Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3
30.04.2010 р. № 2а-42506/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.
за участю сторін:
представник позивача - Шляпников С.С., діє на підставі довіреності № 8-Д від 20.01.2009р.,
представники відповідача - Горлач О.С., діє на підставі довіреності №3645/9/10-35 від 29.05.2009р., Степенко Д.В., діє на підставі довіреності №1557/9/10-035 від 30.04.2010р.,
представник прокуратури Московського району м. Харкова - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фірми "АМС" Товариства з обмеженою відповідальністю
до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова, за участю прокуратури Московського району м. Харкова,
про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Фірма "АМС" Товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, з урахуванням зміни позовних вимог, просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2009 року № 0000341600/0, винесене Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова.
Ухвалою суду від 24.12.2009 року провадження по справі в частині позовних вимог про зобов'язання здійснити дії щодо відшкодування надміру сплаченого податку на додану вартість закрито.
Ухвалою суду від 11.03.2010 року провадження по справі в частині вимог про визнання протиправним застосовування позовної давності щодо надмірно сплачених податків та акту перевірки № 5504/16/24486763 від 14.09.2009 року закрито.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 05 жовтня 2009 року позивачу надійшло податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 02 жовтня 2009 року № 0000341600/0, яке винесене на підставі акту перевірки № 5504/16/24486763 від 14.09.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 4 106,00 грн. Висновками акту перевірки встановлено, що фірма "АМС" ТОВ позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на підставі спливу позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки, з посиланням на положення п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Позивач з висновками акту перевірки не погодився, зазначив, що під час господарської діяльності фірми "АМС" ТОВ неодноразово відшкодовано частково надмірно сплачене ПДВ згідно податкових декларацій за січень 2004 року на суму 42 грн., за лютий 2004 року на суму 67 грн., за липень 2004 року на суму 128 грн., за листопад 2005 року на суму 453 грн., за грудень 2005 року на суму 95 грн., за червень 2006 року на суму 625 грн., за липень 2007 року на суму 82 грн., за липень 2009 року на суму 25 грн., на серпень 2009 року на суму 75 грн. Ці суми були зараховані як відшкодування частини надміру сплачених податків. Позивач вважав, що зарахування зазначених сум як відшкодування частини надміру сплачених податків є здійсненням дій. які мають наслідками переривання перебігу строку позовної давності.
Відповідач проти позову заперечував, до суду надані заперечення до адміністративного позову начальника ДПІ у Московському районі м. Харкова, в обґрунтування яких зазначили, що в ході перевірки ТОВ "АМС" встановлено, що позивачем протягом 1095 днів не використано підтверджену до відшкодування з Державного бюджету суму податку на додано вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодах, яку було задекларовано відповідно до довідок про зміну задекларованих сум у зв'язку з помилкою та має залишок невідшкодованих сум станом на час проведення перевірки, а саме: № 1767 від 01.03.2002 року у сумі 1602 грн., № 1768 від 01.03.2002 року у сумі 1440 грн., № 35244 від 23.09.2003 року у сумі 367 грн., № 51593 від 18.11.2003 року у сумі 32 грн., № 745-15-207 від 10.10.2003 року у сумі 665 грн. Згідно з п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами", граничні строки для подання заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування. Позивачем не надано доказів спрямування заяви про отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Враховуючи загальний строк позовної давності в три роки, встановлений ст. 257 ЦК України, п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами, позивач позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість з вищевказаних податкових періодах у розмірі 4 106 грн.
Представник позивача Шляпников С.С. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на наведені у позові підстави. Представником позивача надано також письмові пояснення по справі, в яких він зазначає, що перевірка відповідачем проведена з порушенням "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", згідно якого документальна невиїзна (камеральна) перевірка даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової звітності. Позивач вважав, що відповідачем порушено строки здійснення перевірки, через що відсутні підстави для її проведення.
Представники відповідача Аулова О.М., Горлач О.С. у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, посилаючись на зазначені у письмових запереченнях обставини.
Представник прокуратури Московського району м. Харкова, який вступив в процес на боці відповідача, до суду не прибув, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Фірма "АМС" Товариство з обмеженою відповідальністю зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.11.1996 року, ідентифікаційний код 24486763, свідоцтво про державну реєстрацію № 2238/ 1.4 від 19.11.1996 року, взято на податковий облік до ДПІ у Московському районі м. Харкова 27.11.1996 року, зареєстрована в ДПІ Московського району м. Харкова як платник податку на додану вартість, свідоцтво № 29247927, що підтверджується даним акту перевірки від 14.09.2009 року № 5504/16/24486763 ДПІ в Московському районі м. Харкова.
