07 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1617/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відносно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,4836 га, кадастровий номер 0725583900:04:001:0188, що розташована за межами населених пунктів Овлочинської сільської ради Турійського району Волинської області, зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4836 га, кадастровий номер 0725583900:04:001:0188 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності та розташована за межами населених пунктів Овлочинської сільської ради Турійського району Волинської області та передати вказану земельну ділянку у власність.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.12.2020 в порядку статті 118 Земельного кодексу України позивач звернулася до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,4836 га, кадастровий номер 0725583900:04:001:0188, що знаходиться за межами населених пунктів Овлочинської сільської ради Турійського району Волинської області. До заяви були додані оригінал проекту землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Однак станом на день звернення до суду ГУ Держгеокадастру у Волинській області не прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації площею 1,4836га, кадастровий номер 0725583900:04:001:0188, що знаходиться за межами населених пунктів Овлочинської сільської ради Турійського району Волинської області, а також не надано мотивованої відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Позивач вказує, що бездіяльність відповідача щодо затвердження вказаного проекту землеустрою порушує її право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, а тому просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 12.02.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що позивач звернулася до Головного управління із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з кадастровим номером 0725583900:04:001:0188 із земель державної власності. Разом з тим, відповідно до статей 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113, Держгеокадастру доручено прискорити проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення Державної власності та забезпечити передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України. Отже, Головним управлінням правомірно не затверджено документацію із землеустрою на підставі поданої заяви позивача, оскільки згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 необхідно забезпечити передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України. Вважає, що дії Головного управління відповідають вимогам законодавства, а відтак правомірні та обґрунтовані. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Частина 1 статті 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою від 29.12.2020 (зареєстрована в управлінні 29.12.2020 за №К-12367/0/94-20), в якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4836 га, кадастровий номер 0725583900:04:001:0188 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Овлочинської сільської ради Турійського району Волинської області, із земель державної власності. До клопотання були додані завірена належним чином копія документації із землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Однак, як встановлено в ході розгляду даної справи, відповідач не прийняв жодного рішення за результатами розгляду вказаної вище заяви ОСОБА_1 від 29.12.2020.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Волинській області щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,4836 га, кадастровий номер 0725583900:04:001:0188, звернулася із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема ЗК України та Законом України «Про землеустрій».
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,00 гектара.
Пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
На підставі підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.11.2020 №53), Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Волинської області.
Наведені вище норми законодавства дають підстави для висновку, що відповідач має виключні повноваження на вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства та прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою.
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Частиною восьмою статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленомустаттею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Частиною четвертою статті 186-1 ЗК України передбачено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята статті 186-1 ЗК України).
Згідно з частинами шостою, восьмою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (далі - Порядок №1051), державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
За приписами частини дев'ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
При цьому, з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку, визначеному статтею 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту. Право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України не передбачено.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року №820/4852/17, від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18, від 22 жовтня 2020 року справа №808/3083/17 та їх відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує до спірних правовідносин.
У розглядуваному випадку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,4836 га, розташованої за межами населених пунктів Овлочинської сільської ради Турійського району Волинської області Волинської області, погоджений, про що свідчить висновок ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.12.2020 №28886/82-20.
Відповідачем не заперечується, що позивачем до заяви від 29.12.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства було долучено належним чином завірену копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Як слідує з даного витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 24.12.2020 Відділом у Бородянському районі Міськрайонного управління у Бородянському районі та м.Бучі ГУ Держгеокадастру у Київській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, на яку претендує позивач, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 25.11.2020, виготовленого ФОП ОСОБА_2 , присвоєно вказаній земельній ділянці кадастровий номер 0725583900:04:001:0188. Тобто, державна реєстрація земельної ділянки здійснена під час її формування на підставі документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку, як це визначено пунктом 107 Порядку №1051.
Отже, при здійсненні державної реєстрації та внесення відомостей в Державний земельний кадастр, державний кадастровий реєстратор, здійснив перевірку документів (проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) на предмет відповідності вимогам законодавства та здійснив державну реєстрацію земельної ділянки.
Відтак, на думку суду, позивач подала у встановленому законом порядку вичерпний, належним чином погоджений перелік необхідних документів для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Головним управлінням правомірно не затверджено документацію із землеустрою на підставі поданої заяви позивача, оскільки згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 необхідно забезпечити передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 ЗК України.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 (наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521; далі - Положення №333).
Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.
Відтак рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
Матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, яка зареєстрована в управлінні 29.12.2020 за №К-12367/0/94-20, відповідачем у встановлений ЗК України двотижневий строк, так і станом на день розгляду даної справи, рішення у формі наказу щодо затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні прийнято не було. Тобто, відповідачем протиправно не було реалізовано обов'язку, передбаченого частиною дев'ятою статті 118 ЗК України.
Відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу, свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.
З урахуванням встановлених під час розгляду обставин справи суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Волинській області щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, площею 1,4836 га, кадастровий номер 0725583900:04:001:0188, що розташована за межами населених пунктів Овлочинської сільської ради Турійського району Волинської області.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд враховує таке.
Слід зазначити, що зобов'язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 ЗК України, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.
Судом враховано, що поданий на затвердження проект землеустрою погоджений у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим підстави для відмови у його затвердженні, які визначені статтею 118 ЗК України, відсутні.
Враховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_1 , є саме зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Волинській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4836 га, кадастровий номер 0725583900:04:001:0188, що розташована за межами населених пунктів Овлочинської сільської ради Турійського району Волинської області та передати вказану земельну ділянку у її власність.
Крім того, відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений згідно з квитанцією від 09.02.2021.
Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4836 га, кадастровий номер 0725583900:04:001:0188, що розташована за межами населених пунктів Овлочинської сільської ради Турійського району Волинської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4836 га, кадастровий номер 0725583900:04:001:0188, що розташована за межами населених пунктів Овлочинської сільської ради Турійського району Волинської області, та передати вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич