Справа № 640/16277/19 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
08 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького Олега Павловича, Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького Олега Павловича, Державного бюро розслідувань, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького Олега Павловича по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом № 19-196-0812 від 23 липня 2019 року;
- зобов'язати Державне бюро розслідувань в строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішення суду в цій справі законної сили надати йому інформацію, зазначену в адвокатському запиті № 19-196-0812 від 23 липня 2019 року, а саме: повні відповіді на кожне поставлене у адвокатському запиті № 19-196-0812 від 23 липня 2019 року питання.
Позов обґрунтовано тим, що він, як адвокат, у зв'язку з наданням юридичної допомоги звернувся з адвокатським запитом до Державного бюро розслідувань, в якому просив надати інформацію, проте відповідач надав не повну відповідь, чим порушив право позивача на отримання доступу до інформації, що є підставою для звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року та передано справу на розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу до суду першої інстанції на продовження розгляду, суд апеляційної інстанції урахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі №826/7244/18 та зазначив, що Державне бюро розслідувань, розглядаючи запит ОСОБА_1 про надання інформації, виступає представником влади, здійснює свої визначені законом повноваження і в порядку їх реалізації вирішує питання, що впливають на права та обов'язки суб'єкта звернення.
Постановою Верховного Суду від 21.10.2020 касаційну скаргу Державного бюро розслідувань залишено без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року в справі № 640/16277/19 залишено без змін.
У подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було з'ясовано обставини того, чи може належати запитувана інформація до відомостей досудового розслідування у кримінальних провадженнях, та чи належить така інформація до публічної інформації як така, що викликає значний суспільний інтерес, чи існує причинно-наслідковий зв'язок між наданням запитуваної інформації та можливим настанням шкоди досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні.
На думку апелянта, приписи Кримінального процесуального кодексу України визначають не тільки механізм та процедуру отримання інформації і документів під час здійснення кримінального провадження, а й фактично визначають що саме є інформацією та документами, які отримані під час здійснення кримінального провадження.
У даному випадку, як зазначає апелянт, запитувана інформація повинна бути надана в загальному порядку, передбаченому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а не під час здійснення будь-якого кримінального провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що запитувана інформація стосується лише кримінального провадження, щодо якого здійснюється досудове розслідування, тому її надання здійснбється у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, про що зазначено у відповіді на запит.
Відтак, враховуючи, що запитувана інформація містить таємницю досудового розслідування, отримати яку позивач як адвокат може виключно у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. відтак підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_1, представляючи інтереси ОСОБА_2 відповідно до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №0812 від 22 травня 2019 року, звернувся до Державного бюро розслідувань з адвокатським запитом №19-196-0812 від 23 липня 2019 року, в якому просив надати наступну інформацію:
- ким (повне ім'я та посада працівника чи службової особи Національної поліції України), коли, на якій підставі, з якою метою, в рамках якої процедури, та за яких обставин напряму, чи опосередковано ОСОБА_3 або іншій неуповноваженій на це особі, було передано інформацію про ухвалення Печерським районним судом м. Києва судових рішень, вказаних у повідомленні з Telegram-каналу ОСОБА_3 відІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 Кому саме було передано вказані дані досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000000683?
- ким, коли, кому, на якій підставі, з якою метою, в рамках якої процедури, та за яких обставин було надано вказівку/дозвіл передати ОСОБА_3 або іншій неуповноваженій на це особі напряму, чи опосередковано інформацію про ухвалення Печерським районним судом міста Києва судових рішень, вказаних у повідомленні з Telegram-каналу ОСОБА_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_1
- чи надавав слідчий Державного бюро розслідувань, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000683, дозвіл ОСОБА_3 на розголошення даних цього досудового розслідування?
Листом від 29.07.2019 № 13600/1.3-19 за підписом начальника третьою слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького О. Державне бюро розслідувань повідомило позивачу про відсутність підстав для надання запитуваної інформації з посиланнями на положення частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до яких надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Вважаючи, що запитувана інформація не стосується кримінальних проваджень, а його звернення викликано обставинами розміщення у месенджері Telegram приватною особою публічного повідомлення, що містило відомості досудового розслідування, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачами не допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання відомостей на його звернення, так як запитувана інформація містить відомості досудового розслідування, надання її здійснюється в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на вказане, відсутні підстави і для зобов'язання Державного бюро розслідувань у строк, не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили, надати позивачу інформацію, запитувану в адвокатському запиті № 19-196-0812 від 23 липня 2019 року, та надати повні відповіді на кожне з поставлених питань.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року № 794-VIII (далі - Закон № 794-VIII), Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Згідно частини першої статті 27 Закону № 794-VIII, Державне бюро розслідувань через засоби масової інформації, на своєму офіційному веб-сайті та в інших формах регулярно інформує суспільство про свою діяльність.
