Справа № 120/3882/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
07 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
14 листопада 2020 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 10.01.2020 року у відповідності до положень ст. 382 КАС України.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 16.11.2020 року в задоволенні клопотанні відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що доказів на підтвердження факту невиконання рішення суду заявником не надано, в заяві відсутні посилання на докази про які відомо заявнику і які можуть бути використані судом. Крім того, відповідачем на виконання рішення суду від 10.01.2020 року проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення. Факт проведення такого перерахунку позивачем не заперечується.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, скаржник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що з метою виконання рішення суду він звернувся до відповідача із відповідною заявою. Однак, за наслідками розгляду такої заяви відповідач повідомив про те, що позивачу проведено перерахунок його пенсії 11.02.2020 року, втім, сума доплати в розмірі 101958,30 грн. буде виплачена йому відповідно до порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою КМ України №649 від 22.08.2018 року. З огляду на викладене, позивач зазначає, що відповідач фактично відмовився виконувати рішення суду. Разом із тим, 26.07.2020 року він повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив негайно погасити йому суму заборгованості по виплаті пенсії в сумі 101958,30 грн. Однак, за наслідками розгляду його заяви, відповідач повідомив, що виплата нарахованих йому сум коштів в розмірі 101958,30 буде здійснена після виділення коштів із Державного бюджету.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що відповідачем для виконання судового рішення від 10.01.2020 року у справі № 120/3882/19, вжито всіх дієвих та залежних від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заходів в межах чинного законодавства.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та, окрім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
04.11.2020 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 10.01.2020 у відповідності до положень ст. 382 КАС України. Зокрема, позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 10.01.2020 року шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Таким чином, аналіз положень ст. 382 КАС України свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем на виконання рішення суду від 10.01.2020 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення. Факт проведення такого перерахунку позивачем не заперечується.
В той же час, обґрунтовуючи необхідність встановлення судового контролю позивач зазначає, що відповідач відмовляється виконувати рішення суду, в частині виплати сум перерахованої пенсії, на підтвердження чого надає листи Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, в який відповідач зазначає, що виплата відповідних сум пенсії буде здійснена після виділення коштів із Державного бюджету.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, посилання відповідача на те, що виплата нарахованих позивачу коштів в сумі 101958,30 грн. буде здійснена після виділення коштів із Державного бюджету, на переконання суду, жодним чином не свідчить про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовляється виконувати рішення суду від 10.01.2020 чи/або ухиляється від його виконання.
Крім того, суд звертає увагу на те, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Поряд із тим, доказів того, що за отриманими виконавчими листами відкрито виконавче провадження заявник суду не надав.
Таким чином, оскільки позивачем не наведено аргументів щодо необхідності вжиття таких процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю і ненадання доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, той факт, що під час прийняття судом рішення від 10.01.2020 року не встановлено обов'язку відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення під час можливості його примусового виконання органами державної виконавчої служби.
Колегія суддів зазначає, що під час перегляду рішення суду першої інстанції порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.