Справа № 320/4940/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить визнати відмову Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області щодо не надання статусу інваліда війни протиправною та зобов'язати Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області надати статус інваліда війни другої групи та видати відповідне посвідчення інваліда війни другої групи.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що є особою, яка постраждала внаслідок на Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням від 09.07.2004 року із встановленням другої групи інвалідності. Захворювання пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серія КИО-1 №226993. Виходячи з такого, позивач відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вважає, що він належить до інвалідів війни.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 18 січня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано суттєві обставини у справі, зокрема те, що надані під час розгляду докази підтверджують факт особистої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони - Київського спеціалізованого автотранспортного підприємства 1002 Київагропромтранс на посаді водія та одночасно був залучений до цілодобових робіт по дезактивації доріг в містах Чорнобиль-Прип'ять у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС від військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наданими до справи документами. Ураховуючи зазначене, позивач вважає, що має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з видачею посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , встановлено іншому учаснику процесу строк, протягом якого можливо подати відзив на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою суду від 12 березня 2021 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 26 березня 2021 року.
У визначений судом строк відзиву від Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області не надійшло, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 від 09.07.2004 року, та є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК, серія КИО -1 № 0226993, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 21 по 31 травня 1986 року у складі формування від Київського спеціалізованого автотранспортного підприємства 1002 Київагропромтранс на посаді водія та одночасно був залучений до цілодобових робіт по дезактивації доріг в місті Чорнобиль та Прип'ять в зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від військової частини НОМЕР_1 .
Відрядження підтверджується посвідченням №328 на підставі наказу №66 від 21.05.1986 строком на 10 днів, довідкою від Київського спец автотранспортного підприємства 1002 Київагропромтранс, довідкою № 49 від 01.07.2004 року.
Позивачу 25.05.2004 року встановлено діагноз, пов'язаний з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за висновком № 283 Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії .
Відповідно до довідки МСЕК серії КИО-1 №226993 позивачу 11.06.2004 року встановлено інвалідність 2-ї категорії довічно, у зв'язку з чим 01.112019 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області із заявою про встановлення статусу інваліда війни другої групи та видачі посвідчення інваліда війни 2 групи.
Листом від 17.12.2019 року № 01-20/1865 Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області повідомило позивача про відмову у встановленні статусу інваліда війни другої групи та видачі відповідного посвідчення інваліда війни 2 групи, у зв'язку з ненаданням повного пакету документів, а саме: підтвердження про призив на військові збори, яке б засвідчувало його участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи та причину інвалідності.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що долучені до позовної заяви документи належним чином підтверджують лише отримання позивачем статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з участю у таких заходах. Проте, належного документального підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
Конкретної норми законодавства, яка б відносила у наведеному випадку все працездатне населення до формувань цивільної оборони, позивачем також не наведено ані у позовній заяві, ані в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції звернув увагу, що відповідач пов'язує свою відмову із двома обставинами: 1) певними недоліками в оформленні документів щодо проходження військової служби як військовозобов'язаним, 2) формулюванням висновку МСЕК щодо причин інвалідності - а) пов'язано з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС б) виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Проте, подані документи щодо проходження позивачем військової служби, навіть за вказаних відповідачем недоліків в їх оформленні достовірно підтверджують факт призову позивача як військовозобов'язаного та його залучення до участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при військовій частині у вказаний період, що підтверджується наданими позивачем документами.
Як вірно вказав суд першої інстанції, у разі сумніву у достовірності вказаних документів відповідач може здійснити запит до органу, який їх видав. Здійснення таких дій входить до компетенції відповідача, а отже, не заслуговують на увагу доводи та аргументи відповідача, що неналежним чином оформлені документи щодо проходження військової служби позивачем унеможливлюють розгляд його заяви про встановлення вказаного статусу інваліда війни.
Водночас, суд першої інстанції зазначив, що для визнання за позивачем статусу інваліда війни законодавством передбачено також наявність висновку МСЕК з певним формулюванням. При цьому зазначене у довідці МСЕК серії КИО-І № 226993 від 15.06.2004 формулювання, а саме: захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не містить відомостей про виконання військового обов'язку позивачем і не пов'язує наявне у нього захворювання саме з виконанням військового обов'язку. Встановлення такого зв'язку між військовою службою і захворюванням знаходиться поза межами компетенції відповідача і входить до компетенції іншого суб'єкта владних повноважень - МСЕК.
Оскільки позивач не надав суду відомостей щодо зміни висновку МСЕК в частині причин інвалідності, його перегляду чи щодо його оскарження, то відповідачем обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні про відмову, що дане формулювання причини інвалідності не відповідає вимогам пункту 1 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і наказу Мінпраці і Міноборони від 1 грудня 1997 р. № 24/428, з урахуванням чого у відповідача відсутні передбачені законом підстави для встановлення статусу та видачі позивачу посвідчення інваліда війни.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано всіх необхідних документів на підтвердження обставин участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони, тому відповідачем правомірно визнано, що позивач не має права на встановлення статусу інваліда війни із видачею відповідного посвідчення.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
За змістом пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Отож, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року №90 передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
У справі, що розглядається, судом першої інстанції встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача, як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-ХІІ. Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, немає.
Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої Управлінню соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з участю у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 грудня 2018 року у справі №368/1579/14, від 10 травня 2018 у справі № 279/12162/15-а, від 07 червня 2018 року у справі №377/797/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 279/2285/16-а та від 18 жовтня 2018 року у справі №753/12234/17.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, Шостий апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді О.Є. Пилипенко
Я.М. Собків