Положеннями пункту 2 частини другої статті 27 Закону № 794-VIII передбачено, що Державне бюро розслідувань оприлюднює та надає інформацію на запити в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».
З огляду на вказане, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.04.2020 у справі №826/7244/18, вбачається, що Державне бюро розслідувань як державний правоохоронний орган і суб'єкт владних повноважень є розпорядником публічної інформації.
Згідно частини першої ст. 24 Закону №5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Абзацом першим частини другої вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Частиною третьою ст. 24 Закону №5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Так, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до статті 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
У силу вимог пункту 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Частиною першою статті 20 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Державного бюро розслідувань із запитом, в якому просив надати наступну інформацію:
- ким (повне ім'я та посада працівника чи службової особи Національної поліції України), коли, на якій підставі, з якою метою, в рамках якої процедури, та за яких обставин напряму, чи опосередковано ОСОБА_3 або іншій неуповноваженій на це особі, було передано інформацію про ухвалення Печерським районним судом м. Києва судових рішень, вказаних у повідомленні з Telegram-каналу ОСОБА_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 Кому саме було передано вказані дані досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000000683?
- ким, коли, кому, на якій підставі, з якою метою, в рамках якої процедури, та за яких обставин було надано вказівку/дозвіл передати ОСОБА_3 або іншій неуповноваженій на це особі напряму, чи опосередковано інформацію про ухвалення Печерським районним судом міста Києва судових рішень, вказаних у повідомленні з Telegram-каналу ОСОБА_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_1
- чи надавав слідчий Державного бюро розслідувань, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000683, дозвіл ОСОБА_3 на розголошення даних цього досудового розслідування?
Тобто, позивачем в адвокатському запиті були поставлені питання щодо передачі інформації та надання слідчим дозволу на розголошення даних досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні №62019000000000683.
При цьому, у вказаному запиті позивач посилається на те, що в адвокатському запиті не порушуються питання щодо отримання інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження.
Листом від 29.07.2019 № 13600/1.3-19 Державне бюро розслідувань повідомило позивачу про відсутність підстав для надання запитуваної інформації з посиланнями на положення частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до яких надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Тобто, як вказує відповідач, на думку слідчого, надання інформації, про яку запитував позивач, може зашкодити досудовому розслідуванню та кінцевому прийняттю рішення у даному кримінальному провадженні, та зазначено, що адвокат ОСОБА_1 не є стороною зазначеного кримінального провадження.
Згідно пункту 5 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Частиною першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, як бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до абз.4 частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
У свою чергу, частиною першою статті 221 КПК України закріплено, що слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
У силу вимог 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що інформацію (відомості), що отримана (отримані) у кримінальному провадженні з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і до закриття кримінального провадження, може бути надано на відповідний адвокатський запит лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
У випадку надання відповіді на запит, де зі змісту такої відповіді випливало б розголошення відомостей кримінального провадження, це могло б вплинути на хід досудового розслідування та завдати шкоди повноті й об'єктивності встановлення обставин кримінального правопорушення, чим було б порушено вимоги КПК України.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з позицією суду попередньої інстанції про те, що відповідачами не було допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання відомостей на звернення позивача, так як запитувана інформація містить відомості досудового розслідування, надання її здійснюється в порядку, встановленому КПК України.
У той же час, у матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача необхідного дозволу слідчого або прокурора у відповідному кримінальному провадженні на розголошення відомостей досудового слідства по такому кримінальному провадженню, а також докази, щодо представництва позивачем інтересів сторін у конкретному кримінальному провадженні або ж особистої участі у таких кримінальних провадженнях.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про безпідставність позовних вимог щодо зобов'язання відповідача у строк, не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили, надати позивачу інформацію, запитувану в адвокатському запиті № 19-196-0812 від 23 липня 2019 року, та надати повні відповіді на кожне з поставлених питань.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.І. Лічевецький
В.П. Мельничук