Справа № 640/16529/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
06 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
При секретарі: Вінокурової І.О.,
За участю представників позивача: Гринькевича М.Б., Оджиковського В.О.,
Представника відповідача: Павленко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» та Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2020 року №06442615050101, №06422615050101, №06432615050101 та від 08 липня 2020 року №06952615050101.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2020 року №06952615050101 прийняте Головним управління Державної податкової служби у місті Києві. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У подальшому, до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 426 634 грн.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві витрати на професійну правничу допомогу в сумі 179 646,33 грн.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового судового рішення у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції протиправно зменшено витрати на професійну правничу допомогу за відсутності обов'язкового клопотання відповідача, як підстави для такого зменшення, та проігноровано умови договору, на яких відбулось представництво інтересів позивача в суді першої інстанції.
Крім того, не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної податкової служби у місті Києві також подало апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що такі витрати як «гонорар успіху» не підлягають відшкодуванню.
На переконання відповідача витрати понесені за такі надані послуги як подача до суду позовної заяви, відповіді на відзив, виготовлення копій документів, - не є окремими, а входять безпосередньо до підготовки даних документів, а тому не можуть входити до витрат на правову допомогу
Крім того, відповідач зазначає, що виготовлення заяви про зміну предмета позову та її подача до суду направлена на виправлення недоліків надання послуг АО «Саєнко Харенко» при формуванні та поданні позовної заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог та відшкодування витра, включаючи гонорар успіху.
У свою чергу, відповідач не навів норми КАС України, які б заперечували таке відшкодування у складі витрат на професійну правничу допомогу, та у апеляційній скарзі не навів жодних аргументів того, у чому полягає необгрнутованість чи незаконність судового рішення.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Приймаючи додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з вартості та співрозмірності заявлених витрат на відшкодування професійного правничої допомоги, оцінивши час, який витратив адвокат на підготовку процесуальних документів того, та дійшов висновку про підтвердження позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу лише у розмірі 179 646,33 грн.
Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу вимог частини першої та третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частин четвертої-п'ятої вказаної статті для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 частини першої ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз вимог статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2020 між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Саєнко Харенко» було укладено договір про надання правової допомоги №01-1743-003/20 та додаткову угоду № 1.
Відповідно до опису наданої правової допомоги позивачу надано такі послуги: аналіз акта перевірки від 16 березня 2020 року №188/26-15-05-01-01/36469551 та рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 02 липня 2020 року - 7,4 години; аналіз первинних документів Клієнта - 6,3 години; аналіз судової практики Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини для підтримання позиції Клієнта у справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 16 квітня 2020 року № 06412615050101, № 06442615050101, № 0642261505010 - 4,8 годин; продовження аналізу всіх наявних первинних документів Клієнта, формування стратегії захисту законних інтересів Клієнта - 5,8 годин; складання інструкцій щодо сплати судового збору; аналіз первинних документів, що слід додати у якості доказів - 2,9 години; підготовка проекту позовної заяви щодо оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 16 квітня 2020 року № 06412615050101, № 06442615050101, № 0642261505010 - 6,1 годин; редагування позовної заяви щодо оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 16 квітня 2020 року № 06412615050101, № 06442615050101, № 0642261505010 - 4,3 годин; продовження роботи над підготовкою позовної заяви; додатковий аналіз судової практики - 3,7 годин; редагування позовної заяви 4,1 година; перевірка тексту позовної заяви - 2 години; підготовка документів для подачі разом із позовною заявою у якості доказів - 7,3 години; продовження підготовки документів для подачі разом із позовною заявою у якості доказів, підготовка копій для відповідача - 6,9 годин; продовження підготовки документів для подачі разом із позовною заявою у якості доказів; підготовка копій для відповідача - 4,4 години; фіналізація позовної заяви, завірення копій документів, перевірка пакету документів, які повинні бути поданими до суду - 1,3 години; подання позову до суду - 1,4 години; підготовка проекту заяви про зміну предмета позову - 4,3 години; перевірка тексту заяви про зміну предмета позову - 1,6 годин; направлення заяви про зміну предмета позову відповідачеві та подання її до суду разом із доказами направлення - 2,5 годин; підготовка до судового засідання - 3,7 годин; підготовка та участь у судовому засіданні - 3,5 годин; обговорення правової позиції для надання відповіді на відзив по справі № 640/16529/20 - 2,8 годин; обговорення правової позиції для надання відповіді на відзив по справі № 640/16529/20 - 2,8 годин; аналіз відзиву, підготовка проекту відповіді на відзив - 3,8 годин; запит у клієнта на отримання додаткових доказів для підтримання позиції у справі № 640/16529/20 - 0,6 години; редагування відповіді на відзив у справі № 640/16529/20 - 2,7 години; аналіз додаткових пояснень відповідача, редагування проекту відповіді на відзив згідно з новими обставинами - 3,8 годин; перевірка та фіналізація відповіді на відзив у справі №640/16529/20 - 1,6 години; формування додатків до відповіді на відзив - 2,8 години; підготовка до судового засідання 2,6 години; направлення відповіді на відзив відповідачу та подання відповіді на відзив до суду - 2,3 години; підготовка та участь у судовому засіданні - 3,9 години; аналіз витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, який був витребуваний судом у відповідача - 3,1 година; написання проекту додаткових пояснень щодо витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, формування додатку з Витягу для підтвердження позиції - 3,3 години; перевірка додаткових пояснень щодо витягу з Єдиного реєстру податкових накладних - 1,7 години; підготовка до судового засідання - 2,4 години; направлення додаткових пояснень відповідачеві - 1,3 години; підготовка та участь у судовому засіданні - 4,3 години; підготовка до судового засідання - 2,5 години; підготовка та участь у судовому засіданні - 3,4 години, всього 136 годин.
Крім того, вартість гонорару успіху у даній справі складає 115 528,90 грн.
З огляду на викладене, вартість виконаних робіт, яка підлягає сплаті становить 426 634,73 грн. з ПДВ (355 528,90 грн без ПДВ).
У свою чергу, наданий представником позивача детальний опис наданої правової допомоги ТОВ «Трайгон-Експорт» містить інформацію про час, витрачений на вчинення необхідних дій, в якому конкретизовано обсяг наданих послуг.
Крім того, між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Саєнко Харенко» укладено Акт прийому-передачі правової допомоги від 09.12.2020 на підтвердження отримання клієнтом правової допомоги, пов'язаної з представництвом інтересів клієнта в суду першої інстанції.
Відповідно до платіжного доручення №817 від 10.12.2020 позивач фактично сплатив витрати на правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи у розмірі 435894,89 грн, згідно рахунку-фактури №02-03-1743/20 від 09.12.2020.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів звертає увагу на те, що розподілу судових витрат підлягають лише ті витрати, що безпосередньо стосуються судової справи та її предмета, відтак деякі з наданих послуг не можуть бути віднесені до правничої допомоги.
Так, згідно пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 вказаного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 частини першої ст.1 Закону №5076-VI).
При цьому, відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, послуги надані Адвокатським об'єднанням «Саєнко Харенко» такі як: складання інструкцій щодо сплати судового збору - 2,9 години; підготовка документів для подачі разом із позовною заявою у якості доказів - 7,3 години; продовження підготовки документів для подачі разом із позовною заявою у якості доказів, підготовка копій для відповідача - 6,9 годин; продовження підготовки документів для подачі разом із позовною заявою у якості доказів; підготовка копій для відповідача - 4,4 години; завірення копій документів, перевірка пакету документів, які повинні бути поданими до суду - 1,3 години; подання позову до суду - 1,4 години; формування додатків до відповіді на відзив - 2,8 години; направлення відповіді на відзив відповідачу та подання відповіді на відзив до суду -2,3 години; направлення додаткових пояснень відповідачеві - 1,3 години (всього 38,1 години) не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі №9901/264/19.