Державною податковою інспекцією у Московському районі міста Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка Фірми "АМС" Товариства з обмеженою відповідальністю з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яку було задекларовано відповідно довідок про зміну задекларованих сум в зв'язку з помилкою № 1767 від 01.03.2002 року, № 1768 від 01.03.2002 року, № 35244 від 23.09.2003 року, № 51593 від 18.11.2003 року, № 745-15-207 від 10.10.2003 року, про що складено акт № 5504/16/24486763 від 14.09.2009 року.
В акті перевірки ДПІ в Московському районі м. Харкова № 5504/16/24486763 від 14.09.2009 року міститься висновок про те, що Фірма "АМС" ТОВ має залишок невідшкодованих сум ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, який було задекларовано відповідно довідок про зміну розміру задекларованих сум у зв'язку з помилкою: № 1767 від 01.03.2002 року у сумі 1602,00 грн., № 1768 від 01.03.2002 року у сумі 1440,00 грн., № 35244 від 23.09.2003 року у сумі 367,00 грн., № 51593 від 18.11.2003 року у сумі 32,00 грн., № 745-15-207 від 10.10.2003 року у сумі 665,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення п.п. 15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Платник податку Фірма "АМС" ТОВ позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 4106 грн., а саме: № 1767 від 01.03.2002 року у сумі 1602,00 грн., № 1768 від 01.03.2002 року у сумі 1440,00 грн., № 35244 від 23.09.2003 року у сумі 367,00 грн., № 51593 від 18.11.2003 року у сумі 32,00 грн., № 745-15-207 від 10.10.2003 року у сумі 665,00 грн.
На підставі акту перевірки № 5504/16/24486763 від 14.09.2009 року, начальником ДПІ в Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2009 року № 0000341600/0, яким Фірмі "АМС ТОВ зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 4 106,00 грн.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
В акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2009 року № 0000341600/0, підставою для проведення перевірки визначено п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні ” від 04 грудня 1990 року № 509-XII.
Вказаною нормою передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Таким чином, конкретні випадки, в яких у податкового органу виникає право на проведення невиїзних та виїзних перевірок, встановлені законом.
Як зазначено в акті перевірки № 5504/16/24486763 від 14.09.2009 року, вид перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова визначено як "документальна невиїзна".
Визначення "документальної невиїзної перевірки" міститься в п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якого документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.
Підпунктом 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР передбачено право податкового органу на проведення перевірки платника податку, який подав декларацію з податку на додану вартість з від'ємним значенням податку на додану вартість та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на свій рахунок у банку. Так, законом визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином, терміни проведення документальних невиїзних перевірок по деклараціям і, відповідно, довідкам про зміну задекларованих сум у зв'язку з помилкою, від 01.03.2002 року, 23.09.2003 року, 18.11.2003 року, 10.10.2003 року, станом на час проведення перевірки у вересні 2009 року закінчилися.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов'язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів Закону України “Про державну податкову службу в Україні” право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується виключно з дотриманням порядку, встановленого законом.
Порядок та умови реалізації права на проведення перевірок податковими органами, визначеного пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, конкретизовано у статтях 11-1, 11-2 вказаного Закону. Зазначені статті не містять норм, які б надавали право відповідачу на проведення документальної невиїзної перевірки платника податку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні визначені діючим законодавством підстави для проведення документальної невиїзної перевірки Фірми "АМС" Товариства з обмеженою відповідальністю.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що при перевірці були використані наступні документи: довідка про зміну задекларованих сум у зв'язку з помилкою № 1767 від 01.03.2002 року, довідка про зміну задекларованих сум № 1768 від 01.03.2002 року, довідка про зміну задекларованих сум № 35244 від 23.09.2003 року, довідка про зміну задекларованих сум № 51593 від 18.11.2003 року, довідка про зміну задекларованих сум № 745-15-207 від 10.10.2003 року.
При цьому представниками відповідача до матеріалів справи з перелічених документів надано лише копію довідки про суми ПДВ, які збільшують або зменшують податкові зобов'язання в результаті виправлення самостійно виправленої помилки, допущеної у попередніх податкових періодах від 23.09.2003 року, в якій зазначено суму ПДВ, яка зменшує податкові зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки на суму 367,00 грн.
Щодо інших довідок, представниками відповідача надано пояснення щодо їх знищення у зв'язку закінченням терміну їх зберігання, на підтвердження чого надано копію акту № 1 від 15 травня 2009 року, який затверджено начальником податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду та реєстр відповідників платників податку, зокрема, з зазначенням Фірми "АМС" ТОВ.
