Справа № 640/1493/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.
06 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
При секретарі: Вінокурової І.О.,
За участю представника позивача: Ковальчука І.В.,
представників відповідача: Бойченко Ю.І., Шпінь В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ №81 від 11 червня 2015 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ №218 від 30 серпня 2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ;
- зобов'язати відповідача проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України та Міністерство внутрішніх справ України про необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорту громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно анульовано бланки паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон з причини тимчасової окупації території АР Крим.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року позовні вимоги - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної міграційної служби України від 11 червня 2015 року №81 «Про визнання недійсними бланків» в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданих на ім'я ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року №218 «Про визнання недійсними бланків» в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданих на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язано Державну міграційну службу України належним чином проінформувати Державну прикордонну службу України та Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України «Про визнання недійсними бланків» від 11 червня 2015 року №81 та наказу Державної міграційної служби України «Про визнання недійсними бланків» від 30 серпня 2016 року №218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданих на ім'я ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у ДМС України відсутні будь-які підтвердження (документи, інформація) щодо належності позивача до громадянства України відповідно до статей 3, 8 Закону України «Про громадянство України» та прийняття останнього до громадянства України згідно Указу Президента відповідно до статті 9 зазначеного Закону, а отже оскаржувані накази ДМС України є правомірними.
Крім того, на думку апелянта, позивач на території України не звертався до відповідних органів із заявами про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, надання відповідного статусу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про відсутність доказів незаконного використання бланків паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 на ім'я позивача, про зв'язок оформлених паспортів з обставинами окупації Криму, про обставини, які б вказували на реальне існування загрози національній безпеці через оформлення позивачем паспортів, що є підставою для їх скасування в частині, що стосується позивача.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2008 Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
У подальшому, на ім'я ОСОБА_1 , органом 0101 було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .
Однак, наказом Державної міграційної служби України від 11 червня 2015 року №81 «Про визнання недійсними бланків» у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст, селищ Донецької і Луганської областей, враховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та листа МВС України від 16 квітня 2015 року №38/3/5-409цт, відповідно до пункту 5.1 наказу ДМС України від 18 липня 2012 року №153 «Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС Україні», зокрема, визнано недійсним (анульовано) бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та бланк паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 виданих на ім'я ОСОБА_1 .
Крім того, наказом Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року №218 «Про визнання недійсними бланків» у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», визнано недійсним (анульовано) бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та бланк паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .
Прийнявши вищезазначені накази, відповідач проінформував про визнання недійсними (анулювання) бланків паспортів відповідні державні органи, а саме: Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки отримавши паспорт громадянина України позивач добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо набуття громадянства України, вказане висновку про протиправність оскаржуваних наказів відповідача № 81 від 11 червня 2015 року та №218 від 30 серпня 2016 року в частині, що стосується скасування бланків паспортів, виданих на ім'я ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2235-III).
Згідно з статтею 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону №2235-III Президент України, зокрема, приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України.
Згідно з частиною першою статті 1, абз.абз. «а», «б» пункту 1 частини першої статті 13, частини першої статті 16, частин першої, другої статті 21, частин першої, другої статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, переоформленням, продовженням строку дії, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відтак, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачено можливості (процедури) визнання певними органами недійсними (анулювання) паспорту громадянина України та/або паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
При цьому, Наказом МВС України від 13.04.2012 №320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» затверджено Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок №320, чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).
Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.
У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.
Згідно з п. 50, п. 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 (далі - Порядок №152), паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною прізвища, імені та по батькові; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
У відповідності до пункту 39 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі по тексту - Порядок № 302) за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.
Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону №2235-ІІІ, зобов'язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (пункт 40 Порядку № 302).
У силу вимог пункту 43 Порядку №302 забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу.
Згідно з пунктом 44 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.
Поряд з цим, відповідно до п.п. 11.1 та 11.4 Порядку №320, бланки паспортів громадянина України (далі - бланки) є документами суворої звітності, їх зберігання організовується таким чином, щоб запобігти їх втратам або крадіжкам.
У разі втрати чи крадіжки паспортів комісіями для роботи з бланками паспортів проводиться службове розслідування. Матеріали розслідування не пізніше 10-денного строку подаються до територіального органу, який негайно повідомляє ДМС України про втрату чи крадіжку бланків, а надалі інформує про вжиті заходи.
Вказаний в Порядку №302 та Порядку №152 перелік підстав погашення, уважання недійсними та знищення паспортів є вичерпний.
З матеріалів справи вбачається, що приймаючи оскаржувані накази №81 від 11.06.2015 та №218 від 30.08.2016, відповідач керувався положеннями статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та пунктом 5.1 наказу ДМС України «Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України» від 18 липня 2012 року №153.
Так, статтею 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» визначено основні реальні та потенційні загрози національній безпеці України та стабільності в суспільстві на сучасному етапі. При цьому, про підстави та/або інші питання, пов'язані з визнанням недійсними (анулюванням) бланку (ів) паспорта громадянина України та/або бланку (ів) паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у статті 7 вказаного Закону не зазначено.
