Справа № 120/5329/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
07 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу освіти Літинської районної державної адміністрації на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" до відділу освіти Літинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2020 року позивач, ТОВ "Вінпродтрейд", звернулося в суд з позовом до відділу освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області (відповідача), про визнання протиправними дій відповідача щодо надання неповної інформації на запит позивача про надання інформації № 106 від 19.03.2020 та зобов'язання відповідача надати позивачу повну інформацію на вказаний запит з урахуванням висновків суду.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 10.11.2020 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що у даному випадку відповідач вважається розпорядником публічної інформації в розумінні вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та зобов'язаний був надати позивачу повну та достовірну інформацію, яка запитувалась у запиті № 106 від 19.03.2020.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що 06.11.2020 поштою до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначається, що 20.03.2020 за вх. № 18-запит на адресу Відділу освіти надійшов запит позивача № 106 від 19.03.2020. Листом від 30.03.2020 № 18-запит строк розгляду запиту продовжено на підставі положень ч. 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації". А 17.04.2020 за № 18-запит позивачу надіслано вичерпну відповідь на усі питання вказаного запиту.
Також зауважує, що договір № 1К від 16.03.2018 стосувався закупівлі сухарів, печива, пресервів з хлібобулочних і кондитерських виробів, тоді як позивач цікавився лише інформацією щодо закупівлі печива. Тому йому було повідомлено, на яку саме суму здійснено закупівлю печива.
Зазначає, що під час постачання печива підприємцем ОСОБА_1 посвідчення про якість товару надавалися безпосередньо до закладів освіти, які були одержувачем продуктів харчування. Отже, посвідчення зберігаються, тобто знаходяться у розпорядженні керівників закладів освіти, тоді як відповідач позбавлений можливості надати копії цих документів позивачу.
Вважає, що на запит позивача надана повна та достовірна інформацію, яка наявна у розпорядженні відділу освіти, чітко з урахуванням тих питань, що були поставлені у запиті.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача спростовує доводи відповідача аргументами, що були наведені в позовній заяві та в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.03.2020 позивач ТОВ "Вінпродтрейд" звернувся до розпорядника публічної інформації Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області із запитом № 106, в якому просив:
1) зареєструвати та розглянути даний запит;
2) надати інформацію про дату отримання (надходження) та реєстрації даного запиту;
3) надати інформацію про використання бюджетних коштів, а саме:
3.1) яку кількість печива було закуплено відділом освіти Літинської районної державної адміністрації на підставі договору № 1К, який було укладено в результаті проведення процедури закупівлі від 16.03.2018 по предмету закупівлі: ДК 021:2015:15820000-2 Сухарі та печиво; пресерви з хлібобулочних і кондитерських виробів (ідентифікатор закупівлі иА-2018-03-01 -000738-а)?
3.2) яке саме печиво (вказати найменування кожного виду) було закуплено та за якою ціною (вказати ціну 1 кг)?
3.3) чи мінялася протягом терміну виконання договору ціна закупівлі печива (вказати найменування кожного виду та вказати ціну 1 кг)?
3.4) у разі зміни ціни вказати на якій підставі та згідно яких підтверджуючих документів наданих ФОП ОСОБА_1 було змінено ціну. Надати копії цих документів.
3.5) вказати змінену ціну та вказати яку кількість печива (вказати найменування кожного виду) було закуплено по змінених цінах (якщо ціну було змінено);
3.6) яка сума бюджетних коштів була використана на закупівлю печива (вказати найменування кожного виду) по вищевказаному договору?