Таким чином, на час проведення перевірки позивача у вересні 2009 року, довідки про зміну задекларованих сум у зв'язку з помилкою, які зазначені в акті перевірки як використані при перевірці, відповідно акту № 1 від 15 травня 2009 року, були вилучені для знищення документів.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Щодо підстав для винесення Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова податкового повідомлення-рішення від 02 жовтня 2009 року № 0000341600/0, судом встановлено наступне.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент подання податкових декларацій, по яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення), платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Таким чином, відображення платником ПДВ в податковій декларації за звітний період суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню зарахуванням в рахунок платежів з ПДВ, слід вважати його заявою на повернення зазначеної суми саме таким шляхом.
Відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Як вбачається з облікових карток платника податку Фірми "АМС" ТОВ станом на 31.12.2002 року, 31.12.2003 року, 31.12.2009 року, сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів була частково погашена в наступних податкових періодах, залишок складає 4 106,00 грн.
Крім того, з облікової картки платника податку Фірми "АМС" ТОВ станом на 31.12.2003 року, вбачається, що основний платіж на суму 665 грн. зменшено позивачу не на підставі довідки про зміну задекларованих сум № 745-15-207 від 10.10.2003 року, а на підставі протоколу камеральної перевірки № 745-15-207 від 10.10.2003 року.
При цьому в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні невірно зазначено, що позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на підставі декларацій замість довідок про зміну задекларованих сум № 1767 від 01.03.2002 року, № 1768 від 01.03.2002 року, № 35244 від 23.09.2003 року, № 51593 від 18.11.2003 року та протоколу камеральної перевірки № 745-15-207 від 10.10.2003 року.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оскільки податкові декларації, у яких заявлено про відшкодування ПДВ шляхом зарахування його у рахунок майбутніх платежів, а також довідки про зміну задекларованих сум було подано у встановлені законом строки, тобто в межах 1095 днів, то висновок відповідача про пропуск позивачем зазначеного строку є безпідставним. Право позивача на повернення сплаченого ПДВ шляхом зарахування його суми в рахунок платежів з ПДВ слід вважати реалізованим з моменту подання декларації та довідки про зміну задекларованих сум, яка є заявою про таке повернення.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача Степенка Д.В. стосовно підтвердження правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу інформацією по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі конрагентів на рівні ДПА України, оскільки надані представником відповідача до матеріалів справи роздруківки з інформаційної бази ДПА не є допустимими доказами в розумінні КАС України, викладена в них інформація стосується звітних періодів - липень 2007 року та липень 2008 року, яка для розгляду зазначеної справи правового значення не має. Крім того, в ході проведення перевірки позивача у вересні 2009 року зазначена інформація не була предметом дослідження ДПІ, як вбачається з акту перевірки, і на процес прийняття оскаржуваного рішення не вплинула.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність у ДПІ у Московському районі міста Харкова визначених законом підстав для проведення невиїзної документальної перевірки позивача, за результатами якої складено акт № 5504/16/24486763 від 14.09.2009 року, а також відсутність порушень в діях позивача при визначенні напрямку спрямування суми бюджетного відшкодування відповідно довідок про зміну задекларованих сум № 1767 від 01.03.2002 року, № 1768 від 01.03.2002 року, № 35244 від 23.09.2003 року, № 51593 від 18.11.2003 року, протоколу камеральної перевірки № 745-15-207 від 10.10.2003 року, з урахуванням граничних строків, встановлених п.п.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 02 жовтня 2009 року № 0000341600/0.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість дій відповідача при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а отже, про його невідповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Із врахуванням вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2009 року № 0000341600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4106,00 грн. є неправомірним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Згідно квитанції, при пред'явленні позову, позивачем сплачено 85 грн. Відповідно до ухвали суду від 24.12.2009 року, позивачу повернуто частину сплаченого у більшому розмірі, ніж встановлено законом, судового збору в сумі 40 грн. 54 коп. Оскільки позивач відмовився у судовому засіданні від вимоги майнового характеру про відшкодування надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 4106 грн., через що ухвалою суду від 24.12.2009 року провадження у справі в цій частині закрито, відповідно до ст. 95 КАС України, сума судового збору, сплачена позивачем за вимогу майнового характеру у розмірі 41 грн. 06 коп. не відшкодовується. Таким чином, підлягає стягненню з Державного бюджету на користь позивача судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04 грудня 1990 року № 509-XII, Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168-97/ВР, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 2, 8-14, 70, 71, 86, 94, 95, 112, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Фірми "АМС" Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова, за участю прокуратури Московського району м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 02 жовтня 2009 року № 0000341600/0, винесене Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фірми "АМС" Товариства з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ 24486763, судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова у повному обсязі виготовлена 05 травня 2010 року.
Суддя Мар'єнко Л.М. 11