Справа № 761/18224/19 Суддя (судді) першої інстанції: Юзькова О.Л.
07 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Масловської К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року
у справі № 761/18224/19 (розглянуто у відкритому судовому засіданні)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправною та скасування постанови,-
У травні 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач), в якому просила суд: визнати протиправною та скасувати винесену 18.04.2019 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) постанову № 26/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 та ч. 2 ст. 188-42 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 188-42 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 76 800,00 грн. Зазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Скасовано винесену 18.04.2019 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) постанову № 26/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 та ч. 2 ст. 188-42 КУпАП.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимоги відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам того, що з доказів (відеофіксації) вбачається, що позивач словесно допускала посадову особу Департаменту до квартири, проте у помешкання перебувала агресивна собака без намордника, який постійно гавкав та не реагував на команди позивача. ОСОБА_1 не реагувала на прохання посадової особи Департаменту прибрати собаку. За результатами перевірки, враховуючи виявлені порушення, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ч. 2 ст. 188-42 КУпАП.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити у повному обсязі, а рішення першої інстанції скасувати.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що директором Департаменту з питань Державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва винесено постанову № 26/9 по справі про адміністративне правопорушення, яким ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 188-42, частиною 2 статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800,00 грн.
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 не виконала вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, виданий Департаментом з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.03.2019, а саме: не допустила посадову особу Департаменту на об'єкт : « АДРЕСА_1 » для проведення позапланової перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та не надала необхідних для проведення перевірки документи.
За таких обставин, як свідчить оскаржувана постанова, ОСОБА_1 порушила підпункт «а» пункту 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункт 1 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністерства України від 23.05.2011 р. № 553.
При цьому, як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення розглянуто акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудівної діяльності вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт від 08.04.2019 р., протокол про адміністративне правопорушення.
Так, за положеннями ч. 1 ст. 188-42 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Позивач вважаючи дії відповідача протиправними щодо винесення постанови зумовили її звернутися до суду, з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили проте, що позивачем не було допущено представника відповідача до проведення перевірки, а отже порушено порядок притягнення до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Приписами статей 6, 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 року, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, зокрема, шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.
Частиною 1 ст. 41 Закону 3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль, як сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
З наведеного вбачається, що повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю реалізуються, зокрема, через проведення відповідних заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до п.п. 9, 12, 13 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва, та посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час його здійснення зобов'язані, зокрема, ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.
Крім того, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю, подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.
Таким чином, з аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що такий захід державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, як позапланова перевірка, повинен здійснюватись в присутності суб'єкта містобудування, який має ознайомитись з його результатами, зокрема, з актом перевірки, приписом, протоколом та отримувати примірники цих документів, а також має право на надання пояснень, документів, які спростовують порушення, заперечень, тощо.
Пунктами 16, п.17 Порядку № 533 встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що 12.03.2019 р. відповідачем було видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм , державних стандартів і правил ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що остання не допустила посадову особу державного архітектурного-будівельного контролю на об'єкт будівництва - «Квартира АДРЕСА_1 для проведення позапланової перевірки».
За даним приписом позивач мала в термін до 26.03.2019 р. усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом забезпечення 26.03.2019 р. о 10 год. 30 хв. доступу посадовим особам органу державного будівельного контролю.
Враховуючи, що під час здійснення позапланової перевірки відповідачем встановлений факт невиконання позивачем припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 12.03.2019 року, шляхом зупинення будівельних робіт, приведення об'єкту будівництва до попереднього, відповідач вважав наявними в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 188-42 КУпАП.
За результатами розгляду матеріалів перевірки посадовою особою відповідача винесено постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог припису, відповідальність за що передбачена ч. ч. 1, 2 ст. 188-42 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 6800,00 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.03.2019 р. директором Департаменту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 533 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» та на підставі вимог припису про усунення порушень від 12.03.2019 р. видано направлення для проведення позапланової перевірки дотримання суб'єктом містобудування ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм правил за адресою: АДРЕСА_1 . Строк направлення з 26 лютого 2019 р. по 12 березня 2019 р.
Направлення на перевірку отримано позивачем 26.03.2019 р., що не оспорюється представником ОСОБА_1 .
Представник відповідача зазначив, що посадову особу Департаменту не було допущено до квартири АДРЕСА_1 , що було зафіксовано у встановленому законом порядку та в подальшому відносно ОСОБА_1 винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, 08.04.2019 р. складено акт за результатами проведення перевірки планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт де ОСОБА_1 зазначено про незгоду з усім викладеним, оскільки її 1/2 частина квартири, яка їй належить не є об'єктом будівництва.
Посадовою особою відповідача 08.04.2019 р. складено протокол про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не виконала вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 12.03.2019 р., а саме: не допустила посадову особу Департаменту до об'єкта та не надала необхідних документів для проведення перевірки.
При цьому, як свідчить протокол про адміністративне правопорушення у поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначила, що надала доступ посадовій особі до квартири та документи на підтвердження права власності - 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Також позивачем зазначено, що інспектор відмовився проходити у квартиру.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП передбачено обов'язок зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, як вбачається з оскаржуваної постанови, остання винесена після розгляду матеріалів справи: акт, складений за результатами проведення перевірки планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт від 08.0.2019 р.; протоколу про адміністративне правопорушення від 08.04.2019 р.
Разом з тим, матеріали надані представником відповідача, не містять відомості про те, що доводам, поясненням позивача надано було належну оцінки під час розгляду Департаментом справи.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили проте, що квартира АДРЕСА_1 є об'єктом будівництва.
В основу рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, і це не заперечується апелянтом, було покладено виключно інформацію, викладену в акті від 08.04.2019 р. та 08.04.2019 р.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
За приписами ч. 3 ст. 286 КАС України з наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З аналізу матеріалів справи на норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова № 26/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 та ч. 2 ст. 188-42 КУпАП, прийнята без з'ясування всіх обставин справи, а отже є передчасною.
Щодо посилання відповідача на відеозапис, який міститься в матеріалах справи, як доказ не допущення до перевірки інспектора відповідача.
Колегією суддів досліджено відеозапис та встановлено, що позивач допускала інспектора до перевірки, проте зазначила про те, що відеозйомку в квартирі здійснювати заборонено. Отже, в даному випадку інспектора було допущено до перевірки квартири, проте останнім не здійснено дану перевірки з власних міркувань.
Щодо посилання апелянта на те, що інспектор не зміг зайти в квартиру, оскільки там була собака, яка перешкоджала проведенню перевірки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки інспектор не був позбавлений права викликати наряд поліції та відповідно зафіксувати чинення перешкод позивачем у проведенні перевірки.
Також, колегія суддів звертає увагу, що апелянт підтверджує, що інспектором не було проведено перевірку, а отже, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованими, оскільки дана перевірка не відбулася та не було достеменно встановлено про невиконання позивачем припису.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на позиції Європейського Суду з прав людини, які він висловив, зокрема, в п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 43 рішення у справі «Кобець проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Тобто, встановлюючи істину в справі суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Дослідження матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позивачів та не доведено наявності обставин, які стали підставою для винесення оскаржуваних постанови та не надано на обґрунтування своїх доводів жодних належних і допустимих доказів, які би могли поза розумним сумнівом підтверджувати висновки перевірки дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк