Справа № 640/9424/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Пилипенко О.Є., Собків Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рахункової палати України про визнання дій та наказів протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Рахункової палати України, в якому просить:
- визнати дії та прийняті індивідуальні акти відносно ОСОБА_1 протиправними;
- скасувати накази Рахункової палати України від 20.03.229 № 100-к, від 16.12.2019 №378-к;
- зобов'язати відповідача звільнити ОСОБА_1 з державної служби за власним бажанням з 20.01.2020, про що зробити відповідний запис в трудовій книжці;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рахунковою палатою України протиправно звільнено позивача з ініціативи суб'єкта владних повноважень з підстав отримання негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, оскільки попередньо нею було подано заяву про звільнення з посади за власним бажанням, чим порушено її право звільнитися з роботи у будь-який час за власним бажанням, попередивши про це працедавця за два тижні.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 27 січня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Зокрема, апелянт зазначає, що 13 грудня 2020 року нею подано заяву про звільнення за власним бажанням з 20 січня 2020 року, проте відповідачем заяву проігноровано та звільнено позивача 30 січня 2020 року з підстав отримання негативної щорічної оцінки, при цьому заява про звільнення за власним бажанням не розглянута по 20.03.2020 року. Позивач наполягає, що відповідач зобов'язаний звільнити її за власним бажанням, оскільки відповідна заява подана до винесення оскаржуваного наказу.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 26 березня 2021 року.
Від Рахункової палати України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначається, що позивача звільнено за результатами проведеної процедури оцінювання результатів службової діяльності та припинення державної служби за результатами отримання негативної оцінки. При цьому, заява про звільнення за власним бажанням надійшла до Рахункової палати України 17.12.2019 року, тобто вже після прийняття оскаржуваного наказу від 16.12.2019 року №378-к.
Також відповідач зазначає, що позивачем не оскаржувалися результати оцінювання в порядку, передбаченому чинним законодавством, не подавалося звернень до керівника державної служби із зазначенням фактів порушення прав або перешкод у їх реалізації та надання керівником державної служби обґрунтованої відповіді. Отже, на думку відповідача, позивачем не додержано процедури оскарження оцінювання результатів її службової діяльності, що передує зверненню до суду.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом першої інстанції, наказом від 16.12.2019 № 378-к звільнено ОСОБА_1 датою, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, з посади головного спеціаліста відділу правового супроводу діяльності Рахункової палати юридичного департаменту у зв'язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
Вказаний наказ прийнято на підставі наказу секретаря Рахункової палати - керівника апарату від 12.12.2019 № 375-к "Про затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державних службовців апарату Рахункової палати, які займають посади державної служби категорії "Б" або "В" у 2019 році", копії листка непрацездатності серія АДЧ №374317 від 25.10.2019.
Відповідно до наказу від 20.03.2020 № 100-к внесено до наказу секретаря Рахункової палати - керівника апарату від 16.12.2019 № 378-к «Про звільнення ОСОБА_1 » такі зміни: - у пункті 1 слова та знаки «датою, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності,», замінити словами та цифрами « 30 січня 2020 року»; - у пункті 2 слова та знаки «дату, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, після отримання листка непрацездатності» замінити словами та цифрами « 30 січня 2020 року».
Вказаний наказ прийнято з урахуванням листків непрацездатності: серія АДЧ № 374317 від 25.10.2019; серія АДШ № 506028 від 03.12.2019; серія АДШ № 878211 від 16.12.2019; серія АДШ № 264129 від 17.12.2019; серія АДШ №474089 від 29.01.2020.
Звільненню позивача передували ті обставини, що з метою визначення якості виконання державними службовцями поставлених завдань, прийняття рішення щодо планування службової кар'єри, визначення потреб у професійному навчанні, відповідачем прийнято наказ від 29.10.2019 № 312-к «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями апарату, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В» у 2019 році», відповідно до якого вирішено провести у період з 04 листопада 2019 року по 09 грудня 2019 року оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату Рахункової палати, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В» (далі - оцінювання), та визначити результати виконання завдань, у 2019 році на підставі визначених завдань і ключових показників, дотримання загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, в установленому вищезазначеними актами порядку відповідно до цього наказу.
