 24.09.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до відповідача зі всіма необхідними документами для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, однак 06.10.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах з посиланням на відсутність пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Позивач не погоджується з відмовою в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, вважає її такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення ( виклику) сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем 03.02.2021 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.
29.03.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечення на позов відповідачем зазначено, що 24.09.2020 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно ст. 114 за Списком № 2, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом № 0400-0305-8/91772 від 06.10.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком № 2, зважаючи на відсутність стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Так, за наданими позивачем документами, загальний страховий стаж складає 34 роки 4 місяці 7 дні, стаж роботи за Списком № 2 - 04 роки 03 місяці 23 дні, по Списку № 1 - 07 місяців 16 днів. Право на призначення пенсії відсутнє зважаючи на недостатність пільгового стажу.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 1962 р.н., досягши 58 річного віку, 24.09.2020 року звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надавши документи, що підтверджують наявність страхового та пільгового стажу.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.10.2020 року №0400-0305-8/91772 «Про відмову в призначенні пенсії», відповідач повідомив позивача, що остання матиме право на пільгову пенсію при досягненні нею 55 річного віку і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, відповідно до положень статті 114 Закону України №1058. Згідно наданих документів загальний стаж роботи на дату звернення становить 34 роки 4 місяці 7 днів, з яких пільгового стажу по Списку № 2 - 4 роки 3 місяці 23 дні, по Списку № 1 - 7 місяців 16 днів. Право на призначення пенсії відсутнє.
Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Гарантії громадянам України права на пенсію встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788-XII).
Пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-XII (в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII) визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, пункт «б» частини першої статті 13 Закону №1788-XII викладено в наступній редакції:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 23 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;».
Зазначеною редакцією статті 13 Закону №1788-XII фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено, зокрема: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 резолютивної частини).
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини).
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;
Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (пункт 3 резолютивної частини).
Водночас, статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV) встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина перша).
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року (пункт 2 частини другої).
Вказані положення статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є чинними та неконституційними не визнавалися.
Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: статтею 13 Закону №1788-XII передбачено право на пенсію за віком жінок, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право на пенсію за віком жінок, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до абзаців першого другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Також, згідно абзацу першого пункту 16 XV «;Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак, суд констатує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до списку №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ та пункт 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
У випадку позивача, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає: досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах за пунктом «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ); 55 років при стажі роботи не менше 25 років з них не менше 10 років на зазначених роботах за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
Аналіз всіх наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 мають особи при дотриманні трьох необхідних умов: наявність необхідного віку, наявність необхідного страхового стажу та наявність достатнього пільгового стажу.
Позивач, звертаючись з заявою про призначення пенсії, маючи вік 58 років, просила призначити таку зі зменшенням пенсійного віку.
В даному випадку, підставою для відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідачем зазначено відсутність необхідного пільгового стажу, який за списком №2 становить - 4 роки 3 місяці 23 дні та за списком №1 - 7 місяців 16 днів.
При цьому, суд зазначає, що позивач набуває права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку виключно у випадку наявності у позивача не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, а саме при наявності не менше 5 років пільгового стажу.
Відповідно до наявних матеріалів справи, пільговий стаж позивача за списком №2 становить - 4 роки 3 місяці 23 дні та за списком №1 - 7 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пільгової пенсії за списком №2 зі зменшенням пенсійного віку.
Отже, враховуючи наявність у позивача пільгового стажу у розмірі менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці ( менше 5 років) передбаченого як статтею 114 Закону №1058 так і статтею 13 Закону №1788, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію зі зменшення пенсійного віку на підставі заяви позивача від 24.09.2020 року.
При цьому, суд звертає увагу, що відмовляючи в призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зазначено підстав неврахування до пільгового стажу роботи позивача період її навчання з 01.09.1979 року по 21.07.1980 року в технічному училищі за професією збиральника покришок.
Такі підстави наведено у відзиві на позовну заяві, в якому відповідачем зазначено, що період навчання не було зараховано, оскільки Закон України «Про професійно-технічну освіту» було прийнято 10.02.1998 року, тому він не може регулювати спірні правовідносини, що виникли до набрання чинності цим Законом.
Щодо незарахування відповідачем періоду навчання в технічному училищі №5 м. Дніпропетровська в період з 01.09.1979 року по 21.07.1980 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1980 року, наявні записи №1,2 та 3, відповідно яких позивач 22.07.1980 року закінчила Дніпропетровське технічне училище №5 та прийнята в збиральний цех №1 збиральником покришок 5 розряду в ВАТ «Дніпрошина».
Відповідно до атестату №5543 від 21.07.1980 року встановлено, що позивач з 01.09.1979 року по 21.07.1980 року навчалась за спеціальністю «збиральник покришок»», закінчила навчання 21.07.1980 року та отримала кваліфікацію складальник покришок 5 розряду.
Оскільки позивач проходила навчання до набрання чинності Законом України "Про професійно-технічну освіту" від 10.02.1998, у даному випадку посилання відповідача на положення зазначеного Закону як на підставу відмови для зарахування даного періоду до пільгового стажу позивача є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам законодавства, зокрема, ст. 58 Конституції України, якою визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Таким чином, суд звертає увагу, що до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство, чинне на момент їх виникнення.
Так, відповідно до п.п. з п. 109 розд. VIII Постанови Ради Міністрів СРСР Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій від 03.08.1972 № 590, крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.
Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і "л", прирівнюються за вибором особи яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування даного періоду навчання до пільгового стажу особа, після завершення навчання, має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Оскільки позивач відразу після закінчення навчання працевлаштувалась за професією за списком №2, суд приходить висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання в технічному училищі №5 м. Дніпропетровська періоду з 01.09.1979 року по 21.07.1980 року.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідачем не зазначено в рішенні про відмову в призначенні пенсії підстави для неврахування до пільгового стажу за списком №2 період роботи позивача з 22.07.1980 по 27.10.1980 року - 3 місяці 06 днів збиральником покришок з повними робочим днем в шинному збиральному цеху, за посадою передбаченою списком №2, розділ ХІ «Хімічне виробництво» підрозділ 1 пункт 4 код КП 8284 ДК 003:2010, за постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки пільговий стаж позивача становить менше половини (менше 5 років) стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці.
При цьому, враховуючи, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу за списком №2 період навчання позивача в технічному училищі №5 м. Дніпропетровська в період з 01.09.1979 року по 21.07.1980 року та період її роботи з 22.07.1980 по 27.10.1980 року збиральником покришок з повними робочим днем в шинному збиральному цеху, а в рішенні про відмову у призначенні пенсії не наведено жодної підстави для неврахування таких періодів до пільгового стажу роботи позивача, суд вважає, що таке рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з метою забезпечення повного та ефективного захисту прав позивача на призначення пенсії, суд вбачає підстави вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку. При цьому суд враховує, що обґрунтування та мотиви позовної заяви якраз і зводились до необхідності скасування такого рішення відповідача. В цьому разі суд фактично лише скоригував належний спосіб захисту порушеного права позивача.
При цьому належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку враховуючи висновки суду.
Відтак, позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 28.12.2020 року.
Отже, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 06.10.2020 року №0400-0305-8/91772 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська