Справа № 580/2244/20 Головуючий у 1 інстанції: Кульчицький С.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
08 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Глущенко Я.Б.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування рішень, -
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 27.03.2020 року № 0003330507, № 0003300507 та від 30.03.2020 року № 0003810507.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на порушення відповідачем триденного строку винесення податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року № 0003810507. Також, апелянт зазначає, що ним було виготовлено фіскальний чек від 21 лютого 2020 року під час контрольно-розрахункової операції з придбання товарів контролюючим органом, а розбіжність у часі зумовлена технічними несправностями РРО.
25 лютого 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у Черкаській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та взятий на облік у контролюючому органі 13.08.2018, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Посадовими особами контролюючого органу, на підставі пп. 80.2.2, 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року тривалістю 10 діб.
Копію наказу від 18 лютого 2020 року та копії направлень на проведення перевірки від 19 лютого 2020 року під підпис вручено ФОП ОСОБА_1 21 лютого 2020 року о 11 год. 40 хв.
За результатами вказаної перевірки складено Акт перевірки за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимоги з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 02 березня 2020 року № 48/23/23/05/ НОМЕР_1 .
Проведеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , зокрема:
1) п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР;
2) п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України;
3) п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 р. № 957;
4) ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР.
Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, ФОП ОСОБА_1 подав до Головного управління ДПС у Черкаській області заперечення від 17 березня 2020 року.
24 березня 2020 року Головним управлінням ДПС у Черкаській області залишено без задоволення заперечення, а висновки акта перевірки - без змін.
На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДПС у Черкаській області складено податкові повідомлення-рішення:
- № 0003330507 від 27.03.2020 року в сумі 10 000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни та такі напої;
- № 0003300507 від 27.03.2020 року в сумі 62 484,00 грн. за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання;
- № 0003810507 від 30.03.2020 року в сумі 1,00 грн. за встановлення вперше протягом календарного року в ході перевірки непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій.
13 квітня 2020 ФОП ОСОБА_1 подав до Державної податкової служби України скаргу з вимогою скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Державної податкової служби України від 15 червня 2020 року № 19142/6/99-00-06-02-06 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Положення п. 80.2 ст. 80 ПК України закріплено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 30 березня 2020 року № 0003810507, яким на ФОП ОСОБА_1 накладено штрафні санкції у розмірі 1,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.п. 1-2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР).
Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
За приписами пунктів 1-2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Матеріали справи свідчать, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області, на підставі пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 18.02.2020 року №287, проведена фактична перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
За результатами перевірки податковим органом складено Акт перевірки за дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимоги з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 02 березня 2020 року № 48/23/23/05/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки) (а.с. 81-84).
Із вказаного Акту перевірки вбачається, що до початку проведення фактичної перевірки контролюючим органом була здійсненна контрольно-розрахункова операція з придбання товару, під час якої позивач отримав грошові кошти, видав товар та не роздрукував та не видав відповідний розрахунковий документ, не провівши покупку через зареєстрований опломбований реєстратор розрахункових операцій.
Апелянт зазначає, що ним було виготовлено фіскальний чек від 21 лютого 2020 року щодо реалізації товару: «Хортиція срібна» за ціною 90,00 грн. за одиницю.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положенням про форму та зміст розрахункових документів від 21.01.2016 року № 13, фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема: найменування суб'єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об'єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/ квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4; якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 14); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 15); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 16); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 17); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18); загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 19); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 24).
Як вірно вказано судом першої інстанції, з даного фіскального чеку неможливо встановити, ким реалізовано товар та за якою адресою.
Також, у наданому позивачем фіскальному чеку, зазначений час проведення операції з продажу товару, а саме, 12 год. 12 хв. Разом з тим, з матеріалів справи судом вбачається, що реалізація товарів перевіряючим відбулась під час проведення контрольної закупки, яка проводилась до 11 год. 40 хв., так як, об 11 год. 40 хв. позивачу вручено направлення і наказ на проведення фактичної перевірки.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено факт роздрукування чеків під час здійснення контрольної закупки, а отже, і факт непроведення покупки через реєстратор розрахункових операцій.
Щодо доводів апелянта про те, що розбіжність у часі зумовлена технічними несправностями РРО, що підтверджується актом ремонту від 21 лютого 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
В силу ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Частиною 1 статті 79 КАС України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
За приписами ч. 8 ст. 79 КАС України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч.4 ст.296 КАС України, якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.
Згідно вимог частини 4 статті 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього
Натомість, в апеляційній скарзі позивач зазначає про неможливість подання Акту ремонту від 21 лютого 2020 року до суду першої інстанції, однак, будь яких доказів на підтвердження цієї обставини не надає.
Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що ФОП ОСОБА_1 про розбіжність у часі у роботі реєстратора розрахункових операцій не було повідомлено посадових осіб контролюючого органу як під час проведення перевірки, так і не було вказано про дану обставину у Запереченнях до Акту (довідки) фактичної перевірки від 02.03.2020 р. № 48/23/23/05/ НОМЕР_1 (а.с. 40-49).
З приводу посилання апелянта на порушення відповідачем триденного строку винесення податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року № 0003810507, слід зазначити наступне.
За приписами п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Колегія суддів зазначає, що за результатами розгляду Заперечень ФОП ОСОБА_1 від 17 березня 2020 року до Акту (довідки) фактичної перевірки від 02.03.2020 р. № 48/23/23/05/ НОМЕР_1 , Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято Висновок за результатами розгляду заперечень від 24 березня 2020 року №23/23-00-05-0727/ НОМЕР_1 , в якому було враховано заперечення позивача та внесено зміни в Акт перевірки (а.с. 94-112).
На переконання колегії суддів, незначне порушення Головним управлінням ДПС у Черкаській області строку прийняття податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року № 0003810507 не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року № 0003810507.
З приводу скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 27 березня 2020 року № 0003330507, яким накладено на позивача штрафні санкції в розмірі 10 000,00 грн., слід зазначити наступне.
Підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 року № 957.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-BP визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає (далі - Закон №481/95-BP).
У відповідності до статті 1 Закону № 481/95-ВР, мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари та мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
Положеннями ст. 18 Закону № 481/95-ВР передбачено, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (далі - Постанова № 957) затверджено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.
Згідно Постанови №957 (у редакції станом на час проведення перевірки), мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту для горілки становить 447,00 грн.
У розділі «Примітки» вказано постанови зазначається механізм розрахунку мінімальної ціни, а саме: мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, бренді ординарного, горілки виноградної та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.
З огляду на зазначене, вірним є розрахунок суду першої інстанції про те, що мінімальна роздрібна ціна однієї пляшки горілки становить 89,40 грн. (447*0,5*40/100).
Із Акту перевірки від 02 березня 2020 року № 48/23/23/05/ НОМЕР_1 вбачається, що ревізорами-інспекторами перед початком фактичної перевірки проведено контрольно-розрахункової операції з придбання товарів за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, семи пляшок горілки «Хортиця срібна» місткістю по 0,5 л. та міцністю 40 % обертів кожна за ціною по 80,00 грн.
Оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження реалізації алкогольних напоїв за мінімальною роздрібна ціною, встановленою Постановою № 957, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2020 року № 0003330507.
Щодо скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 27 березня 2020 року № 0003300507, яким на ФОП ОСОБА_1 накладено штрафні санкції у розмірі 62 484,20 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення став висновок Головного управління ДПС у Черкаській області про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР.
Матеріали справи свідчать, що перевіркою встановлено зберігання ФОП ОСОБА_1 з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв з порушенням встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 31 242,00 грн, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
За приписами пункту 12 частини 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Положеннями ст. 20 Закону № 265/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 жовтня 2018 року у справі № 813/2875/17 зазначив наступне: «…підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром), позаяк за відсутності облікованих товарів їх реалізація є неможливою та не відбувається».
З огляду на зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто, виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром), позаяк за відсутності облікованих товарів їх реалізація є неможливою та не відбувається.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено факт зберігання з метою продажу кінцевому споживачу алкогольних напоїв, які не обліковані у встановленому законом порядку та на які не надано підтверджуючих документів на загальну суму 52 807,52 грн.
Вказаний факт підтверджується Актами зняття залишків товарних запасів на торговельному об'єкті (складських приміщеннях) ФОП ОСОБА_1 від 21 лютого 2020 року (а.с. 113-116).
Однак, жодних підтверджуючих документів на придбання та транспортування цих товарів позивачем ні під час перевірки, ні після її завершення не надано.
Таким чином, судом першої правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 27.03.2020 року № 0003300507.
Доводи апелянта про відсутність підстав для призначення перевірки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від18 лютого 2020 року №287 «Про проведення фактичної перевірки», перевірка призначена, зокрема, на підставі п.п. 80.2.2, 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Посилання апелянта на те, що дія Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV не поширюється на фізичних осіб-підприємців, колегія суддів вважає безпідставним, так як, посилання на вказаний закон відсутнє, як в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях контролюючого органу, так і в рішенні суду першої інстанції.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Глущенко Я.Б.
Черпіцька Л.Т.