Справа № 240/15092/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
07 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (повний текст якої складено в м. Житомирі) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в якому просив:
визнати протиправною відмову військової прокуратури Центрального регіону України, яка полягає у незастосуванні Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно, розмірів окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018;
- зобов'язати військову прокуратуру Центрального регіону України вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно, розмірів окладу за військовим званням з урахуванням Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2018 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: Законом України від 07.12.2017 №2246-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- визнати протиправною відмову військової прокуратури Центрального регіону України, яка полягає у незастосуванні Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2019 по 31.10.2019 включно, розмірів окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 № 2246-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018;
- зобов'язати військову прокуратуру Центрального регіону України вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2019 по 31.10.2019 включно, розмірів окладу за військовим званням з урахуванням Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2018 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме Законом України від 23.11.2018 №2629-VІІІ "Про Державний бюджет України на" 2019 рік на 01.01.2019 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати військову прокуратуру Центрального регіону України сплатити ОСОБА_1 недоплачені протягом 2018-2019 років суми грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" 50-ти відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами на 1 січня календарного року, а саме Законом України від 07.12.2017 №2246-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018 та Законом України від 23.11.2018 №2629-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на 01.01.2019.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Також зазначив, що відповідачем не надано доказів які свідчать про законність його дій, пов'язаних з відмовою провести перерахунок та виплатити кошти, які складають різницю між отриманим ним та належним йому грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань та матеріальною допомогою на оздоровлення, розрахованим з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до Примітки Додатку 14 до Постанови 50-ти відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами на 1 січня календарного року, а саме Законом України від 07.12.2017 №2246-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018 та Законом України від 23.11.2018 №2629-VІІІ "Про Державний бюджет України па 2019 рік" на 01.01.2019.
Від Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надійшов до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (в редакції постанови КМУ №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Міністра оборони України від 23.02.2015 №111 (по особовому складу) відповідно до вимог ст. 20 та ст. 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ст. 46-1 Закону України "Про прокуратуру" з ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби на п'ять років, прийнято його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
Наказом військового прокурора Центрального регіону Україну від 24.02.2015 №205о/с призначено прокурором військової прокуратури Житомирського гарнізону Центрального регіону України.
Наказом військового прокурора Центрального регіону України від 24.10.2019 №124 о/с ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової прокуратури Центрального регіону України та направлено у розпорядження Міністерства оборони України для подальшого проходження військової служби.
ОСОБА_1 17.08.2020 звернувся з листом до військової прокуратури Центрального регіону України, в якому просив провести перерахунок та виплатити грошові кошти, які складають різницю між отриманим та належним йому грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме: матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань та матеріальною допомогою на оздоровлення, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання з розміру мінімальної заробітної плати.
Листом від 20.08.2020 №18/153 вих-20 Військова прокуратура Центрального регіону України розглянула звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку виплаченого грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.10.2019 та повідомила про те, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького, складу" визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14, тому в період з 01.03.2018 по 31.10.2019 не вбачається підстав для перерахунку раніше виплаченого грошового забезпечення.
Також листом від 01.09.2020 №18-161 вих-20 Військова прокуратура Центрального регіону України розглянула звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку виплаченого грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.10.2019 та повідомила про те, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в період з 01.03.2018 по 22.02.2019 щомісячно виплачувався оклад за військовим званням "старший лейтенант юстиції" в розмірі 1200,00 грн. У період з 23.02.2019 по 31.10.2019 щомісячно виплачувався оклад за військовим званням "капітан юстиції" в розмірі 1270 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - постанова КМУ №704), якою зокрема затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018 року.
Постановою КМУ №704 зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 постанови КМУ №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте постановою КМУ №103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до постанови КМУ №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови КМУ №704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
У примітці 1 до цього Додатку передбачено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці до цього Додатку передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103.
Згідно з ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Таким чином, з 29.01.2020 (дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18) пункт 6 постанови КМ України №103 втратив чинність та була відновлена дія п. 4 постанови КМ України №704 у первісній редакції.
Проте, згідно з п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Суд зазначає, що постанова КМУ №704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановив види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
Тому згідно з постановою КМУ № 704 (в редакції постанови КМУ №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Додатки 1 та 14 до постанови КМУ №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що відповідач правильно розрахував розмір посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При цьому, колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року в якому зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Також, згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.