Справа № 240/18867/20
Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
11 березня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: Левчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київської області Державної архітектурно-будівельної інспекції України, відділу державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області в особі правонаступника Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними та скасування постанов,
в жовтні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в Житомирський окружний адміністративний суд із позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (відповідача), у якому просив:
- визнати протиправними постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у вигляді штрафів у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого нормою п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;
- скасувати постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області № 3- 1203/2-10/10-16/1203/06/02 від 12.03.2018 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області №3- 0604/3-10/10-23/0604/06/02 від 06.04.2017 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постанову Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області № 3-0808/3/204 від 08.08.2016 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.12.2020 визнав неповажними вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду причини пропуску вказаного строку та дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що надіслання рекомендованим листом з повідомленням документів, які є підставою для притягнення до відповідальності, за адресою місцезнаходження (місця проживання) суб'єкта містобудування, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається належним врученням зазначених документів незалежно від факту їх отримання суб'єктом містобудування.
В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування суддею суду першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З матеріалів справи встановлено, що Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою суду від 05 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду: зокрема, заяви про поновлення строку звернення до суду, у разі необхідності, оформленої з урахуванням вимог ст. 167 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду від 05 листопада 2020 року позивачем до суду надано заяву про поновлення строку. В обґрунтування заяви вказав, що в банківській установі 17 червня 2020 року дізнався, що постановою державного виконавця Корольовського ВДВС у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Казьміної Ірини Георгіївни від 16 червня 2020 року у виконавчому провадженні № 56427689 накладено арешт на кошти його картки № НОМЕР_1 .
27.08.2020 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 56427689, позивачу стало відомо, що до зведеного виконавчого провадження № 56427689 входять: виконавче провадження № 52367556 з примусового виконання постанови відділу державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області № 3-0808/3/204 від 08.08.2016 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 130500 грн; виконавче провадження № 543714337 з примусового виконання постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області №3-0604/3-10/10-23/0604/06/02 від 06.04.2017 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 144000 грн; виконавче провадження № 56427689 з примусового виконання постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області № 3-1203/2- 10/10-16/1203/06/02 від 12.03.2018 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі - 52860 грн. Відмітив, що з огляду на те, що позивачу не було відомо про наявність вказаних постанов, тому вважав, що позов подано в межах шестимісячного строку з дня отримання фотокопій оскаржуваних постанов від органу ДВС. Зауважив, що на його думку, існують розумні й обґрунтовані підстави вважати строк звернення до суду формально не пропущеним і просив поновити його.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 07 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання у справі на 22 грудня 2020 року із повідомленням учасників справи, за наслідками якого, визнав неповажними вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду причини пропуску вказаного строку та дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду..
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Тобто, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності
Отже, дотримання строку звернення з позовом, є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Зокрема, у відповідності до норми частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач оскаржує постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області № 3- 1203/2-10/10-16/1203/06/02 від 12.03.2018 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області №3- 0604/3-10/10-23/0604/06/02 від 06.04.2017 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постанову Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області № 3-0808/3/204 від 08.08.2016 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", визначає Порядок накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року №244 (далі Порядок №244 в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваних постанов).
Відповідно до п. 3 Порядку №244 штрафи накладаються на суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - суб'єкти містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
У разі коли суб'єкт містобудування перешкоджає притягненню його до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності правоохоронні органи разом з органами державного архітектурно-будівельного контролю вживають всіх необхідних заходів для притягнення такого суб'єкта до відповідальності.
У разі відмови суб'єкта містобудування в отриманні документів (протокол, постанова та документи, які підтверджують факт правопорушення), які є підставою для притягнення його до відповідальності, документи надсилаються суб'єкту містобудування рекомендованим листом з повідомленням.
Належним підтвердженням факту надіслання документів є розрахунковий документ відділення поштового зв'язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.
У разі ненадання суб'єктом містобудування, який притягається до відповідальності, інформації щодо його адреси документи, які є підставою для притягнення його до відповідальності, надсилаються суб'єкту містобудування за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Надіслання рекомендованим листом з повідомленням документів, які є підставою для притягнення до відповідальності, за адресою місцезнаходження (місця проживання) суб'єкта містобудування, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається належним врученням зазначених документів незалежно від факту їх отримання суб'єктом містобудування.
