Справа № 640/31752/20 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просить:
- визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат стосовно відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (8190,00 грн), з урахуванням раніше виплачених коштів (1390,00 грн);
- зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зробити перерахунок та виплатити щорічну допомогу до 05 травня за 2020 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів на картковий рахунок позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус учасника бойових дій, відповідно, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Як зазначає позивач, у 2020 році відповідач виплатив вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова № 112), на підставі пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що, на переконання позивача є порушенням його прав, з огляду на те, що у 2020 році після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 позивач набув право на отримання разової грошової допомоги до 05 травня в розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зв'язку з чим, позивач звернулась до відповідача з відповідною заявою щодо причин виплати їй допомоги у неповному розмірі, у відповідь на яку листом останнього повідомлено про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку допомоги та проведення доплати з посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112.
З вказаними діями відповідача щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 року у розмірі, встановленому законодавством, позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року позов задоволено, визнано протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі, меншому ніж встановлено положеннями статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ; зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 28 січня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Зокрема, апелянт зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги» не суперечить Конституції України, прийнята до винесення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року у справі №3-р/2020 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України.
Апелянт також зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, у зв'язку з чим позов має бути залишено без розгляду. При цьому позивачем не подавалося й заяви про поновлення строку звернення до суду із позовом, чого не враховано судом першої інстанції.
Окрім іншого, відповідач зазначає, що Центр не впливає на визначення розміру матеріальної допомоги, такими повноваженнями наділений виключно Кабінет Міністрів України, постанови якого Центр лише виконує.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 26 березня 2021 року.
Від ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розглядові апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення, виданого 06 березня 2020 року військовою частиною НОМЕР_1 .
Згідно положень статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач, як учасник бойових дій, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня.
У 2020 році ОСОБА_1 нараховано та виплачено разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 1 390,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Зазначені обставини сторонами не заперечуються. Проте, вважаючи, що Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснено нарахування вказаної вище допомоги у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством, позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою, у відповідь на яку листом від 28 жовтня 2020 року №14/07-М-2002-011 її повідомлено про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік та, відповідно, про правомірність нарахування цієї допомоги у розмірі 1 390,00 грн., тобто, у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Такі обставини передували зверненню позивача до адміністративного суду з позовом, за результатами розгляду якого судом першої інстанції ухвалено рішення від 28 січня 2021 року.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що позивач у даній справі має статус учасника бойових дій, а не статус особи з інвалідністю, але вона також має право на пільги, зокрема, право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, виплату якої уповноважений здійснювати відповідач, проте, вказана пільга передбачена не статтею 13, а статтею 12 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто, як вірно визначено судом першої інстанції, дана адміністративна справа відповідає двом ознакам зразкової справи №440/2722/20, а тому, не визнаючи її типовою, під час розгляду слід враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20.
Отже, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі Закон №3551-ХІІ) визначено правовий статус ветеранів війни, положеннями Закону забезпечено створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. До 01 січня 1999 року зазначений Закон не містив положень щодо права учасників бойових дій на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, проте, з 01 січня 1999 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV, яким статтю 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII доповнено частиною в наступній редакції: "Щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Водночас, підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон України від 28 грудня 2007 року № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону України № 3551-XII викладено в новій редакції, а саме: "Щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI, визнані неконституційними.
В свою чергу, протягом 2012-2014 років на підставі Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказана обставина є загальновідомою, а тому в силу положень частини 3 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не потребує доказування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В свою чергу, Конституційний Суд України своїм рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на момент виникнення спірних відносин на підставі рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 № 3551-XII у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року№367-ХІV.
В той же час, Кабінетом Міністрів України у постанові від 19 лютого 2020 року №112 установлено, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, становить 1 390,00 гривень, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
Таким чином, на час виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 05 травня одночасно діяли норми Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XIІ та постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112.
Аналіз наведених норм чинного законодавства України, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 29 вересня 2020 року у справі №440/2722/20, які підтримані постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року, свідчить про те, що разова грошова допомога до 05 травня у 2020 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-ХІV.
При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
За частиною четвертою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Тобто, вказаний Закон є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.
В свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Колегія Великої Палати Верховного Суду, дійшла висновку, що при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV.
Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.
Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 05 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.
Відповідно до пункту 1 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 січня 2007 року № 65 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 березня 2017 року №349) Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є бюджетною організацією та підпорядковується Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Згідно з підпунктами 3.1, 3.2 пункту 3 цього Положення головними завданням Центру є забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави; підготовка документів для виплати всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого і рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат.
Згідно з підпунктом 4.9 пункту 4 Положення Центр відповідно до покладених на нього завдань проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв'язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.
Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги.
В частині аргументів апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції здійснено оцінку таких тверджень, зокрема зазначено, що відповідно до абзацу 2 частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернулась до відповідача з заявою щодо виплати разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій у розмірі, встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у жовтні 2020 року. Відповідач, в свою чергу, відмовив у задоволенні заяви, з огляду на відсутність правових підстав, про що повідомив позивача листом від 28 жовтня 2020 року №14/07-М-2002-011.
З адміністративним позовом позивач звернулася до адміністративного суду 16 грудня 2020 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції.
Виходячи з такого, позивач своєчасно звернулася до адміністративного суду за захистом свого порушеного права, а відповідач помилково обчислює строк звернення до суду з моменту перерахування коштів на рахунок місця служби позивача (з 22 квітня 2020 року), оскільки про порушене право позивач дізналась лише у жовтні 2020 року після отримання відповіді на її звернення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Л.О. Костюк
О.Є. Пилипенко