З витягу з висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державних службовців апарату Рахункової палати, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В» у 2019 року, затвердженого наказом від 12.12.2019 № 375-к, убачається, що ОСОБА_1 - головний спеціаліст відділу правового супроводу діяльності Рахункової палати юридичного департаменту Рахункової палати України не виконано жодного із поставлених завдань, через що їй виставлено негативну оцінку.
Водночас, згідно даних листка непрацездатності серії АДЧ №374317 на час проведення оцінювання 13.11.2019 року позивач перебувала на лікарняному, тому відповідач на підставі пункту 37 Порядку, згідно з яким у разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк, оцінювання ОСОБА_1 проведено без проходження оціночної співбесіди.
Пунктом 38 Порядку передбачено, що перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду служби категорії «Б» або «В», заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині відомостей себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання. У разі тимчасової відсутності державного службовця такі відомості зазначаються безпосереднім керівником.
Абзацом другим пункту 40 Порядку передбачено, що у разі визначення результатів виконання завдань без оціночної співбесіди безпосередній керівник передає службі управління персоналом зазначену форму без відмітки про ознайомлення державного службовця. Державний службовець зобов'язаний ознайомитися з результатами виконання завдань протягом п'яти робочих днів після виходу на роботу.
Згідно з приписів частин четвертої, сьомої статті 44 Закону України «Про державну службу» державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання.
Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Статтею 11 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній станом на час призначення та проведення оцінювання) передбачено, що у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.
У скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.
Керівник державної служби зобов'язаний не пізніше 20 календарних днів з дня отримання скарги надати державному службовцю обґрунтовану письмову відповідь (рішення).
У разі неотримання в установлений частиною третьою цієї статті строк обґрунтованої відповіді на скаргу або незгоди з відповіддю керівника державної служби державний службовець може звернутися із відповідною скаргою до суду.
Із змісту службової записки від 14.11.2019 року № 10-38/688 убачається, що відповідачем направлено лист з результатами оцінювання службової діяльності позивача на її адресу реєстрації та проживання поштовим відправленням, що також підтверджується копіями опису вкладень в цінний лист та службовими чеками від 15.11.2019 року.
Позивача під власний підпис ознайомлено з результатами оцінювання 18.03.2020 року, згідно з розписки про ознайомлення, при цьому ОСОБА_1 зауважено, що з результатами оцінювання вона не погоджується.
Разом з тим, як встановлено колегією суддів матеріали справи не містять доказів звернення позивача до керівника державної служби зі скаргою із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації та прийняття керівником державної служби обґрунтованої відповіді.
Також не надано доказів, що позивач зверталась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховним судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.10.2019 року у справі №240/6051/18 висловлено таку позицію: відповідно до пункту 10 частини першої статті 7 Закону №889-VIII, державний службовець має право на оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності. Аналогічне посилання є у пунктах 38-41 Порядку № 640, яким визначено, що висновок щодо результатів оцінювання з негативною оцінкою може бути оскаржений державним службовцем. Оскарження результатів оцінювання службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється відповідно до статті 11 Закону України "Про державну службу". У скарзі державним службовцем зазначаються зауваження до балів за виконання того чи іншого завдання та наводяться факти, які спростовують критерії, що відповідають згаданому балу. Висновок щодо результатів оцінювання скасовується суб'єктом призначення або судом.
Отже, за висновками Верховного Суду оскаржувані завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", мають всі ознаки правового акту індивідуальної дії, оскільки вказаний документ врегульовує відносини щодо конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає правильним спосіб захисту - оскарження завдання, ключових показників результативності, ефективності та якості діяльності державного службовця, оскільки такі показники визначені відповідно до частини другої статті 44 Закону № 889.
Відповідно до п.3 ч.1, абз.2 ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.
Суб'єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п'ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.
Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (ч.5 ст.87 Закону України «Про державну службу»).
