про повернення позовної заяви
08 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2157/21
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Мачульський В.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати складових пенсії, а саме основної (державної) пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії, передбачених статтями 39, 51, 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в період з 01.01.2014 по 02.08.2014; зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі віднесеної до 3 категорії, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної компенсації за втрату годувальника, відповідно до вимог статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 вказаного Закону у розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
30.03.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Розглянувши заяву позивача, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
У свою чергу, відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Варто звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Разом з тим, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс та інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа “Мельник проти України”) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Як вбачається з позовних вимог, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити позивачу з 01.01.2014 по 02.08.2014 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі відповідно до статей 39, 51, 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум, натомість до суду звернулася 25.02.2021 - дата здачі позовної заяви на пошту, тобто, з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку та додати докази поважності причин його пропуску.
30.03.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду. На обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що відлік строків для звернення з метою реалізації права на пенсійне забезпечення розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, з листа відповідача.
Вважає, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ доцільно враховувати, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на щомісячні виплати, передбачені статтями 39, 51, 52 Закону № 796-ХІІ), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави в особі відповідача.
Тобто, спірні відносини щодо реалізації позивачем конституційного права на пенсійне забезпечення є триваючими, оскільки право на виплати, передбачені статтями 39, 51, 52 Закону № 796-ХІІ гарантується державою, не обмежені часом, а лише місцем проживання, а тому не може бути обмеженим як неправомірними діями відповідача так і процесуальними строками для звернення до суду.
З наведених підстав позивач просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його.
Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання позивача на вищевказані обставини як на поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки факт звернення позивача до відповідача жодним чином не підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом. Позивачем не обґрунтовано, яким чином факт його звернення перешкоджали йому звернутися до суду з даним позовом в межах строків, встановлених статтею 122 КАС України.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.
Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені статтею 122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.
При вирішенні даного спору суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, яка полягає у такому:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Водночас, суд звертає увагу, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу досить тривалого часу з дня виникнення підстав, що дають право на пред'явлення визначених законом вимог, та будь-яких доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом не надано.
Таким чином, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними, а тому заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки наведені у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, тому дана позовна заява підлягає поверненню.
Також, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Отже, позивачу необхідно роз'яснити право звернутися до суду із письмовим клопотанням про повернення судового збору у зв'язку із поверненням позовної заяви.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248 КАС України, суддя
У задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії повернути позивачу без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.В. Мачульський