4) надати інформацію, у якій вказати, яким суб'єктом господарювання було виготовлено дану продукцію (із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси);
5) надати копії посвідчень про якість, декларації виробника і (або) іншого документу, який посвідчує якість продукції, що постачалася ФОП ОСОБА_1 ;
6) повідомити про відповідальну особу за надання відповіді на даний запит та вказати її ПІП, займану посаду та контактний номер телефону;
7) надати інформацію, де вказати адресу електронної пошти, на яку можливо надіслати запит на інформацію відповідно до ч. 3 ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації";
8) надати відповідь на вказаний запит, надати запитувану інформацію та надати копії запиту даних документів у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд": вул. Волошкова, 51-А, м. Вінниця, 21034 та електронного листа (у pdf. форматі) на e-mail TOB "Вінпродтрейд": v-p-t@ukr.net.
Листом 30.03.2020 за № 18-запит відповідач повідомив позивача про продовження строку розгляду вищевказаного запиту.
24.04.2020 позивач отримав відповідь на запит від 17.04.2020 за № 18-запит, в якій було повідомлено наступне:
1) за договором №1К від 16.03.2018 було закуплено печиво.
2) надаємо копію договору на постачання продуктів харчування №1К від 16.03.2018;
3) кількість продуктів харчування, які мали закупити за договором становлять: печиво - 320,30 кг, вафлі - 368,70 кг, цукерки - 90,50 кг, сушка - 22 кг;
4) договір №1К від 16.03.2018 було укладено на суму 19500,00 грн;
5) ціни за кілограм, за якою було закуплено продукти харчування, становлять: печиво - 60,90 грн/кг, вафлі - 84,50 кг/грн, цукерки - 98грн/кг, сухарі - 34грн/кг, сушка - 38 грн/кг;
6) протягом терміну виконання договору ціна на продукти харчування не мінялась;
7) сума бюджетних коштів, яка була використана на закупівлю становить 60365,82 грн.
8) декларацію виробника/якісне посвідчення на дані продукти харчування не має можливості надати, так як сертифікати якості продукції надаються продавцем в момент передачі товару і зберігаються в закладах до кінця використання цього товару. На момент, коли був зроблений запит на інформацію, сертифікатів якості продукції за 2018 рік у освітніх закладах немає;
9) інформація про суб'єкта господарювання, який виготовив дану продукцію, міститься на етикетці кожного виду продукції, кожної поставки та на сертифікатах якості. Етикетки на запитуваний вид продукції, як і сертифікати якості за 2018 рік в освітніх закладах не зберігаються. Примірною інструкцією з діловодства у дошкільних навчальних закладах та Типовою інструкцією з діловодства у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності не передбачено зберігання цих видів документів.
10) відповідальна особа : юрист Бовкун І.А., тел. 2-17-36;
11) ви можете надіслати запит на інформацію відповідно до ч. 3 ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" на електронну пошту litin.vorda@ukr.net.
До відповіді на запит відповідач додав копію договору № 1К від 16.03.2018 на 2 арк.
Позивач вважаючи, що відповідач надав недостовірну, неточну та неповну інформацію у відповідь на запит № 106 від 19.03.2020 та без належно оформленої відмови у задоволенні решти інформації на запит, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
Згідно зі статтею 3 Закону № 2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII).
Ззгідно зі ст. 1 Закону № 2657-XII інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
За змістом пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно зі статтею 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Приписами пункту 2 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
Згідно статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію (ст. 16 Закону № 2939-VI).
Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (ст. 19 Закону № 2939-VI).
Згідно з частиною четвертою та п'ятою статті 19 Закону № 2939-VI письмовий запит подається в довільній формі, яка має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
При цьому, частина перша статті 20 Закону № 2939-VI зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VI).
Відповідно до ст. 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до відділу освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області як до розпорядника публічної інформації із запитом № 106 від 19.03.2020 (вх. № 18-запит від 20.03.2020) з приводу постачання продуктів харчування до закладів освіти Літинського району Вінницької області на підставі договору про публічні закупівлі № 1К від 16.03.2018.
Також позивач зазначив, що відповідач не надав повної та достовірної інформації на запит № 106 від 19.03.2020, зокрема наступних питань під №№ 3.3, 3.4 та 3.5 запиту:
3.3) чи мінялася протягом терміну виконання договору ціна закупівлі печива (вказати найменування кожного виду та вказати ціну 1 кг)?