Відповідно до ч.6 ст.44 Закону України «Про державну службу» у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, оскаржуваний наказ від 16.12.2019 року № 378-к, який прийнято на підставі наказу секретаря Рахункової палати - керівника апарату від 12.12.2019 № 375-к "Про затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державних службовців апарату Рахункової палати, які займають посади державної служби категорії "Б" або "В" у 2019 році", з урахуванням копії листка непрацездатності серія АДЧ №374317 від 25.10.2019 року.
Разом з тим, позивачем подано заяву від 13.12.2019 року про звільнення її за власним бажанням згідно зі статтею 86 Закону України «Про державну службу».
Листом від 19.12.2019 року № 15-3426 у відповідь на подану заяву відповідачем повідомлено, що у зв'язку із отриманням ОСОБА_1 негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності державних службовців апарату Рахункової палати, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В» у 2019 році, прийнято наказ від 16.12.2019 рок № 378-к про звільнення відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності.
Отже, посилання позивача на те, що відповідач жодним чином не відреагував на її заяву від 13.12.2019 року, не відповідають дійсним обставинам, та спростовуються наявними у справі матеріалами.
Також колегія суддів зазначає, що оскаржувані накази є кінцевим документом, які відображають юридичний факт отримання негативної оцінки позивачем за результатами оцінювання службової діяльності, що мало наслідком її звільнення з урахуванням приписів статей 87, 44 Закону України «Про державну службу». При цьому позивач не скористалась та не реалізувала визначений законодавством порядок оскарження жодного з рішень в процесі проведення оцінювання, у тому числі кінцеві результати та висновок, відтак правових підстав для визнання наказів відповідача від 16.12.2019 № 378-к та від 20.03.2020 100-к протиправними та їх скасування не вбачається.
Судовою колегією встановлено також, що заява позивача про звільнення її із займаної посади за власним бажанням від 13.12.2019 року надійшла до відповідача 17.12.2019 року, тобто вже після прийняття наказу від 16.12.2019 № 378-к, тому не могла бути врахованою.
Колегією суддів оцінено доводи позивача щодо неврахування відповідачем термінів перебування її у стані тимчасової непрацездатності, що потягло невірне визначення дати звільнення з посади.
В зазначеній частині з'ясовано, що безперервність перебування позивача на лікуванні мала місце з 17.12.2019 року (після прийняття наказу № 378-к від 16.12.2019 року) по 29.01.2020 року, що підтверджується листками непрацездатності серія АДЩ №264129 та серія АДШ № 474089. Відповідно до останнього листка непрацездатності позивачу визначено приступити до роботи 30.01.2020 року, та надалі позивач перебувала на лікуванні в період з 03.02.2020 по 12.02.2020 згідно з листка непрацездатності серія АДШ №878278, з 12.02.2020 по 21.02.2020 згідно з листка непрацездатності серія АДШ № 264602, з 27.02.20200 по 13.03.2020 згідно з листка непрацездатності серія АДШ №474186).
Наданий позивачем до матеріалів справи консультаційний висновок спеціаліста від 30.01.2020 року не є належним доказом підтвердження обставин перебування позивача на лікарняному, оскільки згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 №455, визначено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Отже, консультаційний висновок не відноситься до офіційних документів, які засвідчують обставини перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності, оскільки рекомендації щодо кімнатного режиму в період 30.01.2020 - 02.02.2020, носять виключно рекомендаційний характер.
Таким чином листок непрацездатності, яким би засвідчувалася поважність причин відсутності позивача на робочому місці з 30.01.2020 року по 02.02.2020 року, відсутній, тому дії відповідача щодо звільнення позивача у кінцеву дату 30 січня 2020 року є правомірним.
У зв'язку з тим, що відсутні підстави для задоволення основних позовних вимог позивача про скасування оскаржуваних наказів відповідача, похідна вимога про стягнення моральної шкоди також не підлягає задоволенню.
В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.
Посилання апелянта на обставини застосування до неї примусового утримання на державній службі праці не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки не підкріплені жодними доказами.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді О.Є. Пилипенко
Я.М. Собків