При цьому, такі послуги як аналіз акта перевірки від 16 березня 2020 року №188/26-15-05-01-01/36469551 та рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 02 липня 2020 року, аналіз первинних документів Клієнта, аналіз судової практики Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини для підтримання позиції Клієнта у справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, продовження аналізу всіх наявних первинних документів Клієнта, формування стратегії захисту законних інтересів Клієнта фактично, редагування позовної заяви, перевірка тексту позовної заяви фіналізація позовної заяви, охоплюються написанням самої позовної заяви, аналогічно щодо підготовки відповіді на відзив, відтак не підлягають відшкодуванню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У даному випадку, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені часові межі участі представника позивача у судових засіданнях в середньому 3,5-4 години не відповідають обсягу фактично наданих послуг (загальна кількість засідань - 4, загальна кількість годин на підготовку та участь у засіданнях та участь у судових засіданнях - 26,3 годин).
Як вбачається з матеріалів справи, підготовче засідання 28 серпня 2020 року тривало з 14:28 год по 14:34 год та розпочалось вчасно, судове засідання 01 жовтня 2020 року тривало з 14:05 год по 14:08 год та розпочалось вчасно, судове засідання 17 листопада 2020 року тривало з 10:09 год по 10:41 год та розпочалось вчасно, судове засідання 08 грудня 2020 року тривало з 13:47 год по 13:55 год та розпочалось вчасно.
Враховуючи викладене, представником позивача значно перебільшено час, витрачений на участь в судовому засіданні, оскільки в сукупності участь в судових засіданнях тривала 49 хвилин.
Щодо підготовки до судових засідань суд зазначає, що правова позиція позивача була викладена в позові та у відповіді на відзив, отже витрата представником позивача в середньому 3,5 годин на підготовку до участі в судовому засіданні (в тому числі у підготовчих засіданнях), на думку суду, не відповідає обсягу фактично наданих послуг.
Відтак, колегія суддів вважає що в цій частині витрати представника позивача на підготовку до судових засідань підлягають у задоволенні частково, а саме у розмірі 1 години на одне судове засідання.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 2 та 2.2 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №01-1743-003/20 від 24.03.2020 вартість правової допомоги вираховується на підставі погодинної ставки у розмірі 6000 грн, але не більше 240 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду першої інстанції оскаржувалось чотири податкові повідомлення-рішення, однак рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2020 визнано протиправним та скасовано лише одне податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2020 року №06952615050101, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 94 506 852 грн.
Враховуючи викладене, витрати за надані послуги з правничої допомоги підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам, що у даному випадку становить 60 000 грн без ПДВ (72 000 грн з ПДВ).
Щодо відшкодування судом першої інстанції додатково понесених позивачем витрат гонорару успіху у сумі 115 528,90 без ПДВ (138 634,68 з ПДВ) колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно пункту 2.2 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №01-1743-003/20 від 24.03.2020 клієнт додатково до вказаної винагороди (незалежно від витраченого юристами часу) сплатить адвокатському об'єднанню гонорар успіху у розмірі 120 000 грн, або у розмірі пропорційному до суму скасованих податкових повідомлень рішень чи переглянутих висновків акта.
При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що такі витрати як гонорар успіху, не належать безпосередньо до витрат пов'язаних з розглядом справи, вони не є фактичними та неминучими.
У даному випадку, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта не пов'язаний з наданням правової допомоги у формі конкретно визначених послуг, дій та не є витратами, які пов'язані та були необхідними для захисту довірителя.
Верховний Суд у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначив, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, будь-які заохочувальні доплати не підлягають відшкодуванню, оскільки за відсутності таких доплат, об'єм наданих послуг залишається незмінним.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що витрати у розмірі 115 528,90 грн без ПДВ (138 634,68 грн з ПДВ) понесені як пропорційно виражений гонорар успіху не підлягають задоволенню.
Отже, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, ціною задоволених позовних вимог, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу лише на суму 72 000 грн., витрачені позивачем, є документально підтвердженими, та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувать суб'єкта владних повноважень.
У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою вказаної статті закріплено, що зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, тому оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначення суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві у розмірі 72 000 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» та Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - задовольнити частково.
Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10, корпус Г, код ЄДРПОУ 36469551) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 72 000 (сімдесят дві тисячі гривень) грн 00 коп.».
В іншій частині - додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук