Справа № 826/4712/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач Шурко О.І.
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастімпекс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастімпекс" до Державної фіскальної служби України, Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастімпекс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Одеської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача 2 з коригування митної вартості товару відповідно до митної декларації від 04 вересня 2015 року, скасувати рішення відповідача 2 від 04 вересня 2015 року №500060001/2015/610146/2, а також скасування рішення відповідача 1 від 11 лютого 2016 року №2959/6/99-99-25-01-04-15 щодо відмови у задоволенні скарги.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04 вересня 2015 року для оформлення вантажу відповідно до митної декларації №500060001/2015/016420 до Одеської митниці звернулося ТОВ «Фастімпекс».
Подаючи декларацію, декларант користувався методом визначення митної вартості, а саме: за ціною договору (контракту) щодо вартості товарів, які імпортуються відповідно до зовнішньоекономічного контракту №R/F/0312 від 01 березня 2012 року на поставку засобів кріплення, укладеного між ТОВ «Фастімпекс» як Покупцем та Shanghai Renzhao Snandard Parts Co.LTD (КНР) як Продавцем.
Поставка товару за митною декларацією №500060001/2015/016420 здійснювалася на комерційних умовах FOB Шанхаю (пункт 2.1 Контракту), у зв'язку з чим позивач посилається на положення міжнародних правил Інкотермс, затверджених Міжнародною торгівельною палатою, де термін FOB означає, що витрати на перевезення та страхування товару здійснюється на добровільній основі та мають бути оплачені покупцем від зазначеного місця, тобто у даному випадку витрати на перевезення та страхування товару від порту Шанхай до кордону України зобов'язаний був нести Покупець.
Враховуючи зазначене, ТОВ «Фастімпекс» покладено зазначені витрати в декларацію митної вартості на підставі документів про вартість перевезення (вартість послуг транспортування товару від порту Шанхай до порту Одеса) відповідно до рахунку від 02 вересня 2015 року №ЧБ0208, виданий транспортною компанією ТОВ «Чайніз Бразерс».
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Одеської митниці запропоновано позивачу подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Разом з цим, рішенням Одеської митниці від 04 вересня 2015 року №500060001/2015/610146/2 митну вартість імпортованих товарів було кориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, а саме: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів до рівня 0,9447 доларів США за 1 кг.
Листом від 12 листопада 2015 року позивачем надано митному органу наступні документи, зокрема: виписка з бухгалтерської документації (реєстри документів, відомості, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти); специфікація від 24 липня 2015 року з перекладом, висновки про якісні характеристики товару від 19 жовтня 2015 року №19/10-2015.
На лист позивача від 12 листопада 2015 року відповідачем 2 надано відповідь від 23 листопада 2015 року про відсутність підстав для визнання заявленої митної вартості та скасування рішення від 04 вересня 2015 року №500060001/2015/610146/2.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачем 23 грудня 2015 року подано скаргу до Державної митної служби України, за результатами розгляду якої листом від 11 лютого 2016 року відмовлено у її задоволенні.
Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, оскільки в документах, наданих позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією №500060001/2015/016420 від 04 вересня 2015 року містилися розбіжності та були відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, а також за тих умов, що позивач повідомив про неможливість надання документів протягом 10 календарних днів, у Одеської митниці виникли обґрунтовані та передбачені пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
При цьому, суд першої інстанції зауважив, що інших способів, ніж витребування додаткових документів та надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено, відтак дійшов висновку про те, що прийняті відповідачами рішення є правомірними.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Згідно ч. 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.ч. 1-2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За правилами ч.2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч.1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.ч. 5-6 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В силу приписів ч.ч. 1-3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 стаття 54 МК).
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
В частині десятій статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, до яких, зокрема, віднесені витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Пунктом 7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була практично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, як витрати на страхування цих товарів.
Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору-купівлі продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), за умовами терміну FOB FREE ON BOARD (…named port of shipment) ФРАНКО-БОРТ (…назва порту відвантаження), термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.
Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару разом з митною декларацією №500060001/2015/016420 від 04 вересня 2015 року позивачем подано інвойс на поставку товарів від 24 липня 2015 року №LY 15058, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01 березня 2012 року № R/F/0312 та інші документи.
Відповідачем 2 під час перевірки правильності визначення митної вартості товарів та поданих позивачем документів було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та визначення ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, в наданих до митного оформлення документах були відсутні страхові документи проти звичайних ризиків у незалежних страхових компаній відповідно до правил їх транспортного страхування на суму партії товару, яка поставляється, а ті документи, що були надані та містили інформацію про вартість страхування викликали сумніви, зокрема, довідка про транспортні витрати, що виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості відповідно до умов частини першої статті 54 Митного кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, Одеською митницею повідомлено позивача про необхідність подання додаткових документів, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Разом з цим, позивач на митній декларації від 04 вересня 2015 року зробив запис про неможливість подання додаткових документів протягом 10 календарних днів, фактично подавши їх лише 12 листопада 2015 року.
