Справа № 120/3188/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Т.М.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
07 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України у якій просив визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з встановленням при нарахуванні та виплаті базового місяця січень 2016 року та зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації забезпечення за період з 2016-2018 роки з урахуванням базового місяця січень 2008 року, враховуючи вже отримані кошти.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року по справі №120/3188/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, а саме:
-визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо не виплати у період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року включно індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ;
- зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року включно;
Таким чином, судовим рішенням зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року включно.
На виконання вказаного судового рішення відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року включно у сумі 4435,68 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком №611/1925 від 30.10.2020. При цьому, як базовий місяць для нарахування індексації за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 враховано січень 2016 року.
Проте, позивач не погодився з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення суду та вважає, що для проведення розрахунку індексації за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року відповідач неправомірно застосував як базовий місяць січень 2016 року, тоді як чинним законодавством передбачено зміну базового місяця для проведення індексації виключно в разі зміни посадового окладу, який у позивача не змінювався, а тому відповідач мав враховувати як базовий саме січень 2008 року.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даною заявою.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості заяви.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином, вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем рішення суду у даній справі виконувалося добровільно, оскільки, як зазначає в заяві сам позивач, виконавчий лист не пред'являвся, однак позивач фактично не погоджується із базовим місяцем, з урахуванням якого йому здійснено розрахунок суми індексації грошового забезпечення та її виплату.
Проте, визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення не було предметом розгляду даної справи, а тому це не може свідчити про невиконання рішення суду, а є окремим предметом позову.
Таким чином, письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджено, що судове рішення було виконане відповідачем, а тому підстав для застосування заходів, визначених ст.ст. 383 КАС України суд апеляційної інстанції не вбачає.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 370, 383 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.