3.4) у разі зміни ціни, вказати на якій підставі та згідно яких підтверджуючих документів, наданих ФОП ОСОБА_1 , було змінено ціну. Надати копії цих документів;
3.5) вказати змінену ціну та вказати, яку кількість печива (вказати найменування кожного виду) було закуплено по змінених цінах (якщо ціну було змінено).
Як видно з відповіді відділу освіти від 17.04.2020 № 18-запит, у відповідь на вказані запитання відповідач зазначив, що:
- протягом терміну виконання договору ціна на продукти харчування не мінялась (пункт 6 відповіді);
- сума бюджетних коштів, яка була використана на закупівлю, становить 60365,82 грн (пункт 7 відповіді).
Разом з тим, позивач вважав, що надана інформація є неправдивою, неповною та не відповідає дійсності, посилаючись на відомості з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів. Зокрема, на зазначеному порталі міститься інформація про істотне збільшення ціни договору № 1К від 16.03.2018. На підтвердження цієї інформації позивач надав електронний витяг із зазначеного веб-порталу, з якого видно, що до договору № 1К від 16.03.2018 було укладено 6 додаткових угод (від 26.04.2018, 29.05.2018, 22.06.2018, 29.10.2018, 28.11.2018 та 22.12.2018), на підставі яких вартість угоди збільшилась з 19500,00 грн до 112365,82 грн, тобто майже у 6 разів.
Однак, у відповіді на запит позивача відповідач зазначив, що сума бюджетних коштів, яка була використана на закупівлю, становить 60365,82 грн, а протягом терміну виконання договору ціна на продукти харчування не змінювалась.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що надана на запит позивача інформація не може вважатися достовірною, оскільки є очевидно суперечливою та не відповідає іншій загальнодоступній інформації. При цьому, у відповіді на запит не конкретизовано, на які саме продукти харчування не мінялася ціна протягом дії договору № 1К від 16.03.2018, тоді як в цій частині позивач запитував інформацію щодо закупівельної ціни на печиво.
Крім того, відповідач зазначив, що сума бюджетних коштів, використана на закупівлю, становить 60365,82 грн. Але водночас не конкретизував, чи йдеться у даному випадку саме про закупівлю печива. Проте, навіть якщо виходити з того, що маються на увазі кошти, використані на придбання печива, то в такому разі відповіддю на запит не пояснюється невідповідність між вищезазначеною сумою та початковою ціною договору, яка становила 19500 грн. До того ж це ставить під сумнів надану у відповіді інформацію про те, що ціна на продукти харчування, тобто вочевидь й печиво, не змінювалась протягом терміну виконання договору.
Разом з тим, якщо ж збільшення вартості ціни договору пов'язувалося із фактичним збільшенням обсягів постачання товару, зокрема печива, а не зміною його початкової вартості, то, на думку суду, у відповіді на запит відповідач повинен був чітко зазначити вартість одного кілограма печива, загальну кількість печива, що було поставлене на виконання умов договору, а також вказати загальну суму бюджетних коштів, використану на закупівлю печива за договором № 1К від 16.03.2018.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідач в цій частині запиту надав не повну відповідь, через що загальна інформація була спотворена та цілком закономірно була сприйнята позивачем як недостовірна і така, що суперечить іншій наявній у нього інформації. Тим паче, разом з відповіддю на запит відповідач надав позивачу лише договір № 1К від 16.03.2018, але без додаткових угод до нього.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо відповідей відділу освіти на питання № 4 та № 5 запиту ТОВ "Вінпродтрейд" від 19.03.2020 № 106, колегія суддів зазначає наступне.
Так, звертаючись до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, позивач просив повідомити, яким суб'єктом господарювання було виготовлено продукцію (печиво), що постачалась на підставі договору № 1К від 16.03.2020, із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси, та надати копії посвідчень про якість, декларації виробника і (або) іншого документу, який посвідчує якість продукції, що постачалася в освітні заклади району підприємцем ОСОБА_1 на виконання умов вказаного договору.