Водночас, згідно пунктів 2 та 3 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Оскільки в документах, наданих позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією №500060001/2015/016420 від 04 вересня 2015 року містилися розбіжності та були відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, а також за тих умов, що позивач повідомив про неможливість надання документів протягом 10 календарних днів, у Одеської митниці виникли обґрунтовані та передбачені пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610146/2 від 04 вересня 2015 року наведені обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Також у рішенні визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи, у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю - митна декларація від 05 серпня 2015 року №500060001/2015/014444.
Матеріали справи свідчать, що товар, який надійшов на адресу позивача було випущено у вільний обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України за митною декларацією №500060001/2015/016487 від 04 вересня 2015 року.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, при митному оформленні товарів за вказаною митною декларацією забезпечено фінансовою гарантією шляхом внесення коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів.
Згідно частин восьмої та дев'ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Як зазначалося, для підтвердження заявленої митної вартості позивачем до Одеської митниці надісланий лист від 12 листопада 2015 року №1211-6/01487 з копіями документів.
За результатами розгляду зазначеного листа Одеською митницею листом від 23 листопада 2015 року повідомлено товариство про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610146/2 від 04 вересня 2015 року, оскільки серед наданих документів відсутні висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями.
Таких самих висновків дійшла Державна фіскальна служба України, розглядаючи скаргу позивача, та листом від 11 лютого 2016 року повідомила товариство, що підстави для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів відсутні. При цьому відповідачем 1 зазначено, що відповідно до пункту 3.1 контракту від 01 березня 2012 року передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем у доларах США за допомогою безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, який вказано у контракті, як часткова передоплата, 100 відсоткова передоплата або оплата по факту поставки. Підставою для платежу є проформа-інвойс або інвойс, наданий продавцем.
Як зазначено відповідачем 1, у наданому позивачем платіжному дорученні від 10 серпня 2015 року №35463 у графі 70 відсутнє посилання на проформу-інвойс, наданий до митного оформлення, що робить неможливим його ідентифікацію з оцінюваними товарами та суперечить умовам контракту.
Апелянтом вказані доводи відповідача не спростовано.
Колегія суддів також враховує, що за вказаним контрактом поставки здійснюються постійно, що може свідчити, що таке платіжне доручення стосується іншого товару.
При цьому, в силу пункту 2.1. контракту від 01.03.12 №R/F/0312 передбачені умови поставки FOB, згідно якого ризики за втрату вантажу несе покупець.
Разом з цим в поданих відповідачу документах були відсутні відомості про страхування вантажу, а надані позивачем документи, що містять відомості про вартість страхування викликали у відповідача сумніви (довідка про транспортні витрати).
Крім цього, колегія суддів зауважує, що на вимогу відповідача апелянтом не повідомлено останнього про те, що договори страхування товару не укладалися.
Пунктом 4.4 контракту від 01 березня 2012 року передбачено, що поставка кожної партії товару має супроводжуватися оригіналами документів, зокрема, коносаментом, сертифікатом походження, пакувальним листом, декларацією країни експорту, фумігаційним сертифікатом, які на розгляд відповідачів не подавалися.
Серед іншого відповідачем 1 також зазначено, що: у наданих позивачем рахунках від 02 вересня 2015 року №ЧБ0208 та від 07 вересня 2015 року №ЧБ0213 є посилання на номер замовлення ЧБ000000113, проте не надано для розгляду самої заявки щодо організації перевезення товарів; юридичні адреси та банківські реквізити сторін, зазначені в договорі-дорученні різняться; на розгляд надано рахунок від 07 вересня 2015 року №ЧБ0213 та акт від 04 вересня 2015 року №168 прийому-передачі виконаних робіт за організацію транспортно-експедиторського обслуговування на території України, проте не надано рахунку та акта щодо організації транспортно-експедиторського обслуговування за межами митної території України.
Щодо зазначених тверджень Державної фіскальної служби України апелянтом будь-яких спростувань та доказів на їх підтвердження не надано.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення відповідачів №500060001/2015/610146/2 від 04 вересня 2015 року, та № 2959/6/99-99-25-01-04-15 від 11 лютого 2016 року прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак відсутні правові підстави для їх скасування.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Також, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастімпекс" - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Лічевецький І.О.
Оксененко О.М.