06 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 750/11285/15 к
Провадження № 13-39зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19
перевірила заяву ОСОБА_20 про перегляд ухвали Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2018 року за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судомі
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 грудня 2017 року ОСОБА_20 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 142, пунктами «а», «з», «і» статті 93, частиною 2 статті 17, пунктами «а», «з», «і» статті 93 КК України 1960 року у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 12012260020000021 щодо ОСОБА_20 закрито.
Апеляційний суд Київської області 21 березня 2018 року скасував зазначену ухвалу місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_20 від кримінальної відповідальності і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
02 квітня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) надійшла заява ОСОБА_20 про перегляд ухвали Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2018 року у зв'язку з виключними обставинами.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 11 березня 2021 року у справі «Кочура та інші проти України» (заява 43534/19 та інші заяви)установив порушення Україною міжнародних зобов'язань й щодо Кочури, а саме: пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
ЄСПЛ констатував, що тривалість кримінального провадження (більше 5 років 7 місяців та 14 днів) була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку», а ефективний засіб юридичного захисту від цього відсутній у національному законодавстві.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_20 ЄСПЛ вирішив надати йому справедливу сатисфакцію у вигляді присудження компенсації моральної і матеріальної шкоди та витрат у розмірі 1100 євро.
Посилаючись на вимоги статей 2, 10, Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), заявник просить відновити його попередній юридичний стан, зокрема, шляхом скасування ухвали Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2018 року та залишення без зміни ухвали суду першої інстанції.
Перевіряючи наведені у заяві доводи та додані до неї матеріали, Велика Палата виходить з такого.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 459, частиною 3 статті 463 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом, є виключною обставиною і заяви про перегляд судового рішення за такою обставиною розглядаються Великою Палатою.
Установлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
ЄСПЛ не зробив висновку про загальну несправедливість судового розгляду щодо заявника та не встановив жодного порушення Конвенції, яке було б пов'язане безпосередньо з проведеним судовим розглядом.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при розгляді заяви ОСОБА_20 , а саме оцінка та аналіз наведених нею фактів, констатований характер (зміст) порушень Конвенції, присуджена у зв'язку із цим грошова компенсація дають підстави вважати, що стосовно заявника були допущені такі порушення Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень. У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру.
Усунення порушень, які встановлені у рішенні ЄСПЛ, полягають у завершенні судом першої інстанції протягом розумного строку розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_20 і прийняття остаточного судового рішення. Розгляд цієї справи по суті не завершено. Згідно з ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 16 березня 2021 року розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_20 призначено на 18 травня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95548603).
Щодо ОСОБА_20 відновлення юридичного стану, про що вказано у заяві, зокрема шляхом скасування оспорюваної ухвали апеляційного суду іпризначення нового судового розгляду, який наразі ще триває, й ухвалення Великою Палатою нового рішення є неможливим. Велика Палата не уповноважена переглядати рішення у справах (кримінальних провадженнях), розгляд яких по суті не завершено.
Отже, відсутня підстава для відкриття провадження за заявою ОСОБА_20 про перегляд ухвали Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2018 року за виключними обставинами.
З урахуванням викладеного у відкритті провадження за заявою ОСОБА_20 слід відмовити, а заяву з усіма доданими матеріалами - повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_20 про перегляд ухвали Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2018 року за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Заяву ОСОБА_20 з усіма доданими матеріалами повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачОСОБА_1
Судді:ОСОБА_2 ОСОБА_11
ОСОБА_3 ОСОБА_12
ОСОБА_4 ОСОБА_13
ОСОБА_5 ОСОБА_14
ОСОБА_6 ОСОБА_15
ОСОБА_7 ОСОБА_16
ОСОБА_8 ОСОБА_17
ОСОБА_9 ОСОБА_18
ОСОБА_10 ОСОБА_19