Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
13.05.2010 р. №2а-1325/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.
за участю:
позивача -ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Хлопузян Р.Д,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області
проскасування податкового повідомлення-рішення та рішень про застосування фінансових санкцій
встановив:
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2010 року №0000141701/0, №0000151701/0, та рішення від 28.01.2010 року №0000171701, №0000161701 в повному обсязі.
В обґрунтування адміністративного позову посилається на те, що зазначені рішення винесенні без дотримання вимог діючого законодавства.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали правову позицію викладену у позовній заяві та просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами по справі, що позивачка зареєстрована в Балаклійській РДА Харківської області 25.10.2007 року в якості фізичної особи-підприємця (реєстраційний номер НОМЕР_3) та 25.10.2007 року взята на податковий облік у ДПІ Балаклійського району Харківської області за № 1974. Основним видом діяльності позивачки згідно КВЕД є надання послуг перукарями та салонами краси.
На підставі п.1 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» фахівцями відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивачки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.10.2007 року по 30.09.2009 року.
За результатами перевірки складено акт № 5/17-012/2956907264 від 14.01.2010 року, яким зафіксовані порушення:
1. ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 (зі змінами та доповненнями), в частині заниження оподаткованого доходу за період з 01.01.2009 по 30.09.2009 року. Донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі -23185,65 грн. (за 9 місяців 2009 року в розмірі -15 % , що становить -23185,65 грн. )
2. пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників датків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (зі змінами та доповненнями) в частині ненадання до ДПІ у Балаклійському районі декларації про доходи за 2007 рік та І-ІІ квартал 2009 року.
3. пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.4.2 ст.4, п.6.1 ст.6, пп.7.3.1 п. 7.3 ст.7, п.9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині перевищення граничного розміру встановленого Законом у серпні 2009 року, не реєстрація платником ПДВ та не визначення податкового зобов'язання.
4. пп.1,2 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування без застосування РРО в періоді з 01.01.2009 по 30.09.2009 року.
5. ст.8 Закону України від 23.03.1996р. N 98/96-ВР „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (зі змінами та доповненнями) в частині не придбання торгового патенту за період з 01.01.2009 по 30.09.2009 року, вартість торгового патенту за місяць 70,00 грн. (70,00 х 9) = 630,00 грн.
6. ст. 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»від 22.12.1994 року № 320/94-ВР в частині не надання до ДПС податкового розрахунку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за формою № 1-ДФ про суми виплачених доходів.
Судовим розглядом встановлено, що позивачка у період з 25.10.2007 року по 31.12.2007 року перебувала на загальній системі оподаткування, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року позивачка була на спрощеній системі оподаткування.
Згідно зі ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі по тексту Указ № 727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Порядок видачі свідоцтва про спрощену систему оподаткування для суб'єктів малого підприємництва врегульований ст.4 Указу № 727/98, яка визначає, що для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
В судовому засіданні позивачка зазначила, що наприкінці 2008 року вона звернулася до ДПІ в Балаклійському районі Харківської області із заявою про видачу свідоцтва платника єдиного податку на 2009 рік. Проте зазначена заява подана нею в одному екземплярі і надати суду докази на підтвердження факту такого звернення вона не має можливості. Не отримавши від податкової інспекції ані свідоцтва платника єдиного податку, ані письмової відмови у наданні такого свідоцтва, позивачка вважала, що вона знаходитися на спрощеній системі оподаткування, а тому продовжувала вести податковий облік та сплачувати податки у порядку, визначеному Указом Президента України № 727/98.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що за даними податкового обліку позивачка і в якості платника єдиного податку в ДПІ Балаклійського району Харківської області не обліковується.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» на платника податку покладено обов'язок належним чином організовувати ведення податкового обліку та звітності, нараховувати та сплачувати податки та збори (обов'язкові платежі) у повному обсязі. Статтею 11 вказаного Закону також встановлено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Суд критично ставиться до посилань позивачки на те, що вона не отримавши від відповідача відповіді на заяву про застосування до неї спрощеної системи оподаткування вважала, що на неї поширюється дія Указу № 727/98. Оскільки позивачка, не отримавши від відповідача ніяких документів, не була позбавлена можливості звернутися до державного органу для з'ясування підстав неотримання свідоцтва платника єдиного податку або з'ясування причин відмови у наданні такого свідоцтва.
Суд зазначає, що Указ № 727/98 визначає для суб'єктів господарювання спрощений режим оподаткування, який відповідно до ст.6 Указу полягає у звільненні суб'єкта малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, від сплати низки податків і зборів (обов'язкових платежів) в тому числі: податку на додану вартість; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", тому враховуючи викладене вище суд вважає, що саме позивачка як зацікавлена особа повинна була ініціювати питання встановлення підстав неотримання свідоцтва платника єдиного податку.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що недотримання процедури переходу на спрощену систему оподаткування шляхом подачі відповідної заяви позбавило позивачку права на пільговий режим оподаткування та зобов'язало сплачувати відповідні податки та вести податковий облік на загальних підставах.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачка у період з 01.01.2009 по 30.09.2009 року перебувала на загальній системі оподаткування, тому на неї у цей період поширювалася дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР, відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Посилання позивачки на те, що відповідно до пункт 1 ст. 9 зазначеного Закону України реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, судом до уваги не приймається, оскільки вона за своєю організаційно-правовою формою є фізичною особою -підприємцем, а ні підприємством, установою, організацією.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідач правомірно встановив порушення позивачкою вимог Закону № 265/95-ВР у вигляді проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки .
Позивачка просить суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000161701 від 28.01.2010 року, яким до неї стосовно штрафні санкції за порушення вимог ст.31 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», позивачка зазначила, що вона не повинна придбавати патент, оскільки надавала перукарські послуги у м. Балаклія, яке не є місцем обласного підпорядкування, у яких відповідно до вимог постанови КМУ від 27.04.1998 № 576 «Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню» перукарських послуги надаються на підставі патенту.
З цього приводу суд зазначає, що оскільки відповідачка у період з 01.01.2009 по 30.09.2009 року перебувала на загальній системі оподаткування, то на неї у цей період поширювалася дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. № 98/96-ВР.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 31 зазначеного Закону України із внесеними змінами та доповненнями, патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами. Під побутовими послугами у цьому законі слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.
Перелік послуг, які відносяться до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.
Переліком послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 р. № 576 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 р. № 659), патентуванню підлягають побутові послуги з надання перукарських послуг на території м. Києва, Севастополя та обласних центрів.
В судовому засіданні із пояснень позивачки, представника відповідача, дослідженого акту перевірки та письмових пояснень позивачки до акту перевірки вона надавала перукарські послуги на протягом 2009 року як на території м. Балаклія, так і у м.Харкові, який є обласним центром.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі правомірно встановлено порушення позивачкою вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. № 98/96-ВР.
Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає, що виходячи із змісту ч. 1 ст. 238 ГК України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями. Фінансові санкції, встановлені ст. 17 Закону № 265/95-ВР та ч.1 ст.8 Закону № 98/96-ВР, належать до таких санкцій.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст. 250 ГК України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
При виявленні факту порушення суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Закону № 265/95-ВР, податковий орган повинен дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим рішення про застосування таких фінансових санкцій може бути прийняте протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Беручи до уваги, що спірні штрафні санкції застосовані до позивачки податковими рішеннями від 28.01.2010 року, суд приходить до висновку про правомірність застосування санкцій в порядку та розмірах, визначених п. 1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР та абз.4 ч.1 ст.8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. № 98/96-ВР, оскільки вони стосуються порушень, вчинених позивачкою у період з 01.01.2009 по 30.09.2009 року.
Позивачка також просить суд скасувати податкове повідомлення рішення № 000015171/0 від 28.01.2010 року, яким визначена сума податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 23185,65 грн. з тих підстав, що відповідно до ст. 13,14 Декрету КМ України від 26.12.1992, № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період), оскільки декларація за рік позивачка здала 18 січня 2010 р., зазначивши суму чистого прибутку у розмірі 2241,00 грн., то сума податку має дорівнювати 336,15 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно донараховано позивачці суму податкового зобов'язання у розмірі 23185,65 грн. Такого висновку суд прийшов з наступних підстав.
Позивачка з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, отримані нею доходи підлягали оподаткуванню в порядку визначеному розділом 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.
Частиною 2 ст. 13 Декрету №13-92 від 26.12.1992р. визначено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Пункт 7.1. ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.2003р. встановлює ставку податку з доходів фізичних осіб, що становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Щодо визначення скасування податкового повідомлення-рішення № 0000141701/0 від 28.01.2010 року, яким визначена сума податкового зобов'язання у розмірі 28786,30 грн., в тому числі основний платіж 20440,0 грн., штрафні санкції у розмірі 8346,00 грн., то суд приходить до висновку про правомірність винесення зазначеного рішення з наступних підстав.
У період з 01.01.2009 по 30.09.2009 року позивачка знаходилася на загальній системі оподаткування. Валовий дохід відповідно до поданої декларації складає 402,2 тис. грн.
Відповідно до підпунктом 2.3.1. п.2.3. ст.. 2, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР визначено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. гривень (без урахування податку на додану вартість). Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.
Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997 року об'єкти оподаткування, що визначені ст.3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Податковим органом також правомірно не віднесено до податкового кредиту витрати понесені позивачкою при здійсненні діяльності, оскільки відповідно до абз.4 пункту 9.4. Закону України № 168/97-ВР особа, що не надсилає заяву про реєстрацію її в якості платника податку на додану вартість у випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судовому засіданні доведено, що оскаржувані рішення прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин та відмовляє у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
У повному обсязі постанова виготовлена 17.05.2010 року.
Суддя Ю.В.Зоркіна