Відповідно до п. 5.1 Інструкції про порядок замовлення, постачання, обліку, зберігання, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в Державній міграційній службі України, затвердженій наказом ДМС України від 18 липня 2012 року №153 (далі - Інструкція №153), недійсними бланками вважаються: зіпсовані (при виготовленні документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.
З огляду на вказані норми, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду належних доказів існування підстав, визначених п. 5.1 Інструкції №153 для прийняття оскаржуваного наказу №81 від 11.06.2015.
При цьому, посилання відповідача на виникнення обставин тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, як на підставу для прийняття оскаржуваних наказів №81 та №218, також спростовується наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, з 19.06.2008 позивача було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що зроблено відповідний запис у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 виданого на ім'я ОСОБА_1 .
У подальшому, 11 листопада 2010 року позивача було знято з реєстрації місця проживання та 26.11.2010 місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , про що також було зроблено відповідний запис у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 виданого на ім'я ОСОБА_1 .
Тобто, наведені обставини реєстрації та зміни реєстрації місця проживання позивача беззаперечно підтверджують те, що бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 було використано задовго до моменту початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей, що мали місце у 2014 році.
Враховуючи той факт, що позивач документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 18.06.2008, тобто до початку анексії Автономної Республіки Крим, тому посилання на можливість неконтрольованого використання бланку паспорту громадянина України серії серії НОМЕР_1 є необґрунтованими, оскільки вказаний бланк паспорта до моменту окупації вже був використаний, в тому числі, і для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
З огляду на вказане, тимчасова окупація АР Крим, на яку, зокрема, посилається відповідач в оскаржуваних наказах, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсними бланків паспортів позивача.
Слід звернути увагу на те, що у разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі), що передбачено у пункті 10.4 Порядку №320.
Разом з тим, відповідачем прийнято рішення про визнання недійсним (анульованим) бланку паспорту громадянина України позивача серії НОМЕР_1 без проведення службового розслідування та, відповідно, без наявності передбачених законодавством підстав.
Враховуючи наведене, відповідачем не спростовано обставин відсутності подій і, водночас, наявності будь-яких документів, що слугували б правовою підставою, відповідно до приписів пункту 56 Порядку №152, для проведення службової перевірки Державною міграційною службою України щодо оформлення паспорта для виїзду за кордон конкретно позивачу з порушенням вимог законодавства.
Навпаки, як зазначив сам відповідач, у зв'язку з тимчасовою окупацією окремої території України, роботу ГУ ДМС в АР Крим припинено, тому провести повноцінну перевірку щодо персоналізації вищевказаних бланків паспортів, у тому числі здійснити перевірку законності оформлення паспортів громадянина України/громадянина України для виїзду за кордон на сьогодні не вбачається за можливе.
У даному випадку, отримавши паспорт громадянина України ОСОБА_1 надалі добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо набуття громадянства України.
Підтвердженням щодо добросовісності намірів підтвердження набуття громадянства України за статтею 3 Закону України «Про громадянство України», як вірно відзначено судом першої інстанції, слугує надані до матеріалів справи: заява позивача від 17 червня 2008 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 24 липня 2007 року у справі № 2-о-182/2007 щодо встановлення юридичного факту постійного проживання на території України з початку 1991 року брата позивача - ОСОБА_2 , письмове зобов'язання позивача від 13 травня 2008 року припинити іноземне громадянство Палестини, довідка відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в АР Крим №10/К-82 про реєстрацію позивача громадянином України.
При цьому, відповідачем не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України.
Відтак, доводи відповідача про не надання позивачем доказів на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, визначеному законодавством, спростовуються вищевикладеним та вказане не спростовує факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланків паспортів.
Посилання скаржника на відсутність Указу Президента України про прийняття позивача до громадянства України є необгрунтованими та безпідставним, з огляду на те, що позивач не приймався до громадянства України в порядку визначеному статтею 9 Закону України «Про громадянство України», однак це не виключає факт отримання громадянства України згідно інших процедур та з інших підстав.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем прийнято рішення про прийняття оскаржуваних наказів не з підстав відсутності Указу Президента України про прийняття до громадянства, а з підстав виникнення обставин тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей.
З огляду на вказане, твердження в зазначеній частині не належать до предмету спірних правовідносин.
У даному випадку, отримавши паспорт громадянина України ОСОБА_1 надалі добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо набуття громадянства України.
Оскільки рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України щодо позивача відсутнє, це виключає можливість визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон як похідне рішення.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №818/590/17, від 26 липня 2019 року у справі № 826/27149/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 826/9462/16 та від 26 лютого 2020 року у справах №826/27146/15 та №826/20841/15.
Посилання апелянта на правові висновки та правомірність оскаржуваних наказів, у зв'язку з набранням законної сили рішень у справах №826/20841/15 та №826/27146/15 є безпідставними та не відповідають дійсності, з огляду на те, що постановами Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справах №826/20841/15 та №826/27146/15 скасовані накази Державної міграційної служби України «Про визнання недійсними бланків».
Враховуючи вищевикладене та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук