Справа № 678/771/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
07 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію за віком,
в серпні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області(відповідача), в якому просив:
- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04 травня 2020 року №221050000669 щодо припинення виплати пенсії;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області врахувати стаж роботи згідно записів трудової книжки та провести розрахунок пенсії по зарплаті (де значиться по батькові ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ) за 1982-1986 роки згідно листа Пенсійного фонду Російської Федерації з дати права на пенсію, тобто з 15 січня 2020 року;
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 17.11.2020 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04 травня 2020 року №221050000669.
Також зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відшкодувати накопичену заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01 травня 2020 року та поновити (продовжити) виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що згідно листа Державної установи - Відділення Пенсійного фонду Російської Федерації в Краснокутському районі Саратовської області від 30 березня 2020 року № 21.01-2121, який надійшов на адресу головного управління 27 квітня 2020 року, в первинних документах (книгах обліку розрахунку по оплаті праці колгоспника), наданих для перевірки за період з 1982 року по 1986 рік вказано "по батькові" ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним заявника, тому відповідачем переглянуто тривалість страхового стажу, який склав 22 роки 9 місяців 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04 травня 2020 року №221050000669 позивачу припинено виплату пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що виплату пенсії йому припинено у зв'язку з допущеною помилкою бухгалтера колгоспу ім. Леніна Краснокутського району Саратовської області, який помилково зробив запис по батькові ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 в книгах обліку розрахунків оплати праці колгоспників.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 15 січня 2020 року позивачу призначено пенсію за віком, згідно статті 26 Закону №1058 з врахуванням страхового стажу 27 років 9 місяців 7 днів, відповідно до трудової книжки колгоспника № 72 від 30 грудня 1975 року.
04 лютого 2020 року головним управлінням направлено запит до Пенсійного фонду Російської Федерації про надання довідок про стаж та заробітну плату.
Згідно листа Державної установи - Відділення Пенсійного фонду Російської Федерації в Краснокутському районі Саратовської області від 30 березня 2020 року № 21.01-2121, який надійшов на адресу головного управління 27 квітня 2020 року, в первинних документах (книгах обліку розрахунку по оплаті праці колгоспника), наданих для перевірки за період з 1982 року по 1986 року вказано "по батькові" ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним заявника.
Рішенням головного управління від 04 травня 2020 року № 221050000669 виплату за віком припинено з 01 травня 2020 року у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
Вважаючи дії відповідача щодо перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Згідно з ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Зокрема, пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 №72 від 30 грудня 1975 року, містяться записи про період роботи позивачем на посаді шофера з 28 грудня1981 року був прийнятий в колгосп ім Леніна Краснокутського району Саратовської області і працював по 07 вересня 1990 року та при встановленому мінімумі трудоднів 285, кожний рік відпрацьовував більше 305 людиноднів.
Тобто, спірний період страхового стажу належним чином підтверджується записами у трудовій книжці позивача та не потребує додаткового доведення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що на час звернення ОСОБА_1 до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, позивач мав достатній стаж (більше 27 років) для призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і не потребує інших способів доведення цього факту.
Отже, наведені обставини свідчать про наявність у позивача права на пенсію на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому відповідачем протиправно не враховано страховий стаж за період роботи з 1982 року по 1986 рік та припинено виплату пенсії, яку було призначено відповідачем з 15 січня 2020 року.
Натомість, відповідач не обґрунтував правомірність своїх дій щодо неврахування записів в трудовій книжці про періоди роботи позивачем та припинення виплати пенсії позивачу.
Тобто, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04 травня 2020 року №221050000669 та зобов'язання відповідача відшкодувати накопичену заборгованість по виплаті пенсії позивачу починаючи з 01 травня 2020 року та поновлення (продовження) виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом з тим, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права судом першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Також, скаржником не надано доказів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.