Однак, не зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо надіслання рекомендованим листом з повідомленням документів, які є підставою для притягнення до відповідальності позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що позивач пропустив не з поважних причин шестимісячний строк звернення до суду, оскільки звернувся до суду понад чотири роки з дати винесення оскаржуваної постанови від 08.08.2016 та понад два роки з дати винесення оскаржуваної постанови від 12.03.2018, а саме звернувшись 30.10.2020 до суду із даною позовною заявою, про що свідчить відтиск штампу Житомирського окружного адміністративного суду на позовній заяві та зазначення дати її реєстрації.
З матеріалів справи встановлено, що до відділу ДВС постанова відділу державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області № 3-0808/3/204 від 08.08.2016 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 130500 грн надійшла 26.09.2016, 28.09.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження; постанова Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області №3-0604/3- 10/10-23/0604/06/02 від 06.04.2017 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 144000 грн. до відділу ДВС, як виконавчий документ надійшла 24.07.2017, 26.07.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження; постанова Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області № 3-1203/21 10/10-16/1203/06/02 від 12.03.2018 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі - 52860 грн до відділу ДВС надійшла 17.05.2018, 17.05.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження.
При цьому, судом першої інстанції зроблено припущення, що враховуючи, що ОСОБА_1 є стороною у виконавчих провадженнях з примусового виконання оскаржуваних постанов, тому постанова про відкриття виконавчого провадження була відповідно надіслана йому 28.09.2016, 26.07.2017,17.05.2018, відповідно до чого позивач повинен був та міг дізнатися про прийняття оскаржуваних постанов відповідачами.
Водночас встановлено, що матеріалами справи підтверджено, що постанова Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області №3- 0604/3-10/10-23/0604/06/02 від 06.04.2017 про накладення штрафу на ОСОБА_1 була надіслана позивачу поштою 07.04.2017, про що свідчить відмітка на останньому аркуші постанови.
Однак, відповідачем не було надано та судом першої інстанції не витребовувались докази щодо направлення відповідачем оскаржуваних постанов рекомендованим поштовим відправленням.
Крім того, серед критеріїв, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умови та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматись обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Встановлення під час розгляду судом справи невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із критеріїв для оцінювання його рішення, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Разом з тим, зміст відповіді ДАБІУ від 26.05.2017 №40-704-(90-9)/4441 на звернення позивача щодо незаконного надання дозвільної документації на об'єкти будівництва, що у свою чергу, слугувало підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, як зазначено у постанові №3- 0604/3-10/10-23/0604/06/02 від 06.04.2017, може свідчитиь лише про те, що позивачу не було відомо про спірні правовідносини у 2017 році.
Таким чином, постанова Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області № 3-0808/3/204 від 08.08.2016 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності могла бути направлена на адресу позивача, зазначену у постанові, що співпадає з адресою реєстрації та проживання ОСОБА_1 , та про що свідчить відмітка на оскаржуваній постанові, однак, не є беззаперечним доказом щодо отримання цієї постанови позивачем.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області № 3- 1203/2-10/10-16/1203/06/02 від 12.03.2018 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, то колегія суддів повторно наголошує на передчасності висновків суду першої інстанції, що відмітка про направлення позивачу поштовою кореспонденцією акту від 26.02.2018, протоколу 1-Л-З-2602/2 від 26.02.2018, припису С-2602/7 від 26.02.2018, що передували прийняттю постанови, не свідчить про отримання цієї кореспонденції позивачем.
При цьому, суд першої інстанції зауважував, що ОСОБА_1 тривалий час, протягом 2017-2018 років звертався до відповідачів з приводу питань, які певним чином стосувалися оскаржуваних постанов, однак необґрунтовано вважав, що повідомлені обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 Порядку №244 належним підтвердженням факту надіслання документів є розрахунковий документ відділення поштового зв'язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції. Тобто, належним доказом є квитанція та рекомендоване повідомлення про отримання поштового відправлення.
Отже, доводи відповідача з посиланням на абз. 6 п. 3 Порядку №244 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції наявні в матеріалах справи оскаржувані постанови містять посилання на листи, які не є тотожними до рекомендованої поштової кореспонденції, а також відсутні рекомендовані повідомлення про направлення поштового відправлення відповідачем.
При цьому, відповідно до положень ст. 62 Конституції України, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться в оскаржуваних постановах, оскільки вони не можуть бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, та не є імперативним фактом доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому наявні підстави для його скасування.
Згідно зі ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у випадку неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київської області Державної архітектурно-будівельної інспекції України, відділу державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області в особі правонаступника Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними та скасування постанов скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 квітня 2021 року в зв'язку з хворобою суддів.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.