Натомість, у відповідь на вказані запитання відповідач повідомив, що декларацію виробника/якісне посвідчення на дані продукти харчування не має можливості надати, так як сертифікати якості продукції надаються продавцем в момент передачі товару і зберігаються в закладах до кінця використання цього товару. На момент, коли був зроблений запит на інформацію, сертифікатів якості продукції за 2018 рік у освітніх закладах немає. Інформація про суб'єкта господарювання, який виготовив дану продукцію, міститься на етикетці кожного виду продукції, кожної поставки та на сертифікатах якості. Етикетки на запитуваний вид продукції, як і сертифікати якості за 2018 рік в освітніх закладах не зберігаються. Примірною інструкцією з діловодства у дошкільних навчальних закладах та Типовою інструкцією з діловодства у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності не передбачено зберігання цих видів документів.
Відповідно до пункту 15 Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України № 242/329 від 01.06.2005, продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи тощо).
Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів (далі - Перелік № 578/5).
Згідно з пунктом 1.4 Переліку № 578/5 цей Перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання (далі - архівне зберігання) або для знищення.
Разом з тим, пунктом 1.7 вказаного переліку строки зберігання документів, визначені в цьому Переліку, є мінімальними, їх не можна скорочувати. Продовження в організаціях строків зберігання документів, передбачених цим Переліком, допускається у випадках, якщо ця потреба спричинена специфічними особливостями роботи конкретної організації.
Відповідно до статті 1987 розділу ІІ Переліку № 578/5, підрозділ 6 "Якість продукції, стандартизація, технічний контроль продукції", строк зберігання для актів якості продукції, що приймається від постачальників становить 3 роки.
Згідно з пунктом 2.10 цього переліку обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що згідно з пункту 3.3 договору № 1К від 16.03.2018 товар, що поставляється, повинен мати необхідний сертифікат, або інший документ що підтверджує якість товару.
Також, відповідно до пункту 6.3.3 вказаного Договору Постачальник (ФОП ОСОБА_1 ) зобов'язаний надати Покупцю (Відділ освіти) сертифікат відповідності якості, санітарно-гігієнічні висновки, інші документи, передбачені чинним законодавством.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, за умовами договору саме відповідачу, а не будь-кому іншому постачальник зобов'язаний надати вищезазначені документи щодо якості продукції, в тому числі печива.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача на те, що посвідчення про якість товару у Відділі освіти відсутні, оскільки вони надавалися безпосередньо до закладів освіти - одержувачів продуктів харчування, а також, що позивач може звернутися до керівників освітніх закладів за отриманням відповідних документів. При цьому, це не звільняє відповідача від обов'язку отримати такі документи та забезпечити їх належне зберігання.
Таким чином, у відповіді на запит відповідач безпідставно посилається на відсутність в нього обов'язку із зберігання документів про якість харчової продукції, оскільки строк їх зберігання станом на дату подання позивачем запиту не закінчився, тоді як обов'язок відповідача отримати такі документи прямо визначений договором № 1К від 16.03.2020.
При цьому колегія суддів зазначає, що як розпорядник зазначеної інформації відділ освіти не може обмежувати її для публічного доступу, оскільки за своєю правовою природою ця інформація є публічною та дійсно вважається суспільно необхідною, на чому правомірно наголошує позивач.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що у даному випадку відповідач вважається розпорядником публічної інформації в розумінні вимог Закону № 2939-VI та несе обов'язки, визначені цим законом; відповідач був зобов'язаний надати позивачу повну та достовірну інформацію, яка запитувалась у запиті № 106 від 19.03.2020; відповідач надав неповну та недостовірну інформацію на такий запит, чим порушив законне право позивача на доступ до публічної інформації.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скаржником не надано доказів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу відділу освіти Літинської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.